Що тобі сказав Бог?

Під час розмови по телефону зі служителем церкви з сусіднього міста почув від нього запитання: «Чи промовляв тобі Бог у ці дні карантину щось конкретне?» Він переймався тим, що, можливо, щось ми упускаємо й треба те негайно робити, а ми не робимо… Я так само думав над цим і ставив це запитання собі. Молився — і прийшла відповідь: у Божих вимогах до мене нічого не змінилося, питання ті ж самі, і Слово Боже незмінне. І варто виконувати те, що заповідав Христос. Чи карантин, чи не карантин. «Боже, а яке саме слово від Тебе для мене?» Може, у цей період треба якось особливо акумулюватися? Щось робити, чого не розумів і не робив раніше? І ясно почув уривок зі Слова Божого (Пс.36): «Надійся на Господа й добро чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить…»

Так само й нині, як і вчора, учися свою надію покладати на Бога, не на людей, будь залежним від Бога, живи спокійно на землі, роби добро в міру сил і можливостей, роби ту справу, яку ти можеш робити, до якої в тебе покликання від Бога.

А головне що в усьому цьому? Бережи істину! Тобто перебувай в істині Слова Божого. Ніхто інший за мене (чи за тебе) цього не зробить. Старайся в цьому напрямку рухатися вперед. А для цього важливо мати мир у серці, бути мирним чоловіком. Не войовничим. Той, хто в стані непримиримості, війни, образи, осуду, критиканства, хто бачить тільки мінуси та недоліки в інших, — не здатен перебувати в істині, бо він її просто не розуміє. Його погляд не на істину, не на правду, не на позитив, а на недоліки, він бачить тільки погане навколо та в інших... А ти женися за миром! Втікай від суперечок. «Допоки справжня мирність у нас не запанує... доти нічого не варте так зване наше життя» – записав для себе цитату однієї сестри (Любов Гончар із Лондона).

Таке Слово мені від Бога. Може, воно стосується й вас?

Цієї ночі прокинувся о другій годині (зазвичай прокидаюся о третій) і так само подумки поставив запитання: а що важливо в ці дні? Одразу два слова: не в пристрасній похоті… Знайшов цей уривок із Писання (бажано прочитати увесь розділ): «Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє у святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають» (1Сол.4:3-5).

Потрібно не тілесну похіть підігрівати подорожами по Інтернету, а вчитися берегти свою посудину від розпусти. Саме таке Слово сьогодні особливо важливе для карантинних християн, які багато годин сидять в Інтернеті.

Плід ваш — святість, а кінець — життя вічне… Шлях освячення можливий тоді, коли утримуєшся від нечистоти, приборкуєш своє тіло. Казав один брат: «Нині гріх лежить на поруху комп’ютерної мишки». Один порух пальця — і вже можеш піти не туди… Залізеш у болото, забруднишся, потім тяжко буде відмиватися… Можеш і не вилізти вчасно, а якщо захлинешся багном? Прийде кінець земному життю, а в якому стані твоє серце?

Чоловікові важливо бути зайнятим роботою, важливою справою, щоби були руки зайняті працею, і голова також не була порожня, щоб туди не лізли грішні думки. Напевно, це стосується й жінок. Якщо багато вільного часу, це призводить до гріха.

А що тобі сказав Бог?

Р.S. І ще зрозумів один момент, важливий на шляху освячення: не думай, що тобі всі винні. Держава винна, церква винна, діти (родичі) винні... Живи непомітно, спокійно, не колоти інших і не рви своє серце. Не вважай, що всі винуваті й несправедливо з тобою обійшлися. Постав питання інакше: кому я винний? Що я можу зробити з того, що вмію, для ближнього? Не винось мізки іншим людям своїм постійним незадоволенням. Не ностальгуй за минулим і не виказуй осуду сьогоденню. Мені неприємно читати в Інтернеті дописи, коли людина багато років живе в Україні — і на чім світ стоїть ганьбить усе навколо, починаючи від влади й закінчуючи сусідом... Особливо, коли це роблять християни.

Геннадій АНДРОСОВ

Благовісник, 2,2020