|
Архів журналу
2,2012
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: "Криза батьківства: я чекаю на тебе, тату "
Сторінка редактора
В Біблії одними з найбільш незрозумілих, і які найбільш висміюють, є фрази типу «Авраам народив…» Навіть серед християн можна почути жарти на цю тему: «От колись чоловіки народжували дітей, а тепер жінки». Але, незважаючи на дивність цих слів, вони несуть в собі надзвичайно важливу істину. Ні, чоловіки й раніше не народжували дітей, ще з праматері Єви ці обов’язки покладалися на жінок. Є більш важливий аспект, аніж фізичне народження, і саме це мали на увазі біблійні автори, пишучи: «Ісаак породив…»
Батькові сльози, Василь Мартинюк
Батько, який плаче. Скажете ви: це рідкісне явище. Тепер частіше побачиш дитину, яка не просто плаче, а ридає, покинута батьком чи навіть матір’ю. Але все ж батьківські сльози не такі вже й рідкісні. Я не буду говорити про батька, який плаче від перепою, від наркотичної ломки, старечого безсилля та забутості після безвідповідального та змарнованого життя, а про батька-віруючого, який знає Бога, знає Ісуса Христа.
Але чого такому батькові плакати?
Хто твій батько?, Микола Синюк
Полки завмерли. Запанувала тиша, погляди всіх вояків, і филистимських, і єврейських, спрямовані на фігуру беззбройного пастуха, який стрімко біжить у бік велетня Голіафа. Сонце ніби зупинилось у зеніті, а спітнілі руки солдатів тремтять від напруження, стискаючи древка списів. Ближче й ближче… Напруга тиші стала відчутною на дотик. Регіт велетня змусив здригнутися: «Гей, ти куди з палицею? Я що — собака? Проклинаю тебе моїми богами. Ну, давай, підходь, за мить тілом твоїм смакуватимуть птахи небесні».
Коли батьки терплять поразку, Дерек Принс
Вірні батьки народжують благословений і процвітаючий народ. Але що буде з народом, чиї батьки терпіли невдачі у виконанні своїх основних обов’язків? У 28 розділі Повторення Закону Мойсей дає нам яскравий опис того, чого нам слід чекати.
Батькова гордість
Є на Волині в Камінь-Каширському районі село Гута-Камінська. Село як село, і люди як люди. І живе в цьому селі родина Зіновія та Марії Скоців. Нічим особливим не вирізняється: як батьки, так і діти заклопотані звичайними сільськими турботами — таких тисячі на поліській землі. Правда, сім’я багатодітна — 10 дітей, але для Волині це не дивина, є ще більш багатодітні.
Але все-таки ця родина привернула нашу увагу.
Справжній батько, Джон Пейсті
Чомусь часто стається так, що коли йдеться про матерів, то одна похвала змінюється іншою. Та коли починаємо говорити про батьків, то ми більше схильні згадувати їхні недоліки та дивацтва. Я хочу поговорити саме про батьків, тому мені також згадуються їх типові недоліки. Та щоб бути об’єктивним, я, зауваживши недоліки батьків, хочу говорити про одного чудового батька.
Батьківський затишок, Василь Мартинюк
Василь Радчук — пресвітер Церкви християн віри євангельської с. Здовбиці Здолбунівського р-ну Рівненської області — зацікавив він мене перш за все як засновник та президент відомого в Україні та за її межами благодійного фонду «Батьківський затишок», що опікується дітьми-сиротами. Я подумав собі: «Чого фонд названо «Батьківським затишком», а не материнським, наприклад», про що й запитав у Василя Олександровича.
Велика спрага маленького сердечка, Дмитро Довбуш
Малий такий, весь у ластовинні. Нерозлучний зі своєю безтурботною хитруватою посмішкою. З іскорками в оченятах. От тільки... Мені здалося, я побачив у них щось до болю знайоме. Якусь невимовну дитячу муку, що підвладна тільки мові очей.
— Чому ти не вийдеш погратися з нами?
Я не повірив своїм вухам! Сусідський хлопчик прийшов до такого дорослого «дядька» як я, далекого від його інтересів і мрій? Невже йому мало друзів, які он там, неподалік, ганяють м’яча?
Тимко, Світлана Береза
Домівка зустріла Тимофія тугою, яка не розвіювалася тут, здається, ніколи: ті ж двері, що так жалібно стогнуть, коли їх відчиняють (хтозна, коли востаннє змащували завіси); той же поріг, брудний і немитий; закіптюжені шибки, об які вже стільки літ розбивається сонячне проміння, марно силкуючись увірватися до кімнати… По кутках павуки майстерно снують свої ажурні полотна («Чи не єдина прикраса цієї оселі», — сам до себе гірко посміхнувся юнак).
Поетична сторінка. Марія Звірід
Ти потрібний Богові!, Геннадій Андросов
Часто доводиться чути такі фрази: «Богові до мене немає справи», «Бог мене не чує, не любить, не відповідає», і так далі в цьому дусі. Чи це справді так?
Часто проповідники наголошують на думці, що Бог без нас обійдеться, що не ми, а Бог потрібен нам. Це правда, але й правда інше: ми також потрібні Богові! Спробую довести це твердження.
«Мені купили плаття, у якому мали покласти в труну…», свідчення Лади Шмель
Я народилася в культурній, інтелігентній сім’ї. У нашому домі не було сварок, скандалів, не вживали спиртних напоїв. Нас правильно навчали й виховували. Але в нашій сім’ї ніколи не говорили про Бога — ні доброго, ні поганого. Мої батьки були зайняті роботою і кар’єрою, але зовсім не працювали наді мною. Усе це не могло не позначитися на мені: у 16-літньому віці я опинилася на лаві підсудних.
Так яким же має бути музичне прославлення?, Марина Гогуля
Музичного прославлення я чекаю з радістю. Нема куди від правди дітися, але мої приватні молитви зводяться в основному до прохань, розповідей Богу про свої переживання, інколи прохань за інших людей, інколи — подяк за те, що Він допоміг у чомусь, щось подарував. Але рідко — до захоплення Його чеснотами, мовчання перед Його величчю. Тому, коли приходжу до церкви, така нагода нарешті з’являється, можна сказати, це шанс «неегоїстично» прийти до Бога. Приємно, що навколо знаходяться люди, які думають про Нього так само, чи хоча б вважають нормальним так думати.
Реальність, Денис Гореньков
Добре пам’ятаю момент, коли зайшов до кабінету нотаріуса й почав викладати на стіл пачки грошей, дістаючи їх з кишень зимової куртки. На протилежному краю стола лежали документи на право володіння будинком, підготовлений нотаріусом договір купівлі-продажу, який потрібно було лише підписати.
Що я відчував тоді? Нічого особливого. Я бачив перед собою декілька пачок грошей — доволі велику суму, власником якої був уперше. Від того, що ці гроші дуже швидко пройшли через мої руки, сума видавалася мені певною абстракцією, нічого реального я не відчував у цих папірцях. Великі гроші здавалися мені менш реальними, ніж невеликі, наприклад, моя щомісячна зарплата.
Македонські парадокси, Юрій Вавринюк
Одним із «каменів спотикання» в практичному житті церков є тема про пожертвування, а найбільше — тема десятини. Особливого значення вона набула в останні десятиліття, різко поділивши християн на два протилежні табори: на тих, хто надміру акцентує на пожертвах і навіть тисне на прихожан, та на тих, хто взагалі замовчує та категорично відмовляється від десятини. У той час, як богослови ламають списи, сперечаючись, хто правий, проста християнська церква подає яскравий приклад того, як потрібно ставитися до пожертвувань.
Свобода у Христі:
вільне падіння
чи стрибок з парашутом, Юрій Вавринюк
На зібраннях багато говорять про те, що ми повинні робити, чого не повинні, що можна, що не можна. Якісь правила, норми, які не завжди узгоджуються зі словом Божим. Може, це і потрібно на перших кроках слідування за Господом, але де та свобода, про яку казав Христос: «Ви будете вільні»? І як розуміти слова: «Не робіться рабами людей»?
Нічний
точильник, Михайло Юнаковський
Кілька років тому ми з дружиною купили новий диван. Для нашої сім’ї це була ціла подія. Диван був красивий, м’який. Спати на ньому було — одне задоволення. Але через кілька днів після покупки ми виявили, що разом з диваном стали власниками й жука-точильника, який нахабно точив деревину нашого дивана. Але це ще не все. Найголовніше, що точив він її винятково вночі. І це стало для нас маленьким нічним кошмаром. Тільки починаєш засинати, раптом чуєш: «Хрум-хрум!» — наш «милий друг» починає свою нічну програму «Для тих, кому не спиться».
Борозни на поліській землі, Дмитро Довбуш
Карпилівка, Карпилівка, Карпилівка... Скільки ж їх є??? GPS-навігатор, що вказував нам дорогу, постійно плутався, у яку область нас спрямувати — чи то у Чернігівську, чи в Полтавську, чи в Рівненську… Врешті, майже діставшись до пункту призначення, ми ледь не повернули в сусіднє село з точнісінько такою ж назвою (як потім виявилось, не ми перші).
Та серед усіх земних Карпилівок є особлива й унікальна — Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. Думаєте, я хочу її ідеалізувати? Аніскільки! Але, повірте на слово, щось у ній таки є!
"Слово зоряне Христове" українською мовою. До 50-річчя виходу у світ перекладу Біблії Івана Огієнка
У 2012 році християни України відзначають 50-річчя з дня виходу друком перекладу Святого Письма, здійсненого Іваном Огієнком. Цей переклад Писання є наразі найбільш розповсюдженим серед українців.
В історії літературних мов світу є немало прикладів, коли саме майстерно перекладена Біблія ставала за взірець подальшого розвитку цієї мови й літератури. Так було, зокрема, з англомовним перекладом Біблії, який здійснив близько 1380 року Джон Вікліф, а завершив значно пізніше Вільям Тіндаль (1535). Згодом цілі покоління англійців училися своєї літературної мови за перекладом Біблії Тіндаля. Авторитет живої французької мови підніс своїм перекладом Біблії Жан Кальвін.
|
