"20 років благовістя"
Відеофільм місії "Голос надії"
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Історія місії "Голос надії"
Шлях офіційного становлення християнської місії «Голос надії» розпочався в березні 1989 року, коли в країні ще трималася комуністично-атеїстична ідеологія. Але ідея про її створення з'явилася набагато раніше, в часи, коли мало хто з віруючих знав, що таке «місія». В кінці 1980-х років молодь Луцької церкви, збираючись найчастіше у квартирі Івана Чоботарьова, сповнена духом місіонерства, виступила з ініціативою почати євангелізаційну роботу за межами церкви. Особливим поштовхом до створення першої євангелізаційної групи стала конференція в Києві в лютому 1990 року, де волинська молодь дізналася, що така група вже діє при Одеській церкві ХВЄ. Перші масові євангелізації в Луцьку відбулися з нагоди святкування тисячоліття хрещення Русі — в будинку культури, парку імені Лесі Українки, на Замковій та Театральній площах. Практично за два роки євангелізаційною працею було задіяно багато церков області. Тому було вирішено створити місію, яка б об'єднала місіонерські групи та окремих місіонерів, які на той час вже самостійно працювали в багатьох місцях Радянського Союзу.
Спільне засідання щодо створення місії відбулося в березні 1990 року в домі молитви села Рованці. Директором місії було обрано Миколу Синюка, заступниками — Петра Янюка, Віктора Наумчика, а потім — Євгена Мельничука і Павла Цвора. Серед ентузіастів створення місії були Віктор Наумчик, Сергій Миронюк, Лариса Оніщук, Євген Абрамович, Володимир Середюк, Іван Чоботарьов (автор місійної емблеми), Михайло Радзивилюк, Сергій Лінник, Василь Пархотюк та багато інших. З дня створення і до сьогодні адресою місії є вулиця Вороніхіна, 14-а в місті Луцьку. Її перший офіс — маленька кімната в підвальному приміщенні Церкви Христа-Спасителя. Там же народжувався перший інформаційний бюлетень, перший номер газети «Голос надії», який побачив світ у лютому 1991 року (тираж 4000, редактор Павло Романець). Сюди надходили перші листи, тут з'явилися перші офіційні місійні папери. Першим офіційним працівником місії «Голос надії» в Росії був Володимир Гoленко з міста Ківерці (помер у 1991 році). Значно активізувалася місійна праця в уже існуючих місіонер-ських точках: в м. Іжевську, Удмуртія (Микола Климчук і Анатолій Якушевський), в Карелії (група «Світло для світу» на чолі з Павлом Цвором), у Комі краї (група «Євангеліст» на чолі з Федором Величком), в Якутії (група «Одне серце» на чолі з Олександром Головієм), у Нижньогородській області (група на чолі з Аркадієм Олешем), в Татарії (група з Нововолинської церкви на чолі з Анатолієм Редьком). На середину 1992 року місіонерські групи працювали вже у шести регіонах Російської Федерації: Карелії, Комі, Татарії, Удмуртії, Якутії, Нижньогородській області, а також в Абхазії.
Вже в першій конференції місії «Голос надії», що відбулася 22 червня 1991 року в м. Луцьку, брали участь представники 11 євангелізаційних груп, які працювали як на Волині, так і за її межами. Відтоді місіонери щорічно збираються разом, щоб поділитися досвідом, успіхами та проблемами, які неминуче виникають під час благовістя в різних країнах серед багатьох націй, етнокультур, релігій. Місіонерів на подібні конференції неодноразово приймали церкви міста Луцька — Христа-Спасителя, «Віфанія», міст Дзержинська (Росія), Каменя-Каширського, Горохова, Ковеля, Рівного.
Останні роки, враховуючи велику кількість місіонерів та учасників, конференції проводилися на території літніх церковних таборів. З часом місіонерська праця розширювалася, з'являлися нові точки: у Сумській області, Республіці Марій-Ел, Чувашії, Кіровській , Свердловській , Мурманській , Астраханській, Іркутській областях, в Мордовії, на Сахаліні, в Польщі та Болгарії. У деяких регіонах (Якутія, Сахалін, Абхазія) тепер немає працівників місії «Голос надії», місіонерську працю виконують члени місцевих церков, заснованих місіонерами. В останні десять років місія значно активізувала працю в тих областях України, де дуже мало церков ХВЄ. Це Сумська, Чернігівська, Черкаська, Полтавська, Луганська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Житомирська, Херсонська, Запорізька області та Автономна республіка Крим. Переважна більшість працівників місії не мала спеціальної духовної освіти, місіонерами ставали за покликом та жертовністю серця. Тому в 1999 році було прийнято рішення про організацію місіонерської школи, яка б готувала молодих працівників, даючи найбільш необхідні знання. Перший випуск студентів відбувся 10 червня 1999 року, а останній (восьмий) — у 2007 році. За цей час вона підготувала 114 молодих братів і сестер для служіння на місіонерських полях.
З самого початку місія налагодила тісну співпрацю зі своїми колегами з України, США, служителями церков Волинської області. За 20 років у місії склалася чітка структура роботи, і на тепер вона є базовою місією Церкви ХВЄ України і налічує більше як 352 працівники. Її директор Микола Синюк XIII З'їздом ВСЦ ХВЄП був обраний першим заступником старшого єпископа М.С. Паночка, а також за рішенням цього з'їзду його було рукопокладено на єпископське служіння.
З 1996 року редакція газети «Голос надії» одночасно є редакцією журналу «Благовісник» — видання ВСЦХВЄ, а Юрій Вавринюк, на той час редактор місійної газети, рішенням правління Союзу також став головним редактором цього журналу. Сьогодні в місії злагоджено працюють відділ євангелізації (заввідділу Ігор Скоць), видавництва (Юрій Вавринюк), християнської освіти (Євген Абрамович), милосердя (Володимир Середюк), місіонерський (Віктор Оніщук). Її діяльність охоплює десятки регіонів України, а також близького та далекого зарубіжжя.
З часу створення основними напрямками діяльності місії «Голос надії» були і є євангелізація, місіонерство і відкриття нових церков.
За час дiяльностi «Голосу надiі» утворено 380 церков та груп; покаялися i стали членами церков майже 6700 чоловiк. Побудовано та придбано 162 будинки молитви. Працює 11 реабiлiтацiйних центрів для нарко- та алкоголезалежних, в яких пройшли реабiлiтацiю бiльше 2050 чоловiк. На початок 2010 року євангелiзацiйна праця проводиться у 506 населених пунктах.
