12 типів особистих кордонів, які ми можемо усвідомити, оголосити та захищати в спілкуванні з тими, хто нас оточує

Усі знають потребу в тому, щоб вибудовувати особисті кордони в спілкуванні з людьми. Але навряд чи хтось зможе перерахувати всі складники цього поняття. Особисті кордони — це більше, ніж вміння відстоювати свою думку та не відповідати на незручні питання. Ми склали список типів особистих кордонів, які кожен із нас може окреслити в спілкуванні з іншими людьми.

1. Емоційні кордони
Ми повинні бути на варті свого емоційного стану: не давати людям впливати на нього, керувати нашими почуттями, маніпулювати нами. Наші емоції — це наша відповідальність. Ми самі дозволяємо порушувати встановлені нами кордони, коли реагуємо на провокації та звинувачуємо інших людей у своїх реакціях на їхні слова та вчинки. Зріла людина ніколи не відповідатиме негативом на негатив, не дратуватиметься у відповідь на пасивно-агресивну поведінку й не перекладатиме з себе відповідальність за своє самопочуття.

2. Часові кордони
Будь-якій дорослій людині необхідно вміти встановлювати часові кордони. Ми не повинні витрачати свій час на те, що нам нецікаво, що відволікає нас від значно важливіших справ і не приносить нам користі чи задоволення. Ми не повинні дозволяти людям витрачати наш час, використовувати його з корисливою метою. Ми не зобов’язані виправдовувати постійні запізнення, страждати через те, щоб вирішити чужі проблеми.

3. Кордони стандартів
Якщо ми звикли жити певним чином, працювати на хорошій роботі, орендувати зручну квартиру тощо — ми не повинні дозволяти комусь занижувати наші стандарти. Велика помилка, яку робить багато людей, полягає в тому, що вони йдуть на жертви заради інших із жалю чи примусу. Вони відмовляються від своїх потреб і очікувань, щоб людина могла почуватися комфортно поряд із ними. Не варто відмовлятися від того, до чого ми звикли, тільки щоб потішити чуже его та впустити у своє життя того, хто не збирається приносити паритетну жертву заради нас.

4. Кордони особистого життя
Особисте життя тому й називається особистим, що його слід тримати в таємниці від оточення або хоча б не ділитися всіма його подробицями. Сімейні стосунки, які проблеми ми вирішуємо у відносинах, що відбувається в нашій сім’ї, у спальні — це все не можна розповідати всім поспіль. Цю інформацію ми маємо право залишати при собі або розповідати лише близьким, кому довіряємо — у тому обсязі, який для нас комфортний. Важливо дати зрозуміти тим, хто нас оточує, що не збираємося обговорювати з ними своє особисте життя, навіть якщо їм така поведінка звична.

5. Кордони переконань
Кожен із нас має певні переконання, які ми можемо відстоювати. Навіть якщо люди критикують нас за це, засуджують наші погляди та цінності, висміюють їх. Ми не повинні йти проти себе через когось чи щось. Наші переконання можуть змінюватися з отриманням нового досвіду, нових знань, із часом, але ніяк не штучно, не через страх не догодити будь-кому або виглядати перед кимось невігласом.

6. Фізичні кордони
Багато хто не любить обійматися, не хоче ділити з кимось свою житлоплощу. Це особисте рішення кожного, засноване на почуттях, знаннях та досвіді, і воно має бути шанованим оточенням. Потрібно відстоювати свої фізичні кордони, цінувати своїм особистим простором, не дозволяти порушувати його будь-кому без нашої згоди.

7. Кордони особистості
Доросла та самодостатня людина повинна знати, хто вона така. Вона не повинна намагатися змінювати себе через те, що хтось розкритикував її інтереси, цінності, переконання. Ми можемо відстоювати свої особисті межі, відмовлятися йти на компроміс, якщо когось не влаштовує наш стиль одягу, улюблена їжа, професійна діяльність та інші речі, які нам дорогі. Усі ці речі — це і є наша особистість, яку ми формували роками. Хіба розумно відмовлятися від себе, якщо ти не подобаєшся комусь іншому?

8. Межі свободи дій
Наша свобода дій має бути обмежена лише державним законом та нашими внутрішніми переконаннями. Решта: стереотипи, думка тих, хто нас оточуює, традиції, чужий негативний досвід тощо — не повинні впливати на наші рішення. Те, у що ми вкладаємо сили, що нас мотивує, надихає, допомагає нам розкрити свій внутрішній потенціал, —безумовно важливе. І ми не повинні давати комусь право зазіхати на це.

9. Психологічні межі
Ми можемо ставити в пріоритет наше психічне здоров’я. Ми маємо право звертатися за підтримкою близьких або за професійною допомогою, при цьому слід бути уважнішими до свого стану, відволікатися від тривожних думок, вчасно розпізнавати симптоми психічних захворювань. Ще важливіше — встановити психологічні межі спілкування з людьми, які нас оточують. Якщо хтось намагається маніпулювати нашими почуттями, постійно критикує нас, втручається в наше життя, тисне на нас при ухваленні важливих рішень — необхідно обмежити спілкування з такою людиною.

10. Професійні кордони
Необхідно поважати себе та гідно оцінювати свої професійні навички. Ми не повинні погоджуватися на низьку зарплату, якщо впевнені, що добре впораємося зі своїми обов'язками; не повинні ігнорувати випади з боку начальства та колег, миритися з хамським ставленням, примусом до понаднормової роботи без оплати. Важливо встановити професійні кордони та ретельно стежити за тим, щоб їх ніхто не порушував.

11. Фінансові кордони
Доросла людина не повинна звітувати оточенню про те, скільки вона отримує й куди витрачає гроші. Вона не зобов’язана надавати фінансову допомогу родичам чи друзям, позичати комусь гроші, забезпечувати когось за відсутності бажання та можливостей, із жалю чи примусу — тільки радо, свідомо та добровільно. Наш гаманець має бути лише під нашим контролем.

12. Сексуальні кордони
Ми не повинні дозволяти іншим порушувати наші сексуальні кордони. Нам варто відмовитися від небезпечних зв’язків, не намагатися через власний дискомфорт принести комусь задоволення, не погоджуватися на менше, не намагатися відповідати чужому ідеалу. Це важливо як для побудови здорових стосунків, так і задля підтримки стабільної самооцінки.

Благовісник, 1,2023