|
|
Віра та життя
Твердiсть духу — запорука перемоги
Увечері ми з сином будували дім з кубиків. У нас їх багато, і всі вони такі різні. Одні — червоні, інші — сині. Є тверді, інші завдяки різним обставинам стали м’якими і трохи здутими. Деякі з них полежали на сонці і пошкодились, на інші наступила чиясь необережна нога. Дуже легко було зводити стіни з твердих кубиків. Все виходило так злагоджено. Ще трохи — й усе готово. Делікатна будівля була вже майже готова, коли у споруду раптом потрапив м’який кубик. Я відволіклася й не помітила, як синок поклав її в наш будиночок. Далі будувати було неможливо — все просто розсипалося. Ми так би й не виконали свого завдання, якби не змінили м’який кубик на твердий. Тоді я подумала: «Ось так будується й наш внутрішній дім. Якщо всі обставини життя накладаються одна на іншу з твердим духом, то наш дім не зруйнувати нікому. Якщо ж у нього потрапляють сумніви та невдоволення, якщо наш дух виявляється м’яким, ураженим чимось чи кимось, то навряд чи ми зможемо досягнути мети».
Недавно в одній християнській газеті прочитала про дівчину, яка дуже допомогла мені не здатися. Звали її Віллі Рудольф. Дівчинці було шість років, коли вона перехворіла поліомієлітом. Хвороба закінчилася інвалідністю. Подруги грали в м’яч, їздили на велосипеді, хлюпалися в басейні. Віллі спостерігала за ними з вікна, але радості руху була позбавлена. Рухалася тільки зі спеціальними опорами. Пізніше Вільяметт розповідала: «Я часто милувалася вулицею в сонячні дні. Дуже любила дивитися на птахів, які безтурботно пурхають в небі. В такі миті мені хотілося відкинути милиці і злетіти разом з ними. А коли на Різдво всі діти загадували своє заповітне бажання — нову ляльку чи комп’ютер — я з року в рік просила у Господа тільки одне: хочу ходити. І одного разу я вирішила, що не буду сидіти без діла». 13-річна дівчинка почала вчитися бігати, щоб відновити силу ослаблених ніг. Було важко і дуже боляче, але відмовитися від мрії — ще важче. Віллі наполегливо тренувалася. Закінчилося це тим, що в 20 років вона вже мала три Олімпійські золоті медалі. 1960 року цю худорляву молоду дівчину визнали найшвидшою бігункою у світі.
В її житті були й інші перешкоди, які могли б спинити її, змусити засумніватися. Наприклад, вона була двадцятою з двадцяти двох дітей в сім’ї чорношкірих, а значить і не було грошей, щоб найняти тренера. Але вона не здавалася, а, вірячи в допомогу Бога, рухалася вперед. І Віллі перемогла. Але перемогла перед усім саму себе і свій страх. З цього я роблю висновок: хто твердий духом, той переміг, кого обставини життя змусили засумніватися чи опустити руки, ті програли.
Сьогодні багато людей у світі намагаються здобути внутрішню силу, тобто силу духу. Хтось для цього починає захоплюватися східними єдиноборствами, інші біжать на сеанси до психотерапевтів, треті — просто опускають руки. Твердість духу — це те, чого так не вистачає кожній людині. Ми легко впадаємо в паніку, коли лікар ставить нам серйозний діагноз, коли помирає хтось з близьких, коли народжується хвора дитина чи чоловік залишає сім’ю. На жаль, це властиво й християнам. Поранені життєвими обставинами, багато хто впадає в стан інертності і втрачає ціль, стаючи малопридатним для діла Божого. Де ж нам взяти той дух, який допоможе нам перемогти всі життєві незгоди, здолати перешкоди і дійти до мети?
Перш ніж відповісти на це запитання, погляньмо на біблійних героїв віри, які мали або зломлений дух або ж твердий. Прикладом зломленого духу є цар Саул та весь ізраїльський народ, налякані велетнем Голіафом, який вигукував, звертаючись до ізраїльського війська: «Я цього дня зневажив ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і ми будемо битися вдвох».
Як на виклик Голіафа реагують ізраїльтяни? Вони тремтять перед ним від страху. Дух Саула і дух народу був зламаний неймовірним страхом. Страх паралізував навіть їхню віру. Вони забули, скільки разів Бог дивним чином рятував їх від ворогів. І проблема їх полягала в тому, що жоден з них не згадав про Бога.
Першим, хто в цій небезпечній ситуації почав говорити про Бога, був Давид. Він почав говорити про це тільки-но з’явився серед воїнів. З царем Саулом він говорить про те ж (див. 1 Сам. 17:32 і далі). Давид з твердою вірою прокричав велетневі: «Я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ ізраїлевих… Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку». Здолавши Голіафа, він постає перед нами людиною твердого духу, яка завжди надіється на Бога.
Прикладом людини, яка мала твердий дух, є Неемія. Через п’ятсот років після Давида, за словами пророків, місто Єрусалим було зруйноване. Багато його жителів опинилося в полоні. Неемія, повернувшись з полону, починає відбудову стін міста. Але противники, зокрема Санаваллат і Товія, всіма силами намагаються зламати його дух, перешкоджаючи відновленню. Неемія каже про цих людей: «Всі вони лякали нас, говорячи: «Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зроблена!» Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!» (Неєм.6:9).
Часто те ж саме відбувається в нашому житті. Мета нашого ворога — налякати, зробити так, щоб нами заволодів страх. А страх завжди приводить до поразки. Сьогодні ворог може зламати ваш дух через вашу хворобу, через хворобу вашої дитини. Ваш дух може бути зламаний через матеріальні чи сімейні труднощі, через великий опір вашому служінню з боку людей, які намагаються завадити справі, яку доручив вам виконати Господь. Можливо, вам погрожують звільненням з роботи, якщо ви й далі відвідуватимете церкву. Страх безробіття часто приводить до хвилювання та пригнічення. Одним словом, диявол наполегливо прагне привести ваше життя у стан депресії. Голіафи, санаваллати, товії й далі бродять по нашому світі. Борги, катастрофи, небезпеки, обман, хвороби, депресія — вони загрожують тобі, крадуть твій сон, твій мир, твою радість.
Нашою увагою постійно намагаються заволодіти два типи думок. Одні нашіптують: «Так, ти зможеш». Інші ж стверджують: «Ні, в тебе нічого не вийде». Одні кажуть: «Бог допоможе тобі», інші обманюють: «Бог тебе залишив». Одні проголошують силу і владу Бога, інші ж перелічують твої слабкості та помилки. Перші прагнуть відновити, зміцнити тебе, другі — мріють знищити тебе повністю. Але що найважливіше для тебе? Оскільки саме ти обираєш, до якого голосу дослухатися, то навіщо ж слухати насмішників? Навіщо підкорятися їхнім голосам? Навіщо звертати увагу на тих, хто зневажає тебе, якщо ти можеш прислухатися до того, що говорить Бог? Неемія так і вчинив. Саме тому він не впав духом, і через його працю був прославлений Бог. Мета нашого життя — також прославити Бога. А це можливо лише тоді, коли ми будемо твердими, непохитними і сильними духом.
Те, що допомагало Віллі, Неемії і Давиду зберігати твердість духу, може підтримати й наш дух. Наприклад, Давид був твердим і рішучим перед Голіафом, бо згадував перемоги, які раніше Бог давав йому (див. 1 Сам. 17:37). Завжди перераховуй перемоги Бога у своєму житті. Нинішні свої проблеми напиши на піску. А вчорашні перемоги викарбуй на камені. Запам’ятай, ти можеш впоратися зі своїми проблемами лише тоді, коли дивишся на Бога. По-друге, виділи час для молитви. Успіхи Давида були породжені численними молитвами. Як вижити, якщо весь час переховуєшся в печерах? Давид вижив з допомогою палких молитов до Бога, як ось ця: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине. Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро» (Пс.57:2-3). Коли Давид жив з думками про Бога, він твердо стояв, коли ж відходив від Нього, то падав. Тривалий час переховуючись від Саула і стомившись бути втікачем, Давид знав і миті безнадії та сумнівів і допускав у своє серце страх: «Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його» (1 Сам. 27:1). В його словах немає надії на Бога. Давид зосередився на небезпеках, які походять від Саула. В цьому була його слабкість. Зрештою він пішов на територію ворога ізраїльтян, отримавши тимчасове полегшення. Але ще більше проблем чекало на нього згодом. Раніше він діяв інакше. Вперше стикнувшись з филистимлянами в пустелі, звернувся Давид до Господа. У протистоянні ворогам, відчувши себе слабким, Давид знову запитав Бога, як діяти. Коли на нього напали амаликитяни, запитав Давид Господа. Коли його коронували на царство і филистимляни пішли проти нього війною, то знову Давид звертався до Господа. З усіма своїми проблемами він приходив до Бога — і отримував перемогу.
Диявол різними шляхами намагається зламати наш дух, зводячи нас різними хибними порадами. «Перестань противитися алкоголю, тютюну, наркотикам — і тобі стане веселіше». Але приховує, що це ненадовго. «Покинь чоловіка, з яким ти останнім часом дуже часто сваришся, і тобі стане легше». А на який час легше — мовчить. «Втамуй свою депресію трамадолом чи якимсь іншим антидепресантом, і це тебе відволіче». А на який період — знову мовчанка. Не замислюючись над майстерним обманом диявола, багато хто легковажно довіряє йому, прислухається до його порад і — програє.
Як ти борешся зі своїми проблемами, мій читачу? Бог пропонує тобі Свою допомогу: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і знайдете спокій душам своїм» (Мт.11:28-29). Добре запам’ятай і цю пораду: «Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає. Надійся завжди на Господа, бо в Господі вічна твердиня!» (Іс. 26:3-4).
По-третє, наповнюйтеся Словом Божим. В ньому безліч обітниць для нашого життя. Візьміть їх за основу своїх молитов і роздумів. Якось одна жінка прийшла до лікаря зі скаргою на свої розхитані нерви, які вже не піддаються контролю. Досвідчений лікар, вислухавши її, призначив їй ліки: «Уважно читайте Біблію». Вона образилася на «зневажливе ставлення до її серйозного стану», на його дивний рецепт, але прислухалася до нього. Через місяць прийшла до лікаря з запитанням і посмішкою на устах: «Чому ви вирішили, що саме вдумливе читання Слова Божого мені допоможе?» — «Власний досвід», — була коротка відповідь лікаря.
Ісая стверджує: «Думку, оперту на Тебе, Ти збережеш…» Наші думки здатні завести нас дуже далеко. Думки людини поза Богом марнотні і, як правило, ведуть у бік, протилежний від Нього і Його волі. Тому наскільки важливе обновлення нашого розуму саме за Словом Божим.
І останнє — ніколи не здавайтеся. Не повторюйте помилки, яку здійснила Флоренс Чедвік. В 1952 році вона зробила спробу проплисти по океану між островом Каталіна і каліфорнійським побережжям. Вона пливла крізь туман неспокійним морем протягом 15 годин. Її м’язи задерев’яніли, а рішучість ослабла. Вона почала просити, щоб її підняли у човен. Мама закликала її не здаватися. Флоренс ще спробувала плисти, але сили покидали її, і вона зупинилася. Її витягнули з води. Човен проплив зовсім недовго, як туман розсіявся — і вона побачила, що до берега лишилося всього півмилі. «Я нічого не бачила в тумані, — говорила вона на прес-конференції. — Думаю, якби я бачила берег, то доплила б до нього». Друзі, не втрачайте з поля зору свого берега. Можливо, фініш вже зовсім близько. Залишайтеся у боротьбі. Зробіть ще кілька зусиль, щоб досягнути мети. Зміцняйтеся надією на Бога і пам’ятайте: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили і любові, і здорового розуму».
Лілія ПОГОРЄЛАЯ,
www.istina.info "Благовісник", 2,2009
|
|
|
|
|
|