Новини Церкви ХВЄ України

Відбулася звітна конференція жіночого відділу Церкви ХВЄ України

20-21.01.2012. Відділ жіночого відділу Церкви ХВЄ України провів конференцію для жінок, які задіяні у цьому служінні. Розпочалася ця зустріч 20 січня в Ірпіні засіданням комітету жіночого відділу Церкви ХВЄ України в домі Маргарити Федорчук. Три місяці тому чоловік Маргарити відійшов у вічність, але його дім і надалі відчинений для дітей Божих. За словами сестри Рити, для неї велика честь – служити Богові всім, чим може, у тому числі і домівкою.

У вступному слові відповідальна за жіноче служіння в Україні Віра Деркач наголосила, що ми живемо в особливий час – час, коли треба завершувати працю для Господа, бо ниви вже пополовіли і ось-ось почнуться жнива. І хто, як не християни, дадуть поживу спрагненим і голодним, яких так багато навколо нас. Саме до нас звернені сьогодні слова Ісуса Христа: «Нагодуйте їх ви...» (Мт. 14:16). «Чим можемо ми нагодувати тих, хто до нас приходить? Потрібно обновлятися Господньою силою, щоб служити людям. А те, що ми дамо людям, не зменшиться, бо воно Боже. Чим більше ми роздаємо, тим більше повертається до нас».

Далі відповідальні за роботу з певних напрямків служінь звітували про свою діяльність за останнє півріччя минулого року. Були прийняті рішення провести в березні на базі Київського біблійного інституту навчальні семінари для відповідальних за молитовне і соціальне служіння; створені оргкомітети для підготовки до Всеукраїнської жіночої конференції, яка запланована на 28 червня-1 липня цього року, а також для підготовки спеціальної програми служіння сестрам на щорічній молодіжній конференції в Малині.

Наступного дня, 21 січня, у приміщенні КБІ пройшла звітна конференція відділу жіночого служіння. У вступному слові Віра Деркач продовжила попередню тему про поживу Господню, нагадавши біблійну історію про чудо нагодування людей п'ятьма хлібами і двома рибками. Учні не розуміли, чого хотів від них Ісус. Як вони можуть нагодувати таку безліч? Хто вони такі, врешті-решт? Нам також доводилося чути на свою адресу: «А хто ти така?..», або й самій собі говорити подібне. Але коли Бог хоче щось робити, Він вживає нас дивним чином, і ми бачимо Божі чудеса. Тому й до сьогодні Божої поживи для нас не меншає. Він дає нам її з надлишком. «Господь не спитає з нас за те, що ми не можемо зробити, але спитає за все, що ми робити можемо», – наголосила сестра Віра.

Участь у конференції взяв заступник старшого єпископа ЦХВЄУ Микола Синюк. Слово, звернене до сестер, базувалося на 25-му вірші 31-го розділу Приповістей Соломона: «Сила і порядність – одежа її, і весело дивиться вона у майбутнє».

Мова йде про духовну одіж благочестивої жінки. Але насамперед Микола Петрович нагадав, що першим модельєром і кравцем був Сам Бог. Одяг – це не просто захист від холоду. Це ілюстрація певної прихильності і любові (згадаймо Якова, який пошив для свого улюбленця Йосипа особливе вбрання). Роздертий одяг – ознака печалі (як це було у Йова). Одяг жінки із 31-го розділу Приповістей – вісон і кармазин. А весь дім її одягнений подвійно. Але це в фізичному вимірі. А в духовному її одежа – сила і порядність. І виявляється, від духовного одягу залежить її доля – «весело дивиться вона у майбутнє». Духовний одяг визначає перспективу на майбутнє.

Одна зі складових цієї одежі – порядність. Тобто те, що не дозволяє поводитися негідно, неправильно. А в чому ж полягає її сила? Відповідей можна дати багато, але в підсумку вони зводяться до однієї: сила жінки – в покорі Богові. Згадаймо молитву Марії: «... зглянувся Він на покору Своєї раби...» Або ще такі її слова: «Нехай буде мені згідно зі словом Твоїм...» Отож покора і порядність – це той симбіоз, який дає право і підставу весело дивитися в майбутнє. Мати це право Микола Петрович побажав усім присутнім.

Після звіту відповідальних за жіночі служіння в областях були обговорені плани на рік, що почався, визначена стратегія структурної перебудови жіночого служіння в Україні.

З коротким, але дуже проникливим і сильним словом до сестер звернулася гостя з Америки Лариса Бубела. Вона розповіла, що протягом двох днів перебування на сестринських спільностях в її голові безперервно звучать рядки з відомої християнської пісні «Господь нам зустріч дарував...»

«І справді, це Господь подарував нам зустріч. Ми повинні розуміти, що випадковостей у житті не буває і кожна така зустріч впливає на нашу долю, несе зміни у житті і служінні».

Сестра Лариса зачитала вірш із Книги пророка Єремії: «Оливка зелена, гарна плодом хорошим», – так кликнув Господь твоє ймення» (Єр. 11:16). Оливка – це символ довголіття і плодючого життя. З оливок робили оливу, і всі ми покликані бути оливою Божого помазання, пам'ятаючи, що вона має властивість випаровуватися, тож постійно треба дбати про його запаси. З оливок робили також олію, яка слугувала пальним для світильника. І цей світильник повинен був горіти вдень і вночі.

«Будьмо такими оливками! Нехай вогонь Духа Святого горить у нас завжди, – закликала сестра Лариса. – Мати Тереза говорила: «Де велика любов, там відбуваються великі чудеса». Люди часто просять: «Боже, зроби для мене те і те». Але так мало людей кажуть: «Боже, що я можу зробити для Тебе?». Він на Голгофі зробив для нас усе. Що робимо для Нього ми?».

І знову була молитва – щира і ревна, полита рясними сльозами. А потім загальне фото. Одна з присутніх сказала, що її чоловік жартома запитував, чи можуть сестри хоч на одній фотографії виглядати не заплаканими. Мабуть, ні, тому що коли молишся, Божа присутність наповнює жіночу душу особливими емоціями і переживаннями, особливою любов'ю до Бога і до людей, яка і є головним стимулом і натхненником у служінні.

Людмила Бендус