Сторінки історії

Благословеннi 20-тi
80 рокiв тому відбувся Всепольський об’єднаний з’їзд церков ХВЄ

(Журнальний варіант)

Сучасний п’ятидесятницький рух, який бере початок з дому молитви на вулиці Азуса-Стріт, що в Лос-Анджелесі, дуже швидко досягнув Європи і України зокрема.

В Україну п’ятидесятницьке пробудження прийшло трьома незалежними шляхами.

Одне вогнище пробудження розгорілося на Півдні України (тоді Радянської) з приїздом в Одесу місіонера Івана Воронаєва. Отримавши хрещення Духом Святим в еміграції у США, він приймає рішення повернутися в Росію як місіонер: 1921 року разом з Василем Колтовичем прибуває в Одесу. За короткий час організовує церкву в самій Одесі, й уже в 1924 році на обласному з’їзді проголошується створення Обласного союзу християн євангельської віри. У 1925 році він реорганізовується у Всеукраїнський союз ХЄВ. П’ятидесятницькі церкви швидко зароджуються спочатку в південних областях, а згодом і по всій Україні.

Ще одним із регіонів, де поширилося п’ятидесятницьке вчення, стала Буковина, яка на той час була під владою Румунії. Пробудження туди прийшло перш за все через свідчення емігрантів, які поверталися з Америки.

І ще одне вогнище розгорілося на Волині. У1919 році на захід України, у район міста Кременця Тернопільської області (ця територія в той час була під владою Польщі) приїхали українські селяни, що були на заробітках в Америці: Порфирій Ільчук, Трохим Нагорний і Йосип Антонюк. Вдома вони почали активно проповідувати Євангелію — і дуже швидко на Тернопільщині виникають нові церкви. Практично одночасно такі ж вогнища розгоряються в Рівненській і Волинській областях завдяки діяльності реемігрантів, що повернулися зі США. І вже 1924 року в Кременці був проведений перший з’їзд християн Святої П’ятидесятниці, на якому був утворений п’ятидесятницький союз церков під керівництвом Івана Герасевича (Гереса). У 1928 році відбувся другий з’їзд, на якому були представлені українські та білоруські громади, а до 1929 року відбулося об’єднання українських, білоруських, польських і німецьких церков п’ятидесятників у тодішній Польщі і створений Всепольський союз християн віри євангельської (п’ятидесятників) під керівництвом Артура Бергхольца.

Цей історичний з’їзд, від якого бере відлік нинішнє найбільше об’єднання церков п’ятидесятників – Церква християн віри євангельської України — відбувся у селі Човниця (нинішній Ківерцівський район Волинської області). Ще на початку 20 століття у цьому селі жив Йосип Кравчук, який навернувся до Бога, прийняв хрещення у німецькій баптистській церкві. Його син Олександр разом з Федором Каплуном, який приїхав зі США євангельським віруючим, продовжив справу благовістя, і уже в 1924 році там була зареєстрована баптистська церква. Її членом також був Іван Зуб-Золотарьов, який познайомився із п’ятидесятницьким вченням, яке на той час дуже поширилося на Волині та Тернопільщині, і через декілька років організував у Човниці п’ятидесятницьку церкву.

Починаючи з 1928 року історія п’ятидесятницького руху в Польщі тісно пов’язана з іменами служителів Східно-Європейської місії (СЄМ) Густава Шмідта та Артура Бергхольца. У 1927 році Густав Шмідт з Паулем Петерсоном і за підтримки бізнесмена Свансона утворюють Російську та Східно-Європейську місію для проповіді Євангелії у Східній Європі. Літом 1928 року Густав Шмідт приїздить у місто Данциг (нинішній Ґданськ) як суперінтендант місії. Саме це місто стане на багато років базовою місіонерською станцією. Звідси Густав разом з дружиною Каррі їздить в Естонію, Латвію, Румунію, Болгарію і, звісно ж, здійснює внутрішні поїздки по Польщі.

Уже в 1928 році працівники місії ведуть активну працю з об’єднання п’ятидесятницьких громад, які не увійшли до Союзу під керівництвом Івана Гереса. Потрібно було докорінно реорганізувати Союз, об’єднавши українські, польські, білоруські, німецькі та російські громади, зміцнити зв’язки між віруючими, виробити однодумність у питаннях віровчення, духовної практики, налагодити біблійну освіту. Густав Шмідт та Артур Бергхольц почали вести переговори з Іваном Гересом. Не все було гладко. Деякі брати, у тому числі й Іван Герес, поставилися до цього насторожено. Доводилося долати певні труднощі та непорозуміння. Не обійшлося без опозиції, яка пізніше об’єдналася у групу під назвою Церква Божа. Але нарешті всі питання вирішилися — і 5 травня 1929 року в селі Стара Човниця відбувся Всепольський об’єднаний з’їзд українських, польських, білоруських та німецьких п’ятидесятників. Хоча на Тернопільщині раніше відбулися два з’їзди, вони носили географічно обмежений характер. З’їзд в Човниці можна вважати першим об’єднаним. Головою з’їзду був обраний Іван Зуб-Золотарьов, пресвітер Човницької церкви п’ятидесятників. На з’їзді були присутні 83 делегати, які мали право голосу.

Важливим питанням, яке було вирішено на цьому з’їзді, стала назва Союзу. У всьому світі п’ятидесятники називають себе переважно християнами євангельської віри. Але, враховуючи те, що на території Радянської України з 1925 року діяв Всеукраїнський Союз християн євангельської віри під керівництвом Воронаєва, щоб не було непорозумінь та плутанини, було вирішено дати назву Союз християн віри євангельської.

На з’їзді в Човниці був прийнятий Статут Союзу ХВЄ, який роз’яснював порядок діяльності місцевих громад. Було прийняте рішення про відкриття у Данцигу біблійних курсів для проповідників, регентських курсів, а також про випуск журналу «Примиритель». Для керівництва Союзом ХВЄ та для духовної опіки церков було обрано комітет, в який увійшли такі служителі: Артур Бергхольц (голова Союзу), Йосип Черський (заступник голови), Іван Зуб-Золотарьов (секретар), Данило Комса (скарбник).

Для успішної духовної праці було вирішено розділити територію на райони, що і було поетапно зроблено. У цих районах проводилися щорічні з’їзди, зібрання служителів, братські бесіди. Відразу ж після з’їзду розпочалася активна праця з вирішення тих питань, які обговорювалися. Вже через два місяці, у липні, Іван Зуб-Золотарьов відкриває у Човниці регентські та музичні курси, у серпні виходить перший номер журналу «Примиритель».

2 березня 1930 року відкриваються тримісячні біблійні курси, на яких навчалося 25 чоловік. Це була перша п’ятидесятницька школа в Європі. Викладачами були Густав Шмідт, Густав Кіндерман, Павло Стехлік. Але, без перебільшення, найбільший вклад у навчання як у біблійній школі, так і через публікації в журналі «Примиритель» вніс Дональд Джі. Він написав більше 30 книг, у тому числі книгу про духовні дари, яку друкував і журнал «Примиритель». Його називали «вчителем балансу» через те, що уникав крайнощів у п’ятидесятницькій доктрині. Лише з травня 1930 року до лютого 1933 курси закінчили 271 особа. Окрім того, Густав Шмідт та його працівники за період з 1929 до 1939 року провели близько 100 одно- та двотижневих курсів у місцевих церквах для тих, хто не мав можливості навчатися у Данцигу.

З 1 січня 1936 року в м. Кременці почав виходити щомісячний журнал українською мовою «Євангельський голос». До 1939 року вийшло 44 номери цього видання.
З того часу духовна праця набула небувалого поширення. Бог чудовим чином діяв по всій Польщі. Тисячі людей каялися, приймали водне хрещення та приєднувалися до церков, які, у свою чергу, росли та множилися.

За довоєнний період в Союзі відбулося 7 з’їздів, враховуючи два на Тернопільщині. На початок другої світової війни у 15 районних об’єднаннях існувало 300 громад з більш як 25 тисячами членів.

Більш детально про передумови створення та подальший шлях Союзу християн віри євангельської читайте >>>

"Благовісник", 3,2009