Життя навколо нас
Мамин особистий час
Будь-яка мама має іноді тимчасово забувати про інтереси своїх дітей, залишати осторонь їхні бажання і присвятити певний час тільки своїм бажанням та інтересам. Це елементарна техніка безпеки, емоційної безпеки, якщо можна так висловитися. Тому що і для дітей, і для мами краще, якщо вона буде з ними півдня, але врівноважена, ніж цілодобово, але в уже безтямному стані. Практика свідчить, що діти не потребують постійної присутності та участі мами. А от перевчати вже розбалуваних батьківською увагою дітей дуже складно. Але, на мій погляд, потрібно — і для них самих, і для мами.
Мені інколи стає просто нестерпно, настільки, що дитячі голоси, особливо гучні, викликають дивні реакції, коли виникає відчуття, що реальність розмивається. Це означає — пора всерйоз подумати про самотність. Хоча б просто погуляти по вулиці самій, щоб не вибухнути.
Деякий час я практикувала таке: коли ставало зовсім погано, я втікала від дітей на вулицю, хвилин на 15-20. Одне «але» — це відбувалося на фоні якогось чергового скандалу, сварки між дітьми, капризів, і я втікала з криком: «Піду і більше не вернуся!» Повернувшись, заставала заплаканих, але об'єднаних дітей, які на певний час ставали милими, тихими та слухняними. Це був стрес для всіх, але іноді мені здавалося, що якщо я терміново не втечу, то когось наб'ю або ж скажу щось непоправне.
Знаю-знаю, що в таких випадках радять молитися, енний раз прочитати той чи інший уривок з Писання, але, як правило, у момент гніву ти просто не можеш цього зробити. Залишається тільки втекти.
Як ви розумієте, краще не доводити себе до таких крайнощів. І способів безліч, у кожної мами вони свої. За 13 років, які минули з народження моєї першої дитини, у моєму арсеналі набралася достатня кількість таких прийомів, які дозволяють не просто не збожеволіти, а ще й відпочити, передусім морально. Правда, деякі з них пов'язані з допомогою інших людей. Звичайно, няні, бабусі-дідусі дають набагато більше можливостей для того, щоб виділити хоч якийсь час особисто для себе. А також добра воля чоловіка, готового пожертвувати своїм особистим часом, щоб дати дружині можливість відпочити від дітей. Мій чоловік періодично сам пропонує мені сходити кудись з подругами чи самій, щоб якось відволіктися й відпочити. А іноді бабуся чи дідусь відпускають нас удвох. Ми, звичайно, намагаємося не зловживати цим, але сам факт того, що це принципово можливо, уже підтримує морально.
Ще один спосіб виділити час для себе — це раз-два на тиждень відвідувати якісь заняття. Неважливо що: фітнес, басейн, майстер-клас з в'язання морських вузлів — аби було до душі й у визначений час. А ще краще, щоб це було наперед оплачено — тоді пропускати шкода. Я розумію, що не у всіх є така можливість, але якщо вона хоч трошечки накльовується — хапайте! Діти на заняттях? Забудьте про готування обіду, займіться собою. А макарони зварити можна, коли діти вдома, це десять хвилин. Діти без супу не загинуть, а ви без особистого часу — запросто!
Одним з найефективніших способів виділити час для себе є режим. Чи хоча б один з елементів режиму — вкладати дітей у той самий час і не пізніше 10-ї вечора. Тоді, о щастя, є цілих дві години, щоб побути удвох з чоловіком чи щось почитати, чи подивитися, чи зайнятися рукоділлям… Знаю, що багато хто, вкладаючи дітей спати, біжить терміново доробляти якісь справи, як от кухню відмивати чи ще щось. Я з часом зрозуміла, що справи нікуди не дінуться і завтра посуд все одно доведеться вимити, їжу приготувати і т.ін. А мій особистий час мені набагато дорожчий, ніж чиста кухня. Увечері я роблю тільки ті справи, які ніяк не можна відкласти.
Звичайно, тут вирішувати кожному, не всі так спокійно ставляться до сміття й безпорядку, як я. Але, з іншого боку, тільки уявіть — що таке брудний посуд і що таке ваш душевний спокій? Усе одно зранку треба буде впрягатися у справи. Заодно, до речі, і дітей до посуду (чи ще до чогось) можна залучити під девізом «бачиш, я все зробити не встигаю», от і користь усім.
Може стати особистим часом (а іноді й простором) робота. Але! На мою думку, тільки така робота, яка приносить задоволення, яка вам цікава. Зрозуміло, що вона може бути й важкою, але обов'язково цікавою! Інакше може бути ще гірше. Працювати корисно для душевного здоров'я, якщо це цікаво і не відбирає всього часу від обов'язків мами і дружини (залишмо осторонь гостру необхідність працювати ради грошей, це не обговорюється).
А от, до речі, заняття творчістю (це може бути ремесло, рукоділля чи все, що завгодно) іноді дозволяють «бути собою» навіть в одній кімнаті з дітьми. Звичайно, це повинна бути специфічна творчість — така, яка не вимагає «включення голови», якою можна займатися напівмашинально. Наприклад, розписувати чи шити щось поруч з дітьми, які дивляться мультики. А то й посадити їх також щось фарбувати. І, звичайно, я розумію, ні, я знаю, що бувають у житті такі періоди, коли неможливо викроїти часу особисто для себе. Але навіть в такому випадку треба пробувати.
Найскладніше з особистим простором, як не крути. Так, в мене є стіл і комп'ютер, але він не тільки мій. А вже про ліжко я взагалі не говорю — на ньому цілий день хтось пасеться. І тут нічого не вдається змінити. Наша з чоловіком кімната стає нашою тільки вночі, та й то звичку найменшенької приходити до нас під бочок раз чи два за ніч ніхто не відміняв. Іноді буває, що раптом нікого немає вдома, і тоді настає блаженна самотність і тиша.
Залишається придумати, як зробити так, щоб це відбувалося частіше. Я все мрію — от піде наймолодшенька в дитсадок, тоді вже й відпочину. І хоча я прикидаю і так, і сяк, де можна буде попрацювати в першій половині дня (поки всі в школі-садку) наступного року, моє почуття самозбереження весь час мені твердить: «А, може, не треба?» Може, ті гроші, які ти заробиш за цей час не вартують твого фізичного й душевного здоров'я?..
Єлизавета ПРАВИКОВА
"Благовісник", 3,2013
|