Благовісник

Життя Церкви

10 непристойностей, які люди роблять у церкві

Cьогодні багато речей в церкві нас дратують. Але нас повинно більш хвилювати те, що Бог вважає непристойним. Мене вже не дратує дзвінок телефону під час служіння. У ХХІ столітті це стало майже нормою. Але зізнаюся, що був вражений, коли нещодавно проповідував, а жінка, яка сиділа в третьому ряду, коли задзвонив телефон, дістала його з сумочки й довго розмовляла, наче вона була в салоні краси.

Цей випадок спонукав мене поставити питання на Фейсбуці. Я попросив своїх друзів поділитися своїми розповідями про непристойну поведінку в церкві. Це викликало шквал прихованого невдоволення шелестінням обгортками від м'ятних цукерок, гучною музикою, поганим запахом шкарпеток (так, хтось роззувся під час служіння), неслухняними дітьми, святими, які попивають каву, і прихожанами, які намагаються закінчити речення своїх пасторів під час проповідей.

Проаналізувавши відповіді, я склав такий список нейнепристойніших учинків у церкві.

1. Розмови під час богослужіння.
2. Відправка смс чи перегляд веб-сайтів під час служіння (один чоловік написав, що бачив, як люди навіть грали у відеоігри на своїх телефонах).
3. Сон — чи навіть хропіння! — під час проповіді.
4. Підстригання нігтів під час богослужіння. (Я здивувався, що дуже багато людей вказали на це. Один навіть написав, що звукооператор у його церкви зазвичай стриг нігті під час проповіді, і цей звук було чути в колонках).
5. Розмови по телефону.
6. Постійне вставання і ходіння по залу, ходіння в туалет.
7. Залишання служіння ще до його закінчення, особливо під час молитви.
8. Плач немовлят на служінні.
9. Жування жуйки (один із друзів сказав, що особливо дратується, коли люди «жують жуйку, як козли»).
10. Публічний прояв любові. (Один чоловік жалівся на сімейну пару, яка любила масажувати один одному спину під час поклоніння).

Це були найбільш поширені відповіді. Було ще декілька моментів, про які люди часто згадували в моєму ненауковому опитуванні. Людям не подобалося, коли (1) «людей зумисне штовхають, щоб вони впали на підлогу під час молитви за них»; (2) «говорять «Амінь» по 100 разів під час проповіді»; (3) «беруть собі здачу з тарілки для пожертвувань»; (4) «нецензурно висловлюються в церкві» (я не просив наводити приклади! ); (5) «п'ють напої протягом усього служіння».

Коли я роздумував над цими зауваженнями, то не міг не запитати себе: що ж Бог вважає непристойним?
Я не думаю, що Його дуже дратує крик немовлят чи непосидючі діти. Я також не думаю, що Бога ображає те, що дружина й чоловік можуть виявити в церкві ніжні почуття один до одного. І, звичайно ж, Бог співчуває тим, чий сечовий міхур змушує їх ходити в туалет частіше, ніж інших.

Декому з нас треба простіше до всього ставитися і виявляти поблажливість до тих, хто спізнився, до неспокійних дітей, до тих, хто жує жвачку, до молодих матерів з немовлятами і людей, яким потрібно встигнути на роботу в неділю рівно о 13:00.

Але коли я читаю Біблію, там одразу стає зрозуміло, що Богу не подобається, коли люди відмовляються звертати на Нього увагу в той час, коли Він говорить. Він закликає нас до того, щоб слухати. Мойсей сказав євреям, що вони будуть мати благословення, якщо будуть слухатися Божих заповідей (див. 5 М.11:27). Соломон сказав, що, коли ми йдемо в Божий дім, то повинні бути «більш готові до слухання, ніж до жертвоприношення» (Екл. 5:1).

Ісая сказав, що Бог спонукав «слухати, як учень» (Іс. 50:4), у той час, як Єремія дорікав Ізраїлю що «вони не послухали, й вуха свого не схилили» (Єр. 17:23). І коли Ісус був прославлений у момент Свого Преображення, Отець сказав: «Його слухайте!» (Лк. 9:35). Ми ніяк не зможемо догодити Богові чи бути Його вірними послідовниками, якщо не навчимося слухати.

І все ж нині ми живемо в культурі, яка не дозволяє нам зосередитися. Ми робимо кілька справ одночасно і постійно недосипаємо. Ми блукаємо по інтернету коли дивимося телевізор; ми пишемо смс коли за кермом; ми відповідаємо на телефонні дзвінки колии спілкуємося з друзями. Деякі люди навіть стикаються один з одним, йдучи по вулиці, тому що вони надто зайняті, шукаючи інформацію в своєму телефоні й не бачачи такої ж людини, яка йде їм назустріч, роблячи те ж саме.

Ми настільки зосереджені на всьому, що не можемо повністю зосередитися на чомусь одному. Іноді мені здається, що постійне збільшення кількості ресторанів швидкого харчування, солодких напоїв, дисків з фільмами, які можна взяти напрокат, смартфонів та програм новин, які йдуть по 24 години на добу, перепрограмовує наш мозок, щоб ми не могли зосередитися на справді важливому. Ми перетворюємо в зомбі засобів масової інформації.

Я не проти нових технологій. Але ми можемо втратити мистецтво бути учнем, якщо не розвинемо в собі звичку уважно слухати. Це означає, що коли ми приходимо в церкву, то повинні не тільки відключити свої мобільні телефони, але й відключитися від всіх інших справ, які відволікають нашу увагу, щоб ми могли зосередитися на тому, що Бог каже нам через проповідника, пісні поклоніння, молитви й тихий, ніжний голос Святого Духа.

Будь ласка, не будьте невиховані з Богом. Не ходіть формально в церкву. Ідіть і слухайте там слово Господа. Не розмовляйте, не пишіть смс, не спіть і не відповідайте на телефонні дзвінки, коли Він говорить. Слухайте Його так, ніби все ваше життя залежить від цього.

Дж. Лі Грейді

"Благовісник", 4,2013