|
Інтерв’ю
Інтерв’ю
1 2 3
Олександр Третяк: «Я в передчутті того, що буде робити Бог!», 15.01.2018
Олександр Третяк народився 13 грудня 1985 року в с. Липне Ківерцівського р-ну. З 2010 року — диякон «Церкви Святої Трійці» (м. Рівне), з 2012 року — ректор Рівненської духовної семінарії і академії. Магістр богослов’я, спеціаліст романо-германської філології. Разом із дружиною Ольгою виховує сина Даниїла.
Лариса МУРАХ: «Благовістімо дітям та змінюймо країну», 15.01.2018
Оскільки в цьому номері журнал порушує тему євангелізації дітей, то інтерв’ю із завідувачем Відділу служіння дітям Церкви ХВЄ України Ларисою Мурах нам видається дуже доречним. Бо ж які навчальні чи виховні плани роботи з дітьми не складали працівники відділу, вони всі зорієнтовані на те,
щоб привести дітей до Христа заради їхнього спасіння.
Анатолій Козачок: «Гідність кожної людини має цінуватися!» 20.12.2017
Інтерв’ю з Анатолієм Козачком, головою Київського міського об’єднання Української Церкви ХВЄ.
Молитовний паблік-чат: чи може
віртуальна церква замінити місцеву? 20.12.2017
У цій статті ми розповімо вам про служіння, яке стало можливим саме завдяки інтернету, і без нього не змогло б існувати в такому масштабі. Мова йде про молитовний паблік-чат у Viber під назвою «Молитвенная комната», яку заснував мій давній знайомий Дмитро Ліщенко в грудні 2016 року.
Про європейських протестантів,
ювілейні профанації та
реформу Церкви. 20.12.2017
Розмовляємо з доктором богослов’я Романом Соловієм про поїздку в Європу, нестачу просвітницької роботи в контексті R500 та потребу внутрішньої реформації.
Сергій Санніков: «Сьогодні нам потрібна реформація як зміна світогляду пострадянської людини». 20.12.2017
Для України Реформація може значити дуже багато, якщо вона почує голос Реформації. Тобто країна знаходиться в такому стані, коли конче необхідні зміни. Якщо цих змін не відбудеться, усе закінчиться черговим вибухом, потрясінням, і знову буде революція.
Михайло Роман: «Служіння звільнення розпочалося зі звичайного співчуття», 20.12.2017
Голова Об’єднання церков християн віри євангельської Полтавської області, єпископ Степан Павлусь з братами-служителями практикує особливі служіння — служіння звільнення. У чому ж полягає особливість цих служінь? Саме у звільненні людей від демонічного впливу, і навіть залежності. А характеризуються вони поглибленими бесідами з тими, хто відчуває душевний та духовний дискомфорт, а також наполегливими молитвами.
Михайло ПАНОЧКО: «Церква має не здавати позицій,
а навпаки — позитивно впливати на суспільство!», 20.12.2017
— Сьогодні всюди відбувається агресивна секуляризація суспільства, пропаганда безбожності, спостерігається духовне ослаблення в багатьох країнах. Тому Церква має не здавати своїх позицій, а навпаки — позитивно впливати на суспільство. Єдиним ефективним інструментом для цього в усі віки після приходу Христа була проповідь Євангелії. Віруючій людині треба занурюватися в Слово Боже й посвячувати час для молитви. Бо сьогодні Церква має зберегти своє значення солі, стовпа утвердження Божої Правди на землі.
Віктор ПРОХОР:«П’ятидесятниця — це проявлення Божої сутності в практичному християнському житті та служінні», 20.12.2017
— У моєму розумінні термін «п’ятидесятниця» має найпростіше пояснення: це весь потенціал, що захований в обітниці Ісуса Христа — Дусі Святому, Яким Бог наділив Церкву в день П’ятидесятниці. Тобто Дух Святий — це не свято, яке згадуємо через п’ятдесят днів після Пасхи, і не академічна доктрина для дискусій, це, я би сказав, прояви Божої сутності в практичному християнському житті та служінні, які описані в Діях апостолів та супроводжували Церкву протягом її історії.
Володимир БРИЧКА: «Конфлікт — це тест на духовний рівень», 27.09.2017
Найчастіше люди сваряться за правду. Бо ж у кожного своя правда. Конфлікти — там, де кожен правий. Де хоч одна сторона здатна поступитися, визнати себе неправою, там сварки не буде. Хтось один вибачиться — та й розійдуться. А там, де стикається дві людські «правди», виникають конфлікти.
«Служитель Церкви повинен і урядувати, і служити, це поєднання двох обов’язків»
Про владу загалом, церковну та політичну зокрема, розповідає старший єпископ Церкви ХВЄ України Михайло Степанович ПАНОЧКО
Розмова з Юрієм ВЕРЕМІЄМ у рубриці "Представляємо область", 8.02.2016
Йосип Величко: Бути дитиною місіонерів — велика честь!, 8.02.2016
Один із важливих вимірів євангелізму — євангелізм у сім’ї. Адже нерідко напружений графік благовісників призводить до втрати власних дітей. Під час цьогорічної конференції місії «Голос надії» довелося поспілкуватися з деякими дітьми місіонерів. Найбільше вразила розмова з 17-річним Йосипом Величком, який народився й виріс у республіці Комі, де служать його батьки — Федір і Мирослава. Мене вразило його захоплення своїми батьками, що нечасто побачиш у підлітків, а також велике бажання служити Богові.
Сергій Тарасюк: «Скрізь бути готовим проповідувати про Христа», 8.02.2016
Я знаю Сергія Тарасюка як щирого християнина, посвяченого служінню місіонера й пастора в ім’я Господа Ісуса Христа. Він місіонер місії «Голос надії» та відповідальний за місіонерську працю в Житомирській області, пресвітер церкви ХВЄ с. Хомутець та перший заступник старшого пресвітера Обласного об’єднання церков ХВЄ Житомирської області. Але брат Сергій ще не менш посвячений служінню батька. Чому кажу «служінню», бо він батько вісьмох прийомних дітей, взявши на себе обов’язки батьківства добровільно і виконуючи їх разом зі своєю дружиною Наталією з істинною посвятою.
Віктор КЛЕЦЬ: «Сумщина
сьогодні радує!», 16.09.2015
Майже 90 відсотків церков Сумської області — утворені внаслідок діяльності місії «Голос надії». Це приклад того, як місіонери можуть змінити релігійну ситуацію в масштабах конкретного регіону. Віктор Клець, започаткувавши місіонерську працю на Сумщині, пройшов шлях від місіонера до пастора, а сьогодні виконує служіння старшого пресвітера обласного об’єднання церков ХВЄ і відповідального за працю місіонерів у Сумській області. Про успіхи й невдачі на цьому шляху Віктор Віталійович розповів журналістам «Благовісника».
Капеланство: на передовій духовної війни, 30.06.2015
З огляду на ситуацію збройного конфлікту, що склалася в нашій країні, Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій активно ініціює узаконення інституту військового капеланства в Україні. Та не чекаючи офіційного визнання, церкви почали активно розвивати цей новий напрямок служіння. Волонтери з церков виїжджають у зону бойових дій, щоб духовно та морально підтримати військовослужбовців, котрі знаходяться на передовій.
Що болить сучасним служителям?
Читаючи Біблію, неважко помітити, що у різні періоди історії Люблячий Бог по-різному промовляв до людства, особливо, до Свого народу. Намагаючись чи то від чогось застерегти, чи то кудись спрямувати, Він завжди концентрував погляд (у першу чергу служителів, а потім і звичайних людей) на цілком конкретних речах. В різний час такими речами були то ідолопоклонство, то блуд, то жорстокосердя, то невір'я, то розбрат...
Напевно, служителі, яких поставив Господь над Своїм народом, як ніхто мають чутливе серце до Його голосу, бачення загальної каритини, ситуації в церкві ХХІ століття. Хто як не вони можуть гостро відчувати щонайбільш кричущі проблеми і щонайболючіші пробоїни.
Тому ми звернулися до служителів різного віку із різних куточків України із проханням відповісти на просте і водночас складне запитання: «Що вам болить?»
Рустам ФАТУЛЛАЄВ: «Соціальне служіння — ворота для проповіді Євангелії»
Піднявши тему про вплив Церкви на суспільство, неможливо обминути увагою такий важливий вид служіння, як соціальне: допомога малозабезпеченим, нарко- та алкоголезалежним, праця у місцях позбавлення волі. Про це розповідає завідувач відділу соціального служіння Церкви ХВЄ України, пастор київської церкви «Скинія» Рустам ФАТУЛЛАЄВ.
Єпископ
Микола СИНЮК: «Церква ХВЄ
була і буде
відкритою
до діалогу»
ЦХВЄУ входить до низки релігійних об'єднань, серед яких Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Рада євангельських протестантських церков, Нарада представників християнських церков України, до інших громадських організацій. Служителів Церкви запрошують на засідання, круглі столи, радіо- та телепередачі, присвяченні різним питанням суспільного життя.
Ми звернулися із запитанням до єпископа Миколи СИНЮКА, заступника старшого єпископа ЦХВЄУ.
Михайло Паночко: "Це не тільки протистояння між політиками, це сутичка правди з неправдою"
Порушуючи тему впливу Церкви на суспільство, неможливо не згадати останніх політичних подій в Україні. Протистояння в українському суспільстві, яке вилилося у явище, назване Майданом, настільки значуще, що його не можна ігнорувати. З самого початку перед християнами постало питання, як їм поводитися у цій ситуації. Відповіді були різні, часто діаметрально протилежні. Свій погляд на майданівські події висловив старший єпископ Церкви ХВЄ України Михайло ПАНОЧКО. Інтерв'ю записане ще наприкінці минулого року. Ще до кривавого лютого, зміни влади, кримського протистояння. Ми не знаємо, як повернеться історія на час, коли цей номер журналу надійде читачеві, бо ситуація змінюється надто стрімко. Але незалежно від ситуації віруючі повинні мати орієнтир на цьому складному політичному роздоріжжі.
Україна без сиріт, 1.10.2013
Коли говорити про значення дитини для сім'ї і значення сім'ї для дитини, неможливо оминути тему всиновлення. Тому наш співрозмовник сьогодні — президент Альянсу «Україна без сиріт», голова правління «Отчого дому» один із пасторів Церкви «Спасіння» Роман КОРНІЙКО.
Інтерв'ю зі старшим єпископом Церкви ХВЄ України Михайлом Паночком
Протягом історії християнства диявол усіма силами намагався загасити Божий — вогонь, зупинити джерело, яке відкрилося в день П'ятидесятниці. Зокрема через єресі — з'явилися николаїти, валаамове вчення, лжепророки... Ворог знає, у чому сила Церкви. Сила Церкви — в єдності з Христом в Дусі Святім. Цю силу диявол завжди намагався спинити. У Самсона Даліла хотіла вивідати секрет його сили. Так само чинить лукавий, він хоче зробити церкву безсилою, обрізавши (образно) її кучері. Тому єресі, заблудження, гріх будь-якого масштабу, послух власній гріховній природі працював проти Святого Духа. Але ми вдячні Богові, що ніякі сили не змогли згасити Його вогню. Він горів протягом двадцяти віків і горить у двадцять першому.
Євангельські християни-румуни Буковини міцно тримають прапор віри, 27.12.2011
На Буковині є близько 100 румунських сіл, у яких живуть християни віри євангельської. Троє пасторів розповіли нам, як християни-румуни поклоняються Богові та виховують молодь.
Вiктор Куриленко: «Я знайшов сенс життя в християнськiй вiрi», 27.12.2011
Михайло ПАНОЧКО: «Я живу особливою мрією —
побачити сильну Церкву». Інтерв`ю з нагоди 60-річчя, 12.12.2011
Віталій Лунго, пастор церкви «Вефіль» м. Чернівців: «Найбiльша проблема сучасностi — великi знання i маленьке серце», 5.07.2011
Віра в країні розвинутого соціалізму, інтерв’ю з Василем Боєчко, 22.03.2011
Переслідування віруючих у колишньому Радянському Союзі почало носити масовий характер з 1929 року і продовжувалося практично до кінця 80-х років. Руйнування церков та храмів, арешти, заслання, штрафи, заборони були звичним фоном життя та служіння справжніх християн, громадян «країни розвинутого соціалізму». Чимало з них заплатили за свою віру ціну життя. Незважаючи на всі перешкоди Церква вистояла і зберегла вірність Богові. Єпископ Василь Михайлович БОЄЧКО був одним із останніх, хто відбував тюремне ув’язнення за свою віру та служіння. Про минулі гоніння та сьогоднішній стан Церкви служитель ділиться з читачами журналу. >>>
Михайло Паночко: «Нам необхiдно об`являти «усю волю Божу»
Найбiльше чудо для iндуса — навернення в християнство, Ірина Наумець, 18.11.2010
Пастор Аджі та його дружина Мерлін вперше відвідали Україну. Мерлін не відмовилася від поїздки, хоч і була вагітна. Авжеж, побачивши велику кількість віруючих, ще раз переконуєшся, що ти не сам. Про життя християн в Індії розповідають наші гості. >>>
Михайло Паночко: «Я вдячний колективу радiопередачi «Жива надiя»
Паночко Михайло Степанович, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України, відповідає на запитання журналіста в інтерв’ю з нагоди 40-річчя виходу в ефір першої радіопередачі пастора Івана Зінчика. >>>
1 2 3
|
