|
Статті
Життя навколо нас
Вікторія Демиденко: «Його позивний був «Борець»,
а мене він називав Квіточка», 10.10.2023
Вікторія вийшла заміж за Вадима у 2021 році, а вже через 7 місяців почалася велика війна. Вадим чітко знав, що йому робити — він рішуче став на захист України. На жаль, подружжю не судилося бути разом на річницю весілля. Кохана зустрічала чоловіка в церкві, але не для святкування, а для того, щоб попрощатися…
Сінгапур: історія успіху та духовні уроки. Дмитро ДОВБУШ, 10.10.2023
Років 7 тому мені на очі потрапив матеріал про місто-державу, яке здивувало світ своїм непересічним економічним злетом. Зацікавившись, я перечитав багато статей про цей феномен і згодом навіть підготував презентацію для молодіжної зустрічі. Окрім того, що сама по собі історія успіху цієї острівної країни вражаюча, вона також наштовхнула мене на ряд духовних роздумів. Чим Сінгапур унікальний?
Щоденник біженців. Яна ДЕМЧУК, 27.07.2023
Вимушена була це зробити — прийняти надто непросте, однак виважене рішення про евакуацію. Моя п’ятикласниця виявилася набагато сильнішою, аніж навіть я могла уявити, але таки досить слабкою, щоб не реагувати на реалії війни. Збиралися поспіхом, наче в напівсні. Не встигла навіть обійняти батьків, полити напіврозкриті орхідеї на вікні та сповістити друзів.
Чарівне слово «ні». Антонія Зоряна ШЕЛЕПИЛО, 27.07.2023
Є така брехня — «християни ніколи нікому не відмовляють». Кістьми ляжуть, але всіх спасуть. Але насправді так не працює. Не ми спасаємо, а Бог. Бо коли я вважаю, що можу і маю когось рятувати, то щось пішло не так. Ми не рятуємо, ми можемо допомогти, якщо інші потребують допомоги. Але я не про це. Я про слово «ні».
Як прожити горювання від втрат? Вікторія ДЕМЧУК, 27.07.2023
Варварське вторгнення РФ у нашу країну принесло так багато болю й страждань, із якими стикаємося щодня… Якими ми вийдемо з цієї війни, Боже? З розірваними серцями, травмованими долями?.. Як багато втрат ми вже пережили, і скільки ще треба буде пережити? На нас чекає довгий процес горювання…
Боротьба з невидимим ворогом, 27.07.2023
Війна не минає без наслідків. Наслідки війни — це не лише зруйновані міста, загиблі та поранені люди, а й душевні травми (ПТСР — посттравматичний стресовий розлад). Із цим викликом церкві доводиться стикатися ще з 2014 року. Але якщо раніше було достатньо певної кількості спеціально підготовлених служителів, то тепер, в умовах масштабування проблеми до величини цілої країни, відповідної підготовки потребує кожен пастор. Саме тому служителі, місіонери, душеопікуни повинні вже готуватися до того, що до них звертатимуться люди з такими проблемами.
Як правильно захищати власні кордони. Юлія ПОПОВА, 27.03.2023
Ми живемо в час, коли мільйони українців відчули, як боляче та неприємно, коли хтось порушує державні кордони. Наслідки такого порушення відчуває нині кожен житель нашої країни. Неможливо описати та оцінити наслідки такого порушення — це тисячі життів, зруйнованих міст та сіл, зруйнованих доль… Було б не зовсім доречно порівнювати згадане порушення українського кордону з порушенням особистих кордонів окремої людини. Але це порівняння допоможе нам зрозуміти, що будь-яке порушення будь-яких особистих меж також приносить біль, трагедію та руйнування, а іноді й смерть.
Як вийти заміж після 30?, Валентина НЕВМЕРЕЖИЦЬКА, 16.03.2023
Я стояла перед дзеркалом, збираючись на роботу. Новий ранок, старі думки: «І справді, хто тебе полюбить? Ці зайві кілограми не просто роблять тебе непривабливою, вони відштовхують. На твоєму обличчі з печаткою гормонального дисбалансу не зупиниться жоден погляд. Ніхто не зверне на тебе уваги, і ніхто ніколи не полюбить.
Три сюрпризи від Бога, Роман Лавренчук, Галина Фурман, 16.03.2023
Подружжя Анатолія та Віри Мартинюків із Володимира-Волинського вже 14 років у шлюбі. До сьогодні вони пам’ятають обіцянку, дану в день одруження, і мрії, які тоді сповнювали їхні серця.
З сімейного пекла в райський клімат, Володимир БРИЧКА, 16.03.2023
Сімейне життя — це мистецтво будувати стосунки. Хочу звернути увагу на початок будови, старт. Одружуючи молодих людей, завжди кажу: «Перед вами роздоріжжя. Ви можете піти шляхом, на якому знайдете щастя й благословення, або шляхом, який приведе до краху — будувати на скелі або на піску!» Вибір основи — це вибір кожної людини
Два питання на одну тему, Оксана ГРАБЧУК, 16.03.2023
«Чотири роки тому я вийшла заміж за «віруючого хлопця» і весь цей час чую тільки приниження та образи на свою адресу. Він каже, що я не гідна називатись людиною. До весілля був абсолютно іншим. Це була найуважніша й найбільш романтична людина. Як так могло статися, що я не розпізнала агресора?» Як цього уникнути? На що слід звернути увагу до весілля? Чи є дзвіночки, повз які не можна пройти?
Як зберегти романтику
в шлюбі? Олександр ОРИЩИН, 16.03.2023
Бог і Біблія закликають, щоб у наших сім’ях горіло полум’я романтики. Мова не про відірваність від реальності. Навпаки — щоденне реальне життя має бути пронизане романтикою. Я б сказав, що це — неодмінний емоційний складник сім’ї. Для чого запалювати свічки, ставити у вазу квіти, пригашати світло? Усе це створює певну атмосферу, настрій.
Кохати з насолодою, Станіслав ГРУНТКОВСЬКИЙ, 16.03.2023
Що ж таке справжня любов? Стільки про неї віршів, пісень, фільмів… Здавалося б — найбільш бажане почуття, яке окриляє, робить дійсно щасливим. І одночасно поруч із коханням — часто біль і сльози… Що ж таке любов непідробна?
Сім’я у світлі Божого слова, Василь ПАЛАМАРЧУК, 16.03.2023
Ми живемо в час, коли диявол особливо атакує сім’ю. Коли благословенна сім’я — це благословення передається церкві, селу, місту. Тому це важливо. Навіть серед християнських протестантських сімей тепер трапляються розлучення. Дехто не розлучається — але життя нема.
Військові дії та емоції. Ольга КОНДЮК, 2.11.2022
За два тижні до війни я щось робила на кухні та обмірковувала прогнози на майбутнє. У якусь мить я завмерла й просто сказала собі, що війна буде, і треба це усвідомити й не відкидати. Протягом дня в мені відбувався процес прийняття цього факту, це допомогло бути спокійною, коли все почалося.Уперше стало важко, коли на шостий день я опинилась на Закарпатті. Вдруге — вчора. Мабуть, я зіштовхнулася з класичним синдромом того, хто вижив. Я роблю те, що можу, але роблю дуже мало. Нагадую собі, що маю робити те, що може моя рука сьогодні, а інше — віддавати Богові. Нагадую собі, що молитва — це внесок у перемогу, який доступний мені завжди.
Календар війни. Юрій ТРОЦЬ, 2.11.2022
Звикаєш. До всього можна звикнути, навіть до пронизливого звуку сирени повітряної тривоги. Вимикаєш — і листаєш сторінки повідомлень. Втомлюєшся. Навіть від простого запитання «Як ти?» Навіть від друзів і тих, хто тобі щиро співчуває. Коли немає сили відповісти, як воно насправді, тоді пишеш: «Усе добре».
Шоколад, який врятував життя, Світлана ГАЛЮК, 6.12.2021
Коли я прокинулася тієї п’ятниці вранці, то зрозуміла, що гостро потребую дива. Зовні все виглядало гаразд, але внутрішньо мені чогось бракувало. Тож на нашому світанковому побаченні з Батьком так і сказала: «Мені сьогодні потрібне чудо». То не була зухвалість, не подумайте. Я вчуся бачити чудеса в усьому. І коли з лісу вибігло маленьке козеня, та ще й підійшло до мене дуже близько, я справедливо вважала, що своє диво таки отримала. Принаймні, порцію позитивних емоцій. А згодом донечка запропонувала чаювання — і я відклала усі справи, щоби побути з нею.
Серця батьків, Іван ЛЕЩУК, 6.12.2021
Я пам'ятаю, тату, прямо зараз пам’ятаю... Дуже виразно пам’ятаю, до сліз пам’ятаю — світлих, чистих, цілющих… І знову мене, як у казковому, безхмарному дитинстві, міцно-міцно обіймають! І я знову лечу-лечу й не боюся, і не падаю! Пам’ятаєш, як ти вчив мене літати й не падати?! Я цього ніколи не забуду! І я навчу свого сина літати й не боятися, і не падати! Обов’язково навчу! Обіцяю! Ти завжди казав, що всі діти повинні літати й не боятися!
COVID-19, вакцина і – християнство, 6.12.2021
«Історія змінилася на до і після!» - заявляємо ми, вказуючи на те, як ковід-19 доволі радикально змінив світову ситуацію і вплинув на життя кожного. Для сьогоднішнього світу ця пандемія стала значним потрясінням. Тим не менше, історія людства пам’ятає вже декілька таких «до і після» періодів. Всім відомі епідемія чуми, тифу в середні віки, пандемія «іспанського» грипу на початку ХХ століття тощо. Вірус забирав життя якщо не сотні, то десятки мільйонів життів і до відкриття вакцини був чи не найбільшою загрозою вимиранню людства. Немає сумніву, що тогочасні християни просили милості у Господа і порятунку, щоб Він зупинив мор людей, і дав шанс більшості людей не померти безцільно від зарази.
«Не станьте причиною чиєїсь смерті». Хроніки пандемії, 15.09.2021
Хочу поділитися деякими «думками вголос» щодо вакцинації. По-перше, я не хотів би, щоб ми це питання переносили в духовну площину. Тому що це не духовне питання, воно стосується фізичного життя людини. Писання каже: якщо й смертоносне щось вип’єте, не пошкодить вам. В останні часи буде все більше смертоносних речей, але ми повинні вірити, що це нас не торкнеться. Моліться, щоб відкрилися ці «двері віри» і щоб взагалі ніякий вірус вас не торкнувся.
Про що мовчать діти, Іван ЛЕЩУК, 3.07.2021
Коли я був зовсім маленьким, я таємно втік від своєї улюбленої бабусі. Я так сильно скучив за мамою, що втікав додому не зупиняючись. А коли нарешті прибіг, мами не було вдома, вона була ще на роботі. І тоді я знову побіг — ще швидше, ніж раніше. Я біг до своєї мами і думав, чому вона лишила мене на цілий день у бабусі? Адже вона мене так любила! Я все біг і плакав.
Я і депресія, Віктор ГАЙДУЧИК, 3.07.2021
Хто в житті не відчував страждань? Хто не знайомий з душевним болем чи муками сумління? Правда полягає також і в тому, що люди по-різному сприймають удари долі. Одних це відразу «вибиває» з колії життя, інші чинять опір обставинам, точніше — борються. Але абсолютно зрозуміло й те, наскільки вона важка і, більше того, непосильна людині! Однак, я думаю, що мій незначний досвід, набутий у той час, коли я був в стані повного відчаю й абсолютної безнадії, допоможе знайти душевний мир і спокій тим, хто його втратив, хто зірвався, хто вже «на грані».
Депресія... То ось як це називалося, Дмитро ДОВБУШ, 3.07.2021
Читаючи розповіді людей, які проходять чи проходили через депресію, не раз ловив себе на думці: «Як це знайомо! То ось як це називалося. Я ж переживав таке саме!» Але недавно, коли мене запитали: «Як ти впорався?», я зрозумів, що... не знаю. Є речі в підсвідомості не до кінця осмислені, які треба простежити, проаналізувати. Цей текст — спроба згадати й розібратися. Схоже, існує якийсь механізм самозбереження на рівні пам'яті, який блокує негативні спогади. Я з немалим зусиллям тепер згадую те, про що колись думав: ніколи не забуду..
Можливість, Світлана ГАЛЮК, 3.07.2021
Кілька останніх днів ознаменувалися подіями, які перевернули мирний ритм життя Америки з ніг на голову. Я не говорю про ситуацію із пандемією — однозначно з її появою життя людей кардинально змінилося. Я про те, як можливість може виявити вміст серця людини.
Правда чи фейк? Роман ШЕРЕМЕТА, 3.07.2021
Ми живемо в епоху постправди, коли фейки стали переважати факти та істину. Щодня бачимо нові повідомлення від блогерів та конспірологів, які кажуть: «Терміново! Потрібно діяти! Нас усіх обманюють! Ось правда!» Подібні маніпуляції розраховані на те, щоб мозок не міг зробити паузу й подумати. У психології це називається «периферійним шляхом переконання», що спрямований на наші імпульсивні реакції.
Точка неповернення, Сергій ВІТЮКОВ, 3.07.2021
Кожен із нас в різних життєвих справах приходить до точки, за якою вже немає повернення назад. Буває, що попереду — якісь зміни, якась важлива справа чи відповідальне рішення. І це викликає почуття ризику, страху, тривоги, невпевненості, збудження… Взагалі, в будь якій справі є два найважчих моменти — почати і закінчити. Часто на початку певних змін ми озираємося і нас опановує велике бажання повернутися назад. Адже там — надійно, спокійно і все зрозуміло. А майбутнє — потребує зусиль і напруги.
Різниця між любов’ю та закоханістю, Богдан ГАЛЮК, 3.07.2021
Ми живемо в нелегкий час, коли молодим людям пропонується нібито «більш практичний» спосіб створення сім’ї: поживіть разом, пізнайте один одного. І так до тих пір, аж поки не знайдете того, кого потрібно. Однак не потрібно йти на повідку тимчасових пристрастей. Тому вчімося відрізняти любов від закоханості. Пропоную дев’ять відмінностей.
Той, що став історією, 3.07.2021
Коли ми готували добірку матеріалів про століття Української Церкви ХВЄ, то відчували брак якихось живих і зворушливих матеріалів, і хтось із редакції з ностальгією в голосі проказав: «От би взяти інтерв’ю у служителя, якому тепер сто або й сто двадцять років. Але служителі точно стільки не живуть…» І справді, останнім часом ми чуємо про багатьох молодих служителів, які відходять у небесні оселі. Про старших уже годі й казати… Про дідуся Стасика ми знаємо давно. Йому ще не було ста, вісімдесят п’ятий пішов. Не раз доводилося читати про нього в дописах його внука, а нашого доброго знайомого Богдана Галюка, секретаря департаменту освіти УЦХВЄ, який щоразу з неймовірною любов’ю згадував дідусеві життєві уроки.
Історія однієї душі, Юлія САНЬКО, 3.12.2020
Юрій та Юлія Саньки одружилися в листопаді 2008 року. Згодом у них народилося троє синів — Даниїл, Тимофій та Самуїл. У січні 2018 року раптово погіршилося здоров’я в середнього сина Тимофія, якому на той час було майже 6 років. Через кілька днів лікарі встановили невтішний діагноз: гострий лімфобластний лейкоз. Розповідає Юлія Санько.
Неможливе людям — можливе Богові, 3.12.2020
Вони називали його «хлопчиком, народженим без мозку». Але тепер, через вісім років, розмір мозку Ноя Уолла становить 80% від норми. Дитина ігнорує негативні прогнози щодо свого відновлення. Шеллі та Роб Уолли замість того, щоб із нетерпінням чекати народження сина, мусили вибирати труну для нього. Лікарі сказали, що в дитини немає шансів пережити народження. Запевнили подружжя, що навіть якщо виживе, то психічні та фізичні вади будуть надто серйозними.
Жертовні батьки чи діти-жертви? 3.11.2020
Напевне, кожен із нас легко пригадає не одну, а то й з добрий десяток історій, як «мама з татом старалися, виховували», а потім почули: «А я вас просив?» Або мама працювала на трьох роботах: «…щоб у тебе все було… а ти….» Не варто жити заради дітей, бо це не потрібно їм, а може — і взагалі шкідливо. Ми бачимо жінок та чоловіків, що відмовляються від усього (чи від багато чого) заради дітей. Мотивація від початку ніби непогана, але згодом видовище стає доволі-таки сумним.
Шануй свого батька… Василь МАРТИНЮК, 3.11.2020
Не раз доводилося чути свідчення про глибокий душевний біль людей, від яких відмовилися батьки. Вони, вирісши сиротами при живих батьках, і в дорослому віці боліли душею; намагалися знайти їх, щоб поспілкуватися, почути слово вибачення на ознаку свого прийняття. Не раз доводилося бачити, як гостро діти реагують на слова «я тебе не буду любити», «ти мені не потрібна (не потрібний)». Скільки страху в їхніх очах, яка істерика, який гіркий плач!
Так виглядає щастя, Вікторія РЕЙЧЕР, 3.11.2020
Приятель скаржиться:
— Слухай, мені сорок років. Зранку в мене мігрень, вечорами — болить спина. На очах окуляри, на зубах коронки, у взутті ортопедичні устілки. Без таблетки з дому не вийдеш, без крему на пляжі не позасмагаєш, без сну взагалі не жилець. Але я ж, начебто, здорова людина!
— Ну так, — кажу. — Ти і є здорова людина. Так виглядає здоров’я. Тому що хвороба виглядає зовсім не так.
Бабуся й Бог, Сергій МИРНИЙ, 3.11.2020
— Скажіть, бабусю, а що ви хочете купити?
На бабу Дусю уважно дивилася дівчинка років восьми.
— Для чого тобі, дитинко?
— Ми з татом вам купимо.
— Що купите? — розгубилася баба Дуся.
Нерозумні, Юрій ВАВРИНЮК, 3.03.2020
Новинні стрічки багатьох світових ЗМІ наприкінці листопада цього року розповсюдили повідомлення, що на одному з індійських островів від стріл місцевих жителів загинув американський місіонер. Те, що християнські працівники у своєму служінні ризикують життям, далеко не новина. Однак у згаданій пригоді є одна важлива обставина: поведінку молодого місіонера не можна було назвати розумною. Він свідомо йшов на майже вірну смерть.
Відпочивайте! Лео ФРАНК, 30.07.2019
Дерек Клейтон деякий час свого життя жив мрією побити світовий рекорд на марафонській дистанції, яка складає 42 кілометри. Спортсмен розумів, що для того, щоб його мрія здійснилася, треба дуже багато тренуватися. Тож тренувався на межі людських можливостей. За тиждень Дерек пробігав близько 400 кілометрів.
Ефект вечірки,
або Велике мистецтво слухати, Юрій ВАВРИНЮК, 30.07.2019
Мистецтво правильно, мудро та доречно говорити виникло, напевно, із зародженням самої мови. З древніх часів і донині мудреці та філософи, психологи та філологи залишали практичні поради щодо того, як правильно користуватися cловом. Так, щоб воно було влучним, зрозумілим та дієвим.
Але щоб це слово досягнуло цілі, замало правильно говорити — тут не менш важливим є мистецтво правильно слухати. І цьому, як і науці добирати слова, потрібно також учитися.
Як не грішити словом в інтернеті? Лео Франк, 30.07.2019
Тепер люди дуже часто мають справу не тільки з усним словом, але і з написаним. У соціальних мережах відбувається не менше словесних конфліктів, ніж у реальному житті. У частині свого семінару «Християнин в епоху Facebook» Лео Франк застерігає від неправильної поведінки не тільки язика, але й пальців, які приводять у рух клавіатуру.
Найулюбленіший гріх, Вадим ЛИСЕНКО, 20.12.2018
На слово «лінь» ми мило посміхаємося, вважаючи, що йдеться про зовсім не страшну рису, яка притаманна всім людям. Тому декому видається фанатизмом суворо засуджувати лінь і говорити про це, як про щось гріховне. Навіть у народі лінь ласкаво називають «матінкою». Але чому тоді в Біблії так багато застережень про небезпеку ліні? Ця «матінка» може людині не просто нашкодити. Вона може її вбити.
Батьківство без фанатизму, або Діти — не центр Всесвіту, Марічка ГАЛЮК, 16.03.2018
Декому ця стаття може здатися радикальною, хтось побачить у ній власні методи виховання, дехто покрутить пальцем біля скроні, але знайдуться й ті, хто спробує застосувати описане на практиці й виявить, що любити дитину й недосипати та недоїдати — речі абсолютно не тотожні.
Шведський школяр знайшов свою українську бабусю в будинку для літніх людей, Уляна КАРПИНСЬКА, 27.09.2017
Нещодавно в одному з будинків для літніх людей у Полтавській області розігралася майже кіношна мелодраматична сцена: модно одягнений юнак, який прийшов у супроводі перекладача, обіймав за плечі нічого не розуміючу стареньку й повторював по-англійськи: «Ти моя бабуся! Я знайшов тебе!» А та твердила: «У мене немає внука, ти помилився!».
Як розмежувати забаганки і необхідність, Михайло МОКІЄНКО (молодший), 16.12.2016
«І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору. І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь. І він назвав ім’я того місця: Тав’ера, бо між ними горів був Господній огонь. А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: «Хто нагодує нас м’ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима»
Під гнітом термінових справ, Чарльз І. ХАММЕЛЬ, 16.12.2016
Чи мріяли ви коли-небудь про 30-годинний день? Додатковий час міг би полегшити ту велику напругу, у якій ми живемо. Наше життя залишає широкий слід незакінчених справ. Листи, які залишилися без відповіді. Друзі, яких ми не навідали. Статті, яких не написали. Книги, яких не прочитали. Ці думки переслідують нас у миті, коли ми спиняємося, щоб підвести підсумки. Так, ми дуже потребуємо полегшення.
Підготовка до старості, Лео ФРАНК, 16.12.2016
Я добре знаю, що таке старість, що таке смерть, тому що вже понад 20 років працюю з літніми людьми в будинках для престарілих. І, надивившись на безліч проблем, із якими стикаються люди старшого віку та їхні родичі після їхньої смерті, я вирішив, що потрібно відверто говорити з людьми про те, що таке старість і як підготуватися до старості та смерті.
Старші люди, озираючись назад, кажуть лише одне: як швидко минув час. Люди молодші, дивлячись вперед, думають, що ще так багато часу попереду й не варто замислюватися про старість так рано. Але, повірте, старість прийде непомітно — і чи ми будемо готові до цього?
Україна покарана
чи помилувана Богом?, Василь ПОПУДНИК, 16.09.2015
Роздумами про нинішню суспільно-духовну ситуацію в Україні ділиться вчитель Церкви ХВЄ України, адміністратор відділу освіти ЦХВЄУ Василь ПОПУДНИК
Територія розбитих вікон, Юрій ВАВРИНЮК, 16.09.2015
Кожного разу, йдучи на роботу, я проходив мимо закинутого приміщення ще радянської їдальні. Воно знаходилося в центрі житлового масиву впритул до багатоповерхівки. Хтось його, видно, викупив, бо була зроблена спроба сучасного ремонту: поставлені нові пластикові вікна. На тому все й закінчилося, приміщення довго стояло без господаря. І от якось бачу — одне вікно розбите. Хоча не моє, але аж шкода стало — вікна величезного розміру, коштують недешево. А далі почалися дива: розбиті шиби з’являлися чи не щотижня. Через два-три місяці приміщення дивилося на людей лише порожніми рамами з жалюгідними уламками скла…
Бурштинова лихоманка, Олександр ГРОЦ, 16.09.2015
«Україна посідає друге місце у світі за запасами бурштину, при цьому вирізняється найвищим у світі відсотком бурштину ювелірної якості в покладах», — про це йдеться у Пояснювальній записці до Закону України «Про видобування та реалізацію бурштину», який був прийнятий у квітні цього року.
Оскільки раніше ця діяльність не була чітко обумовлена жодним законодавчим актом України, ситуація в поліських районах набула небувалої гостроти. За швидкою наживою туди ринула сила-силенна людей, так що в ЗМІ активно заговорили про «бурштинову лихоманку».
Слов’янськ: життя на рубежі. Дмитро ДОВБУШ, 30.06.2015
Довго відкладав написання... Утікав від емоцій. Слов’янськ гостро освіжив у пам’яті події останнього року. Заболів із новою силою Майдан, Небесна сотня, загиблі в АТО… Роз’ятрилося приспане.
Друзі питають: які враження? Не знаю, що відповісти. Штиль думок. Може, це в мозку якась захисна реакція спрацьовує, коли шкала негативних подій закручується у знак нескінченності?
Зрештою, відповідаю: найбільше вразило те, що нічого не вразило. Дивно, наскільки можна звикнути до війни, траурів, списків загиблих… Ми були в Краматорську через день після обстрілу, проїжджали по вулиці, де впала ракета. Магазини, кафе, перехожі — звичний плин життя. На наші розпитування про місця трагедії люди відповідають так, ніби питаємо, як пройти до бібліотеки. Так, на цій вулиці впало. Так, ракету, яка не розірвалася, вже встигли прибрати. А якщо хочемо, можемо проїхати далі й побачити ще одну ракету, що стирчить із дев’ятиповерхівки…
У здоровій сім`ї — здорові діти, Віктор ШЕВЧУК, 22.01.2015
Багато вже сказано про сім'ю. Але скільки б ми не прочитали літератури, скільки б знань не отримали щодо того, як правильно себе поводити, це не змінює нашого характеру. Наш характер поміняти може лише Бог. Але тільки за однієї умови: коли ми визнаємо, що маємо недолік і що наші намагання його подолати чи щось змінити не працюють.
Неспалені кораблі на березі кохання, Юрій ВАВРИНЮК, 22.01.2015
У знаменитій Енеїді не менш знаменитого древньоримського поета Вергілія є цікавий епізод. Після захоплення Трої ворогами жителі цього міста встигли втекти на кораблях у море. Згодом вони пристали до берега Тибру в Італії. Жінки, втомлені втечею та війною, наважилися на відчайдушний крок. Вони спалили всі кораблі, на яких припливли, щоб чоловіки не мали можливості мандрувати далі. Таким чином втікачі залишилися на Апеннінському півострові назавжди.
Тихе розлучення небезпечніше гучного скандалу, Володимир ХВАЛОВ, 22.01.2015
Як пастор церкви, багато років консультуючи подружні пари, я все більше переконуюся в необхідності звертати увагу на дуже важливу частину повсякденного життя будь-якої людини, ім'я якої — спілкування. Буває, чоловік та жінка тижнями не розмовляють між собою і не бачать в цьому нічого поганого. Робота, діти, друзі чи особисті амбіції здаються дорожчими від марних балачок. Однак нехтування щоденним спілкуванням приводить навіть найщасливіший шлюб до безмірного краху.
Сім порад змученим батькам, Джеймс ДОБСОН, 22.01.2015
Напружений графік, що не дозволяє ані на мить розслабитися, який я називаю «панічною гонкою на виживання», є однією з бід багатьох сімей у двадцять першому столітті. Але навіть в нашому неспокійному, квапливому суспільстві можна на певний час сповільнити божевільний темп життя, щоб насолодитися кожним днем, зміцнити шлюб та сім'ю і побудувати близькі та трепетні стосунки з Богом.
Те, чого ви
не зможете
робити на небі, Марк КЕХІЛЛ, 20.01.2015
Що єдине буде мати значення через триста мільйонів років? Чи буде важливою кількість зароблених вами грошей? Чи буде мати значення те, на якій машині ви їздите?..
Через триста мільйонів років значення буде мати лише одне: хто перебуває на небі, а хто у пеклі. І якщо це єдине, що буде важливим тоді, то це повинне мати для нас першочергове значення тепер.
Справа смаку, Дмитро ДОВБУШ, 9.12.2014
Є проблеми, які вважають проблемами зовсім небагато людей. А вони чомусь все одно болять... Іноді думаєш: може, просто щось у голову стукнуло, а воно геть нікому не потрібне? Усі ж люди різні й по-різному сприймають життя. І не всім потрібно знати теорію відносності, щоб бути щасливим Та все ж...
Та все ж деякі конкретні повеління Біблії не дозволяють просто заплющити очі на те, що відбувається в сучасній церкві.
Привид власної значимості, Марина Миронова, 15.03.2014
Мені було років із вісім, коли я, повернувши з під'їзду в бік катка, ковзала по сніговій доріжці в своїх білих ковзанах. Помітивши позад себе жінку з донькою приблизно мого віку, я доклала всіх своїх зусиль, щоб незнайомі тітонька й дівчинка оцінили мої успіхи; тому я попливла по засніженій сцені, відчуваючи глядача своєю спиною. Через мить я почула аплодисменти у фразі: «Дивись, як у дівчинки гарно виходить!»
Ласкаве телятко..., Михайло Юнаковський, 15.03.2014
Знаєте таку приказку: «Ласкаве телятко двох маток ссе». Буквальний зміст її дуже простий: неноровисте теля в однієї корівки постояло, вим'я посмоктало. Потім, ніби ненароком, «соромливо» підійшло до іншої, постояло, потопталося на місці, потерлося поруч... і... вже біля іншого вимені. У моральному сенсі в цьому прислів'ї йдеться про те, що люди вміло уникають конфлікту, розумно користуються своєю здатністю делікатно змовитися з ким завгодно і скрізь знаходять свою вигоду.
Завтра — новий день, А.М., 1.10.2013
Іноді мені здається, що багатодітність це стан душі. Такі мами й тати мріють про дітей, як льотчики про небо, а моряки про море.
Тепер по телебаченні іноді показують сім'ї, де 14-18 дітей. Такі батьки й матері виглядають не по роках стомленими. Але коли їх запитують про дітей, обличчя матерів стають щасливими. Напевно, і в мене обличчя стає таким самим, коли я думаю про своїх дітей.
Мамин особистий час, Єлизавета ПРАВИКОВА, 1.10.2013
Будь-яка мама має іноді тимчасово забувати про інтереси своїх дітей, залишати осторонь їхні бажання і присвятити певний час тільки своїм бажанням та інтересам. Це елементарна техніка безпеки, емоційної безпеки, якщо можна так висловитися. Тому що і для дітей, і для мами краще, якщо вона буде з ними півдня, але врівноважена, ніж цілодобово, але в уже безтямному стані.
Переваги великої сім'ї, Ігор Бєлобородов, 1.10.2013
Порівнявши різні типи сімей, виділені за критерієм кількості дітей, ми прийшли до висновку, що оптимальним середовищем для виховання та соціалізації дитини є сім'я, у якій виховуються троє або більше дітей. І ось які аргументи щодо цього ми хотіли б навести.
Плата за лінь, Кароліна РАДІОНОВА, 20.06.2013
Коли ми приходимо у світ, нам мало що підноситься на блюдечку з блакитною облямівкою. Щоб навчитися ходити, нам потрібно сповзати всю підлогу вздовж та впоперек тисячі разів. Щоб навчитися писати, треба списати під лінієчку всякими знаками купи зошитів.
І так у всьому.
І нам би до того звикнути. До того, що над усім потрібно наполегливо працювати.
Найстрашніше слово, Михайло Юнаковський, 5.04.2013
Що б ви відповіли, якщо б я поставив вам приблизно таке запитання: «Яке слово для вас найстрашніше в людському лексиконі?» Ну, або що, імовірно, могли б відповісти мені люди, якби я поставив їм подібне питання? Особисто я думаю, що передбачувані відповіді можна було б згрупувати за категоріями, тому що переконаний, що деякі з них були б однаковими. Люди, в основному, бояться одного і того ж самого.
Експеримент, Катерина Мурашова, 18.12.2012
Минулої осені я провела невелике дослідження серед підлітків. Моя робоча гіпотеза була така: сучасних дітей занадто багато розважають, у результаті вони не вміють самі себе зайняти, уникають зустрічі з самими собою. Тому свого внутрішнього світу вони абсолютно не знають і навіть бояться.
За умовами експерименту учасник погоджувався провести 8 годин (безперервно) на самоті, сам із собою, не користуючись ніякими засобами комунікації (телефоном, інтернетом), не вмикаючи комп'ютер або інші ґаджети, а також радіо і телевізор. Усі інші людські заняття — гра, читання, письмо, ремесло, малювання, ліплення, спів, музичні інструменти, прогулянки і т. ін. — були дозволені.
|
