Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
2,2018
"Самодисципліна:
зректися
самого себе "

 

 

 

Статті

Місіонерськими стежками

 

Євангелія в екстремальних умовах, 28.06.2018

Із часу розпаду СРСР країни СНД вважалися чи не найбільш сприятливим у світі ареалом поширення Євангелії. Та останні політичні події вносять суттєві негативні корективи в цю тенденцію. Законодавчий пакет Ярової в Росії, війна на Сході України, «референдум» в Криму… І як наслідок — захоплення будинків молитви, обшуки, вбивство віруючих… Усе це ускладнює проповідь Євангелії, а нерідко і робить її небезпечною для життя. Під час конференції «Голосу надії» ми поставили місіонерам два запитання з цього приводу.

Андрій Соловйов: «Найважливіше в нашому житті— це наш зв’язок із Богом», 28.06.2018

Після свого навернення у 2000 році Андрій Соловйов відчув бажання присвятити своє життя місіонерській діяльності в рідній Башкирії. На це його надихнули слова та життя українського місіонера, нині вже єпископа Володимира Яковича Сільчука, який близько 30 років свого життя присвятив проповіді Євангелії в місті Уфі — столиці Башкортостану. Навернення брата Андрія до Бога було особливим. Особливі і його стосунки з Богом.

Місія OPERATION MOBILIZATION: Кожна людина на Землі має право почути Євангелію!, 28.06.2018

Анастасія Тараненко — волонтер корабля Logos Hope місії Operation Mobilization — нещодавно повернулася в Україну після трирічного плавання. Детальніше про незвичайну місію, пригоди, пережиті під час довгої подорожі, та особисті враження — читайте в інтерв’ю.

Діти індійських нетрів, 17.01.2018

Ось уже понад 13 років Стен і Лана, засновники та керівники місії «Ісус без кордонів», служать в Індії. Проекти, започатковані цією місією, за цей час стали чудом, яке змінило життя багатьох людей. Борючись із експлуатацією та работоргівлею, будуючи дитячі будинки та Божою любов’ю змінюючи людські серця, місіонери особливу увагу приділяють роботі з дітьми.

91 рік молодості, 27.12.2017

Еліс Шевкенек — відома євангелістка, місіонерка світового рівня. Корені її роду виходять із України, бо її батьки ще на початку XX сторіччя емігрували з України до Канади. Їй уже 91 рік, але вона, незважаючи на свій вік, прибула до України на декілька тижнів. Три дні сестра Еліс провела на Всеукраїнському молодіжному з’їзді в Малині. Щодня вона мала зустрічі в церквах різних міст України (Житомир, Бердичів, Буча, Київ, Чорнухи, Пирятин, Кременчук, Первомайськ, Херсон, Миколаїв). Сестра Еліс із молодечою заповзятістю проводить свої виступи (безперервно годину чи навіть дві). У неї досить напружений графік.

«Опинитися там, де ти дуже потрібний», Олексій ФЕДОРОВ, 27.12.2017

Олексій Аркадійович Федоров народився 1961 року в с. Танабаєво Суржомського району Кіровської області (РФ). Після того, як закінчив школу, вступив у Орджонікідзівське (згодом Владикавсказьке) військове училище (тепер його закрили). Після училища за розподілом потрапив в Україну. Служив під Хмельницьким, у Вінниці та під Вінницею, в Ізяславі. Останнім місцем служби стали Чернівці. Саме в цьому місті відбулася його зустріч із Богом і виникло палке бажання служити Йому.

Нове Боже покоління Єлисеїв. Рейнхард БОННКЕ, 27.12.2017

Місіонерське повеління Ісуса Христа — це не шматок паперу, який прилетів до наших ніг із глибини віків. Сам Ісус у всі часи стоїть посеред Церкви й каже: «Ідіть… а Я буду з вами!» Той, хто запитує, чи «актуальним» є місіонерське повеління, міг би також запитати, чи актуально ще сіяти й жати, чи вставати з ліжка! Справа не в актуальності. «Актуально» — не те слово. Це термінове завдання! І воно повинне стати змістом нашого життя. Християнин — це свідок.

Олександр Головій: згадуючи місіонерські дороги, 16.12.2016

Коли прийшла свобода для проповіді Євангелії, молодь стала використовувати всі можливості, щоб свідчити про Ісуса Христа. Ми й раніше свідчили, але в 1990-х з’явилися найбільш сприятливі обставини. Я завжди мав бажання проповідувати Євангелію. Ще більше воно запалювалося, коли чув розповіді братів, які поверталися з місіонерських полів. Завжди мріяв, щоб і самому поїхати. Пам’ятаю, навіть дехто з нас давав Богу обітницю, що до 25 років не буде одружуватися, а повністю присвятить молодість Йому. Зрештою, я одружився у 28.

«Місіонерський бум» на Кубі, 8.04.2016

Острівна держава Куба розташована лише за дев’яносто миль від побережжя США, але вона все ще залишається  загадкою. Протягом десятиліть режим Кастро здійснював жорсткий контроль над громадянами країни, її економікою й релігійним життям. Тепер же, коли стосунки між Кубою та США розморожені, увесь світ може по-новому поглянути на Кубу, а також на її церкву.

Грузинські дороги українського місіонера, 8.02.2016

Тепер на базарі чи в іншому багатолюдному місці можна побачити чоловіків із плакатами на спині та грудях: «Увага! Бог буде судити тебе за твої гріхи. Покайся, віруй в Господа Ісуса Христа — і ти спасешся». Це вуличні євангелісти, я б сказав, рятувальна служба Ісуса Христа. Вони попереджають про небезпеку й відвертають багатьох від вічної загибелі. Автор цих плакатів — Олександр Курченко, місіонер місії «Голос надії», який і сам їх незмінно використовує у своїх євангелізаційних заходах. А з 27 червня по 7 липня він з командою однодумців за своєю методикою проповідував у Грузії.

Петро Федорусь: спасти одну людину — спасти весь світ!, 8.02.2016

Петро Федорусь народився у с. Перемилі Горохівського р-ну на Волині 1959 року. Був членом євангельської церкви села Іванівка. Два роки працював в місії «Голос надії» (1900 –1992). Викладав у Московському теологічному інституті та у Слов’янській біблійній школі. Зараз проживає в селі Липно на Волині.— Як у вас з’явилося бажання благовістити і коли ви вперше поїхали на місію?

Місії «Голос надії» — 25, 16.09.2015

У далекому 1990 році, коли жителі Радянського Союзу на повні груди вдихнули ще не до кінця усвідомлену за зрозумілу свободу, виявилися люди, готові до таких змін. Ця готовність була скоріше духовно-психологічною, бо не мала чітких планів, освіти, досвіду. А мала основне — готовність свідчити про Ісуса Христа. Саме відтоді розпочала свою працю луцька місія «Голос надії». Нині вона відзначає ювілей — 25 років діяльності. У її складі — понад 400 місіонерів, які працюють у майже 30 регіонах. Наша розмова з її неззмінним директором Миколою Синюком та його заступниками Віталієм Онищуком та Євгенієм Мельничуком.

Український дотик до Японії, 22.01.2015

Надія ЦВІЛЮК, 25 років, перший український місіонер в Японії: «Ми знаємо про Японію як про багату країну, яка попереду всіх у науці, техніці, медицині. Найкращі автомобілі, найсучасніші роботи, найшвидші поїзди… Але чомусь ми не чуємо про християн із Японії. Православні, католицькі та протестантські церкви разом узяті там становлять лише 1% від усього населення. Разом з матеріальним процвітанням в країні великий духовний занепад. При цьому місіонери туди практично не їдуть…»

Вода тече туди, де низько, Дмитро Довбуш, 30.11.2011

Дорога пролягла поміж горами, що поросли лісом, і пологими схилами, засіяними збіжжям. У долинах відкривалися погляду поселення каскадом невеличких хаток. Невід’ємний атрибут Карпатських краєвидів – копиці сіна, порозкидані на клаптиках вільної від лісу землі. Наше місце призначення – дитячий християнський табір «Вітрила надії», започаткований минулого року подружжям Петра та Оксани Височанських зі Сколе. Раптом дорога впирається прямісінько в гірську річку (як потім дізналися – річку Прут)! Що ж далі? Ніякого містка немає! Але Петро Височанський, зустрівши нас привітною усмішкою, веде услід за собою, і наші мікроавтобуси убрід перетинають перешкоду.

Покликані дарувати надію, Надія Мудрієвська, 1.11.2011

Ще з 2000 року ведеться навчання в Тернопільському біблійному інституті «Серце допомоги», де протягом семи місяців студенти отримують теоретичні та практичні знання, які згодом застосовують у місіонерстві. Випускники цього інституту працюють у Кенії (Африка), Узбекистані, Туркменістані, Киргизстані. Зараз ще одна група місіонерів готується до поїздки в Індію, де має намір працювати з дітьми, батьки яких загинули під час нещодавніх переслідувань християн.
Про свою роботу в Кенії розповідає Надія МУДРІЄВСЬКА.

Місіонерські дороги Індії, Розповідь про працю місіонерів в Індії, 22.09.2009

Останнім часом погляд західних місіонерів все більше прикутий до Індії — країни, де дивовижним чином переплелися сучасні здобутки науки та індустріалізація з жахливою бідністю та марновірством. Не стоять осторонь цього і українські місіонери. Газета «Голос надії» (№ 6, 2009), яку видає однойменна місія писала про короткотривалу поїздку місіонерів в Індію. За сприяння місії «Good Samaritan» розпочала постійну працю в цьому регіоні також рівненська місія «Добрий самарянин».
Окрім того, вже багато років там працюють місіонери Стан і Лана. Жителі Карелії, вони в 90-их роках прийняли Ісуса у своє життя через проповідь місіонерів луцької місії «Голос надії». Пропрацювавши декілька років місіонерами в Карелії, прийняли рішення поїхати в Індію. І вже багато років живуть там і працюють, проповідуючи Євангелію, утворюючи церкви, допомагаючи нужденним. >>>

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"