Благовісник

Церква та суспільство

Християнство і культура

«Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Ів.2:15-17).
«Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого» (Ів.17:15).

Що ми розуміємо під культурою? З багатьох визначень мені найбільше подобається таке: «Культура — сукупність усього створеного людиною, а також сама її здатність творити, процес і результат творчості... Культура насамперед виражається в матеріальних речах: книгах і картинах, в архітектурі та музиці, в установах, в символах, в писаних і неписаних нормах людської поведінки, права і т. д.» (І. Підберезський).

Хоча під культурою можна розуміти практично все, що творить людина, а також її поведінку, ми будемо мати на увазі перш за все різні форми мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, музику, літературу.

Окремо можна говорити і про церковну культуру, або, краще сказати, культуру, яка формується в стінах церкви. Хоча з початку історії християнства більше уваги приділялося духовному складнику віри, мистецтво не зникло зовсім. Археологи знаходять багато зображень сцен із Біблії на стінах римських катакомб і в місцях християнських поховань (картини хліба і рибок зокрема). Пізніше церковне мистецтво виявлялося в будівництві соборів, виготовленні фресок і мозаїк, написанні ікон, в архітектурних стилях, церковному меблюванні, як-от кафедри, вівтарі, баптистерії, у пишноті священицьких убрань.

У протестантських церквах сьогодні більше уваги приділяється проповіді та особистій вірі, хоча і мистецтво не залишається без уваги. Воно проявляється в музичному служінні церкви, архітектурі будинків молитви, оформленні вечері та водного хрещення, у деяких громадах — у живопису, що виражається в картинах на біблійні теми або віршах з Біблії на стінах церковної будівлі. Серед молоді популярні драми (сценки), подекуди створюються літературні гуртки. Таким чином ми впливаємо на всі сторони людського єства: тіло, розум, почуття, уяву, пам'ять.

Яким має бути ставлення християнина до культури, до мистецтва цього світу? Думок тут стільки, скільки й людей, навіть більше. Але все розмаїття підходів можна звести до трьох основних формул: Христос проти суспільства; Христос і суспільство в злагоді; Христос як перетворювач суспільства (Р. Нібур).

Христос проти суспільства (модель конфлікту)

Перший підхід стверджує несумісність культури й віри: «світ лежить у злі» (1Ів.5:19) і «криве не направиш» (Екл.1:15). Царство Боже на землі побудувати неможливо.

Подібних поглядів дотримувалися багато християнських груп. У шістнадцятому столітті, наприклад, анабаптисти (пам'ятаймо, що між ними і баптистами немає такого прямого зв'язку, як може здатися з назви) у своєму віросповіданні стверджували: «Світ, фактично, належить дияволу, так що з ним не можна мати відносин. Треба вийти з Вавилону та Єгипту (світу), щоб не піддатися покаранню разом з ним». Коли Син Божий прийде — Він усе змінить, а тепер суспільство та його культуру навряд чи можна реформувати.

Христос і суспільство в злагоді

Другий підхід розглядає Ісуса як видатну особистість в історії культури, а твори мистецтва здатні направляти думки й почуття людини до вищих цінностей, спонукати до богошукання.
Як родоначальника такого погляду можна згадати Климента Олександрійського (початок третього століття). Климент вважав, що культура готує до сприйняття Євангелії. Адже всяке мистецтво і всяке знання походить від Бога.

Приклад тому — апостол Павло, який цитував язичницьких поетів. У його посланнях ми знаходимо два таких приклади: «рід ми Його» (Дії17:28) і «Критяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві» (Тит.1:12).

Христос як перетворювач суспільства

Третій підхід — перетворення суспільства. Прихильником цієї моделі був Августин (п'яте століття). Він вважав, що всі науки й мистецтва можуть бути ушляхетнені змінюючою любов'ю людини і стати знаряддям прославлення Бога.

Почасти цю теорію втілював у своєму служінні Мартін Лютер. У передмові до «Збірника псалмів» у 1524 році він писав: «Я не дотримуюся думки тих, хто гадає, що Євангелія знищить усе мистецтво, як вважають деякі святенника, але я дуже хотів би бачити мистецтво, і особливо музику, на службі в Того, Хто це створив і дав нам. Тому нехай всякий благочестивий християнин діє в цьому напрямку в міру сил, дарованих йому Богом».

Такий підхід був характерний для євангельських християн Росії на початку двадцятого століття, і особливо для їхнього лідера — І.С.Проханова. Не можна не згадати відозву «Євангельський спосіб життя», яку було прийнято одностайно і з великим піднесенням Всеросійською конференцією євангельських християн у 1926 році. Ось деякі його пункти:

— Євангелія повинна впливати на науку, євангельські християни повинні, по можливості, вивчати всі наукові досягнення як самі, так і їхні діти, а також брати участь у поширенні наукових знань... Усі члени церкви, батьки й діти, повинні намагатися досягти вищої освіти й збагачуватися знаннями будь-якими засобами.

— Євангелія повинна знайти вираження в розвитку мистецтв, таких як література, музика, архітектура, живопис і скульптура.

В інших пунктах йшлося про те, що культура християнина має виражатися і в умовах життя людини. Місце проживання має відрізнятися особливою чистотою, бути привабливим, оточеним квітами й прекрасними садами, а на стінах будинків повинні бути орнаменти з віршами зі Святого Письма.

Вклад християнства в культуру

Історія вчить, що саме християнство зробило великий внесок в культуру. Найважливіше, звичайно, полягає в тому, що в християнстві язичницький світ отримав еталон моральності. Доброта, любов, милосердя, прощення стали мірилом прекрасного, оскільки християнство пов'язало культуру з моральністю.

Біблія відкриває сенс існування, сенс страждань, сенс краси, тому вона дала поштовх створенню шедеврів. Чи можна уявити собі світову літературу без творів християнських авторів, творів, які з'являлися під впливом Біблії? «Божественна комедія» Данте, «Втрачений рай» і «Повернений рай» Джона Мільтона, багато віршів О. Пушкіна, М.Лермонтова, Ф. Тютчева, Б. Пастернака, творіння В. Гюго, Л. Толстого, М. Лєскова та ін.

рославляла нашого Господа і музика. Згадаймо Й.С. Баха, Г. Генделя, Д. Бортнянського, П. Чайковського. Найкращі твори архітектури минулого були присвячені Христу. Світові живопис і скульптура немислимі без біблійних оповідей. Мікеланджело, Рафаель та інші залишили нам прекрасні зображення Христа і біблійних персонажів.

Що каже про культуру Біблія?

Почнемо з того, що в самому акті творіння Бог продемонстрував Свою творчість. Він — Творець усіх форм, усіх візерунків, кольорів та конфігурацій. Він — Великий Архітектор, Скульптор, Художник, Композитор. Божа творчість простягається від кінчика травинки і контурів комахи до форм хмар, зірок і людських істот. Бог створив усе «вельми добре» (1М.1:31). Яка картина може перевершити своєю красою створені Ним поля й луки, моря й гори, навіть найскромнішу квіточку або маленьку пташку? «Усе Він прегарним зробив свого часу» (Екл.3:11), усе Його творіння задовольняє найвишуканіші смаки. Найтонші поціновувачі мистецтва знайдуть у ньому щось гідне захоплення.

Звичайно, люди, створені за образом і подобою Бога, наділені здатністю до творчості. Людина відображує природу, творить прекрасну музику, вірші, скульптури. Ці форми мистецтва процвітали вже в старозавітні часи, особливо в оформленні храму й храмовому служінні. Література, пісенне мистецтво досягли своєї вершини при Давиді та Соломоні, і до цього часу навряд чи хто може перевершити цих поетів, написати щось подібне до Псалтиря або Пісні над піснями.

Але ще раз повторимо, біблійне розуміння прекрасного пов'язане з внутрішньою красою, з мораллю, моральністю. На першому місці — «захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1Петр.3:4). Ніякої цінності немає в зовнішній пишноті, якщо всередині — повні «здирства й кривди» (Мт.23:25). У зв'язку з цим вказують на відомий біблійний вислів — «благоліпність святині» (краса святості). Краса і святість в поклонінні нероздільні (див. 1 Хр.16:29 ; 2 Хр.20:21 ; Пс.28:2 і 95:9 («Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом»).

Сьогодні мистецтво намагаються визначати як морально нейтральне. Але, наприклад, картини можуть бути просто унікальними з точки зору техніки живопису, проте, якщо вони проповідують помилковий погляд на світ, з біблійної точки зору їх не можна назвати гарними, як не можна назвати прекрасним сатану, коли він «прикидається анголом світла» (2Кор.11:14). Водночас спотворений Христос, Який не має ні виду, ні величі — прекрасніший за всіх синів людських (Пс.44:3), тому що сповнений благодаті та любові. (Не дозвольмо обдурити себе зовнішньою красою!)

Справжня культура несе світло, радість, добро, гармонію, любов. Її вищим джерелом є Бог, Його моральні принципи. Вона служить прославлянню Бога!

Мирське мистецтво уражено гріхом. І це стосується як культури масової (поп-культури), так і «високої, елітарної» культури. Сатана використовує різні види та рівні культури для того, щоб захопити віруючих і невіруючих. Він може набирати вигляду ангела світла (здається, це його улюблений метод), використовуючи високі стилі. Через гармонію, красу форм він спокушає і поневолює розум освіченої і культурної (з точки зору світу) людини, змушуючи її занурюватися, скажімо, в музику, і в ній, а не в Богові знаходити розраду й радість. Сатана використовує в поклонінні йому дорогоцінне, красиве, витончене (Дан.3:1-10; Іс.44:13-17).

Без Бога мистецтво йде шляхом заперечення моральних ідеалів, стирає межі між прекрасним і потворним. Ф. Шейфер розмірковує про занепад культури і наводить приклади того, як сьогодні в музеях звичайні предмети, такі як пляшка з-під кока-коли або велосипедне колесо, демонструються як предмети мистецтва.

Ще один момент. Раніше художники й композитори вірили в Бога як Творця Всесвіту, в Його володарювання, і це розуміння висловлювали у своїх творах, досягаючи гармонії і цілісності. Заперечення ж панування Бога веде до утвердження принципу випадковості. Один композитор, щоб висловити цю ідею, за допомогою випадковості створював музику. Іноді, наприклад, він підкидав монету, щоб вирішити, якою має бути наступна нота. Інший художник прославився тим, що підвішував над полотном банки з фарбою, і вона (фарба) розбризкувалася найнеймовірнішим чином. За великі гроші музеї купували ці картини.

У таких умовах віруючі повинні зіграти свою перетворюючу роль у галузі культури. Це не головна наша мета. Проповідь Євангелії перш за все. Зрештою, церква не покликана задовольняти естетичні потреби людини, але ми не можемо не визнавати наявності цих потреб. Людина хоче не просто послухати спів хору. Бажано, щоб спів був красивим, професійним, щоб пестив слух. І ми враховуємо ці моменти в роботі з нашими хорами. Людина йде в музей, концертний зал, навіть кінотеатр, і добре, якщо там вона дійсно може доторкнутися до піднесеного, наблизитися до Бога, краще пізнати Його, так само, як вона пізнає Його зі спілкування з природою.

Головний твір мистецтва — звичайно, християнське життя, як писав Ф. Шефер. До такого мистецтва закликав Христос: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мт.5:16).

Добрі справи, співчуття, милосердя, любов — цих шедеврів нам бракує. Але якщо Бог дав християнину здатність творити музику, писати картини, знімати фільми, то чому б не використати таланти для Його слави? Так робив Йоганн Себастьян Бах, і на його партитурах часто можна було бачити слова «Soli Deo Gloria» — «Єдиному Богу слава». Будемо і ми славити Його у всіх творах рук наших, і через це інших вести до пізнання Бога та захоплення Ним.

Леонід МІХОВИЧ,
baptist.by

"Благовісник", 2,2014