Життя Церкви

Зловживання владою

Відповідальність за використання влади — одне з найактуальніших питань у нашому суспільстві. Майже щодня ми чуємо про політиків, працівників правоохоронних органів, директорів великих корпорацій і навіть популярних християнських лідерів, які брутально зловживали владою. Безвідповідальне користування владою світу цього — вже велика біда, але ще більш сумно таке ставлення до влади духовної.

Даючи нам одночасно владу й свободу, Бог ризикував, тому що, як ми вже бачили, можна використовувати все це з неправильною метою або, що ще гірше, не за призначенням. Батьки можуть скористатися своїм авторитетом для того, щоб панувати над дітьми, пригнічуючи їхню свободу й творчість. Пастор може використовувати свою владу для того, щоб отримувати привілеї і престиж, замість того, щоб допомагати людям. Він може навіть скористатися церквою, щоб зміцнити власне соціальне становище в суспільстві або деномінації. Християнські цілителі можуть ставити спектаклі, у яких виводять себе в головній ролі, а Бог ледь помітний попри постійне словесне віддавання Йому слави. Або, як Адам, ми можемо використовувати свою духовну владу й свободу, щоб грішити.

Владою легко зловжити — як людською, так і духовною. Розглянемо шість випадків, коли відбувається таке зловживання в духовній сфері.

1. Коли людина, наділена духовною владою, величається

Будь-яке використання влади, яке звеличує того, кому ця влада дана, а не Господа, подавця всякої влади, — це зловживання нею. На жаль, багато з тих, кого Господь підніс, відвертаються від Нього і сходять із Його шляхів, перетворюючи цю владу в фальшивку. Цар Саул був яскравим прикладом цього. Хоча Саул отримав владу законним шляхом, він зловживав нею до такої міри, що навіть намагався вбити Божого обранця Давида (1Сам.18-21), якому Бог передав владу, що перш належала йому.

Принаймні двоє з апостолів, Яків та Іван, намагалися скористатися своєю владою для того, щоб домогтися високого становища (Мр.10:35-45). Але, як казав Христос, у Його Царстві так не має бути. Наша влада проявляється належним чином тільки тоді, коли, як Христу, ми служимо людям.

2. Коли страждають ті, хто не має такої сили

Зловживання владою відбувається тоді, коли ті, хто має владу, використовують її на шкоду тим, хто не має влади. У різних місцях Писання ми знаходимо приклади, як наділені владою люди повинні ставитися до тих, хто влади не має. Візьмімо випадок з Давидом і Вірсавією. Хоча Давид був винен насамперед у перелюбстві та вбивстві, пророк Натан викриває його саме в зловживанні владою (2Сам.12:1-15). Бог суворо засуджує «тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця» (Мал.3:5). Саме зловживання силою та владою релігійними правителями Юдеї викликало гнів Ісуса Христа. Він засудив учителів Закону, наприклад, за те, що вони «вдовині хати поїдають», а потім довго напоказ моляться (Мр.12:40).

Ті з нас, хто займає відповідальний пост, особливо вразливі для спокуси зловжити владою. Як пише апостол Яків, «не багато хто ставайте учителями… знавши, що більший осуд приймемо» (Як.3:1). Будучи лідером, легко наступити іншим людям на мозолі, не помічаючи цього. Нам потрібно вчитися бути обережними в тому, як ми використовуємо свою владу, і особливо гостро відчувати реакцію людей, що свідчить про те, що ми, можливо, спокусили когось або порушили його межі.

Можна легко зловжити словами. Кілька років тому одна з моїх студенток, яка була зі мною досить добре знайома, запитала мене: «Ви не помічали, як принижуєте студентів, відповідаючи на їхні запитання?»Я заперечував це. Вона просто сказала: «Придивіться до себе». І я став спостерігати за собою під час спілкування зі студентами і з подивом виявив, що вона права. Я зловживав своїм авторитетом викладача, відповідаючи на студентські питання так, щоб пригнітити запитувачів обсягом своїх знань. Будучи впевненим у своїй компетентності, я бачив у поставленому питанні привід блиснути знаннями на тлі решти присутніх.

Багато з тих, хто займає високе становище, спеціалізуються — як я свого часу — на словесному придушенні й залякуванні. Вони досягають досконалості в приниженні людей, у заниженні їхньої самооцінки й вирощенні в них почуття сорому й провини. Такі промови завдають особливої шкоди, коли звернені на адресу молоді з вуст авторитетних особистостей, таких як батьки, вчителі чи роботодавці. Навіть пастори та інші служителі можуть бути винні в словесному утиску. Оскільки всяка влада — від Бога (Рим.12:1-7), вона, зрештою, духовна. Отже, таке зловживання може завдати духовної шкоди.

Слова також можуть бути використані для проклинання (Як.3:8-10). Це — особливо мерзенне зловживання владою. Однак у цю пастку легко потрапити, особливо тоді, коли ми розгнівані або ображені. Слова на кшталт «будь він проклятий» або «щоб він здох», або навіть «ненавиджу його / її» варто тут, на землі, сприймати серйозно. Нам потрібно почути застереження Якова щодо того, як ми використовуємо мову.

3. Коли спотворюється Писання

Зловживанням владою може бути й те, коли пастори або наставники цитують Писання так, що в людей виникає непотрібне почуття провини. Безперечно, є дії і відносини, гідні осуду з погляду Біблії, але деякі її трактування дуже небажані. Так, використовуючи вірш з Послання до филип’ян, 3:13, — «забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду», — щоб вселити думку про те, що Бог велить нам просто забути минулі образи, можна сильно нашкодити. У контексті розділу ці слова не мають ніякого відношення до минулих кривд. Павло радить нам забувати минулі перемоги, щоб перемагати на тому терені, який перед нами зараз. Але коли люди, які страждають від застарілої образи, намагаються скористатися віршем, сенс якого неправильно зрозуміли, вони йдуть із ще більшим болем, не розуміючи, чому вони не можуть їх «просто забути», як радив їм проповідник. Звідки цим людям знати, що Бог не хоче заховати ці образи подалі в кут? Адже це зовсім не так! Бог хоче, щоб люди не боялися дивитися на ці рани прямо і прощати, входячи в Його волю.

Проповідники зловживають владою, коли хибно тлумачать волю Божу і тим шкодять слухачам. Боюся, що за таке спотворення ми піддамося суворому осуду.

4. Коли людей відводять геть від Бога

Зловживання владою відбувається й тоді, коли релігійні або політичні лідери користуються нею, щоб відвести людей від Бога. Вожді Ізраїлю знову й знову залишали істинного Бога, щоб піти за лжебогами. У тексті з Першої книги царів, 16:22, написано про порочного царя Ахава і його дружину Єзавель, які разом із сотнями неправедних священиків ввели народ Ізраїлю в поклоніння Ваалу. Ілля, пророк істинного Бога, отримав від Бога владу протистояти цим ідолопоклонникам і вбити 850 із них (1Цар.18). Згодом Бог спонукав Свого пророка Єремію суворо засудити лжепророків, які протистояли йому. Він також викривав злих священиків, які панували «при помочі їхній» (Єр.5:31). Ці пророки намагалися представляти Бога й діяти Його владою, ніколи не отримуючи від Нього слова. Бог сказав:«Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив. Вони вам пророкують видіння неправдиві та чари, нікчемність і оману свого серця» (Єр.14:14).

У наші дні такі лідери теж є. Багато з тих, хто заявляє, що чує Бога й промовляє від Його імені, насправді — облудники й брехуни. Вони «слухають духів підступних і наук демонів» (1Тим.4:1), і часто захищають позиції, неправильні з точки зору основоположних істин біблійної християнської віри, використовуючи владу, якою наділені згідно зі своїм становищем, для того, щоб вводити в оману людей. Нам потрібна проникливість, щоб розпізнавати таких помилкових вождів і попереджати про них Тіло Христове.

5. Коли створюються перешкоди Божій справі

Зловживання владою відбувається тоді, коли за її допомогою намагаються протистояти істинному ділу Божому. Писання часто оповідає про гоніння на тих, хто діяв Божою владою та силою. Як сказав Ісус, оплакуючи Єрусалим, можновладці б’ють пророків та каменують посланих до них (Лк.13:34). Влада, про яку казав Понтій Пілат, хоча й була зрештою дана йому Богом (Ів.19:10-11), була використана ним для справи сатанинської, а не за призначенням. І Сам Ісус зазнав гоніння й смерті від рук тих, хто скористався людською владою, щоб служити ворогові.

Я недавно дізнався про те, що один видавець розірвав контракт із моїм другом, бо вирішив, що він «служить не тому панові». Наскільки я можу судити, мій друг уважно слухає Бога й старанно йде за Ним. Однак видавець по-іншому сприймає деякі питання і, як я вважаю, використовує свою владу, щоб перешкоджати істинно Божій справі.

Боюся, що в сучасних християнських колах таке зловживання владою вельми поширене.

6. Коли влада виявляється підробленою

Одне із зловживань досить складно пояснити — підробку влади анімізмом і магією. Термін «анімізм» використовується місіологією для позначення пануючої релігії цього світу. Більшість представників народів, а також тих, хто називає себе прихильниками однієї зі світових релігій, насправді — анімісти. Найбільш поширена форма анімізму — це віра в існування Всевишнього Бога, Який настільки прихильний до людей, що більшу частину часу можна Його без будь-яких проблем не брати до уваги. Але, на думку таких віруючих, між цим Богом і нами — цілий сонм небезпечних духів або богів, яким треба догодити, щоб забезпечити собі комфортне життя. Анімісти витрачають багато часу, сил і засобів, намагаючись маніпулювати цими духами. Щось промовляючи або виконуючи певні дії, вони сподіваються контролювати надприродних істот, тому їхній спосіб домогтися бажаного зосереджений винятково на магічних прийомах.

Анімістичне мислення було поширене серед засуджених Богом старозавітних народів — і навіть серед ізраїльтян. Усе ідолопоклонство, у якому викривав їх Бог, було анімістичним. Швидше за все, коли Бог велів Мойсеєві промовити до скелі, а не вдарити в неї посохом, щоб добути воду (4М.20:7-12), Він намагався зруйнувати анімістичне схиляння людей перед Мойсеєвим посохом. Коли народ Ізраїлю став вірити в те, що істинний Бог — бог гір, а Ваал — бог рівнин (1Цар.20:23-25), він підпорядковувався анімістичним уявленням, опускаючи Бога до рівня територіальних духів. Вважаючи так, євреї могли використовувати стосовно Нього ті ж маніпуляції, які язичники робили для своїх анімістичних богів. За днів Ісуса фарисеї висловлювали анімістичні й магічні судження відносно храму (Мт.23:16-21) і дотримання суботи.

Але коли за владою стоять магічно анімістичні ідеї, а не посвята й слухняність правдивому Богові, влада ця — підроблена. Ті, хто використовує «священні» фрази або «священні» предмети й сподівається автоматично отримати результат, таким чином примушуючи Бога виконати їхню волю, практикують анімізм. Найчастіше, як заклинання, використовують вираз «кров Христова», слова, що стосуються «зв’язування або дозволу», певні місця Писання й особливі слова, які повторюються в молитвах (включаючи слово просто перед проханням), часто з неусвідомленим очікуванням того, що ці слова або фрази подіють і приведуть до досягнення бажаного результату. Коли такі християни, схильні «брати й вимагати вірою», обирають собі мету, припустимо зцілення, і вважають, що Бог зобов’язаний буде виконати їхнє прохання, вони практикують анімізм, а не християнство.

Серед предметів, що використовуються в магічних цілях, — хрести, олива для помазання і Біблія. Вони можуть бути дієвими засобами для благословення, проте коли віруючі сприймають ці предмети як ті, що володіють силою Божою, а не просто передають її, у цьому виявляється магічне ставлення до них. Або коли ми кажемо про «силу Слова Божого» замість того, щоб визнавати, що сила Божа передається через Його Слово, ми тим самим видаємо своє анімістичне ставлення до нього.

Відповідально застосовувати владу, яку дає нам Бог,— значить не зловживати нею. Далі, якщо ми повинні відповідально використовувати владу, дану нам Богом, нам корисно знати про всяке зловживання нею іншими людьми. Писання показує, що християни, маючи безліч обов’язків перед Богом і людьми, повинні використовувати свою духовну владу гідно, виконуючи всі свої обов’язки і користуючись привілеями, отриманими разом із цим. Той факт, що духовною владою часто зловживають, спонукує нас шукати поради в людей, що володіють даром духовного розуміння, оцінюючи служіння, яке, можливо, походить від Бога.

Чарльз КРАФТ,
 з книги «Даю вам владу»

"Благовісник", 4,2015