|
Шановні читачі!
2020 рік був непростим для більшості людей планети і українців зокрема. Зміни сталися і в охороні здоров’я, і в політиці і в економіці і навіть у духовній сфері. Це ми відчули кожен на собі.
Для редакції останній рік виявився найбільш важким за усі 28 років існування. Правлінням та комітетом УЦХВЄ розглядалося питання припинення видання часопису. Причина — високі витрати на зарплати, друк та поштові відправлення. Окрім того, дається взнаки і зниження тиражу через тенденцію сучасних читачів, особливо молоді, до електронних носіїв інформації.
Але керівництво Церкви все таки віднайшло додаткові кошти для того, щоб ще продовжити видання «Благовісника». Крім того, ми надіємося на ваше розуміння та підтримку — наших читачів, понсорів та молитвеників.
Надіємося, що мінімальна сума пожертв, якою ми просимо вас підтримати, і яка становить 300 гривень на рік, не стане причиною для відмови від журналу на 2021 рік.
Підтримайте нас, моліться за нас!
До нових зустрічей у 2021 році!
Більш детально ТУТ
Журнал "Благовісник", 2,2021
Читати далі...
Бог кличе й чекає. Михайло ПАНОЧКО
«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт.11:28). Ці слова написані на храмах, на монастирях, зокрема в Почаєві. Але ми розуміємо, до кого звернені ці слова й що вони означають. З простих, на перший погляд, слів випливають дві важливі істини: Бог кличе нас до Себе і Він чекає, що ми відгукнемося на Його заклик. Буде час, коли не звучатиме заклик. У цьому й полягає унікальність наших днів, що Бог просить: «Прийдіть до Мене!»
Представляємо Вінницьке об’єднання УЦХВЄ
Василь ЛЮБЧАК: Чим характерна Вінничина — за радянських часів тут сильно переслідували християн. Двоє єпископів відбували покарання за віру, один із них просидів загалом 25 років. Тому церкви боялися йти в реєстрацію, працювали підпільно. Віруючі збиралися по хатах, їхні богослужіння проходили як сучасні домашні групи. Тепер вони мають 17 дільниць у Вінниці. Саме з таких дільниць колись виросли общини. Згодом вони побудували собі доми молитви. І хоча це вже окремі церкви, але досі мають спільну братерську раду. |
|
|
Свідчення Івана Хрестителя, Юрій ВАВРИНЮК
Свідчення як жанр притаманне переважно християнській аудиторії. І, до речі, досить популярне та затребуване. Розповіді про особисті долі, дорогу до Бога, Божі чудеса в житті можна часто почути на богослужіннях у церкві, прочитати в книгах, журналах, соцмережах, подивитися на відео. Люди люблять такі «історії з життя». Деякі з них, якщо не більшість, можна сміливо віднести до категорії проповіді, бо в результаті спрямовують слухача (читача, глядача) до Бога, до особистого духовного вдосконалення, підбадьорюють та зміцнюють віру.
 |
|
Ювілей. Ріки Божої благодаті в Новорічиці
Кожна церква має свою історію — історію створення, життя та діяльності, які будуть наповнюватися подіями аж до приходу Господа Ісуса Христа. Церква християн віри євангельської с. Новорічиця Зарічненського (тепер Вараського) району Рівненської області має доволі тривалу історію — 2021 року їй виповнилося 100 років. |
Анатолій Козачок: «У Біблії багато принципів, якими керується сучасна психологія»
Церкву часто порівнюють із лікарнею. У принципі, так воно і є, із єдиною відмінністю, що лікар лікує тіло, а церква — душу. Недостатньо тільки привести людину до Бога, потрібна постійна духовна опіка, у разі потреби — допомога. Тому церква має бути за своєю суттю «лікарнею душі», де б люди, як віруючі, так і невіруючі, могли вирішити свої проблеми. Тому душеопікунство — нарівні із закликом до спасіння — наріжний камінь духовної праці кожної церкви, кожного служителя й навіть кожного віруючого. Ми звернулися до першого заступника старшого єпископа УЦХВЄ Анатолія КОЗАЧКА із запитаннями щодо служіння душеопікунства в нашому братерстві.
Наталія Кулеба: «Душеопікунство — це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога»
Протягом багатьох років у християнських колах триває полеміка, чи можна християнину звертатися до психологів, чи володіє психологія інструментами для вирішення внутрішніх проблем людини й чи не суперечить цей інструментарій біблійному вченню. Іноді постає питання, чи варто християнину взагалі обирати цю спеціальність і яку саме обрати, якщо він відчуває покликання служити людям у вирішенні їхніх внутрішніх проблем. Своїм думками про ці та інші питання з нами ділиться Наталія Кулеба — маркетолог та психолог за освітою, нині практикуючий душеопікун церкви «Філадельфія» та співробітник християнської міжконфесійної організації «Help for Heart».
|
