Церква та суспільство

Повільно, але впевнено. Ювенальна юстиція в Україні

Від редакції:

Ювенальна ідеологія, що набрала обертів у країнах Європи, усе більше відкриває своє справжнє обличчя, йдучи пліч-о-пліч із антисімейним законодавством, лобійованим ЛГБТ-спільнотою. Яка ж ситуація в Україні? Як впливають євроінтеграційні процеси на сучасні закони? Чи обізнана громадськість із негласними нововведеннями? Відповідаючи на ці питання, варто зазначити, що настав час, коли для церкви вже не достатньо просто молитися, а потрібно переходити до рішучих дій.

Чи захищає ЮЮ права дітей?

На жаль, доводиться констатувати, що під тиском ЄС та інших західних структур ювенальна юстиція в Україні все глибше запускає своє коріння. Влітку 2012 вийшло розпорядження Віце-прем'єр-міністра С. Тігіпка про прийняття на роботу 12000 соціальних працівників, які вже сьогодні ходять по домівках і збирають відомості про сім'ї. У народі їх назвали «соцполіцаями», тому що вони вишукують проблеми, випитують умови проживання, доходи та іншу конфіденційну інформацію, на основі якої потім можна пред'явити претензії сім'ї. У жовтні 2012 на Форумі сім'ї С. Тігіпко заявив, що планується збільшити кількість соцпрацівників майже до 46000 (!), аби вони «досліджували кожну родину»!

Хоча багато батьків знайомі з цією проблемою, та все ж таки переважна більшість громадян ще до кінця не усвідомлюють, що відбувається. Багато хто з цього приводу питають: «А хіба ж закон про ювенальну юстицію прийнятий?» Та мова йде не лише про закон, а про цілу систему, що пронизує усі державні відомства, які працюють з дітьми, у тому числі школи, лікарні та дитсадки. Саме через них ювенальні служби найчастіше отримують сигнал про те, що сім'ї можна пред'явити претензії.

Простежмо за процесом введення ювенальної юстиції. Відразу після проголошення незалежності, коли іноземні структури отримали вплив на Україну, однією з перших вимог було введення ювенальної юстиції. Наші діти завжди були дуже талановитими й красивими, тому міжнародні структури вельми зацікавлені в їх безперервному потоці за кордон. Дехто запитує: «Кому вони там потрібні?» Досить згадати хоча б мільйон американських гомосексуалістів, які, як відомо, самі не розмножуються. А практика вилучення дітей у нормальних сімей і передача в одностатеві — це дуже поширене явище за кордоном. При президенті Л. Кучмі був ухвалений ювенальний закон «Про попередження насильства в сім'ї». Ще раніше на законодавчому рівні відбулася підміна понять: власне «захист дитини» на «захист прав дитини». Якщо раніше держава захищала саму дитину, то тепер через це лукаве формулювання захищає її абстрактні права, хоча на практиці це означає тільки шкоду для дитини. Наприклад, захист «прав дитини» у широковідомих випадках жорстокого вилучення дітей із родин обернувся серйозними психічними травмами для дітей.

Тому насправді ніяких прав дітей ювенальна юстиція не захищає ні в якому разі. Навпаки, реальні серйозні проблеми, що стосуються дітей — зубожіння батьків, нестача дитячих садків, відсутність гуртків та спортивних секцій, платна освіта, дитячий алкоголізм та наркоманія, погана якість продуктів для дітей тощо — свідомо замовчується і ігнорується, зате найголовнішою проблемою проголошується «проблема насильства в сім'ї».

Сім'я — найбезпечніше місце для дитини

Тема «насильства в сім'ї» є головною темою, під гаслами якої вводять ювенальну юстицію. Мета — закріпити в суспільстві образ родини як місце небезпеки для дитини, звідки її потрібно «рятувати» і вилучати. Серед громадськості активно пропагується ідея необхідності захищати дітей від непридатних і жорстоких батьків, щоб підготувати свідомість суспільства до масового вилучення дітей із сімей.

Насправді ж сім'я є найбезпечнішим місцем для дитини. І саме сім'я може захистити дитину в сучасних умовах від різних бід — наркоманії, алкоголізму, розтління і маси інших небезпек. Тому ювенальна юстиція націлена на послаблення захисної ролі і впливу батьків на дитину. Хочете захистити її від порнографії в інтернеті? Згідно з Конвенцією ООН про права дитини, вона має право на доступ до будь-якої інформації; хочете захистити її від компанії наркоманів — вона має право на свободу спілкування; хочете привчити її до праці (а в сучасних умовах без цього не вижити) — ви не маєте права її примушувати (!) до роботи, а ще у дитини є економічні права — і ви зобов'язані забезпечити їх, незважаючи на затримку зарплати або інші фінансові труднощі. В одній із київських шкіл завуч на лінійці прямо заявила: «Хто не ходитиме у формі, на того поскаржимося в ювенальну юстицію, і вас відберуть у батьків».

Але вилучення дитини в батьків — це не найстрашніше, нормальні батьки в нас завжди відвоюють свою дитину. Найнебезпечніше інше — це обробка свідомості дитини цією аморальною ідеологією: знищення поваги до батьків, руйнування довіри усередині сім'ї, настроювання проти батьків, коли дитина спекулює своїми правами. Така дитина хоч і перебуває в сім'ї, але вона стає ніби чужою людиною, яка може в будь-який момент зрадити, поскаржитися, подати до суду. Наприклад, у США 9-тирічний хлопчик заявляє своїй бабусі: «Якщо ти зараз же не вибачишся переді мною, я подзвоню в поліцію, і ти сидітимеш у в'язниці!» Схожі приклади, на жаль, все частіше з'являються і в Україні.

Ще одним руйнівним постулатом ювенальної юстиції є безкарність дітей і підлітків. Дитина, знаючи, що залишиться безкарною, може собі дозволити будь-які «розваги». Наприклад, у деяких країнах Європи за вбивство перехожого підліток може відбутися шістьома місяцями дитячого ізолятора. Статистика європейських країн свідчить, що це призводить до стрімкого злету підліткової злочинності та інших соціальних проблем.

Непомітне впровадження ювенальних технологій

Ювенальні технології проникають усе глибше в повсякденне життя: уже сьогодні в школах діти заповнюють різні анкети, де їх запитують, які зарплати у батьків, чи застосовуються в сім'ї тілесні покарання, розповідають, як подати до суду на дорослих. Уже зараз у школах скрізь проводяться лекції про «права дитини», на яких дітям вселяють неповагу і недовіру до батьків, пропонують запам'ятати телефон, по якому вони можуть скаржитися на «поганих» тат і мам. Уже сьогодні педіатри, вчителі, соціальні педагоги зобов'язані при найменшій підозрі доносити на батьків у соціальні служби й органи опіки. У кожній школі ви можете побачити стенд з переліком прав дитини, а подекуди — навіть планується ставити «скриньки Павлика Морозова», у які діти зможуть кидати свої скарги на дорослих. Батьків штрафують і притягають до адміністративної відповідальності, погрожують позбавленням батьківських прав. Усе це — ювенальні технології, які є елементами цієї системи.

Сьогодні активно впроваджуються базові законодавчі акти, які надають можливість створити систему ювенальних органів державної влади і надати їм відповідні повноваження. При ретельному аналізі з'ясовується, що в нас перероблено під ювенальні технології все законодавство, що стосується дітей. Окрім вищезгаданого закону, це: Закон України «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми і молоддю», Сімейний Кодекс, Конвенція про кримінальну юстицію для неповнолітніх тощо. Набрав сили новий Кримінально-процесуальний Кодекс, в якому вводяться поняття спеціалізованих (ювенальних) судів та слідчих для неповнолітніх, а також такі ювенальні технології як «медіація» і «пробація». Таким чином, ювенальна юстиція на законодавчому рівні прийнята майже повністю.

Паралельно міністерствами розсилаються інструкції для соціальних працівників, педагогів (наприклад, «Методичні рекомендації для роботи педагогічних працівників з питань попередження насильства над дітьми»), у яких дано інструкції для відстеження випадків «порушення прав дітей» і їх вилучення з сімей. Постійно розширюється кількість ювенальних структур — кримінальна міліція для неповнолітніх, різні соціальні служби, кризові центри, служби медіації, sos-містечка для дітей, яких відібрали від батьків, тощо.

Ювенальна юстиція вводиться в країні проти волі народу, сотні тисяч звернень проти її введення були послані у Верховну Раду, до Міністерства юстиції й інших структур. Така ж ситуація в Росії й інших пострадянських країнах. Батьки протестують, об'єднуються в батьківські громадські організації і захищають свої сім'ї, міста, суспільство.

Батьківський комітет України
www.rodkom.org

Практичні поради на випадок тиску органів юстиції

Правило перше: допоможи іншим — і вони допоможуть тобі. Одному завжди важко захиститися, тому заздалегідь потрібно дізнатися, куди в разі чого можна звернутися. Найпростіший варіант — група знайомих батьків з аудіо-, відеоапаратурою, які домовляються між собою про взаємодопомогу. Створіть таку групу швидкого реагування серед знайомих. Ще краще створити Батьківський комітет із захисту прав сім'ї — при храмі чи при організації.

Принцип ювенальної юстиції — спочатку відібрати дитину, а потім розбиратися, що сталося, тому важливо найперше не допустити цього.

В ідеалі в такому комітеті мають бути журналісти, юристи, психологи. Захищаючи незнайомі сім'ї, потрібно об'єктивно оцінювати обстановку. Якщо батьки наркомани, а родичі відмовляються від опіки над дітьми, то в цьому разі без всякої ювенальної юстиції дітей забирали в усі часи.

Правило друге: нікому не давайте інформацію про свою сім'ю; забороніть анкетування дітей у школі; попередьте учителів, що ви не даєте дозволу на збір інформації про сім'ю і дитину — про це треба подати заяву в школу, садок. Будь-яка інформація, яку про нас збирають, завжди може стати приводом для пред'явлення претензій. По можливості потрібно уникати конфліктів, ввічливо і твердо обґрунтувати свою відмову, посилаючись на існуюче законодавство.

Згідно з Сімейним Кодексом України (ст.1.), «Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини» і (ст.3) «Батьки мають право вибирати форми і методи виховання, окрім тих, що супе­речать закону, моральним основам суспільства».

Правило третє: проведіть бесіду з дитиною. Діти мають знати, що вони не повинні нікому нічого розповідати про сім'ю — ніяким соціальним педагогам, психологам і т. д. Навіть твір на тему «Моя сім'я», «Як я провів канікули або вихідні» може бути використаний проти вас. Тому потрібно пояснити дитині, які наслідки можуть бути, якщо вона буде відверта або, ще гірше, поскаржиться на батьків.

Дайте настанови, як поводитися, якщо все-таки забрали з сім'ї (всіляко намагатися вийти на контакт з батьками, родичами, вивчити телефони батьків, ніяких опитувань, анкет не підписувати, про батьків не давати ніякої інформації, вимагати батьків, адвоката і так далі).

Учіть дітей молитися, щоб дитина в будь-якій ситуації могла попросити допомоги в Бога.

Правило четверте: у випадку, якщо у вас реально хочуть відняти дитину, ні в якому разі не впадайте у відчай і не робіть необдуманих учинків. Боріться з усією силою вашої батьківської любові, з молитвою, з вірою. Ми батьки — тому захищати свій дім, сім'ю і дітей — це не лише право, надане нам Конституцією, але і обов'язок, покладений на нас Богом. Задійте родичів, знайомих, журналістів, громаду. Попросіть, щоб за вашу сім'ю молилися в церкві.

Не дозволяйте чиновникам на себе кричати. Накричати на батьків, щоб ті відчули себе винуватими — улюблений прийом ювенальщиків всього світу. Будь-який чиновник, ніби від помаху чарівної палички, стає ввічливим, як тільки ви дістаєте записуючий пристрій (чи відеокамеру), яким ви маєте право користуватися, оскільки на вас чинять тиск і ображають.

Правило п'яте: важливо проводити акції на захист сім'ї, дитинства і моральності, інформувати громадськість, поширювати контакти Батьківського комітету, привертати увагу ЗМІ. Батьки повинні показати себе господарями на своїй землі. Саме батьки платять за дитсадки, школи, медицину і т. ін.

Якщо Ви не маєте поряд з собою прибічників, готових створити свій Батьківський комітет, звертайтеся в «Батьківський комітет України». Тільки спільні дії батьків допоможуть зупинити антисімейні технології не лише у Вашому місті, але і припинити їх на законодавчому рівні.

Наслідки ЮЮ та гендерної політики в країнах Заходу

Фінляндія

70% дитячих будинків Фінляндії — приватні фірми, для яких прибуток йде від «торгівлі» дітьми. Хто створює приватні дитячі будинки? Це співробітники органів опіки (колишні або працюючі), які приймають рішення щодо вилучення дітей — вони і створюють приватні дитячі будинки, щоб заробляти хороші гроші. Це дуже привабливий бізнес.

У 2009 р. у Фінляндії набув чинності новий закон ЮЮ «Про захист дітей». Особливості цього закону в тому, що він дає право вилучати дітей із сімей без причини. Не потрібно рішення суду, не потрібно ніякого розслідування, потрібно лише суб'єктивне «почуття занепокоєння» у співробітників органів опіки про те, що, можливо, існує якась загроза дитині.

Діяльність ювенальних органів суворо засекречена. Це як держава в державі. Усі справи, пов'язані з вилученням дітей, є суворо конфіденційними, тобто ніхто не може нічого дізнатися про те, що відбувається. Навіть начальники органів опіки, навіть міністр соціальних служб не може отримати інформацію про конкретний випадок. Ніхто не може контролювати ситуацію, оскаржити і т. д.

«У нас особливо багато випадків, коли дітей забирають у росіян, — каже фінський правозахисник, доктор права, соціолог, публіцист Йохан Бекман, — причому за абсолютно абсурдних причин. Наприклад, нібито дівчинка сказала в школі, що тато ляснув її по сідницях. Таких справ дуже багато. У російськомовних ЗМІ розповідається про Анну Оксонен, що вийшла заміж за фіна. Вона була на дев'ятому місяці вагітності, коли без жодних причин потрапила до психіатричної лікарні. Діагнозу їй так і не сказали. Але оголосили, що в неї вилучають дитину, ще до пологів. Вона подзвонила мені з цієї психлікарні, і я та інші правозахисники, а також російські дипломати, журналісти прийшли туди, підняли шум у російських ЗМІ, і вона була відразу звільнена з лікарні. Мені також дуже багато дзвонять українці, які потрапили у важкі ситуації в Швеції, США та інших країнах.

Є вкрай сумні випадки, коли органи опіки приїжджають з поліцейськими віднімати дітей, і раптом батько родини вбиває всіх і себе. Таких випадків сімейного самогубства кілька, вони пов'язані з тим, що органи опіки загрожують знищенням сім'ї. І є люди, які не можуть знайти іншого виходу, окрім як сімейного самогубства, яке вже стало в нас кримінальним поняттям. Дуже страшна річ».

Великобританія

П'ятирічний Зак Ейвері став наймолодшим жителем Великобританії з абсурдним діагнозом «розлад гендерної ідентичності». Батьки під тиском психологів ювенальної юстиції підтримали його рішення стати дівчинкою, а в школі спеціально для нього обладнали «гендерно-нейтральний» туалет. За словами матері Зака, раніше її син був звичайним хлопчиком, який любив гратися в паровозики зі своїм братом Алексом, повідомляє tsn.ua. Але в якийсь момент він захопився мультфільмами про принцес, після чого його світогляд різко змінився. Хлопчик хотів виглядати як дівчинка і вів себе як дівчинка. Тепер у шафі Зака повно одягу для дівчаток, він грає в ляльки і заплітає коси. Його мати з жалем констатує, що хотіла б, щоб її син повернувся.

Іспанія

Історія, що трапилася нещодавно в Мадриді, потрапила на сторінки преси. Батько однієї з сімей отримав рік в'язниці за те, що дав запотиличник своїй 15-річній доньці. Та зажадала 500 євро на купівлю нового мобільного телефону. Отримавши відмову, вона влаштувала істерику, жбурнула вазу в дзеркало, розбивши те й інше, а після легкого батьківського ляпаса образилася й пішла в поліцію. Чоловік був негайно заарештований, а потім засуджений до року в'язниці — за «жорстоке поводження з неповнолітньою». Утім, він міг би і не займатися рукоприкладством, а назвати свою дочку якимось образливим для неї словом — і отримати аналогічний термін.

Згідно із законом, усі неповнолітні в Іспанії мають такі права: право на захист гідності та честі, на можливість зберігати особисті таємниці, створювати власний образ, тобто стригтися, одягатися, носити прикраси й робити татуювання на свій розсуд. Вони мають право на невтручання сторонніх, включаючи батьків, у свій «життєвий простір», на таємницю листування і будь-яке інше спілкування, на пошук, в тому числі в інтернеті, і використання інформації, на вибір будь-якої ідеології, на свободу совісті і вибір віри. Неповнолітні дівчата мають право на аборт без попереднього повідомлення батьків.

Франція

Ювенальні технології діють з 50-х років минулого століття. За цей час у батьків відібрано більше двох мільйонів дітей, половина з яких — абсолютно безпідставно. У той же час там найвищий у Європі рівень підліткової та молодіжної злочинності.

Уже тривалий час опоненти гомозаконодавства проводять акції протесту по всій країні. Під час одного з подібних заходів був заарештований 23-річний студент Ніколя Б., один із членів-засновників руху Veillers і активний учасник демонстрацій за охорону сім'ї. Після 22 години, коли маніфестанти розійшлися, він ішов із групою друзів через Єлисейські поля і мав на собі футболку з логотипом руху — зображенням традиційної сім'ї. Оскільки студент вважав арешт неправомірним, то відмовився надати зразки своєї ДНК і відбитки пальців. За «бунт» він був засуджений карним трибуналом, який розглядає в основному важкі злочини, до 4-х місяців ув'язнення і оштрафований на 1000 євро. Це рішення викликало обурення громадськості у зв'язку з тим, що незадовго до цього випадку чоловік, який напав з ножем на групу матерів у Ліллі, був за 12 годин випущений на волю.

З вересня 2013 року французький уряд має намір у всіх школах (у тому числі конфесійних і приватних) ввести предмет обов'язкового сексуального виховання для дітей із 6-ти років. Предмет включає в себе так звану «теорію гендеру», згідно з якою природа чоловіка та жінки замінюється так званими соціальними ролями. Гомосексуалізм подається як один із варіантів відносин між людьми. У грудні 2012 р. Генеральна інспекція з соціальних справ рекомендувала школам «боротись з гендерними стереотипами з раннього віку», шляхом заміни термінів «хлопчик» і «дівчинка» на гендерно-нейтральні терміни, такі як «друзі» або «діти». Маючи перед собою таку перспективу, французи вже організовують домашні школи для дітей.

* * *

Єдина країна Євросоюзу, яка не прийняла на своїх теренах ювенального законодавства — Греція. Ще кілька країн прийняли його частково. Виявляється, це можливо — бути в Євросоюзі, зберігаючи відносну автономію, зокрема, зберегти недоторканими власні культурні цінності й традиції.

"Благовісник", 3,2013