Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Гостьова книга

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Інтерв’ю

Євангельські християни-румуни Буковини міцно тримають прапор віри

На Буковині є близько 100 румунських сіл, у яких живуть християни віри євангельської. Троє пасторів розповіли нам, як християни-румуни поклоняються Богові та виховують молодь.

Мафтей Тодор Тодорович, 1945 року народження, пастор церкви «Віфанія» села Велика Буда, перший заступник старшого пресвітера Об’єднання церков ХВЄ Чернівецької області, голова великої родини з 10 дітей і 48 внуків.

Радукан Петро Аврелович, 1962 року народження, пастор церкви «Голгофа» села Нижні Станівці, батько 14 дітей.

Микитюк Віссаріон Георгійович, 1970 року народження, пастор церкви «Еммануїл» села Привороки, батько 8 дітей.

Як розповів Тодор Тодорович, у Чернівецькій області нараховується 32 зареєстровані румунські церкви християн віри євангельської та 14 незареєстрованих. Зареєстровані церкви входять в обласне об’єднання церков ХВЄ і нараховують приблизно 3 тисячі членів. Найбільша з цих церков у селі Чудей Стороженецького району (понад 330 членів церкви). Спочатку п’ятидесятницькі церкви українських румунів входили в союз баптистів, у час свободи деякий час діяли автономно, а потім, коли організувалося в Чернівецькій області об’єднання п’ятидесятницьких церков, то прилучилися до нього.

– Ми розуміємо, що Бог Свою працю на землі виконує через людей. Цікаво, хто був першим сіячем Слова Спасіння в румунських селах Буковини?
Тодор Тодорович: — Наші церкви розпочалися зі свідчення Івана Воробця з села Кам’янки нашої області. (Іван Воробець — подвижник Христової віри, відданий Богові євангеліст, засновник і перший пресвітер церкви євангельських християн у Кам’янці. — Ред.).

— Думаю, що румунські євангельські церкви були не менш переслідуваними, як українські.
Петро Аврелович: — Можливо, й більше. Нас переслідували як румунська, так і радянська влада. Той же Іван Воробець сидів у тюрмі й за тих, і за тих. Але церква вистояла в цих страшних гоніннях.

— Чи є якісь відмінності в служіннях румунських і українських церков християн віри євангельської?
Тодор Тодорович: — Мабуть, єдина відмінність між нашими церквами, що в наших церквах служіння проводять румунською мовою. Християнська література, якою користуємося і яку поширюємо, також румунською мовою. У цьому нам допомагають брати з Молдавії або з Румунії. А все тому, що наші діти навчаються в румунських школах. А в усьому іншому служіння в румунських церквах проводяться як і в українських: проповіді, молитви, спів хору, беруть участь і співочі гурти. Будуємо молитовні будинки, відкриваємо служіння в сусідніх селах, де немає церков. Проводимо свої конференції, на які запрошуємо братів із Румунії, а також старших служителів Всеукраїнського Об’єднання Церков ХВЄ. На наших конференціях побували, зокрема, і єпископ Михайло Паночко, Василь Боєчко, Анатолій Кліновський та інші. Залучаємо до служіння і молодь. Проводимо молодіжні конференції. При церквах організовані недільні школи.

— Які помилки були допущені в церковному житті з погляду сьогодення?
Тодор Тодорович: — Може, те, що не вчили української мови. У нас вимагали знання російської в школі, в армії. А ось українську вчимо вже від наших дітей. У деяких румунських селах йде мова, щоб навчання проводилося українською, бо виникають проблеми, коли діти йдуть навчатися далі. Ми думаємо, що так буде добре. Діти все одно румунської не забудуть, бо розмовляють нею вдома, а ось державну мову потрібно вчити і знати.

Віссаріон Георгійович: — У нашому селі Привороки хоч і є школа, багато дітей ходять за 2 км в село Тарашани в українську школу, щоб там учити українську мову. Раніше, коли в церкві співали не по-румунськи, то всі дуже дивувалися. А тепер співають по-українськи, по-російськи — і все нормально.

— Як працює церква з молоддю і дітьми?
Віссаріон Георгійович: — Щодо молоді, то її в наших церквах близько тисячі. Це хлопці та дівчата від п’ятнадцяти років до 30-35, поки не одружаться. Зокрема, у Привороках — 80 чоловік молоді. Призначені керівники, які організовують молодіжні конференції, євангелізації. Проводимо молодіжні конференції спільно з братами-українцями. Хто розуміє, а хто трохи ні, але все-таки відбувається спілкування. У молодіжних служіннях застосовуються музичні інструменти: піаніно, орган та інші. Зрештою, робота з молоддю в наших церквах не відрізняється від роботи в українських. Ще хочу сказати, що діти християн-румунів виховуються в послуху, в пошані до батьків і до Бога. Сім’ї великі. У пастора Петра Радукана 14 дітей. У Привороках, наприклад, є 12 дуже великих сімей. А все тому, що ми стараємося жити так, як написано.

Петро Аврелович: — Ми проводимо для молоді розбір Слова, заглиблюємося в Слово, і молоді дуже цікаво. Поводимо молитовні служіння. Молодь запалюється словом Божим. І минулого року наші церкви хрестили 36 молодих людей. Залучаємо молодих і до основних зібрань. Вірші розкажуть, співають. При наших церквах є недільні школи. Щодо недільних шкіл, то практикуємо різні варіанти проведення занять. Найменша група під час служіння після молитви йде на заняття НШ, а для двох старших уроки проводимо в четвер і суботу.
Тодор Тодорович: — Наші церкви створили для молоді румунську біблійну семінарію. Її ректор — Іван Горда. Навчання розраховане на три роки, а заочне — на п’ять. Функціонує вона вже п’ять років. Раніше навчання відбувалося в хаті одного брата. Тепер брати вирішили будувати приміщення для семінарії. В об’єднанні допомагають, бо в нас немає протиріч із братами-українцями. Ми разом збираємося і обговорюємо питання нашого життя.

— Чи у ваших церквах звертають належну увагу на євангелізаційну роботу?
Тодор Тодорович: — Раніше церква зосереджувалася переважно на внутрішній роботі, майже не проводила євангелізацій, а тепер ми організували євангелізаційні точки в інших селах, де каються люди. У деяких селах створені церкви, які нараховують до 30 чоловік. Працюємо як серед румун, так і серед українців. Для роботи з українцями призначили брата-українця, а для роботи з румунами – румуна, щоб могли дохідливо розказати про Христа.

Петро Аврелович: — Церква у Великих Будах практикувала служіння зцілення. Це була гаряча точка. Брати мазали єлеєм на служіннях — і люди зцілялися. Приходили віруючі і невіруючі — і каялися. У нашому селі Нижні Станівці протягом семи років покаялися чотири вчителі, які були атеїстами. У Великих Будах покаявся секретар парткому. Тепер він проповідує Слово Боже в селі недалеко від нас. Пастор-євангеліст з села Великі Буди Лукаш Шотропа створив церкву в райцентрі Герца і збудував там величезний молитовний будинок, цілий комплекс. Те, що на початку свободи було євангельських церков 17–20, а тепер 46, теж свідчить, що ми намагаємося розповідати людям про Господа Ісуса.

Віссаріон Георгійович: — Наші церкви зростають. Цього року в с. Верхні Станівці відбулося водне хрещення новонавернених із чотирьох церков. У заповіт Господа Ісуса увійшло 25 чоловік. Ми проповідуємо Ісуса Христа — і люди навертаються до Нього.

Розмовляв Василь МАРТИНЮК

На фото: Василь Мартинюк, Євген Мельничук, Віссаріон Микитюк, Петро Радукан, Тодор Мафтей

"Благовісник", 4,2011

Українська християнська поезія