Церква та суспільство

"Слово зоряне Христове" українською мовою

До 50-річчя виходу у світ перекладу Біблії Івана Огієнка

У 2012 році християни України відзначають 50-річчя з дня виходу друком перекладу Святого Письма, здійсненого Іваном Огієнком. Цей переклад Писання є наразі найбільш розповсюдженим серед українців.

В історії літературних мов світу є немало прикладів, коли саме майстерно перекладена Біблія ставала за взірець подальшого розвитку цієї мови й літератури. Так було, зокрема, з англомовним перекладом Біблії, який здійснив близько 1380 року Джон Вікліф, а завершив значно пізніше Вільям Тіндаль (1535). Згодом цілі покоління англійців училися своєї літературної мови за перекладом Біблії Тіндаля. Авторитет живої французької мови підніс своїм перекладом Біблії Жан Кальвін.

Першим перекладом Біблії українською був переклад Пантелеймона Куліша. Проте одна важлива обставина завадила Кулішевому перекладу стати на початку XX ст. тим взірцем української літературної мови, якими вважалися перекладені національними мовами Біблійні тексти в англійців, французів, німців чи чехів, — і Куліш, і Нечуй-Левицький, і тим більше галичанин Пулюй, які працювали над цим перекладом, у своїй праці дотримувалися різних правописних норм. Редагувати ж рукопис випало саме Пулюю, який мимоволі привніс до тексту ще більше так званих галицизмів.

Таким чином на початку XX ст. перед українським суспільством склалися об’єктивні передумови для другого повного перекладу Святого Письма українською мовою. Волею історичних обставин така велична, відповідальна й надзвичайно тяжка місія випала на долю видатного діяча українського відродження XX століття Івана Огієнка — митрополита Іларіона.

Тому вже через неповних двадцять років після виходу у світ першої української Біблії професор Іван Огієнко, міністр освіти й віросповідань молодої Української Народної Республіки, розпочав другий переклад. Безпосередня робота над перекладом тривала з 1917 по 1940 рік. Приступаючи до цієї надзвичайно складної роботи, Огієнко поставив перед собою два найголовніші завдання: по-перше, найточніше передати зміст оригіналу, дбаючи передусім про змістову точність цілого ряду багатозначних слів, і, по-друге, забезпечити переклад милозвучною, сучасною літературною мовою. Робота пожвавилася після того, як Британське й Закордонне Біблійне товариство уклало з перекладачем угоду (1936) про видання книги. Перший незначний наклад перекладених Огієнком чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки, Івана) побачив світ 1937 року у Львові, а 1939 року — додрукований у Варшаві. До цього видання було додано ще й «Псалтир». Переклад усієї Біблії завершено 11 липня 1940 року, однак через обставини військового стану запустити її в роботу до друкарні не вдалося. Натомість через два роки друга частина Біблії — «Новий Заповіт. Псалтир» була додрукована ще раз. Цього разу у Фінляндії, заходами Стокгольмського товариства поширення Євангелії в Росії. У 1955 році, нарешті, Біблійне товариство прийняло рішення готувати до друку Огієнків переклад Біблії. Але цю роботу було закінчено аж через сім років. І лише 1962 року в Лондоні побачив світ солідний том — на 1529 сторінок — з відтисненим позолотою українським заголовком — Біблія. Відтоді саме цей переклад Огієнка стане взірцем для декількох пізніших перевидань, зокрема і в Москві 1988 року, коли Московський патріархат прийняв рішення про видання Біблії українською мовою на відзнаку 1000-літгя Хрещення Русі. Цей переклад багаторазово перевидавався в Канаді, США, країнах Західної Європи. В Україні Біблія в перекладі Івана Огієнка вперше була видана багатотисячним тиражем Українським Біблійним Товариством у 1995 році. Біблія в перекладі Івана Огієнка є найбільш розповсюдженою зі всіх існуючих перекладів Біблії українською мовою.

Для кращого розуміння тексту перекладач запропонував багатий апарат приміток, посилань, тлумачень, що набиралися відмінним від оригінального тексту шрифтом (курсивом). Весь лексичний ряд подається тут із наголосами (за аналогами з німецькими, французькими перевиданнями), що, безумовно, сприяє удосконаленню знань рідної мови. І ще одна особливість: текст Євангелій подається не суцільно, а з заголовками, авторство яких належить Огієнкові. Наприклад, заголовок «Родовід Ісуса Христа» об’єднує текст Святого Письма від 1:1 до 1:17. Подальші частини тексту відділені заголовками: «Мудреці сходу поклоняються Ісусові», «Йосип та Марія втікають до Єгипту», «Ірод побиває немовлят», «Йосип та Марія вертаються до Назарету» і т.д. Це аж ніяк не можна розцінювати як вільне поводження з текстом. Точно дотримуючись його автентичності, перекладач прагнув, аби якнайдоступніше зміст книги сприймав простий читач, який, можливо, вперше братиме до рук це Святе Письмо рідною мовою.

* * *
Я все життя орав та сіяв
І обробляв Господню ниву,
І Дух Святий на поміч віяв
І думку яру, й думку сиву!

Перекладав я слово Боже,
Святую Біблію відвічну
На слово наше, рідне й гоже,
Сильне, як меч той обосічний...

І скінчена свята робота,
По довгій праці — все готове:
Завіту Божого чеснота,
І слово зоряне Христове!

Глибока Біблія — як море,
І розум з неї п’є навчання, —
Як океан воно просторе,
Криниця всього сподівання!..

Іван Огієнко,
поема «Святая Біблія відвічна»

"Благовісник", 2,2012