Новини Церкви ХВЄ України

У Дубному вшанували ветеранів церкви християн віри євангельської

30.10.2011. У Дубному (Рівненська обл.) у приміщенні міського Будинку культури пройшло святкування Дня подяки, під час якого організатори свята згадали та привітали служителів, які стояли у витоків п’ятидесятницьких церков Дубнівщини. Святкування перепліталося зі ще двома важливими подіями, які відзначаються в Україні, — 450-річчя Пересопницького Євангелія та 90-річчя п’ятидесятницького руху в Україні.

На Святі жнив були присутні прихожани помісних церков та церков району. Також кожен із віруючих людей по можливості запрошував на свято своїх друзів та сусідів, щоб разом подякувати Богу за Його милість до свого народу, за достаток і спокій в країні.

«Раніше у цьому залі лунали гасла «Слава Леніну!», а нині ми чуємо: «Слава Богу!» — відзначив старший пресвітер церков ХВЄ Дубнівського району, заступник старшого єпископа об’єднання церков ХВЄ Рівненщини ХВЄ Степан Євтушенко. — Раніше тут вшановували і нагороджували грамотами тих, хто служив компартії та її вождям , а сьогодні ми вшановуємо тих, хто молоді роки і все своє життя віддав на служіння Богу».

Про тих, хто приніс вогонь П’ятидесятниці, хто стояв при початках зародження п’ятидесятницького руху на Дубнівщині, розповів Мойсей Губеня. В історичному огляді він назвав перші села, які були охоплені вогнем Духа Святого, зокрема, Повче, Заруддя, Майдани та інші. Перша церква ХВЄ на Дубнівщині, у якій налічувалося близько 40 людей, була зареєстрована у с. Повча.

У цей урочистий день якраз і надійшов час віддати пошану тим, хто проніс прапор віри, тим, з яких насміхалися, але які не здавалися і несли Вістку спасіння дубенчанам. На сцену запросили сімох ветеранів церкви, яким вже виповнилося 70 років і які більше 50 років у заповіті з Господом. Павло Троцький та Степан Свінтозенський, Марко Хомич та Георгій Сіранчук, Віталій Чайка, Іван Мельник та Антон Солонько — імена цих сімох закарбуються на сторінках історії та в пам’яті нащадків. І коли їм вручали Євангелії та квіти, в очах ветеранів бриніли сльози, а на серці було радісно і тепло від того, що посіяне у юності зерно Доброї новини, обернулося рясним врожаєм, який ще на схилі літ їм пощастило побачити. Мабуть, це найкраща нагорода за працю. Колись вони молилися за нас, а у цей день — усі однодушно помолилися за них.

Джерело: сайт ЦХВЄУ