Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
3,2017
"Я і Бог:
гармонія стосунків"

 

 

 

Архів журналу

Благовісник,2,2010

 

Тема номера: "Прости нам... як і ми прощаємо"

Сторінка редактора

Коли готувався цей номер і перечитувалися матеріали тематичної добірки, я звернув увагу на вислів, згаданий в одному з матеріалів: «Прощення — це протиприродно». Раніше я якось і не задумувався над цим. Але це дійсно так. Прощення не притаманне людській природі, навпаки: їй характерні ненависть, лютість, злоба. А як же тоді бути з біблійною вимогою прощати? Чи не вимагає Бог від нас неможливого? >>>

Зв’язані руки молитви, Олександр Шевченко

У єврейського народу було багато заповідей і постанов. І коли у Христа запитали: «Яка заповідь найважливіша?», Він відповів: «Полюби Бога всім своїм серцем, всією своєю силою і всім своїм розумом; і ближнього свого, як самого себе». Є багато пригнічених людей, які не люблять навіть самих себе. Така людина не може любити ні Бога, ні ближнього, тобто не може навіть виконати першу заповідь. >>>

Простити чи не простити? Яна Синюк

Простити чи не простити? Бог дає нам можливість зробити вибір, і ми маємо жити з наслідками свого вибору. Ми можемо не прощати нікому, ображатися, закриватися — і бути нещасними або ж можемо вибрати прощення — і насолоджуватися перевагами свободи, яку воно приносить. От тільки тут є ще один момент: якщо ви завжди думали, що простити чи ні — це тільки справа власного вибору, то погляньте, що Біблія говорить стосовно цього. >>>

Що не є прощенням? Юрій Вавринюк

Досить часто у вирішенні конфліктних ситуацій або у випадку якогось гріха говорять про прощення. Особливо це помітно у середовищі віруючих людей, які опираються на слова Біблії, що закликають прощати навіть ворогам. «Якщо ти віруючий, ти повинен простити мені (йому, їй)», — часто кажуть у подібних випадках. Такі фрази можна чути і на церковних членських зібраннях, де піднімаються питання стосовно небіблійних вчинків і лунають заклики «забути все і простити». Але нерідко в ці слова вкладається власний, а не біблійний погляд на прощення. Нерідко буває неправильним, а то і відверто спотвореним розуміння цієї духовної істини. Тому ми поговоримо про те, що НЕ Є ПРОЩЕННЯМ. >>>

«Я ніколи не прощу тобі!» Ед Уїнт

Один американський генерал мудро зауважив: «Єдиний спосіб виграти війну — уникнути її!» Як консультант з питань сім’ї та шлюбу, я згадую ті слова, коли намагаюся допомогти подружжю, яке веде відкриту війну. В ній ніхто не перемагає! Ніхто не може перемогти. Та, незважаючи ні на що, війна триває — чоловік і дружина поводяться як закляті вороги! У деяких сім’ях ця війна прихована. Ворожнеча реальна, хоча й замаскована. Але зрештою може виявитися смертельною, якщо не буде вчасно розпізнана і спинена. >>>

Свідчення. Ігор Сбоєв. Тягар непрощення.

Моя дружина була на шостому місяці вагітності, коли захворіла. Лікарі поставили неправильний діагноз і призначили лікування, яке не сприяло оздоровленню. Її імунна система була повністю зруйнована сильнодіючими препаратами, які, як сказали мені інші лікарі, їй ні в якому разі не можна було приймати. Нарешті вийшло так, що дружину підключили до кисневого живлення, але коли кисень закінчився, то ніхто з медичного персоналу не звернув на це уваги. Вона і дитинка померли через відключення системи життєзабезпечення. >>>

Свідчення. Жанна Воронова. Прощення знімає гріховний камінь з серця.

У травні 1999 року в моєї мами (тоді ще невіруючої) був ішемічний інсульт. Її розбив параліч, вона не ходила і не розмовляла (у неї відняло мову). Я не знаю, скільки б вона ще пролежала в такому безнадійному стані, якби наша віруюча сусідка не стала заходити до нас додому. Вона провідувала мою маму і розповідала нам про Бога, переконувала, що мою маму може зцілити тільки один Ісус Христос, про Якого ми нічого ще не знали. >>>

Козел відпущення, Марина Миронова

Нещодавно заходила в російський магазин і була свідком розмови покупця із завідувачкою цього слов’янського острівка, який володіє доволі непривабливим товаром. «Чому ви продали мені зіпсовану ковбасу?» — гнівно запитувала дама похилого віку, трясучи палкою ковбаси не першої і навіть не другої свіжості. Я, звичайно ж, не здивувалася, напевно, вже останньому акту цього спектаклю, що розігрувався на моїх очах, тому що не раз бачила, як метикуваті продавці, не соромлячись, спочатку обтирали запліснявілу ковбасу вологою ганчіркою, а потім полірували її оливковою олією. Результат був вражаючий: ковбасні вироби виглядали як новенькі. >>>

А нам прощено?, Святослав Карп`юк

Нам, віруючим, не раз доводилося зустрічати людей, які ставили таке запитання: «Як ви можете стверджувати, що вам прощені гріхи і що ви будете в небі?» Певно, хочете почути мою відповідь на це запитання. >>>

Коррі тен Бум. Прошення, загартоване, концтабором

Голландка Коррі тен Бум народилася 15 квітня 1892 року. Буми завжди відрізнялися побожністю і активною доброчинністю серед бідняків міста Гарлема. Сім’я жила у маленькому будиночку, на першому поверсі якого дідусь Коррі Віллем тен Бум відкрив годинникову майстерню. Коррі стала першою жінкою в Голландії, яка у 1923 році отримала патент годинникаря. Під час війни Буми переховували євреїв і студентів, які відмовилися співпрацювати з нацистами, а також членів опору. Вони врятували життя близько 800 євреям. Під час обшуків гестапо так і не знайшло тайник. Та сім’ю все ж заарештували. >>>

Свідчення. Олександр Гончаренко. Звільнення.

Я колишній військовий, служив у Прибалтиці, під час розпаду СРСР перевівся в Західну Україну. Але життя складалося не так, як би хотілося. Сім’я розпалася, я залишив службу і повернувся на батьківщину ні з чим. За характером я люблю домашній затишок. Я не можу довго жити без сім’ї, тому все для мене занурилося у темряву. Я влаштувався на роботу, хотів створити нову сім’ю, бо колишня дружина вже вийшла заміж за іншого. Мені не хотілося знову обпектися, хотілося бути достеменно впевненим у своєму виборі. >>>

Оповідання. Несподіване щастя. Світлана Береза

Сергій метався по кімнаті, мов зранений звір у клітці; зазирав до кожної шухляди, в кожен закуток, аби нічого не забути в цьому остогидлому, хоч і затишному домі. Скидав докупи свої сорочки, краватки, светри, шкарпетки і навіть носовички — все, до останньої дрібнички, забере з собою. >>>

Своя сім’я, своя церква, своя віра. Геннадій Андросов

Чи багато сорочок продають на базарі? Багато. Якщо якась з них впаде в багно, чи дуже ми будемо хвилюватися? Напевно, що ні. Але якщо за одну з таких сорочок ми віддали зароблені кровні гроші, а вона раптом впаде в те ж саме болото, ми, напевно, дуже засмутимося. Чому? Тому що за неї заплатили ціну. Вона стала нашою… >>>

Іван Федоров. 40 років на пастирському служінні.

Іван Іванович ФЕДОРОВ досяг уже поважного 75-річного віку, та попри все ось уже 40 років виконує служіння пастора в церкві ХВЄ селища Павлиш, що на Кіровоградщині. Якби мене попросили одним реченням охарактеризувати брата Івана, то я сказав би, що це людина, з якою приємно бути поряд, від якої віє спокоєм і миром, врівноваженістю та поміркованістю. Після спілкування з ним і ти проймаєшся тим самим. >>>

Група крові.

Мій батько повернувся з війни в 1949 році. У той час по всій країні можна було зустріти таких солдатів, як він, які «голосували» на дорогах. Вони спішили додому побачитися зі своїми сім’ями. Але для батька радість зустрічі з рідними була затьмарена горем. >>>

За пастирським служінням — майбутнє України

На сьогодні в нашій державі існує близько двадцяти п’яти тисяч християнських церков. Суспільство з таким показником релігійної активності можна справедливо назвати християнським. Чи просто релігійним? Чи високодуховним? До цієї статистики можна ще додати такі дані: більше чотирьохсот тисяч злочинів, офіційно зареєстрованих МВС України на рік, більше 110 тисяч розлучень… >>>

Три дні сім’ї. Ростислав Мурах

Кажуть, що Бог дає людині сил, як і хліба насущного, — на один день. І коли людина даровані їй на сьогоднішній день сили, яких достатньо, щоб подолати всі випробовування і труднощі, витрачає на тягарі минулого, на хвилювання про день завтрашній, то їй не вистачає сил, щоб подолати всі турботи та виклики дня сьогоднішнього. Тому надзвичайно важливо, щоби ми, маючи від Бога все необхідне для життя та побожності, правильно використовували даровані нам Богом сили. >>>

Явлення Духа і сили. Олександр Бабійчук

«І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в явленні Духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Кор. 2:4). Для кожного служителя, який проповідує Євангелію, це не прості слова. Слово, яке має силу, впливає на людей і приносить результат. Те ж слово, яке не має сили, не приносить жодного плоду. І апостол Павло чітко усвідомлював, що його служіння, його праця, його ревність та його жертовність спрямовані не на те, щоб показати себе людям, а на те, щоб принести плід для Царства Божого. >>>

Тувинські жнива.

Місіонерську працю християн-українців на теренах колишнього Радянського Союзу без перебільшення можна назвати подвигом. Більшість нинішніх євангельських церков у країнах СНД утворені завдяки їхнім старанням. Пропонуємо вашій увазі розповідь про себе жителя республіки Тува (Тива) Омака, який увірував в Господа завдяки українським місіонерам. "Наша республіка розташована в Центральній Азії і вважається буддійською. Буддизм тут активізувався на початку 90-х років, коли впала залізна завіса і буддійські монахи з Індії отримали доступ у нашу країну. Нашу республіку одного разу навіть відвідав сам Далай-лама ХIV, якого буддисти вважають живим богом на землі." >>>

Поетична сторінка. Яна Синюк

Рейнхард Бонке: "Я хотів би померти з мікрофоном в руках"

З 4 по 6 червня у Києві перебував євангеліст Рейнхард Боннке «Я хотів би померти з мікрофоном у руках, проповідуючи Євангелію», — заявив під час прес-конференції всесвітньо відомий євангеліст, засновник міжнародного служіння «Христос для всіх народів» (Cfan) Рейнхард Боннке, відповідаючи на запитання журналістів. Востаннє проповідник відвідав нашу країну 17 років тому, у 1993 році, і нині, за його словами, це, ймовірно, останній його візит в Україну, хоча свого служіння він не має наміру залишати. >>>

ХVI З'їзд Церви християн віри євангельської України

З 19 до 21 травня у молитовному домі церкви ХВЄ м. Чернівців проходив ХVI з’їзд Церкви ХВЄ України. На ньому були присутні 518 делегатів з усіх областей України, АР Крим та 90 гостей. >>>

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"