|
3,2017
Дивитися PDF
Скачати PDF (rar)
Тема номера: «Я і Бог:
гармонія стосунків»
Гармонія стосунків з Богом:
повернення в Едем, Віктор ВОЗНЮК
Ми в церкві всі разом маємо стосунки з Богом. Це одна з важливих форм спілкування з Богом. Але істинна гармонія цього спілкування формується тоді, коли ми залишаємося з Ним наодинці, і між нами — гори різних обставин. Чи можемо ми тоді легко спілкуватися з Богом, коли перед нами спокуса чи величезна проблема? Коли відчуваємо, що емоції вичерпуються, зникає відчуття того, що Бог поруч?
Релігія чи стосунки з Богом? Микола СИНЮК
Десь 5-7 років тому відбулася зустріч служителів у м. Кишиневі. Це була річниця діяльності церкви ХВЄ Молдови. Брат Віктор Павловський згадував непрості часи становлення братерства Молдови. Поїздки, зустрічі, взаємні вибачення й ще багато-багато інших справ, результатом яких стало об’єднання церков в одне братство. Під час дискусії з питань єдності й співпраці я поставив питання єпископу Петрові Борщу: «З чого ви розпочали б працю з об’єднання церков в одне братерство, коли б довелося починати заново, повернувшись на 20 років назад?» Його відповідь я пам’ятаю до сьогодні: «Я розпочав би з налагодження особистих стосунків зі служителями…»
Долари в озері, Володимир ОМЕЛЬЧУК
Ми хочемо мати все особисте: особистий автомобіль, особисту квартиру, по можливості — і особистого секретаря. Але найдорожче серед усього, що в нас є, — це особисті стосунки з Богом кожен день. І цих відносин треба ретельно шукати. Ось приклад таких старанних пошуків.
Мій знайомий на ім’я Боб відпочивав зі своїм сином на озері. Прокинувшись рано вранці, він пішов до озера вмитися. І тут він помітив, що на воді плаває зелена купюра. Та сама, 100-доларова.
Дружба з Богом, Дмитро ДОВБУШ
Якось я їхав маршруткою на християнський молодіжний з’їзд. Від зупинки потрібно було йти ще певну відстань. І раптом згадав, що забув зайти в аптеку, щоб купити пластир для натертої взуттям ноги. А з’їзд — за містом! «Це ж тепер цілий день потрібно буде мучитися» — промайнуло в голові… У цей самий момент очі опустилися на стежку, і по шкірі побігли мурахи: прямо переді мною на землі лежав… пластир! У голові, скажу вам, пронісся цілий рій думок — я вже й очі протирав, і розглядався на всі боки. Та ні — і з вигляду, і на дотик справжній пластир, чистий, запечатаний. Як це можливо?!
Церковне зібрання:від бенкету до бенкету, Юрій ВАВРИНЮК
Я дуже часто чую від проповідників, служителів і просто віруючих одну фразу, яка для мене стала черговим християнським штампом. Коли мова заходить за обов’язковість відвідування церков, одним із аргументів є слова: «Людина ж не може їсти лише один-два рази на тиждень, так вона швидко помре. Подібно і християнин не може так рідко духовно харчуватися, один-два рази на тиждень відвідуючи зібрання».
Що ж, аргумент, на перший погляд, ніби доречний. Недаремно Слово Боже переповнене притчами та життєвими ілюстраціями, які допомагають зрозуміти складні духовні істини. І порівняння духовного насичення віруючої людини з фізичним правильне та зрозуміле.
Спокій у Христі, Олександр САВЧУК
Коли я навернувся до Христа, для мене не була основною думка, що Христос — це єдиний центр життя людини. У моєму житті було багато інших важливих моментів. Це спілкування з людьми, зокрема й свідчення їм, плани та цілі, пов’язані з Богом та Церквою, і не тільки. Христос, звісно, був значимою частиною життя разом із іншими важливими його аспектами. Але з часом, коли я став стикатися з різними труднощами, то усвідомив, що значимість Христа — це не просто теологічне вчення, це реальність, яку людина повинна осягнути та якої повинна навчитися.
Бог, Який бореться з Богом, Ольга МІЦЕВСЬКА
Стосунки з людьми будувати нелегко. Але принципи побудови стосунків людей із Богом схожі з принципами побудови стосунків із людьми. Проте в стосунках із людьми ми бачимо того, із ким спілкуємося, — сприймаємо його емоційні та вербальні реакції на наші слова та дії. У стосунках із Богом по-іншому — ми можемо, опираючись на свої знання чи відчуття, тільки уявляти, що думає про нас Бог. Проте ми не завжди знаємо достеменно, чи правильно зрозуміли Бога.
Андрій Семенюк: «Наша любов до Бога
визначатиме всю нашу поведінку»
Андрій Семенюк народився в 1942 році в селі Кукли Маневицького р-ну, у сім’ї євангельських християн. З дружиною Люсею виховав 13 дітей. Став свідомим християнином у 16 років. Нині проживає в США. Активний місіонер: проповідує, матеріально підтримує місіонерів та залучає до цього служіння багатьох християн в Америці, регулярно відвідує Україну в справах місіонерства.
Наша розмова з братом Андрієм про його зустріч з Богом та стосунки з Ним. Пропонуємо її вашій увазі.
Молитовний паблік-чат: чи може
віртуальна церква замінити місцеву?
У цій статті ми розповімо вам про служіння, яке стало можливим саме завдяки інтернету, і без нього не змогло б існувати в такому масштабі. Мова йде про молитовний паблік-чат у Viber під назвою «Молитвенная комната», яку заснував мій давній знайомий Дмитро Ліщенко в грудні 2016 року.
Ось які вони — Божі друзі! Свідчення Оксани Кожан
Бувають миті в житті, коли ми відчуваємо, що Бог поруч із нами. Іноді ж нам здається, що небо наче зі сталі, і ми не можемо туди достукатися. Зазвичай Бог здається ближчим, коли проблеми легко вирішуються — ми отримуємо зцілення, маємо матеріальний достаток і впевненість. Проте життя не гарантує нам стабільності. Ми стикаємося з хворобами та нестачами, із втратами та непевністю. Як же навчитися щомиті ходити з Богом, як не розчаровуватися і не занепадати духом?
Оксана Кожан із волинського села з символічною назвою Боголюби вже, здавалося, впевнено крокувала з Богом пліч-о-пліч, коли в її життя постукалася важка хвороба.
Андрій Соловйов: «Найважливіше в нашому житті— це наш зв’язок із Богом»
Після свого навернення у 2000 році Андрій Соловйов відчув бажання присвятити своє життя місіонерській діяльності в рідній Башкирії. На це його надихнули слова та життя українського місіонера, нині вже єпископа Володимира Яковича Сільчука, який близько 30 років свого життя присвятив проповіді Євангелії в місті Уфі — столиці Башкортостану. Навернення брата Андрія до Бога було особливим. Особливі і його стосунки з Богом.
Євангелія в екстремальних умовах
Із часу розпаду СРСР країни СНД вважалися чи не найбільш сприятливим у світі ареалом поширення Євангелії. Та останні політичні події вносять суттєві негативні корективи в цю тенденцію. Законодавчий пакет Ярової в Росії, війна на Сході України, «референдум» в Криму… І як наслідок — захоплення будинків молитви, обшуки, вбивство віруючих… Усе це ускладнює проповідь Євангелії, а нерідко і робить її небезпечною для життя. Під час конференції «Голосу надії» ми поставили місіонерам два запитання з цього приводу.
Павло
СІЛЬКОВСЬКИЙ: «Бути вірним Господу
на будь-якому місці
й за будь-яких
обставин»
Павло Сільковський — лікар-християнин, анестезіолог Рівненської обласної лікарні. Він мав декілька поїздок із благодійною медичною клінікою в Гаїті, Африку, планує поїздку в Мексику. Павло Миколайович має свій погляд на життя християнина в сучасному суспільстві; вболіває за Україну, за її подальшу долю; має свої конкретні пропозиції для розвитку медицини в Україні. Він прагне реалізувати свій потенціал, утілити в життя свої ідеї. Його висновки, пропозиції, роздуми будуть цікаві не тільки християнам.
Чому я ходжу в церкву, навіть коли мені не хочеться, Труді СМІТ
У мене такі ж спогади про церкву, як і в більшості дітей із євангельських сімей, що виросли в церкві й відвідували зібрання приблизно в той самий час: біблійні історії на фланелографі, печиво в недільній школі, слова відомих пісень, виведені на екран над головою. Ще до того, як я стала достатньо дорослою, щоб робити щось більш значиме, ніж просто під час проповіді малювати якісь закарлючки, церква стала невід’ємною частиною мого життя.
Костя, Катерина СОТНИК
У суботу в передобідній час Наталя у справах зайшла на пошту. Відкривши двері, вона побачила… безхатченка. Містечко невеличке, і своїх бездомних тут немає, але поряд залізниця, і, буває, провідники викидають «зайців». Останні розповідають схожі оповідання: «Працював, вигнали, грошей не виплатили, побили, документи відібрали, щоб у міліцію не звернувся, добираюся додому…»
Поетичне слово. Юрій Вавринюк
|
