Відпочивайте!

Дерек Клейтон деякий час свого життя жив мрією побити світовий рекорд на марафонській дистанції, яка складає 42 кілометри. Спортсмен розумів, що для того, щоб його мрія здійснилася, треба дуже багато тренуватися. Тож тренувався на межі людських можливостей. За тиждень Дерек пробігав близько 400 кілометрів. У 1967 році, готуючись до чергових змагань, він пробігав марафонську дистанцію зі швидкістю 2 години і 17 хвилин, коли на той час світовий рекорд, встановлений у 1965 році японським бігуном Моріо Шігематсу, становив 2 години і 12 хвилин. Тому спортсмен став збільшувати інтенсивність тренувань. І зрештою за місяць до змагань його тіло відмовило, м’язи перестали нормально функціонувати, і він увесь цей час змушений був провести в лікарні. Відповідно, не міг тренуватися, хоча попереду були дуже відповідальні марафонські змагання в Японії. Попри те, що друзі Дерека казали йому, що немає сенсу брати участь у них, оскільки через хворобу й відсутність тренувань він не у формі, спортсмен все ж вирішив зробити це просто для себе. Ніхто не очікував перемоги й тим більше якихось рекордних результатів.

Та коли спортсмен добіг до фінішу, він просто не повірив своїм очам. Його результат становив 2 години 9 хвилин і 36,4 секунд. Це був новий світовий рекорд. Усі вирішили, щоб це абсолютна випадковість. Тому Дерек Клейтон, щоб підтвердити свій статус чемпіона світу в наступному марафоні, став тренуватися ще більш інтенсивно. Він готувався до дуже значного марафону, який проходив у 1969 році в Бельгії, в Антверпені. І знову ж через виснажливі тренування спортсмен потрапляє в лікарню і перед змаганнями певний час не має змоги тренуватися. І в Антверпені він встановлює новий світовий рекорд, що становить 2 години 8 хвилин і 33,6 секунд. І 12 років після цього ніхто не міг побити цього рекорду.

Це було 50 років тому. Після цього спортсмени стали переосмислювати роль відпочинку. До того побутувала така думка: якщо ти хочеш чогось досягнути, то жорсткі тренування — шлях до успіху. Після цього почали дотримуватися такої думки: збалансований час тренувань та відпочинку ведуть до успіху. Згодом вчені дійшли до висновку, що для активної життєдіяльності однаково важливі як грамотний розподіл сили, так і грамотне відновлення.

Коли Мойсей вивів ізраїльський народ із Єгипту в Сінайську пустелю, то Бог повів його на гору Сінай. Коли Мойсей сходив з гори, то в його руках було дві скрижалі. На них були записані Десять заповідей. Серед цих заповідей, до речі, у самій їхній середині, є одна, про яку нині дуже мало говориться в наших протестантських церквах. Четверта заповідь Закону Мойсеєвого гласить: «Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (2М.20:9-11).

Нещодавно в Німеччині провели опитування щодо того, які заповіді знають люди. То лише 5% з усіх опитаних назвали цю заповідь. Приблизно половина опитаних знає, що є такі заповіді, як не вбивай, не кради. Проте Бог дуже серйозно підходить до цієї заповіді. У її тексті охоплені всі: батьки, діти, фермери, незнайомі люди й тварини. Згодом, нагадуючи цю заповідь, Бог каже, що за її невиконання каратимуть смертю: «Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде забитий!» (2М.35:2). Цю заповідь слід було виконувати навіть у час оранки чи збору врожаю, коли кожен день і кожна година по-особливому цінні (див. 2М.34:21).

Нині в християнському світі є різні крайнощі щодо цієї заповіді. Одна полягає в тому, що ми повинні дотримуватися саме суботи. Тобто після заходу сонця в п’ятницю не можна нічого робити, а слід суворо шанувати суботній день. Інша ж крайність полягає в тому, що ця заповідь не має нічого спільного з нами. Кажуть так, опираючись на слова Христа, які Він сказав, коли Його учнів побачили, як вони в суботу зривали колоски і їли їх, що було заборонено робити в цей день: «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи» (Мр.2:27). Це була відповідь Ісуса Христа на докори фарисеїв та книжників.

Професор Абрахам Гешель написав книгу «Субота», центральна думка якої та, що субота — це найдорогоцінніший дар, який людина отримала з Божої скарбниці. І ми спробуємо довести чи спростувати цю фразу.

Шаббат — дарунок свободи

Слово «шабат» вживається в другому розділі першої книги Біблії: «І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив». Воно означає відпочити, заспокоїтися, припинити працю — тобто день спокою. Можливість припинити працю й відпочити має лише вільна людина. Отже, шаббат — це ознака вільної людини. Саме тому Бог, говорячи про виконання цієї заповіді, нагадує людям, що вони вже звільнилися від рабства: «І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день» (5М.5:15).

У Єгипті євреї були рабами, які були змушені важко працювати, не зважаючи на дні. Вони не мали права самі розпоряджатися своїм часом. За 400 років рабства вони звикли, що в їхньому житті немає вільного дня, вони повинні працювати-працювати-працювати… Зрештою, коли Бог звільнив їх із рабства, Він дав їм ознаку вільної людини — право мати день для відпочинку.

Римляни, дивлячись на євреїв, які нічого не робили в суботу, казали, що субота — це знак єврейської лінивості. І нині також багато людей вважають, що потрібно багато працювати, щоб чогось досягти. Таких людей називають трудоголіками, бо робота стала єдиним сенсом їхнього життя. Вони не вміють відпочивати, а увесь свій час віддають лише праці.

Можливо, й ти належиш до таких людей, які живуть наче білка в колесі. І в тебе немає часу ні для Бога, ні для Біблії, ні для друзів, ні навіть для самого себе. У такому стані був народ ізраїльський, і тому Бог сказав їм: «Я хочу припинити цю гонитву. Раз на тиждень ви будете перебувати в спокої щодо всіх ваших справ!»

Чому люди метушаться, для чого важко працюють? Мудрий Соломон сказав про це так: «Дві дочки в кровожерця (в оригіналі — п’явки, мається на увазі — в ненаситного): Дай, Дай! Оці три не наситяться…» (Пр.30:15). Наша ненаситність, наші потреби, які постійно зростають, не дають нам можливості насолоджуватися життям, спілкуванням з людьми й Богом. Вони змушують нас перебувати в постійній гонитві, тому що нам постійно треба й треба…

Перший німецький канцлер Отто фон Бісмарк колись сказав такі слова: «Через недільний відпочинок підприємець і працівник втрачають одну сьому свого прибутку. Я не знаю, чим можна заповнити таку втрату». І він закликав німців відмовитися від відпочинку, а німці — дуже старанний народ, який любить працювати. Ця думка вкоренилася в їхній свідомості й тепер людям видається природною можливість не відвідувати недільних зібрань, а працювати сім днів на тиждень.

Але субота — це дар Божий, який дає людині свободу керувати своїм життям і часом.

Шаббат — дарунок відпочинку

Бог знав, що кожній людині потрібен день, коли вона може відсторонитися від своїх буденних справ і відпочити, розслабитися, обновитися. Закон багатьох країн визначає, що неділя й святкові дні є днями відпочинку від роботи з метою фізичного й духовного відновлення. Наприклад, у Німеччині з 22-ї години суботи й всю неділю магазини зачинені, не можна їздити великими вантажівками. Це день, який держава виділила для відпочинку, бо усвідомила, що дуже важливо для продуктивності праці протягом наступного тижня.

Людина складається не лише з тіла, вона складається також із душі та духа. І всі ці складники потребують відпочинку. У Бурятії живе єпископ Іван Марчук, який у молодості переїхав туди з Білорусі. Він виховувався в середовищі братів, які казали: «Ми відпочинемо на небі, а тут нам ніколи відпочивати». І от у цього чоловіка стався інфаркт, був тривалий відновлювальний період. І після цього він зібрав усіх місіонерів, пасторів та інших служителів, які працюють у цій та навколишніх республіках, на конференцію, куди запросив лікаря-кардіолога, яка лікувала його. Конференції назвав так: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи…» (Пр.4:23). Він усвідомив, що не потрібно чекати, поки в нас станеться інфаркт, краще вчитися правильно поводитися зі своїм тілом, поки воно здорове та сильне. Наше тіло має певну межу, до якої воно функціонує нормально. Якщо ж ми перетинаємо цю межу, воно починає хворіти. Один мудрий чоловік сказав: «Люди, які не можуть знайти часу для відпочинку, рано чи пізно будуть змушені знайти час для хвороби». Тому я хочу застерегти вас сьогодні, щоб ви не дотягнули до такого стану чи то у фізичному, чи в духовному вимірі. Ми повинні виконувати те, що Бог нам звелів — один день на тиждень відпочиваймо.

Окрім суботнього дня, Бог звелів євреям раз на сім років виділяти цілий рік, який назвали суботнім роком. Чи дотримувалися євреї цього повеління? Ні. За цей рік стільки можна було заробити! І Бог покарав Божий народ за це: «І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ» (2Хр.36:20-21).

Американський вчений Тал Бен-Шахар написав книгу «Парадокс перфекціоніста», у якій стверджує, що ми повинні дбати про своє тіло, роблячи короткі паузи для відпочинку протягом дня, середні паузи — обов’язково відпочивати один день на тиждень, а також великі перерви — 2-4 тижні щороку. І він стверджує (я повністю згоден із цим твердженням): «Регулярне відновлення організму дуже часто може замінити роботу психіатричної медицини, але в природній спосіб».

Тепер багато людей змушені приймати антидепресанти. Вони настільки виснажені, що їхній організм не може боротися зі стресами природнім чином. Відпочивайте — і вам не будуть потрібні антидепресанти.
Я знаю людей, які кажуть: «Я весь тиждень інтенсивно працюю, а в неділю трохи менше». Проте слово «шаббат» містить у собі значення — припинити працю, а не знизити рівень її інтенсивності. Тобто важливо не повільніше й спокійніше працювати, а припинити роботу зовсім, зупинитися, заспокоїтися.

Дослідники зауважили дуже цікаву особливість. Євреї становлять 0,2% від усього населення землі. Але 23% лауреатів Нобелівської премії єврейського походження. Є різні пояснення цього феномену, одне з яких, що цей народ навчився нічого не робити.

Що стається з нами, коли ми нічого не робимо? У нас виникають докори сумління. Але ми повинні зрозуміти, що відпочинок — це Боже повеління й дар для нас.

Шаббат — це дарунок спілкування

Даючи повеління щодо суботи, Бог сказав: «Сьомий день субота — Господу, Богу твоєму» (2М.20:10). Я хочу сказати, що скільки б відпочинків ми не брали, ми не отримаємо спокою, якщо не знайдемо спокою в Богові. Святий Августин написав такі слова: «Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, поки не заспокоїться в Тобі». Жоден фізичний відпочинок, навіть у найкращому п’ятизірковому готелі, не дасть нам спочинку, якщо наше серце не заспокоїться в Господі. І тому Господь дав нам таку заповідь, щоб ми шукали спокою й шукали його в Ньому.

Мій знайомий професор, якого звати Фолкер Кеслер, написав книгу «Наказ для лінивості». Автор цієї книги далеко не лінюх. Він закінчив дві докторантури — доктор математики й богослов’я, автор книг. Проте він стверджує: «Ті, хто намагаються знайти спокій без Бога, залишиться в неспокої».

Ми просто зобов’язані знайти спокій у Богові, у спілкуванні з Ним. Нам необхідно виділяти час для того, щоб приходити в церкву, щоб спілкуватися з Богом та іншими людьми, які шукають Його.

Віддаймо сьомий день — для Господа. Припинімо ту біганину по колу, яка забирає всі наші сили. Не думайте, що ви могли б ще щось заробити в цей день. Повірте, що якщо ви присвятите його для Бога, Господь благословить вас набагато більше, ніж можна собі уявити.

Друге, що дуже важливо, — це спілкування з рідними, які дуже потребують нашого часу, нашої любові, підтримки й спілкування. Важливо також спілкуватися з іншими людьми, які живуть довкола нас: з сусідами, з братами і сестрами. Ларрі Крабб, американський християнський психолог та консультант, написав такі слова: «Я переконаний, що коріння всіх наших особистісних та психологічних проблем сягають саме у відчуженість один від одного через відсутність спілкування». І Бог, знаючи про це, передбачив для нас спеціальний день, який ми можемо присвятити спілкуванню з Ним і з людьми, які нас оточують. Почніть це спілкування — і багато проблем, які виникають у вашому житті, вирішаться.

Отже, субота — це дар свободи, дар відпочинку і дар спілкування. Лише вільна людина може сказати: «У мене є день, який я присвячую Господу та спілкуванню з близькими мені людьми. У цей день я можу відпочивати». Субота створена Богом для блага людини, як сказав Христос. Тому не переживайте докорів сумління, а почніть відпочивати.

Станьте вільною людиною — і відпочивайте!

Лео ФРАНК

"Благовісник", 3,2018