|
1,2024
Дивитися PDF
Тема номера: «Фасадні стосунки у церкві»
«Чи може молитва зупинити
війну?» Анатолій КОЗАЧОК
Ми не повинні говорити про молитву як лише про якесь прохання до Бога. Суть молитви — це побудувати взаємини з Богом. Тому коли ми просимо в Бога: «Боже, зупини війну», але не вивчаємо Слова Божого, не каємося в гріхах, не робимо добрих справ, не шукаємо того, чого очікує від нас Бог, то молитва набуває дивного статусу — стає певного роду вимогою. Я вірю, що і її чує Бог, що чаша молитов наповнюється.
Відкрите серце. Ольга МІЦЕВСЬКА
Чомусь я тривалий час вважала, що в Ісуса не було Свого дому. Може, після неправильного витлумачення слів про «лисиць, що мають нори, і птахів, що мають гнізда...» Але, читаючи про те, як друзі розібрали дах дому, щоб принести свого хворого товариша до Ісуса, часто запитувала себе: «Цікаво, а як відреагував власник дому? Чому про це нічого не сказано?» Ну, правда ж, неприємно, коли хтось руйнує твоє майно, хай навіть ради такої благородної мети?
Гріх фасадних стосунків у церкві. Т. Дж. АДДІНГТОН
Уважається, що церква має бути дружнім, теплим, добрим і гостинним місцем. І у вашій церкві, імовірно, є служіння «першого враження», щоб нові люди відчули гарний прийом і душевний комфорт, як удома. Так і має бути, тому що часто нелегко відчувати себе насправді як удома, входячи в новий простір. Проблема в тому, що переважно церковні стосунки не справжні. Це брехня. Це штучні стосунки, які тривають доти, доки ви догоджаєте штучній спільноті, яка вдає, ніби справжня.
Церква без стін. Ігор ТУНІК
У статті «Гріх фасадних стосунків у церкві» автор використав образ видимих стін без внутрішнього наповнення як аналогію для поверхневих стосунків, які, на жаль, можуть бути в общині. Продовжуючи тему, пропонуємо вам ознайомитися з концепцією, яка використовує протилежний образ — відсутність стін, бар’єрів та, натомість, зосередження на суті християнства, зокрема в процесі донесення Благої Звістки. Хочу поділитися ідеєю, яка лежить в основі нашого місіонерського руху «Церква без стін». Вважаю, що ця концепція актуальна для всіх християн у Україні й не тільки.
Церква — це не стіни. Василь ПОПУДНИК
Ми в церкві, і ми — Церква. Адже церква — це не стіни, а люди. Хотілося б, аби наше релігійне суспільство це більше усвідомлювало. А якщо церква — це люди, то між ними має бути єднання, спілкування, любов, стосунки й т. ін. У Писанні церква розкривається через різні образи. І один із них — образ сім’ї. Який клімат у церкві може вказувати на те, що там все гаразд? Один із головних факторів — це, власне, сімейна атмосфера.
Вигляд побожності. Микола СИНЮК
З-поміж багатьох сфер знань апостол Павло відкриває своєму послідовнику Тимофієві ще одну — події майбутнього. Майбутнє буде важким не тому, що будуть якісь особливі обставини. Важке майбутнє будуть формувати люди, оскільки «будуть бо люди…» — і далі згідно з цитованим віршем Писання. Насамперед звернімо увагу на таку деталь духовного стану людини: вони, люди останнього часу, будуть мати «вигляд благочестя (побожності)». І саме про вигляд чи суть ми поміркуємо детальніше. Найперше — мова йде про людей, які вірять у Бога. Мова не тільки про сучасників Тимофія, але й про сучасних християн. Отож, спочатку про нашу повсякденну турботу — про вигляд. Що означає — мати вигляд
Світ, якого немає, але в який
всі повірили. Оксана ГРАБЧУК
Соціальні мережі грають із людьми в різні ігри. Одні знаходять тут підтримку, утіху, однодумців, інші ж — розчарування та безнадійність. Хтось дивиться на фотографії щасливої сім’ї й плаче, тому що в нього немає сім’ї або щастя в сім’ї. І не розуміє бідолаха, що моменти напруги є в кожній родині, навіть у цій, здавалося б, ідеальній та щасливій. Одна секунда зафіксована на фото не є щастям чи правдою. Хтось дивиться на безліч подарунків та квітів, які отримує подруга, і не розуміє, чому їй чоловік не дарує такого. «Що я роблю не так?» — запитує себе. А подруга, можливо, сама собі це все купує, бо потрібна картинка. Потрібно ж відповідати певним стандартам.
Наша буденна половинчастість. Маркіян КЛЕПАЧ
Одна жінка в спекотний день продавала на ринку молоко. Ближче до обіду вона зрозуміла, що в її посудинах уже не молоко. І тут до неї підходить один чоловік і питає: «А це у вас молоко чи сметана?» І вона відповіла: «Ну, щось таке…» Тобто те, що було в її посудинах уже молоком не назвеш, але й до сметани ще дуже далеко. Так буває й у нашому житті. Іноді якась частина нашого життя, нашої посвяти Богові, наших відповідей на поставлені нам запитання буває дуже невизначеною. Іноді ти запитуєш людину, чи вона зможе щось зробити або прийти кудись, а з її відповіді не можеш зрозуміти, що вона думає. І це стосується доволі різних сфер.
Не берімо приклад із друзів Йова
Усім нам відома історія багатостраждального Йова. Отець Небесний перебуває на небесах. «І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана. І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її» (Йов 1:6-7). І тут Бог говорить про Свого вірного слугу Йова, що він «невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає». Самовпевнений сатана наважується протестувати проти Господніх слів. Він діє завжди не один. І має великий вплив на людей. Він маніпулює нами, переконує приєднатися до нього та постійно відштовхує від Бога.
Бути поруч: підтримка в
кризових ситуаціях. Олена ТАМТУРА
У певний момент життя кожен із нас може опинитися поруч із людиною в кризовій ситуації, яка потребує підтримки. Це може статися не лише за власним рішенням (особисте покликання до душпастирського служіння) чи під впливом соціуму (наприклад — усі мої друзі стали капеланами), а й просто за збігом обставин. У такі моменти люди часто не знають, що сказати, або говорять слова, які зовсім не підтримують.
Поверхневе душеопікунство. Дмитро ДОВБУШ
«Коли ж брат чи сестра будуть нагі і позбавлені денного покорму, а хто-небудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?» (Як.2:15-16). Роздумуючи на тему фасадних стосунків у контексті служіння душеопікунства, хотілося б з’ясувати, чому душпастирство буває поверховим, формальним і малоефективним, причому розглянути цю проблему з обох полюсів — з боку того, хто консультує, і з боку того, хто консультується.
Департамент Душеопікунства. «Душеопікун не може бути байдужим»
Оскільки у зв’язку з подіями війни багато людей потребує психологічної допомоги, то душеопікунство стало особливо затребуваним. Тож при Українській Церкві Християн Віри Євангельської було відкрито відповідний департамент. Про його створення та роботу розповідають працівники департаменту.
Віктор ВОЗНЮК. «Менахем» — «той, хто дає спокій»
Департамент освіти УЦХВЄ у співпраці з громадською організацією «Renewal» активно працює над розробкою онлайн-платформи «Оновлення», на якій буде розміщено проєкт «Менахем». Він міститиме матеріали для підготовки людей, які хочуть надавати першу духовно-психологічну допомогу тим, хто потребує. Про мету проєкту, про його ініціаторів та розробників, про організацію процесу навчання говоримо з директором Департаменту освіти Віктором ВОЗНЮКОМ.
Віктор ГАЙДУЧИК. «Підіть і відпочиньте»
Одним зі служителів, які долучилися до підготовки матеріалів для проєкту «Менахем», є служитель-місіонер Асамблей Божих США Віктор Гайдучик. Віктор є автором кількох книг та брошур, у яких описує особисту історію перемоги над депресією, а також дає поради, які сам отримав у свій час від служителів, друзів, християнських консультантів та лікарів. Саме ці питання він і розкриває у рамках проєкту, за матеріалами якого підготовлена ця публікація.
Час плакати та час радіти. Юрій ВАВРИНЮК
Уже два роки Україна живе в умовах повномасштабної війни. А це — щоденні тривожні новини з фронту, втрати рідних та близьких, ракетні обстріли тилових міст, тривога за завтрашній день. Люди по-різному реагують на ці страшні події: хтось героїчно та стійко переносить втрати та горе, а хтось потрапляє в глибоку депресію, хтось готовий до кінця захищати рідну землю й віддати за неї життя, хтось панічно шукає шляхи для втечі. Утім, майже у всіх людей, які проходять долиною страждань, втрат та горя, проявляється одна спільна реакція на негативні речі — плач.
Горе як засіб зближення. Ольга КОНДЮК
Я бачила декілька пар, які розлучилися після того, як пережили спільне горе. Вони не змогли пробачити один одному, що горюють по-різному. Через цей різний спосіб горювання часом здається, що інший насправді не любив втраченого. Комусь легше проживати біль мовчки, комусь зі словами й плачем. Одного катує це мовчання, а другому плач розриває душу, і він відсторонюється ще більше. Я думаю, кожен це бачив, а хтось навіть переживав. Але є стосунки сімейні або дружні, де люди пройшли через втрату й стали ще ближчими.
Юрій ВАВРИНЮК. Вербові дзвони
Боротьба за досвід Ісуса Христа. Ігор СКРИПНІЧЕНКО
У всіх своїх посланнях апостол Павло говорив до церкви, що Ісус — це не просто людина, яка жила колись, це не просто моральний зразок для людей, а це Той, Ким він живе щодня. Павло каже: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал.2:20). Щоразу, коли він пише послання до церкви, обов’язково згадує, що в кожному з нас має відобразитися Ісус. Він бореться за те, щоб люди буквально переживали Христа. Павло був великим мислителем свого часу, проте він зосереджується не навколо якихось ідей, істин чи моральних правил. Він зосереджується навколо Особистості.
Свідчення Мирослави ЄВПАТ
2022 рік для мене був роком приголомшливих новин, спантеличення, незрозумілості, розчарування й несприйняття того, що відбувалося. Із першого дня війни мого сина Євпатія забрали на війну прямо з армії. Потім забрали чоловіка… Переживаючи тяжкі моменти життя, чула у свою адресу засудження: чому не відкупила сина, навіщо відпустила чоловіка на війну, хай би переховувався… Інші говорили, що мій чоловік грошей захотів, тому й пішов на війну. Не було з ким поділитися, що насправді переживаю у своєму серці, тому я просто відкривала свою душу Богові.
У гостях найбільшої сільської
церкви України. Олександр ГЕНІШ
Непевно, небагато в Україні великих церков, де кількість членів за тисячу. Ще у великих містах можна знайти такі громади, але чи є сьогодні «тисячні» церкви в селах? Аби віднайти «тисячну» громаду п’ятдесятників, ми вирушили на Полісся, на північ Рівненської області. Із давніх-давен цей край відомий великою кількістю віруючих. Церква в селі Кідри Вараського (колись Володимирецького) району поправу може вважатися «тисячною», адже нараховує вона аж 1005 членів.
Директор Департаменту соціального служіння В’ячеслав Когут:«У важкий час церква має бути поруч зі своїм народом»
15-17 лютого 2024 року в церкві «Спасіння», що в Підгайцях Волинської області, відбувся семінар для капеланів. Навчання організували працівники відділу капеланського служіння Волинського обласного об’єднання УЦХВЄ. До вашої уваги матеріал про цей захід, підготований студією «Крок назустріч».
Як християнину поводитися
під час війни? Олександр ГРОЦ
У Євангелії від Луки є такі слова: «І, як про війни та розрухи почуєте ви…» (21:9). Ісус Христос дає пораду, як поводитися саме в такій ситуації. І перше, що Він каже: «Не бійтесь!» Найбільш руйнівні емоції — це страх, тривожність, гнів, почуття провини. Тому важливо опановувати їх. Отже, що християнин повинен робити під час війни, воєнних чуток?
Василь Галанесі: «Життя для того, щоб служити
Господу!»
Василь ГАЛАНЕСІ сьогодні виконує служіння єпископа Церков ХВЄ західного узбережжя Америки. До вашої уваги інтерв’ю, взяте під час його відвідин України восени 2023 року.
Новини УЦХВЄ
|
