Благовісник

Покажіть людям Христа

Кілька років тому мені випала нагода побувати в країні Шрі-Ланка. До цього часу я ніколи не думала служити народам Азії. Бентежило все — відстань, погода, мова. Але саме тоді я відчула відповідальність за цей народ, у мені все говорило, що я повинна туди повернутися.

Повернувшись в Україну, єдине, що я могла робити, — це молитися за Шрі-Ланку. Через півроку я знову купила квиток у Коломбо (з собою у мене було 150 $) і полетіла в невідомість. Вийшла в аеропорту, де мене ніхто не чекав, ніхто не зустрів. Почуття самотності підкрадалося в серце. Але я вирішила не зважати на свої почуття, тому що знаю, коли Дух Святий веде — Він і проведе, Він дасть потрібних людей, Він головний спонсор мого життя. Одного разу Бог пообіцяв мені, що буде промовляти до людей — і вони будуть дбати про мене.

Я нагадувала собі, що я тут навіть заради однієї людини. Всередині мала відчуття: якщо навіть одній людині послужу й вплину на чиєсь життя, то буду вдячною Богові.

Дівчина, у якої я зупинилася, була українкою. Коли вона запитала про мету моєї поїздки, я не знала, що їй відповісти. Просто стала їй свідчити, як Бог змінив моє життя, а в кінці бесіди сказала: «Я тут навіть заради однієї людини». Тоді вона розплакалася й розповіла, що пів року тому хотіла піти з цього життя, але перед тим сказала: «Боже, якщо Ти існуєш, вишли мені когось у Шрі-Ланку». З цього моменту розпочалося моє служіння в Шрі-Ланці.

Я знову повернулася додому й далі молилася за цей народ, стала просити в Бога 10 людей, які поїдуть у місіонерську поїздку зі мною.

У лютому 2018 року Бог дав мені команду з 10-ти чоловік, і ми разом полетіли в Шрі-Ланку, в місто Коломбо. Ми відвідали понад десять різних місць. Бог супроводжував нас чудесами, зціленням, давав нові контакти й зустрічі. Ми проводили вуличні євангелізації, допомагали бідним, проводили дитячі зустрічі, де розповідали про Ісуса (основна релігія цієї країни буддизм — 70%, індуїзм — 15%, іслам — 9% і тільки 6% християн). Також молилися за зцілення, провідували буддистські сім’ї. Місцеві люди дуже відкриті до спілкування. У нас, як у білих людей, є перевага для проповіді цим людям.

Бог промовляє до нас по-різному, але рішення — тільки за нами. Я завжди боюся пропустити Його звернення до мене. Боюся, що Він вибере не мене. Бог шукає людей! Бог шукає молодих людей, тих, кому можна довірити працю.

З часу моєї першої поїздки минуло чотири роки. Багато що змінилося. Змінилося моє мислення, ставлення до свого покликання. Буває, що ти звикаєш до покликання, яке тобі дав Бог, до Його повелінь, до чудес.

Збираючись у чергову поїздку, я зазвичай даю місце Духу Святому. Це добре — планувати до деталей, але чим більше я служу, тим більше розумію, що наші плани — не завжди Божі плани. Бог навчив мене коритися. Просто вставати і йти, без прогнозів і результатів…

Одного разу нас приїхало в Шрі-Ланку 20 чоловік. Хтось із планами, хтось із очікуваннями. У принципі, розпланованим був увесь місяць. Ми за тиждень відвідали багато різних місць Шрі-Ланки. А тоді на країну напали бойовики ІГІЛ. Пам’ятаю, була Пасха, і ми планували піти до церкви. Але саме в той день ніхто з команди не зміг прокинутися, щоб піти на зібрання. Ми пропустили служіння на Пасху, а для мене це особливий день! Я не розуміла, як зі мною могло таке статися — просто банально не прокинутися... Але ось пролунав дзвінок, і ми дізналися, що по всій країні, а особливо в місцевості, де ми перебували, відбулися вибухи. І готель, у якому жили, ми покинули за декілька годин до вибуху. Так ми стали ізольованими, але благословляли землю Шрі-Ланки та воювали в духовному світі аж до свого відльоту.

Я зрозуміла, через глобальну пандемію сатана може нас знову ізолювати від проповіді Євангелії, а ще — від наших сімей, друзів, церков. Він може ізолювати нас у фізичному світі, але не зможе ізолювати в духовному світі від нашого Ісуса. Ми, як і багато хто, не можемо виїхати за межі країни, не можемо відкрито зустрічатися з людьми й молитися за них, не можемо піти до церкви у зв’язку з карантином.

Цього разу я не планувала нічого. Я знала, мене посилає туди Господь, Він проведе і віддасть подвійно за все те, що я втратила: час із сім’єю, емоції, фінанси. Я знаю, що прийдуть жнива, я знаю, що прийдуть ще місіонери. Я знаю, що підніметься цей народ, що прийде вогонь пробудження в Шрі-Ланку. Адже п’ять місяців щоденної духовної боротьби не можуть залишитися без перемоги. Тим часом Бог учить чути Його голос по-новому, рухатися в духовних дарах по-новому, любити людей.

Завжди пам’ятайте: людина, яка стоїть поруч із вами в супермаркеті, — це потенційний християнин, дитя Боже. Покажіть цим людям Христа у ваших реакціях, словах, погляді. Для когось із них завтра може не настати. Не думайте про себе багато. У духовному світі приходить перемога тільки тоді, коли ми смиренні, лагідні, сповнені любові й співчуття до людей.

Ми молимося за кожного місіонера, за кожного пастора, кожного служителя, хто сьогодні втомився й в кого вже віри зовсім не залишилося. Нехай Бог покаже Себе як потужного Бога. Випробуйте Його, бо Він — вірний. Менше прислухайтеся, що ви відчуваєте. Віра не відчуває, віра — рухається. Дозвольте Йому боротися за вас, але не зупиняйтеся, ідіть. Не важливо, що скажуть люди, важливо — що каже Бог. Розвивайте свої взаємини з Ісусом, щоб, якщо не буде з вами ні пророка, ні вчителя, ні пастора, який міг би вам порадити, — ви знали, що Бог промовить у ваш дух.

Марія Мокієнко

"Благовісник", 3,2020