Новини Церкви ХВЄ України

Третій Лозаннський Конгрес зі світової євангелізації

16-25.10.2010. У Кейптауні (ПАР) відбувся III Лозаннський Конгрес зі світової Євангелізації.

Південна Африка — перлина чорного континенту

Землею з тисячами облич і безмежними можливостями, землею біля мису Доброї надії називають цю країну туристичні довідники. Тут зливаються два океани, простягаються широкі піщані пляжі, субтропічні ліси, безкінечні савани, круті гори, унікальний світ фауни та флори в народних парках та запаси золота й алмазів…

Площа ЮАР складає 1 219 000 кв.км. У країні проживає 42 млн. жителів, зокрема африканці (76%; зулу, коса та ін.), метиси (9%), вихідці з Європи (бл. 13%), переважно африканери (бури) та англійці, і 2% жителів індійського походження. Столицею ПАР є Преторія. Місто, яке тоне у квітах, забарвлене в широкий спектр фіолетових відтінків. Зовсім іншим є Йоханнесбург — найбільш густонаселене місто ПАР.

Кейптаун (англ. Cape Town, африкаанс Kaapstad)

Це друге (після Йоханнесбурга) за кількістю населення місто Південно-Африканської Республіки. Місто розташоване на південному заході країни, на побережжі Атлантичного океану, неподалік від мису Доброї Надії. Це столиця Західної капської провінції, законодавча столиця ПАР. В Кейптауні розташовані парламент ПАР та багато урядових установ. Кейптаун знаменитий своєю гаванню та відомими на весь світ визначними місцями: Столова гора, мис Доброї Надії, Кейп-Пойнт. Кейптаун часто називають одним із найкрасивіших міст світу, його найбільше відвідують туристи Південної Африки.

ІІІ Лозаннський Конгрес світової євангелізації «Проповідь Євангелії миру»

Третій Лозаннський Конгрес світової євангелізації відбувся 16-25 жовтня 2010 саме в Кейптауні. Цю подію християни всього світу вважають набагато більш значною, ніж просто конференція, хай навіть і глобального масштабу. На думку учасників, гостей та спостерігачів, Лозаннський Конгрес в Кейптауні вже став стратегічною подією в історії християнства.

Трохи історії

Натхненником першого Лозаннського Конгресу в 1974 році був всесвітньо відомий проповідник Біллі Грем. Тоді було підписано «Лозаннську угоду», яка по праву вважається одним з найбільш значних документів в історії сучасної церкви. Той конгрес започаткував Лозаннський рух, який об’єднав євангельських християн у всьому світі у справі благовістя.

У 1989 році в Манілі, Філіппіни, відбувся Другий Лозаннський конгрес. Він проходив на фоні розпаду соціалізму. Вперше в ньому брала участь група служителів із Радянського Сюзу і країн соціалістичного блоку.

Чому саме Кейптаун?

Організатори Конгресу пояснили своє рішення та свій вибір такими аргументами: 2010 рік обраний не випадково. Рівно сто років тому, в 1919 році, в Единбурзі, під головуванням Джона Мотта, пройшла Перша Всесвітня місіонерська конференція. Це хороший привід не тільки згадати про цю подію, але й заново осмислити вселенську природу Тіла Христового і разом поговорити про те, яким було благовістя і місіонерське служіння Церкви за останні сто років. Чому Церква навчилася за цей час? Які помилки зробила? Як можна їх виправити? Які нові труднощі стоять перед місцевими церквами? Які можливості відкриваються?

На право стати столицею конгресу спочатку претендували сім міст. Вибрали Кейптаун, тому що це місто по-особливому вписане в історію християнської місії. Ще в 1810 році родоначальник сучасного місіонерського руху Вільям Керрі запропонував провести тут міжнародну конференцію. Ця ідея здійснилася аж через 200 років.

Тому ця зустріч, за задумом організаторів, мала акумулювати в собі зусилля християн у місіонерському служінні протягом останніх 200 років і дати їм нові сили, щоб вони могли гідно виконувати свою роль в місіонерському русі XXI століття.

Фактично, робочі сесії Конгресу проходили з неділі 17 жовтня до неділі 24 жовтня. Четвер 21 жовтня був вільним днем, і учасники Конгресу використали його, щоб оглянути визначні місця Кейптауна та його передмість. А тут є на що подивитися.

Урочисте відкриття конгресу

Увечері 17 жовтня відбулося урочисте відкриття Конгресу. Під час урочистості було повідомлено, що друга за кількістю учасників делегація — понад 230 християнських лідерів із Китаю — не отримала дозволу з боку китайського уряду на відвідування конгресу.

Джон Стотт та Біллі Гремм послали свої особисті вітання з запевненням, що вони щоденно моляться про конгрес. Поважний вік не позбавив їх палкої любові до Христа і Євангелії. Біллі Гремм, роздумуючи про серйозний масштаб змін, що відбуваються у сучасному світі, з Південної Кароліни звернувся до учасників Конгресу: «Одне із завдань Конгресу в Кейптауні буде полягати в тому, щоб проаналізувати ці зміни і визначити їх вплив на служіння, до якого Господь кличе нас сьогодні». Джон Стотт висловим особливе задоволення тим, що Конгрес проводиться саме в Африці: «Я молюся про те, щоб ви мали змогу розділити щедре благословення, вилите Богом на Церкву цього континенту так само, як і біль та страждання Його народу, що живе в цій частині світу».

Крім офіційних промов, яких було зовсім небагато, ми побачили програму, яку підготували африканські церкви: виступи хору, симфонічного оркестру, груп, музикантів. На багатьох із нас особливе враження справив фільм про історію Церкви — про її перемоги та поразки, любов та поділи, віру та єресі. Також у сценічних образах була показана ретроспектива того, як і через кого Євангелія приходила на різні континенти в ХХ столітті. На спомин про заслуги минулих поколінь християн увесь зал виконав гімн «Принесіть Йому всі вінці». Цим гімном відкривалася в 1910 році перша у ХХ столітті місіонерське конференція в Единбурзі, яка заклали основи стратегії місіонерського служіння минулого століття.

Усі робочі зустрічі відбувалися в Міжнародному конференц-центрі Кейптауна
Конференц-центр розташований біля підніжжя Столової гори (Table Mountain). Як тут розповідають, гора отримала таку назву через те, що протягом дня з будь-якої точки Кейптауна можна неодноразово спостерігати, як хмари опускаються на гору і вона стає схожою на стіл, накритий білою скатертиною.

На Конгрес прибуло понад 4200 учасників із 198 країн світу і 1200 добровольців, які допомагали в організації Конгресу, а під час конгресу допомагали його учасникам. 1600 учасників представляли сферу освіти та наукову сферу. Такий інтелектуальний потенціал був зібраний вперше для активних дискусій про майбутнє євангельського руху та його місію у світі. За словами багатьох спікерів Конгресу, основою місії стає християнство як спосіб життя — не у відриві від життя світського, але в його гущавині. Бути місіонером не означає їхати кудись, але бути там, де християнин вже живе й працює.

Конгресі також брало участь приблизно 100000 чоловік на майже 700 сайтах Глобал Лінку в 95 країнах світу. Глобал Лінк дозволяє користувачам завантажувати відео конгресу — у різних форматах і різними мовами — разом із додатковими матеріалами для вивчання, які дають змогу почути голоси з усього світу, котрі представляють Церкву ХХІ століття.

Як гості, на Конгресі були присутні представники католицької і православної церков, Всесвітньої ради церков, представники багатьох неурядових організацій з різних країн світу. Увесь хід Конгресу супроводжувався яскравими кольорами Африки. Це було помітно зі складу учасників, у прославленні, в їжі і навіть в темах, що обговорювалися на Конгресі.

Основною мовою конгресу була англійська. Однак головні сесії Конгресу перекладалися ще на Сім офіційних мов Конгресу: арабську, французьку, китайську, німецьку, португальську, російську та іспанську мови.

Програма дня Конгресу

Програма дня починалась о 8.30 і закінчувалась о 21.15. З 21.15 до 23.15 щоденно проходив християнський кінофестиваль. Усі учасники Конгресу були розділені на групи за столом по 5-6 чоловік. Усього було понад 930 столів.

Ранкові 90 хвилин були присвячені розгляду одного розділу з Послання до ефесян. Кожного дня до обіду викладалася певна тема на основі розглянутого розділу: «Істина Христа», «Мир Христа», «Любов Христа», «Воля Христа», «Церква Христа», «Тіло Христа».

Після обіду проходили мультиплексні сесії, зустрічі-діалоги та інші зустрічі. Усього пройшло понад 500 зустрічей-діалогів, молитовних та інших зустрічей.

Тема вечірніх служінь – «Бог, Який діє в світі через Свою Церкву». Щовечора було представлено окремий регіон світу.

У понеділок 18 жовтня і в неділю 24 жовтня відбулися регіональні зустрічі. Також пройшли деномінаційні зустрічі. 18 жовтня п’ятидесятники з усього світу зустрілися зі знову обраним лідером Всесвітньої п’ятидесятницької спільноти (World Pentecostal Felowship) доктором Принсом Гунератнамом (Prince Gunerathnam). На зустрічі піднімалося питання про те, що з часу проведення Першого Лозаннського Конгресу в 1974 році, євангельський світ став переважно п’ятидесятницьким світом, однак представництво п’ятидесятників у керівних структурах залишилося на рівні 70-их років минулого століття.

В один із вечорів ми на мікроавтобусі під’їхали до селища Нянга (Nyanga) в передмісті Кейптауна

У цьому селищі живе приблизно мільйон людей. Це справжні нетрі. Усього в нетрях Кейптауна живе близько 2,5 мільйони людей – половина всіх жителів міста.

Гід-водій нам розповів, що це мільйонне поселення виникло, коли в країні існував апартеїд. Насильно всіх людей із чорним кольором шкіри зігнали в цю резервацію. Чорношкірі люди тоді жили тільки тут. Часи апартеїду скінчилися, але мільйони людей продовжують жити в страшній убогості, хоча поряд із цим мільйонним поселенням (буквально через автомагістраль) в якихось 500 метрах — багатство та розкіш.

Ця картина настільки вразила нас, що ми попросили, якщо є така змога, відвідати це село. І ми побували там. Відвідали деякі так звані «домівки» цього села, а також два дитячих притулки, в одному з яких перебувають матері з дітьми, а в іншому — діти заражені ВІЛ-інфекцією. Те, що в цьому селі роблять кілька доброчинних організацій — крапля в морі у порівнянні з нужденністю, яка тут існує.

Як розповів нам наш гід, в Південноафриканській Рреспубліці близько 18% жителів є носіями ВІЛу. В це навіть важко повірити. І нам стало зрозуміло, чому кожен африканець, який виступав на форумі, говорив про бідність і вбогість.

Пробудження в Африці

За словами генерального секретаря Міжнародного братства студентів-євангелістів і заступника директора Лозаннського руху Даніеля Бурдане (Республіка Чад), за останнє століття Церква в Африці виросла на 3000%, і, хоча вона не має грошей та високих технологій, африканці можуть торжествувати, оскільки «благодать Божа вилилася на цей континент», — сказав він.

«З континенту, який приймає місіонерів, як це було в 1910 році, Африка в 2010-му перетворилася на континент, який відправляє місіонерів. Місіонери будуть виїжджати з Африки в Європу, в Сполучені штати Америки — по всьому світу. Церква Африки — Церква майбутнього», — сказав на форумі заступник директора організації «Англо-португало-іспаномовна Африка» преподобний Гідеон Пара-Маллам з Нігерії.

У Кейптауні велася доволі серйозна розмова про християнство як меншість, про виклики нового атеїзму та секуляризму, про наступ агресивного ісламу, про глибоку кризу західного християнства. Героями конгресу стали представники Азії, Африки, Латинської Америки. Не раз у виступах учасників підкреслювалося, що за останні роки сталося тотальне зміщення в структурі, географії, культурі, богослов’ї світового християнства. «Центр світового християнства змістився із заходу на схід». Якщо в 1900 році тільки дев’ять процентів населення Африки були християнами, то в 2000 році кількість віруючих на континенті виросла майже до 46 процентів! У той же час постійно скорочується кількість віруючих у Західному світі.

У своєму виступі на заключній церемонії Конгресу виконавчий голова Лозанського руху Даг Бердсалл сказав: «Це був чудовий тиждень! Єдність, різноманітність і життєва викривальність Всесвітньої Церкви були чітко продемонстровані в Кейптауні. На Конгресі було представлено широкий спектр деномінацій, організацій, освітніх закладів, а також сфер бізнесу, державного управління і мистецтва. Ми розглядали найгостріші питання сучасності через призму теми цього заходу: «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» (2 Кор. 5:19).

Іванас Шкуліс,
перший заступник єпископа Союзу ХВЄ Литви,
президент Вільнюського теологічного коледжу, секретар МАХВЄ

Фото: Іванас Шкуліс,
www.oblchurch.if.ua