Архів журналу
4,2012
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: "Християнин і патріотизм"
Сторінка редактора
Зізнаюся, наша редакція з деяким острахом приступала до роботи над темою «Християнин і патріотизм». Я сам не надав особливого значення цій темі, коли мені в приватній розмові запропонували висвітлити її на сторінках журналу. Причини зрозумілі: в українському протестантському середовищі патріотизм «не в пошані». За мої понад 40 років свідомого відвідування церкви я не пригадую, щоб хтось колись про це говорив за кафедрою. Негативні висловлювання ще іноді можна почути і то розпливчасто, на зразок «наша батьківщина на небі».
Бог і Україна!, Лідія ВУДВУД
Батьківщина… Для кожного вона починається з найдорожчого, найріднішого, найсокровеннішого. Для мене вона почалася зі стежки до батьківського саду. Пам'ятаю, як ми садили його разом з батьком біля нової хати, коли мені було п'ять років. Відтоді пройшло немало років. Та кожного разу, повертаючись до рідного порогу і взявши в руки запашне яблуко, я зі сльозами на очах подумки кажу: «Дякую, тату!» Дякую, Небесний Батьку, за цей милий серцю куточок рідної землі, за цей сад, який продовжує родити уже третьому поколінню.
Любов до Вітчизни, Василь МАРТИНЮК
Для євреїв рідна земля — це не просто земля, на якій народилися їхні прабатьки, батьки чи й вони самі, це земля — заповідана їм Самим Богом. Проживши в Єгипті 430 років, вони не назвали його своїм, мріяли про край обітований — і чекали свого визволення. І воно настало через Мойсея. Це Бог сказав йому: «А тепер іди ж, і я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!» (2М.3:10).
Ось саме в Мойсеєві бачимо істинного патріота своєї Батьківщини, про якого може мріяти кожен народ.
Станьмо у проломі за Україну,
Михайло ПАНОЧКО
«Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них» (Єз.22:26). Це слово перш за все стосується мене. Я не маю на меті кинути на когось тінь, але хочу наголосити на великій відповідальності тих, хто взявся за священицьке служіння.
Дорогі священнослужителі! Не забуваймо дуже важливої істини: ми всі будемо стояти на праведнім Божім суді, і Господь обов'язково запитає нас за те, як ми несли Його Слово, як ми вчили людей, який ми приклад давали тим, кого ми пасли, бо «горе пастухам, які пасуть самі себе» (Єз.34:2). Я вірю, що найбільшу кару понесуть священики, бо вони тримають у руках Божий Закон. Якщо ми самі не живемо як написано, то Писання каже, що «раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий» (Лк.12:47).
Патріотизм — це гріх?,
Іван Ковальчук
У роках 1946-1949 ми жили в північній частині Аргентини. Там знаходилася невелика громада віруючих євангельських християн. За винятком однієї родини, усі були українці, але богослужіння відбувалися виключно російською мовою. Мій тато звернувся до керівника громади з проханням, щоб на богослужіннях час від часу співати пісні українською мовою. Відповідь була: «Юрію, ти хочеш будувати Україну в Аргентині? Її ніколи не було, нема і не буде. Націоналізм — це гріх!» Своїм дитячим розумом мені було тяжко збагнути проблему національної ідентичності нашого народу. Від того часу минуло багато років, багато чого змінилося, але справа національної свідомості нашого народу продовжує бути великою болючою проблемою.
Дещо про патріотизм,
або Чому Бог не говорить українською?, Ольга МІЦЕВСЬКА
Спочатку, коли я лише почала відвідувати п'ятидесятницькі служіння, це не різало мені слуху. Бо я не знала людей, які проповідують і пророкують. Та згодом, зрозумівши, що ці люди поза церквою розмовляють українською, й дотепер не можу достеменно відповісти собі на питання, чому ж через них Бог говорить до нас, що теж розмовляємо українською, російською мовою? І ще один момент: читаючи й чуючи свідчення про те, як Бог дивним чином промовляв до представників інших народів через уста людини, яка не знала їхньої мови, не раз звучали слова, що пророцтва виголошувалися чистою літературною мовою. Російська ж, якою звертаються до нас, далека від досконалості.
Братерство без роду й племені, Ольга МІЦЕВСЬКА
Нині у пресі та інших ЗМІ ми часто натрапляємо на обговорення такого поняття, як «глобалізація». Цим словом називають стирання національних, політичних, економічних, соціальних, релігійних, статевих та інших відмінностей і формування єдиного світового простору. Серед позитивних ознак даного процесу називають можливість розширити контакти між людьми, обмінюватися цінностями, ідеями та способом життя. Глобалізація, на думку її прихильників, здатна забезпечити мир у всьому світі, економічну стабільність, підтримати країни, що розвиваються, усунути проблему голоду і т.ін. Противники цього процесу кажуть протилежне.
Християнське коріння патріотизму, Ярослав ЛУКАСИК
Сучасні євангельські християни в Білорусі часто запитують: «Що має спільного євангельське християнство з таким поняттям як патріотизм?», «Хіба в Біблії не написано, що наш дім на небі, що нема більше ні гелена, ні юдея?» , «Як можна любити країну, яка завдала нам стільки страждань?» — це ще одне популярне запитання. Багато християн стверджують: «Патріотизм разом з його прив'язаністю до земних справ — плотський і негідний народженого згори християнина».
Серце Неемії,
Дмитро ДОВБУШ
Виклики сучасності. Відповідальність перед народом і прийдешніми поколіннями. Пізнання свого покликання від Господа. Посвята. Дивно, як мало в анналах історії імен тих, хто пропустив це через своє життя. Але ті, які є, — записані навічно! Їхній вибір змінив їх самих. А вони змінили світ.
Я не збирався писати пафосну статтю. Але ж, справді, замисліться, — скільки є людей, які всерйоз і безкомпромісно ставлять собі запитання: для якої цілі я народжений на цій землі? Які досить безумні, щоб в один прекрасний день відсунути на другий план усе — друзів, роботу, звичний режим життя — і, скажімо, місяць провести тільки з Богом. Для чого? Щоб точно знати, хто є Бог, хто є я і куди мені йти.
Ті, що шукають батьківщини, Юрій ВАВРИНЮК
Для мене історія Авраама — одна із найзагадковіших у Біблії. Чому Бог вибрав саме його? Чому вів такою довгою та дивною дорогою до мети? Чому виконання Господніх обітниць у житті Авраама відбувалося якось не так, як їх уявляємо ми, люди? І чому, врешті-решт, виконання найбільшої обітниці — дати благословенну землю — у житті самого обранця Божого практично не здійснилося. Так, він оселився на території, яка була обіцяна Богом йому та синам, але «перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах». Він так і не отримав «сертифіката» на право власності, так і помер як приходько та мандрівник…
Мій патріотизм, Надія МУДРІЄВСЬКА
Вишиванка, чиста українська мова, нерідко жовто-блакитний прапор у затишному офісі, жваві обговорення політичних процесів у нашій державі. Напевно, саме це більшість людей називають патріотизмом? Хтось, можливо, скаже, що такому в церкві не місце... Я християнка і — патріот. Не ношу вишиванки, на мій сором, мова часто із суржиком, а обговорення дій нашої влади лише псує настрій, тому наша сім'я їх завбачливо обминає. Але я — патріот! Я щемко люблю наших людей, у котрих надто часто сумні очі, практично відсутня будь-яка подоба посмішки, й часто невеселі зітхання з того чи іншого приводу. Мені до болю шкода українців, які вже нікому й нічому не вірять.
Де хліб — там і батьківщина,
або Про духомор, Микола СИНЮК
Ювілеї бувають різними. Від пафосно-помпезних до примітивно-жлобських, з присмаком зверхності та невігластва. У ці дні — сумна дата, яка ілюструється, як правило, чорно-білими світлинами і пекучими згустками болю спогадів тих, хто вижив – 80 років з часу Голодомору в Україні. За різними джерелами — від 6 до 10 мільйонів життів українців… Чи варто про це в нашому журналі?
Для мене назавжди залишиться в пам'яті повчання матері: «Не можна хліб на землю кидати — це гріх!» Це була найперша теологічна доктрина про гріх, яка, до речі, залишилася до цих пір — шанобливе ставлення до хліба щоденного.
Джордж Давидюк— серце, віддане Україні
Джордж Давидюк відомий у багатьох країнах світу як пастор, місіонер і виконавець християнських пісень. Автор понад 20 музичних альбомів, кількох відеокліпів.
Народився в США в родині християн-емігрантів з України. З шістнадцятирічного віку розпочав своє служіння в музичному гурті. Відвідував із місією різні країни, та покликанням свого життя вважає благовістя в Україні. З часу свого першого візиту в 1973 році відвідав Україну 86 разів, результатом чого стало заснування нових церков.
Що означає молитися духом?, Джон БУНЬЯН
Ми не знаємо, про що можемо молитися, ми не знаємо Того, кому ми молимося, не знаємо, з допомогою чого ми молимося, ми не можемо знати нічого без допомоги та посередницької участі Духа. Чи слід нам молитися про спілкування з Богом через Христа? Чи треба молитися про віру, про оправдання благодаттю і про істинно просвітлене серце? Ми нічого цього не знаємо. «Бо ми не знаємо, про що маємо молитися, як належить». Зверніть увагу: «як належить». Нехтування цією фразою чи, щонайменше, нерозуміння її в дусі та істині, привело деяких людей до того, що вони стали, як Єровоам, винаходити нові шляхи поклоніння, нові як по суті, так і по формі, що зовсім не відповідає тому, що відкрито в Слові Божому.
Мідний змій, Ярл ПЕЙСТІ
Ідолопоклонство в Ізраїль приходило поступово. Ізраїльтяни зробили перше зображення, яке б нагадувало їм про Бога, зовсім не для того, щоб йому поклонятись, але як допоміжний засіб для молитви. Ці статуї і пам'ятники вони ставили на підвищених місцях і в гущавинах дерев, щоб вони нагадували їм про Бога, допомагали в поклонінні Йому, а саме це Бог заборонив їм робити. З часом ці символи перетворилися в хибних богів, яким стали поклонятися. І коли Єзекія прийняв владу і став царювати, то, написано, у першу чергу він «він понищив пагірки і поламав стовпи для богів», але найбільш неймовірним і вражаючим є те, що він «розбив мідяного змія».
Скільки важить проблема?
Учитель узяв у руки чашку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів:
— Як ви думаєте, скільки важить ця чашка?
Усі жваво зашепотіли.
— Приблизно півкіло! Триста грамів! Ні, чотириста! — Стали лунати відповіді.
«Ти перемінив мені плач мій на радість», Людмила КОЛЕСНІЧЕНКО
Стати мамою я мріяла ще із самого дитинства. Ми з сестрою виростали в Україні й дуже любили доглядати маленьких діток. Про це знали всі на нашій вулиці, тому довіряли нам своїх немовлят — і ми із задоволенням їх бавили. Ми дуже раділи, коли в нас народився ще один братик незадовго до виїзду в Канаду. Там, у Канаді, я вийшла заміж у досить молодому віці, ще коли навчалася в університеті. На той час ми з чоловіком віддали планування нашої сім'ї в руки Божі й вирішили, що я буду продовжувати навчання, але якщо Господь нам дасть дитинку, то я призупиню навчання.
Поетичне слово, вірші Володимира САДА
Якщо тільки, Геннадій АНДРОСОВ
Кожному з нас приємно чути підбадьорливі слова Євангелій, які я також хочу нагадати: ми зробилися спільниками Ісуса Христа, ми Його спадкоємці й співспадкоємці, ми духовні, ми діти Божі, ми утвердилися в Євангелії Ісуса Христа, ми спасенні, Христос поставить нас святими, непорочними й неповинними перед Собою в небесній славі, нині ми дім і храм Божий!
Можна знову й знову повторювати, що ми співспадкоємці Ісуса Христа, радіти й проголошувати «алілуя», що ми спасенні. Це чудово, і на цьому добре було б уже сказати «амінь», бо всі задоволені та щасливі, збадьорилися та зміцніли у вірі. Але якщо на цьому поставити крапку, це не буде проповіддю повної Євангелії.
Експеримент, Катерина Мурашова
Минулої осені я провела невелике дослідження серед підлітків. Моя робоча гіпотеза була така: сучасних дітей занадто багато розважають, у результаті вони не вміють самі себе зайняти, уникають зустрічі з самими собою. Тому свого внутрішнього світу вони абсолютно не знають і навіть бояться.
За умовами експерименту учасник погоджувався провести 8 годин (безперервно) на самоті, сам із собою, не користуючись ніякими засобами комунікації (телефоном, інтернетом), не вмикаючи комп'ютер або інші ґаджети, а також радіо і телевізор. Усі інші людські заняття — гра, читання, письмо, ремесло, малювання, ліплення, спів, музичні інструменти, прогулянки і т. ін. — були дозволені.
«Гербарій» диявола, Михайло ЮНАКОВСКИЙ
На наших похоронних служіннях ми часто співаємо похоронний псалом. Називаємо його просто по першому рядочку: «Наша жизнь коротка…» Третій куплет цієї пісні звучить так: «Как цветок полевой: по утру расцветал, а уж к вечеру, в зной, пожелтел и завял». Ці слова говорять самі за себе. І нагадують нам про швидкоплинність і тлінність нашого життя. Але… проблема не в цьому…
Пішаки на шаховій дошці,
або
Неприємні образи
на духовних уроках
Складність будь-якої духовної чи інтелектуальної праці полягає в тому, що тебе не завжди можуть зрозуміти. І проблема навіть не в тому, що ти, як людина, можеш помилитися (врешті, навіть апостоли не могли цього уникнути), а в тому, що твої слова трактуються з такого кута зору, про який навіть і не подумав би.
Не чекав, що обкладинка нашого журналу №3 за 2012 рік викличе таке невдоволення читачів. Не буду переказувати всіх негативних коментарів та обурливих слів, які довелося вислухати з цього приводу. Усі їх можна звести до наступного: ото дожилися — вже шахмати стали пропагувати в християнському журналі. А один читач висловився ще категоричніше: «Я колись за це в тюрмі сидів, а нині...».
|