|
1,2023
Дивитися PDF
Тема номера: «Особисті межі»
Воля Божа. Михайло ПАНОЧКО
Перед тим, як прийти на цю землю, Ісус знав від «а» до «я» все, що чекає Його на землі. Він знав, де народиться, знав, що зроблять із Ним люди, знав, як поводитимуться Його учні. Знав, що будуть кричати «розіпни», знав, що в найважчий момент на хресті Він буде покинутий Богом. Він усе знав. Якби ми знали свою долю наперед, якісь вузькі місця, місця страждань, болю, горя, якогось нещастя, то, напевно, робили б усе, щоб воно не збулося. Ісус Христос своїм життям і прикладом показав нам, наскільки Він був слухняним волі Свого Отця.
Дорогоцінний спадок непохитної віри. Оксана ГУДЗЬ
Мої спогади про дитинство асоціюються з бабусею, мамою моєї мами. Вона була низенька, худенька, зігнута вниз від важкої праці, неписьменна, але вона дуже багато вклала в моє виховання. Може здатися, що я пишу абсурдні речі, мовляв: що там могла дати бабуся-селянка?! От якби вона обіймала якусь високу посаду, залишила багатий спадок, була якоюсь впливовою особою, тоді можна було б говорити про те, що пощастило з бабусею. Проте я не помиляюся.
Фотопроповідь. Всемогутня слабкість, або Розстріляний Бог. Дмитро ДОВБУШ
«Де був Бог?» — мабуть, одне з найгостріших буттєвих питань, яке ставлять люди під час війни. Люди, які пережили тортури, перед очима яких відбувалися звірства, які втратили своїх близьких… Ці запитання найчастіше бувають риторичними й стають вираженням глибокого болю та відчаю. Відповідей на них одночасно і безліч, і немає жодної. Універсальної немає насправді.
Як правильно захищати власні кордони. Юлія ПОПОВА
Ми живемо в час, коли мільйони українців відчули, як боляче та неприємно, коли хтось порушує державні кордони. Наслідки такого порушення відчуває нині кожен житель нашої країни. Неможливо описати та оцінити наслідки такого порушення — це тисячі життів, зруйнованих міст та сіл, зруйнованих доль… Було б не зовсім доречно порівнювати згадане порушення українського кордону з порушенням особистих кордонів окремої людини. Але це порівняння допоможе нам зрозуміти, що будь-яке порушення будь-яких особистих меж також приносить біль, трагедію та руйнування, а іноді й смерть.
12 типів особистих кордонів
Усі знають потребу в тому, щоб вибудовувати особисті кордони в спілкуванні з людьми. Але навряд чи хтось зможе перерахувати всі складники цього поняття. Особисті кордони — це більше, ніж вміння відстоювати свою думку та не відповідати на незручні питання. Ми склали список типів особистих кордонів, які кожен із нас може окреслити в спілкуванні з іншими людьми.
Порушувати особисті кордони людини...Юлія ЖУК
Порушувати особисті кордони людини — це:
— казати іншій людині, що вона відчуває, хоче, думає або що має робити;
— підбивати, порушувати обіцянку, спізнюватися, робити не те, що кажеш;
Маніпуляція та знецінення. Оксана ГРАБЧУК
Одна з форм поведінки, яка явно порушує межі іншої людини, — маніпуляція. Як часто ми піддаємося маніпуляції, щиро поважаючи ту людину, яка виявляє тиск? Як часто ми плачемо в подушку від того, що чинимо за волею іншої людини, але не за волею власного серця? Як пояснити, що повага — це не беззаперечний послух і підпорядкування своєї волі іншій людині?
Межі Безмежності, або Чи є кордони у Бога.Ольга МІЦЕВСЬКА
Було це років десять тому, коли моя старша донька навчалася десь у сьомому класі. Ну, як донька — навчалися ми разом. Я ж відповідальна мама й мушу перевірити, чи все вона вивчила, чи все зрозуміла, чи все склала в портфель. На той час у нас було три школярки, тому місія моя була не з найлегших, бо протягом вечора підготовки домашніх завдань треба було швидко переключатися з математики на англійську, далі — на фізику чи твір із літератури. Про нічні шиття чи ліплення аплікацій я вже мовчу…
Експеримент
Ще в 1974 році відома сербська мисткиня Марина Абрамович створила один зі своїх найскладніших і найбільш відомих перформансів, який отримав назву «Ритм 0». Щоб перевірити межі зв’язку між митцем і глядачами, пані Марина розмістила в галереї Morra в Неаполі на столі 72 об'єкти, якими люди могли користуватися так, як захочуть. Собі вона призначала пасивну роль.
Прохідний двір. Василь МАРТИНЮК
Жила собі звичайна родина у звичайному селі, у звичайній сільській хаті. Ця звичайна селянська родина мала свій хлів, свій льох, свій город, свій сад, своє подвір’я, огороджене частоколом. Жила собі, господарювала, біди й горя не знала. Але біда не спить, вона підстерігає простих і непростих людей завжди, чекає зачіпки, щоб заявитися в гості. І не просто так, а з претензіями. Тож дочекалася — і прийшла до нашої звичайної родини: «Вітайте, я ваша родичка». Прийшла разом із невісткою.
Неправильне розуміння кордонів
Деякі з цих помилок дісталися нам у спадок від батьків. Деякі сягають своїм корінням у церковні традиції та «популярне» богослов’я. А інші є результатом нашого власного неправильного розуміння. Але яким би не було джерело цих вигадок, схожих на істину, спробуймо з молитвою дослідити їх.
Межі служителя. Юрій ВАВРИНЮК
У моїй практиці було два випадки, які залишили неприємний спогад аж дотепер. Перший стався, коли я був ще зовсім молодим. Якось, прийшовши на недільне богослужіння, відчув якусь напругу серед служителів і в церкві загалом. Служителі оголосили, що після загального зібрання буде членське. Воно не було заплановане, значить — сталося якась надзвичайна подія. Саме так і виявилося: потрібно було «розібрати» вчинок однієї молодої сестри, члена церкви. Її звинувачували в блуді…
Порушення кордонів з благими цілями. Віолетта ВИНОГРАДОВА
Розглянемо чотири основних типи порушення кордонів: 1. Подробиці особистого життя. Досить часто люди ставляться з цікавістю до різних особистих історій. Вони допомагають усвідомити якісь свої складні стосунки, знайти рецепти для власного щастя або підняти власну самооцінку.
Як зберегти особистий простір у стосунках. Яніна ДАНИЛЬЧЕНКО
Чому любов чоловіка/дружини часом «душить»? Чому ми іноді радіємо, якщо чоловік і діти їдуть на дачу, а нам належить кілька днів самотності? Чому час від часу чоловіки радісно втікають на риболовлю замість того, щоб провести вихідний із родиною?
Коли двоє — одне, і одне — двоє. Богдан ГАЛЮК
У сім’ї двоє стають одним, але кожен зберігає індивідуальність. Кожен будує стосунки, але веде й особисте життя. Бо в кожного свій шлях вдосконалення, духовного росту, спілкування з Богом. Нам легко тримати кордони в речах, які стосуються матеріальної сфери: до прикладу, дружина не одягає речі чоловіка — і навпаки (хоча, правди ради, інколи Марічка любить без дозволу взяти мої футболки чи теплі шкарпетки).
А як же послух? Генрі КЛАУД, Джон ТАУНСЕНД
Щоразу, коли заходить розмова про встановлення кордонів дружиною, хтось обов’язково порушує питання про біблійну ідею покори. Ми не маємо змоги глибоко проаналізувати цю ідею, тому розглянемо лише кілька загальних аспектів, на які слід зважати. По-перше, коритися повинні не тільки дружини, а й чоловіки — «корячися один одному у Христовім страху» (Еф.5:21). Послух — це завжди вільний вибір однієї сторони щодо іншої. Дружини самі вирішують коритися чоловікам, а чоловіки — дружинам.
Батьки і діти: межі в стосунках. Людмила БЕНДУС
Створивши людину, Бог визначив для неї межі. Ознакою цих меж стало дерево пізнання добра та зла, яке було в раю не тому, що Бог забажав ускладнити людині життя, а якраз навпаки. Межі визначали зони безпеки людей. Обмежити — значить захистити. Цей принцип універсальний. Зокрема і в стосунках батьків та дітей. Межі в сім’ї (якими передусім є встановлені правила) мають конкретну мету — створити безпечне для зростання й формування особистості дитини середовище, виховати її емоційно зрілою й відповідальною.
«Татусю, поцілуй мене!» Iван ЛЕЩУК
«Якось я дуже суворо покарав свою дочку, справедливо покарав, непокірність «вибивав» із її свідомості, «учив» життю. Тоді їй було лише шість років, але я ніколи не забуду, як пильно й серйозно вона дивилася на мене. Зіщулившись у клубок, то відвертаючи, то знову повертаючи до мене своє залите сльозами обличчя, вона чекала від мене головного — її схвильована душа просила заспокоєння й втіхи. Не маючи сили стримуватися, вона буквально прошепотіла: «Татусю, поцілуй мене, будь ласка».
Тарас Дятлик: «Відповідальність за злочини — це частина примирення та прощення»
Звірства, вчинені російськими військами, ми нині дуже гостро переживаємо. Але все ж як християни маємо перед собою певний виклик, адже розуміємо, що не може бути порозуміння без примирення й прощення. Говоримо на цю тему з богословом та освітянином Тарасом Дятликом.
Мова: «какая разница»? Ростислав КУДІН
Питання мови лишається нагальним, важливим і болючим. І для тих, хто переїхав зі сходу України на захід, і для тих, хто все життя користувався російською, і для тих, хто все життя говорив українською. І війна дуже загострює ці питання. Якою мовою я маю спілкуватися вдома, на вулиці, у публічних місцях, у медіапросторі? Як ставитися до тих людей, які наполягають, щоб усі переходили на українську? Як ставитися до тих, які не поспішають переходити на українську?
Віктор Клець: «Ми усвідомлювали, що маємо бути з народом»
Повномасштабна війна мобілізувала чи не усе населення України на боротьбу проти окупантів. Хтось захищає нашу землю безпосередньо в окопах, хтось — у тилу. Хтось евакуює біженців, хтось волонтерить, хтось — перебуваючи за кордоном, донатить на перемогу. Не залишилася осторонь і Церква, яка з перших днів війни зрозуміла свою місію молитовника та самарянина. Обираючи співрозмовника для інтерв’ю, ми опинилися перед складною дилемою: на цю роль претендували практично усі старші служителі УЦХВЄ. Уся Україна стала єдиним духовним фронтом. Ми ж зупинилися на Сумській області, яка одна з перших була атакована ворожими військами, зазнала — і зазнає донині — великих руйнувань і де працювали і продовжують працювати десятки місіонерів. Розмовляємо з єпископом Віктором КЛЕЦЕМ.
Чи спасає молитва від війни?
Війна в Україні сконцентрувала нашу увагу на питаннях надзвичайно актуальних та гострих. Про роль та місце молитви у воєнний час розмірковують учасники телепрограми «Хроніки війни» з ведучим Віктором Вознюком.
Зустрiч з цiкавою людиною. Віктор Котяш
Розмовляємо з пастором, доктором богослов’я, волонтером, капеланом, а нині керівником філіалів Київського біблійного інституту та Євангельського теологічного університету в м. Луцьк
Божественне зцілення через медичне лікування.Христина ЯРМОЛІНА
У лікарській практиці, особливо в інтенсивній терапії, прийняття важливих рішень — звичний процес. Від них залежать життя чи його якість/кількість у пацієнта. Та все ж таки, озвучуючи негативний прогноз, ми часто додаємо: «Не все залежить від мене. Може, це вже вирішили в Небесній канцелярії…» Із часом прийняття важливих рішень стає звичкою, а після добрих чи поганих виходів пацієнта з ситуації я нагадую собі: «Це вже вирішили, я була лише інструментом». Проте постійне вдосконалення лікаря — запорука якісного медичного лікування. Не варто змінювати плани Неба своїми неправильними діями.
Олександр Душкевич: «Вражає, наскільки Бог відкритий для людей під час війни!»
Олександр Душкевич — пастор церкви в м. Баштанка Миколаївської області — у березні 2022 року з дружиною та двома дітьми опинився на лінії бойових дій. Про обставини, у яких довелося служити, він розповів журналістам телепередачі «Голос, що кличе».
#єКабан — про те, як християни годують армію
Пасторові п’ятдесятницької громади й професійному будівельникові з Пущі-Водиці Олександру Кушнеруку під час війни несподівано довелося стати спеціалістом із заготівлі м'яса для армії. До вашої уваги — уривок із його розповіді Тарасові Антошевському. У перші місяці російської навали основним було — не попасти під ворожі снаряди та лишитися живим. Приблизно через два тижні від початку вторгнення агресора, коли ще під Києвом точилися запеклі бої та ми по декілька днів перебували в бомбосховищах, я прийняв рішення вивезти сім’ю на Волинь.
Новини УЦХВЄ
|
