Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Гостьова книга

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Роздуми над Словом Божим

А нам прощено?

Нам, віруючим, не раз доводилося зустрічати людей, які ставили таке запитання: «Як ви можете стверджувати, що вам прощені гріхи і що ви будете в небі?» Певно, хочете почути мою відповідь на це запитання, однак до цього ми повернемося пізніше.

Пригадую, як після одного євангелізаційного служіння до мене підійшов сивочолий чоловік. Я відчув, що він хоче про щось мене запитати. Зупинившись, я привітався і потис його мозолисту руку. Тоді дідусь з усмішкою на вустах запитав: «Скажіть мені, будь ласка, чи має людина право так упевнено говорити?» (Він мав на увазі вищезазначене запитання). Знову утримаюся від відповіді. Перш ніж говоритимемо на цю тему, запитаймо себе: «А чи прощений я? Чи буду я з Ісусом на небі?» Чи маєш ти, любий читачу, тверде переконання, що свого часу будеш зі Своїм Богом на небі?

У багатьох уривках Слова Божого апостол Павло пише до ефесян та колосян таку думку: «...визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» (Кол. 1:13-14; Еф. 1:7). Люди, яким були адресовані ці послання, дійсно, в минулому були, на людський розсуд, великими грішниками: «мертві, діти гніву, швидкі до злих діл». Вони поклонялися ідолам. Усе їхнє життя було наповнене гріхом. Але одного разу ці люди «перемінилися відновою розуму» та отримали прощення. І аби запевнити навернених до Ісуса у тому, що вони дійсно прощені, апостол Павло пише низку листів, у яких наголошує на тому, що прощення вони отримали безапеляційно. Це не була якась вигадка чи просто людське бажання. Апостол Павло чітко і обґрунтовано стверджує свою думку. Тому-то, якщо нам хтось каже, що ніхто з людей не знає про прощення своїх гріхів, то тим самим він ставить під сумнів послання апостолів і саму суть Євангелія. Якщо віруючі люди, котрі жили на початку ери християнства знали про те, що їм Сам Христос простив гріхи, то чому ми, люди XXI сторіччя, котрі покаялися і прийняли Христа, не впевнені у прощенні своїх гріхів?

Основа Божого прощення

Ми по-своєму, так би мовити, по-земному оцінюємо прощення людини Богом. Тому нам важко збагнути, як Бог одночасно може бути справедливим і таким, Який прощає, Спасителем і таким, Який карає. Людині ж, котра йде проти Божої волі і котра живе гріховним життям, ще важче це зрозуміти. Її гріхи настільки громіздкі та гнітючі, що вона не може підвести очі до неба, до Голгофи. Ці гріхи, немов величезна гора, затуляють собою образ Відкупителя. Тоді людина, заходячи у глухий кут, у безсиллі вигукує: «Хіба є той, хто може це простити?» Звісно, є! Тільки кров Ісуса Христа може зруйнувати цю темну гору гріха і дати радість в особистому спасінні. Але спочатку кожен із нас повинен усвідомити, що є грішником, і що має потребу у прощенні гріхів. І тоді Бог починає очищувати нас. Він, «вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9). Завдяки Божій благодаті Христос узяв на Голгофу нашу темну гору гріха і в такий спосіб звільнив від покарання. В нашому Спасителеві ми здобули право залишити старе й гріховне та наповнитися благодаттю і силою Ісуса Христа. Наша віра і ця істина дають нам упевненість в нашому прощенні і в нашому спасінні. Така суть Божого прощення.

Прощення як дар Божий

Прощення — це цінний подарунок від нашого Господа. Бог любить людей, але ненавидить гріх, тому пропонує грішникам прощення на знак примирення із Собою. Якщо ж людина відмовляється від прощення, вона одночасно прирікає себе на неминуче покарання. Читаючи Послання до євреїв 9:22, знаходимо таку істину: «І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення». Безгрішний Ісус Христос помер на хресті, ставши Єдиною прийнятною та досконалою Жертвою за гріхи всього світу. І тільки завдяки великій любові до нас, людей, і Його смерті, ми отримуємо прощення наших гріхів. Своїми стражданнями та Своєю смертю Господь узяв на Себе покарання всього світу. «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:5) Але це ми отримуємо не автоматично, скажімо, від народження. Прощення може отримати будь-хто, а як і за яких умов, читайте нижче.

Що потрібно зробити для отримання прощення гріхів?

Для цього потрібно виконати три умови, або зробити три кроки.
1. Визнати свої гріхи. Щоб отримати від Господа у подарунок прощення, налагодити гарні стосунки з Богом, тобто визнати себе грішником і в таїні розказати Богові про свою гріховну суть. Доти, доки ми про свій гріх не розкажемо Богові, він відділятиме нас від Нього, немов велика стіна. Визнання нашої гріховності відновлює взаємини з Богом.

2. Кожен особисто повинен прийняти рішення покаятися та відвернутися від своїх гріхів. «Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій — свої задуми, і хай до Господа звернеться, — його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!» (Іс. 55:7).

Отже, покаяння є дуже важливим кроком. Ми повинні покаятися у своїх гріхах, відвернутися від свого гріховного минулого та розпочати зовсім інший спосіб життя. Це зробити самотужки дуже складно, практично неможливо. Однак, якщо людина звертається за допомогою до Бога, то Він дає силу Духа Святого змінитися на краще. Тільки Божа сила допоможе нам подолати перешкоди і здобути перемогу над гріхом.

У Євангелії знаходимо чудовий зразок отримання прощення. Це змальовано у притчі про блудного сина, котрий не просто усвідомив свою гріховність, а й почав діяти, сказавши: «Встану і піду!»

Сьогодні багато людей хочуть отримати Боже прощення, але при цьому не бажають змінити своє життя. На це Слово Боже каже: «... Бог осміяний бути не може...» (Гал. 6:7). Господня благодать та милосердя сходять на тих, які приходять до Нього із щирим смиренням і великим бажанням змінити своє життя. Після покаяння Бог не залишає нас напризволяще у цьому світі. Сила Святого Духа огортає нас і веде непростою життєвою дорогою.
3. Дивитися на світ по-новому. Наші очі повинні бачити у людях щось добре. Всі ми є великими грішниками, відмінність лише у тому, що одні — прощені, а інші — ні. Та, незважаючи на це, ми усіх повинні любити та всім прощати, бо й нам свого часу було прощено багато: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Мр. 11:25).

Як можемо бути впевнені, що ми прощені?

Господь ніколи не обманює і не змінює Свого слова. «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав — не зробить, чи ж Він говорив — та й не виконає?» (4 М. 23:19). Якщо Він сказав, що прощає визнаний гріх, то ми можемо не сумніватися, що Він виконає Свою обітницю. «А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!» (2 Тим. 2:13).

Впевненість у прощенні наших гріхів базується на авторитеті Священного Писання. Тож будемо довіряти Біблії. Саме у ній Бог відкриває нам панораму нашої гріховності, дає нам право на дорогу спасіння, на прощення і нове життя з нашим Господом Ісусом Христом.

Коли Бог прощає, у своєму серці ми відчуваємо Божу любов і стаємо твердо впевнені у Його прощенні.

А тепер повернімося до початку і кожен зокрема даймо відповідь на зазначене там запитання: «А нам прощено?»

Святослав КАРП’ЮК,
журнал «Свічник»

"Благовісник", 2,2010

 

Українська християнська поезія