|
Статті
Життя навколо нас
1 2 3
Щоденник біженців. Яна ДЕМЧУК, 27.07.2023
Вимушена була це зробити — прийняти надто непросте, однак виважене рішення про евакуацію. Моя п’ятикласниця виявилася набагато сильнішою, аніж навіть я могла уявити, але таки досить слабкою, щоб не реагувати на реалії війни. Збиралися поспіхом, наче в напівсні. Не встигла навіть обійняти батьків, полити напіврозкриті орхідеї на вікні та сповістити друзів.
Чарівне слово «ні». Антонія Зоряна ШЕЛЕПИЛО, 27.07.2023
Є така брехня — «християни ніколи нікому не відмовляють». Кістьми ляжуть, але всіх спасуть. Але насправді так не працює. Не ми спасаємо, а Бог. Бо коли я вважаю, що можу і маю когось рятувати, то щось пішло не так. Ми не рятуємо, ми можемо допомогти, якщо інші потребують допомоги. Але я не про це. Я про слово «ні».
Як прожити горювання від втрат? Вікторія ДЕМЧУК, 27.07.2023
Варварське вторгнення РФ у нашу країну принесло так багато болю й страждань, із якими стикаємося щодня… Якими ми вийдемо з цієї війни, Боже? З розірваними серцями, травмованими долями?.. Як багато втрат ми вже пережили, і скільки ще треба буде пережити? На нас чекає довгий процес горювання…
Боротьба з невидимим ворогом, 27.07.2023
Війна не минає без наслідків. Наслідки війни — це не лише зруйновані міста, загиблі та поранені люди, а й душевні травми (ПТСР — посттравматичний стресовий розлад). Із цим викликом церкві доводиться стикатися ще з 2014 року. Але якщо раніше було достатньо певної кількості спеціально підготовлених служителів, то тепер, в умовах масштабування проблеми до величини цілої країни, відповідної підготовки потребує кожен пастор. Саме тому служителі, місіонери, душеопікуни повинні вже готуватися до того, що до них звертатимуться люди з такими проблемами.
Як правильно захищати власні кордони. Юлія ПОПОВА, 27.03.2023
Ми живемо в час, коли мільйони українців відчули, як боляче та неприємно, коли хтось порушує державні кордони. Наслідки такого порушення відчуває нині кожен житель нашої країни. Неможливо описати та оцінити наслідки такого порушення — це тисячі життів, зруйнованих міст та сіл, зруйнованих доль… Було б не зовсім доречно порівнювати згадане порушення українського кордону з порушенням особистих кордонів окремої людини. Але це порівняння допоможе нам зрозуміти, що будь-яке порушення будь-яких особистих меж також приносить біль, трагедію та руйнування, а іноді й смерть.
Як вийти заміж після 30?, Валентина НЕВМЕРЕЖИЦЬКА, 16.03.2023
Я стояла перед дзеркалом, збираючись на роботу. Новий ранок, старі думки: «І справді, хто тебе полюбить? Ці зайві кілограми не просто роблять тебе непривабливою, вони відштовхують. На твоєму обличчі з печаткою гормонального дисбалансу не зупиниться жоден погляд. Ніхто не зверне на тебе уваги, і ніхто ніколи не полюбить.
Три сюрпризи від Бога, Роман Лавренчук, Галина Фурман, 16.03.2023
Подружжя Анатолія та Віри Мартинюків із Володимира-Волинського вже 14 років у шлюбі. До сьогодні вони пам’ятають обіцянку, дану в день одруження, і мрії, які тоді сповнювали їхні серця.
З сімейного пекла в райський клімат, Володимир БРИЧКА, 16.03.2023
Сімейне життя — це мистецтво будувати стосунки. Хочу звернути увагу на початок будови, старт. Одружуючи молодих людей, завжди кажу: «Перед вами роздоріжжя. Ви можете піти шляхом, на якому знайдете щастя й благословення, або шляхом, який приведе до краху — будувати на скелі або на піску!» Вибір основи — це вибір кожної людини
Два питання на одну тему, Оксана ГРАБЧУК, 16.03.2023
«Чотири роки тому я вийшла заміж за «віруючого хлопця» і весь цей час чую тільки приниження та образи на свою адресу. Він каже, що я не гідна називатись людиною. До весілля був абсолютно іншим. Це була найуважніша й найбільш романтична людина. Як так могло статися, що я не розпізнала агресора?» Як цього уникнути? На що слід звернути увагу до весілля? Чи є дзвіночки, повз які не можна пройти?
Як зберегти романтику
в шлюбі? Олександр ОРИЩИН, 16.03.2023
Бог і Біблія закликають, щоб у наших сім’ях горіло полум’я романтики. Мова не про відірваність від реальності. Навпаки — щоденне реальне життя має бути пронизане романтикою. Я б сказав, що це — неодмінний емоційний складник сім’ї. Для чого запалювати свічки, ставити у вазу квіти, пригашати світло? Усе це створює певну атмосферу, настрій.
Кохати з насолодою, Станіслав ГРУНТКОВСЬКИЙ, 16.03.2023
Що ж таке справжня любов? Стільки про неї віршів, пісень, фільмів… Здавалося б — найбільш бажане почуття, яке окриляє, робить дійсно щасливим. І одночасно поруч із коханням — часто біль і сльози… Що ж таке любов непідробна?
Сім’я у світлі Божого слова, Василь ПАЛАМАРЧУК, 16.03.2023
Ми живемо в час, коли диявол особливо атакує сім’ю. Коли благословенна сім’я — це благословення передається церкві, селу, місту. Тому це важливо. Навіть серед християнських протестантських сімей тепер трапляються розлучення. Дехто не розлучається — але життя нема.
Військові дії та емоції. Ольга КОНДЮК, 2.11.2022
За два тижні до війни я щось робила на кухні та обмірковувала прогнози на майбутнє. У якусь мить я завмерла й просто сказала собі, що війна буде, і треба це усвідомити й не відкидати. Протягом дня в мені відбувався процес прийняття цього факту, це допомогло бути спокійною, коли все почалося.Уперше стало важко, коли на шостий день я опинилась на Закарпатті. Вдруге — вчора. Мабуть, я зіштовхнулася з класичним синдромом того, хто вижив. Я роблю те, що можу, але роблю дуже мало. Нагадую собі, що маю робити те, що може моя рука сьогодні, а інше — віддавати Богові. Нагадую собі, що молитва — це внесок у перемогу, який доступний мені завжди.
Календар війни. Юрій ТРОЦЬ, 2.11.2022
Звикаєш. До всього можна звикнути, навіть до пронизливого звуку сирени повітряної тривоги. Вимикаєш — і листаєш сторінки повідомлень. Втомлюєшся. Навіть від простого запитання «Як ти?» Навіть від друзів і тих, хто тобі щиро співчуває. Коли немає сили відповісти, як воно насправді, тоді пишеш: «Усе добре».
Шоколад, який врятував життя, Світлана ГАЛЮК, 6.12.2021
Коли я прокинулася тієї п’ятниці вранці, то зрозуміла, що гостро потребую дива. Зовні все виглядало гаразд, але внутрішньо мені чогось бракувало. Тож на нашому світанковому побаченні з Батьком так і сказала: «Мені сьогодні потрібне чудо». То не була зухвалість, не подумайте. Я вчуся бачити чудеса в усьому. І коли з лісу вибігло маленьке козеня, та ще й підійшло до мене дуже близько, я справедливо вважала, що своє диво таки отримала. Принаймні, порцію позитивних емоцій. А згодом донечка запропонувала чаювання — і я відклала усі справи, щоби побути з нею.
Серця батьків, Іван ЛЕЩУК, 6.12.2021
Я пам'ятаю, тату, прямо зараз пам’ятаю... Дуже виразно пам’ятаю, до сліз пам’ятаю — світлих, чистих, цілющих… І знову мене, як у казковому, безхмарному дитинстві, міцно-міцно обіймають! І я знову лечу-лечу й не боюся, і не падаю! Пам’ятаєш, як ти вчив мене літати й не падати?! Я цього ніколи не забуду! І я навчу свого сина літати й не боятися, і не падати! Обов’язково навчу! Обіцяю! Ти завжди казав, що всі діти повинні літати й не боятися!
COVID-19, вакцина і – християнство, 6.12.2021
«Історія змінилася на до і після!» - заявляємо ми, вказуючи на те, як ковід-19 доволі радикально змінив світову ситуацію і вплинув на життя кожного. Для сьогоднішнього світу ця пандемія стала значним потрясінням. Тим не менше, історія людства пам’ятає вже декілька таких «до і після» періодів. Всім відомі епідемія чуми, тифу в середні віки, пандемія «іспанського» грипу на початку ХХ століття тощо. Вірус забирав життя якщо не сотні, то десятки мільйонів життів і до відкриття вакцини був чи не найбільшою загрозою вимиранню людства. Немає сумніву, що тогочасні християни просили милості у Господа і порятунку, щоб Він зупинив мор людей, і дав шанс більшості людей не померти безцільно від зарази.
«Не станьте причиною чиєїсь смерті». Хроніки пандемії, 15.09.2021
Хочу поділитися деякими «думками вголос» щодо вакцинації. По-перше, я не хотів би, щоб ми це питання переносили в духовну площину. Тому що це не духовне питання, воно стосується фізичного життя людини. Писання каже: якщо й смертоносне щось вип’єте, не пошкодить вам. В останні часи буде все більше смертоносних речей, але ми повинні вірити, що це нас не торкнеться. Моліться, щоб відкрилися ці «двері віри» і щоб взагалі ніякий вірус вас не торкнувся.
Про що мовчать діти, Іван ЛЕЩУК, 3.07.2021
Коли я був зовсім маленьким, я таємно втік від своєї улюбленої бабусі. Я так сильно скучив за мамою, що втікав додому не зупиняючись. А коли нарешті прибіг, мами не було вдома, вона була ще на роботі. І тоді я знову побіг — ще швидше, ніж раніше. Я біг до своєї мами і думав, чому вона лишила мене на цілий день у бабусі? Адже вона мене так любила! Я все біг і плакав.
Я і депресія, Віктор ГАЙДУЧИК, 3.07.2021
Хто в житті не відчував страждань? Хто не знайомий з душевним болем чи муками сумління? Правда полягає також і в тому, що люди по-різному сприймають удари долі. Одних це відразу «вибиває» з колії життя, інші чинять опір обставинам, точніше — борються. Але абсолютно зрозуміло й те, наскільки вона важка і, більше того, непосильна людині! Однак, я думаю, що мій незначний досвід, набутий у той час, коли я був в стані повного відчаю й абсолютної безнадії, допоможе знайти душевний мир і спокій тим, хто його втратив, хто зірвався, хто вже «на грані».
Депресія... То ось як це називалося, Дмитро ДОВБУШ, 3.07.2021
Читаючи розповіді людей, які проходять чи проходили через депресію, не раз ловив себе на думці: «Як це знайомо! То ось як це називалося. Я ж переживав таке саме!» Але недавно, коли мене запитали: «Як ти впорався?», я зрозумів, що... не знаю. Є речі в підсвідомості не до кінця осмислені, які треба простежити, проаналізувати. Цей текст — спроба згадати й розібратися. Схоже, існує якийсь механізм самозбереження на рівні пам'яті, який блокує негативні спогади. Я з немалим зусиллям тепер згадую те, про що колись думав: ніколи не забуду..
Можливість, Світлана ГАЛЮК, 3.07.2021
Кілька останніх днів ознаменувалися подіями, які перевернули мирний ритм життя Америки з ніг на голову. Я не говорю про ситуацію із пандемією — однозначно з її появою життя людей кардинально змінилося. Я про те, як можливість може виявити вміст серця людини.
Правда чи фейк? Роман ШЕРЕМЕТА, 3.07.2021
Ми живемо в епоху постправди, коли фейки стали переважати факти та істину. Щодня бачимо нові повідомлення від блогерів та конспірологів, які кажуть: «Терміново! Потрібно діяти! Нас усіх обманюють! Ось правда!» Подібні маніпуляції розраховані на те, щоб мозок не міг зробити паузу й подумати. У психології це називається «периферійним шляхом переконання», що спрямований на наші імпульсивні реакції.
Точка неповернення, Сергій ВІТЮКОВ, 3.07.2021
Кожен із нас в різних життєвих справах приходить до точки, за якою вже немає повернення назад. Буває, що попереду — якісь зміни, якась важлива справа чи відповідальне рішення. І це викликає почуття ризику, страху, тривоги, невпевненості, збудження… Взагалі, в будь якій справі є два найважчих моменти — почати і закінчити. Часто на початку певних змін ми озираємося і нас опановує велике бажання повернутися назад. Адже там — надійно, спокійно і все зрозуміло. А майбутнє — потребує зусиль і напруги.
Різниця між любов’ю та закоханістю, Богдан ГАЛЮК, 3.07.2021
Ми живемо в нелегкий час, коли молодим людям пропонується нібито «більш практичний» спосіб створення сім’ї: поживіть разом, пізнайте один одного. І так до тих пір, аж поки не знайдете того, кого потрібно. Однак не потрібно йти на повідку тимчасових пристрастей. Тому вчімося відрізняти любов від закоханості. Пропоную дев’ять відмінностей.
Той, що став історією, 3.07.2021
Коли ми готували добірку матеріалів про століття Української Церкви ХВЄ, то відчували брак якихось живих і зворушливих матеріалів, і хтось із редакції з ностальгією в голосі проказав: «От би взяти інтерв’ю у служителя, якому тепер сто або й сто двадцять років. Але служителі точно стільки не живуть…» І справді, останнім часом ми чуємо про багатьох молодих служителів, які відходять у небесні оселі. Про старших уже годі й казати… Про дідуся Стасика ми знаємо давно. Йому ще не було ста, вісімдесят п’ятий пішов. Не раз доводилося читати про нього в дописах його внука, а нашого доброго знайомого Богдана Галюка, секретаря департаменту освіти УЦХВЄ, який щоразу з неймовірною любов’ю згадував дідусеві життєві уроки.
Історія однієї душі, Юлія САНЬКО, 3.12.2020
Юрій та Юлія Саньки одружилися в листопаді 2008 року. Згодом у них народилося троє синів — Даниїл, Тимофій та Самуїл. У січні 2018 року раптово погіршилося здоров’я в середнього сина Тимофія, якому на той час було майже 6 років. Через кілька днів лікарі встановили невтішний діагноз: гострий лімфобластний лейкоз. Розповідає Юлія Санько.
Неможливе людям — можливе Богові, 3.12.2020
Вони називали його «хлопчиком, народженим без мозку». Але тепер, через вісім років, розмір мозку Ноя Уолла становить 80% від норми. Дитина ігнорує негативні прогнози щодо свого відновлення. Шеллі та Роб Уолли замість того, щоб із нетерпінням чекати народження сина, мусили вибирати труну для нього. Лікарі сказали, що в дитини немає шансів пережити народження. Запевнили подружжя, що навіть якщо виживе, то психічні та фізичні вади будуть надто серйозними.
Жертовні батьки чи діти-жертви? 3.11.2020
Напевне, кожен із нас легко пригадає не одну, а то й з добрий десяток історій, як «мама з татом старалися, виховували», а потім почули: «А я вас просив?» Або мама працювала на трьох роботах: «…щоб у тебе все було… а ти….» Не варто жити заради дітей, бо це не потрібно їм, а може — і взагалі шкідливо. Ми бачимо жінок та чоловіків, що відмовляються від усього (чи від багато чого) заради дітей. Мотивація від початку ніби непогана, але згодом видовище стає доволі-таки сумним.
Шануй свого батька… Василь МАРТИНЮК, 3.11.2020
Не раз доводилося чути свідчення про глибокий душевний біль людей, від яких відмовилися батьки. Вони, вирісши сиротами при живих батьках, і в дорослому віці боліли душею; намагалися знайти їх, щоб поспілкуватися, почути слово вибачення на ознаку свого прийняття. Не раз доводилося бачити, як гостро діти реагують на слова «я тебе не буду любити», «ти мені не потрібна (не потрібний)». Скільки страху в їхніх очах, яка істерика, який гіркий плач!
1 2 3
|
