Інтерв`ю

Єпископ Микола СИНЮК: «Церква ХВЄ була і буде відкритою до діалогу»

ЦХВЄУ входить до низки релігійних об'єднань, серед яких Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Рада євангельських протестантських церков, Нарада представників християнських церков України, до інших громадських організацій. Служителів Церкви запрошують на засідання, круглі столи, радіо- та телепередачі, присвяченні різним питанням суспільного життя.

Ми звернулися із запитанням до єпископа Миколи СИНЮКА, заступника старшого єпископа ЦХВЄУ.
— Ви, як один із старших служителів ЦХВЄУ, часто берете участь у різних міжконфесійних радах та заходах. Скажіть, наскільки доречна така співпраця? Чи мають християни вплив через цю діяльність на суспільне життя України?

У головному – єдність, у другорядному – свобода, у всьому — любов.
Блаженний Августин

Ми як громадяни країни і як християнська спільнота, живемо у відкритому суспільстві. Багато викликів цього суспільства вимагають особливого реагування з боку релігійного середовища.

Відверте ігнорування або й зневага основних принципів абсолютної Божої моралі, закладених у 10 заповідях, засилля розпусти в медіа, нав'язування чужих християнській традиції та світогляду «цінностей» — ось неповний перелік викликів 21 сторіччя, на які потрібно реагувати. Ці та багато інших проблем, на які потрібно давати відповідь з біблійної точки зору, стали причиною того, що Церква християн віри євангельської як авторитетна християнська спільнота України бере участь у деяких міжконфесійних інституціях. Серед них — Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Рада євангельських протестантських церков, Нарада представників християнських церков України. Крім того, служителі та представники ЦХВЄУ беруть участь у багатьох громадських комісіях при різних Міністерствах нашої держави.

Основна мета участі п'ятиде­сятницьких церков у таких об'єд­наннях — це консолідація зусиль усіх християн для затвердження й захисту принципів свободи совісті, рівності всіх релігійних організацій у своїх правах. Це — поширення християнських цінностей і моралі перед наступом ювенальної юстиції, пропаганди одностатевих відносин, боротьба з абортами, наркотиками та корупцією, якими вражене суспільство.
Які питання ставляться і обговорюються на подібних заходах? Насамперед — це питання, які стосуються усіх релігійних спільнот України. Серед них — церковно-державні стосунки, питання реструктуризації (повернення) майна церквам і релігійним організаціям, земельні питання, моніторинг законодавчих актів, які можуть мати вплив на релігійне середовище України, та багато інших питань.

У недалекому минулому на рівні ВРЦіРО неодноразово порушувалися питання заборони реклами цигарок і алкоголю, що дало свій позитивний результат на законодавчому рівні. Багато звернень, заяв до чиновників різних рівнів, у тому числі до Президента, Голови Верховної Ради, прем'єр-міністра у питаннях, що стосується оплати за газ, електроенергію принесли позитивні результати для церков.

Поза сумнівом, багатьох членів наших церков хвилює питання: а чи не несе участь у подібних організаціях до стирання кордонів між конфесіями або так звану «екуменію»? Чи не стане подібна діяльність кроком до втрати нашої п'ятидесятницької ідентичності?

Найперше, варто зауважити, що догматичні, доктринальні, теологічні питання, які регламентують діяльність та самобутність конфесій, ніколи не обговорюються і не можуть бути предметом для обговорення.

Кожна релігійна спільнота має свої конфесійні принципи, визначені відповідним віровченням та богослужбовою практикою, і дотримується їх, не нав'язуючи іншим. Тому, не ігноруючи своїх відмінностей і не збираючись іти на доктринальні компроміси, християни різних напрямків мають намір спільно захищати те, у чому вони мають згоду, — віру в Господа нашого Ісуса Христа та Його заповіді.

Слід підкреслити, що міжконфесійна співпраця має визнання не тільки в Україні, але й за її межами. Понад 60 % українців довіряють Церкві як духовній інституції у державі. Такий рівень довіри — це визнання впливу Церков України на духовні запити народу. Перебуваючи в складі делегації ВРЦіРО в Єрусалимі, я особисто був свідком високої оцінки діяльності Ради міністром закордонних справ Ізраїлю паном Ліберманом. Ось його слова: «Ваша діяльність в Україні — це те, чого немає в жодній країні світу. Україна показує приклад міжконфесійної співпраці, який ми можемо запозичити і втілювати…»

Підводячи підсумок, доречним буде сказати: Церква християн віри євангельської України, стоячи на чітких позиціях євангельського вчення, була і буде відкритою для діалогу з християнами інших конфесій, громадськими та державними структурами заради утвердження і розширення Царства Господа нашого Ісуса Христа.

Принцип, винесений в епіграф цієї статті, є для нас концепцією, на основі якої співпрацюємо з усіма зацікавленими в ній.

У головному — єдність, у другорядному — свобода, у всьому — Любов!

"Благовісник", 1,2014