Інтерв'ю

Що болить сучасним служителям?

Читаючи Біблію, неважко помітити, що у різні періоди історії Люблячий Бог по-різному промовляв до людства, особливо, до Свого народу. Намагаючись чи то від чогось застерегти, чи то кудись спрямувати, Він завжди концентрував погляд (у першу чергу служителів, а потім і звичайних людей) на цілком конкретних речах. В різний час такими речами були то ідолопоклонство, то блуд, то жорстокосердя, то невір'я, то розбрат...

Напевно, служителі, яких поставив Господь над Своїм народом, як ніхто мають чутливе серце до Його голосу, бачення загальної каритини, ситуації в церкві ХХІ століття. Хто як не вони можуть гостро відчувати щонайбільш кричущі проблеми і щонайболючіші пробоїни.

Тому ми звернулися до служителів різного віку із різних куточків України із проханням відповісти на просте і водночас складне запитання: «Що вам болить?» Сподіваємося, їхні відповіді дадуть можливість зробити певний зріз, побачити, на що сьогодні варто звернути найбільшу увагу в церкві християн віри євангельської України.

1. Що вам найбільше болить, коли дивитеся на сучасну церкву? Що, на вашу думку, є найактуальнішою проблемою, на яку варто негайно звернути увагу?

2. Які шляхи виходу із цієї ситуації ви бачите?

Єпископ Ростислав Мурах, старший пресвітер об'єднання церков Хмельницької області

1. Мене, як служителя, хвилює декілька питань. По-перше, нам потрібно навчитися служити Богові в свободі. Наші попередники уміли служити Богові в часи гонінь, адекватно відреагувавши на виклики, які постали тоді перед християнами. Сьогодні ж ми повинні у повноті використати всі можливості, відкриті двері, які дає Господь, виконати велике доручення Христа.

Другий момент, який непокоїть: потреба знання особисто кожною людиною Божої волі щодо свого життя. Потенціал Церкви дуже великий, і його потрібно реалізувати, щоб кожен служив тими талантами, якими наділив Господь. Нині порівняно невеликий відсоток людей задіяний у служінні. Переважна частина членів Церкви — просто приходять на зібрання і, в кращому випадку, жертвують фінанси...

Ще одна річ, яка мене хвилює: як зберегти наших дітей та молодь в Церкві? Це — пріоритетне завдання. Зберігши дітей, які є в недільних школах, Церква щорічно зростала б на 7-10%. Але, на жаль, ми втрачаємо дітей.

Особливо гостро постає також проблематика сім'ї. До цього питання треба підійти комплексно. Насамперед — навчати молодь. Не просто про чистоту дошлюбних стосунків, а й про психологію жінки та чоловіка, про те, як будувати сімейний бюджет. Глибше і грунтовніше! Необхідно працювати на випередження, попереджуючи ті труднощі та проблеми, які можуть виникнути у шлюбному житті.

І останнє, на що хотів би звернути увагу, — це єдність Церкви. Ми дуже турбуємося про те, щоб у церквах не було поділення. Але воно підкрадається з того боку, з якого ми й не чекали. Сучасні технології роблять людей відділеними. Раніше церкви збиралися у невеличких будинках, люди знали один одного, спілкувалися, і вибудовувалися живі взаємини. Сьогодні у нас, слава Богу, великі церкви, але люди мало спілкуються. А буває так, що вони навіть не знають один одного. Тому поряд з великими служіннями варто організовувати такі зустрічі, під час яких можна було б зміцнювати стосунки один з одним.

2. Найкращим методом згуртування Церкви є, на мою думку, малі групи або, як Євангелія їх називає, домашні церкви. Вони мають діяти під керівництвом пастора за чітко встановленим планом: чи то обговорення проповідей, які звучали на загальних служіннях, чи то розгляд інших розроблених тем.
А ще, важливо пам'ятати: моя сім'я — моя домашня церква!

Пастор Сергій Вінковський, заввідділом християн-підприємців Церкви ХВЄ

1. Останніми днями часто думаю про залежність. Залежність буває дуже шкідлива і не дуже. Залежність від рибалки або ж залежність від наркотиків. Але можемо констатувати один факт: залежні від чогось люди думають про це, говорять про це, шукають різних способів задовольнити себе — і, безумовно, знаходять їх. Сьогодні я б дуже хотів, щоб люди стали залежними від Ісуса Христа, щоб християнство стало сьогодні залежним від Слова Божого, залежним від молитви, залежним від служіння та щедрих пожертвувань. Людина, яка має залежність від чогось, відчуває біль та невдоволення, поки не задовольнить своєї потреби. Я хочу, щоб нам боліло, якщо ми не помолилися, не прочитали Слова Божого, не розказали нікому про Христа!

2. Біблія каже, що Царство Боже досягається зусиллям. Спортсмен, який хоче мати певні досягнення у своїй сфері, має певний режим та розклад тренувань. Він дисциплінує себе. А християни сьогодні ліниві.
Та якщо вони почнуть дисциплінувати себе, підкорятимуться певному графіку читання Біблії, молитві, тоді їхнє життя кардинально зміниться. Спочатку важко, але, кажуть, що за 21 день формується звичка, і це робити стає значно легше.

Єпископ Іван Хрипта, старійшина Церкви ХВЄ, с. Великі Ком'яти

1. Щодо Божого народу, що найбільше мені болить, це відсутність єдності та поділення в Церкві. Я б хотів, щоб люди, які знають Бога, які народжені згори від Духа Святого, були єдиними. Але християни, на жаль розділені, ніяк не навчаться жити один з одним, не хочуть підкорятися один одному, не можуть поділити «портфелів». Так не годиться чинити перед Богом, і я боюся, що такі люди не потраплять до Божого Царства. Богу приємні смиренні люди, а не ті, які всіма силами прагнуть, щоб їх шанували.

2. Збоку це важко якось вирішити. Це під силу лише Духові Святому. Але Дух Святий попереджав через Павла про те, що треба робити з тими, хто вносить поділи у Божий народ, кажучи: «Бережіться їх!» Не напоумляйте, не спасайте, а тікайте від них. На них вплинути майже неможливо, бо вони не здані приймати настанову від людей.

Ростислав Величко, голова Луганського об'єднання церков ХВЄ

1. Я думаю, нам потрібно звернути більшу увагу на молитву. Щоб у цей складний для нашої країни час ми мали відповідь від Бога, мали Його пораду та підтримку. Натомість помічаємо, що християни знічені, стурбовані останніми подіями. Вони часто не туди дивляться, неправильно оцінюють ситуацію і роблять не те, чого від них чекає Бог. Коли ж людина близько з Господом, Він направить, підкаже і дасть силу для праці, що дуже важливо сьогодні.

2. Дім молитви все ж має залишатися домом молитви — там мають постійно звучати молитви. Я пропоную щоранку або щовечора збиратися та на молитву. І ті люди, які мають можливість і трохи вільного часу приходили б на ці служіння. Гадаю, служителям чи відповідальним у церкві потрібно просто прийняти рішення і робити це.

Сьогодні, коли в житті нашої країни виникло багато проблем і переживань, коли війна нависла над нами, церкви почали молитися. Сама обстановка багатьох змусила до цього.

Рустам Фатуллаєв, заввідділом соціального служіння Церкви ХВЄ

1. Найактуальнішим є навчити людей близькому спілкуванню з Христом, щоб люди мали особисті стосунки з Богом, і щодня все більше пізнавали Його. Ми є світлом для світу і повинні поширювати це світло. Неважливо, на якому підсвічнику ми стоїмо. Неважливо навіть, якої форми свічка. Важливо, щоб вона світила. І світ це побачить. Світу нецікавий підсвічник чи форма свічки. Йому потрібне світло.

2. Це молитва, посвята, вивчення Божого Слова. Ну й, звичайно, особистий приклад служителів. Адже духовний розвиток людей в Церкві залежить від пастора. Від того, які в нього стосунки з Богом, на що він звертає особливу увагу — на світло чи на форму підсвічника. Я розумію, що форма також потрібна, оскільки церква повинна мати якісь традиції, але світло — цінніше.

Єпископ Сергій Крученюк, голова Одеського об'єднання церков ХВЄ

1. Сьогодні кожна церква і кожна людина зокрема, потребує того, щоб чути голос Божий і керуватися ним. Але люди не вважають це головним. На перший план ставлять свої плани, бажання чогось досягнути, показати себе. І при цьому втрачається відчуття того, що у твоєму житті діє Дух Святий, що Бог керує усім.

2. Ми повинні усвідомити, що Христос — Голова Церкви, що Бог має план для нашого життя. Ми часто говоримо про це... Але завдання Церкви — пізнати цей план і виконати його. Бога, як сьогодні вважають, можна прославити співом. Але Христос сказав, що прославив Отця, виконавши доручену Ним справу. Отже, якщо Церква виконує те, що доручив їй Бог, тим самим вона прославляє Бога. Якщо люди чинять те, чого хочуть самі, то вони прославляють тільки себе.

Олександр Третяк, заввідділом освіти Рівненського об'єднання церков ХВЄ

1. Я зауважив, що зараз критично низький відсоток членів церкви готовий посвятити себе для служіння. Мало таких, які готові сказали: «Ось я — пошли Ти мене!» А це дуже важливо для того, щоб церква розвивалася і рухалася вперед. Вважаю, що в кожній генерації християн має бути велика кількість людей, готових відгукнутися на Божий поклик до праці. А в даний час, навіть у нашій Рівненській області, за такої великої кількості християн, дуже важко знати людей, котрі були б готові взяти на себе відповідальність за конкретне служіння.

Ще один дуже важливий момент — вірність у служінні. Ця проблема особливо гостро постає серед молодого покоління. Не раз доводилося бачити, як молоді люди, з якими я працюю, беруться за плуг, але не доводять до кінця почату ними справу.

2. Відповідальність за обидва ці пункти покладається на пасторів. Адже пастор має особистим прикладом показати готовність до служіння і вірність у ньому, а також невпинну безумовну жертовність. Він не повинен жити вчорашнім днем, згадуючи, як добре було вчора, і бідкатися, як погано сьогодні. А йти вперед і вести за собою людей навіть у найменшому.

Єпископ Петро Карпов, старший пресвітер церков ХВЄ Чернівецької області

1. Церква не повинна змішуватися із світом. Нинішній світ став дуже релігійним. Але ми не повинні зливатися з ним. У світу є тенденція ігнорувати Бога, а людину ставити на перше місце. Потрібно пильнувати, щоб не допустити цього.

2. Божий стандарт не змінився. Він сказав: «Я вас вибрав, щоб ви були Моїм народом». Це Божа воля, і Його бажання полягає у тому, щоб ми «не любили світу ані того, що у світі». Якщо людина пізнала Бога, вона однозначно буде світлом у темряві та сіллю землі.

"Благовісник", 2,2014