Благовісник

Церква, яка складається з сімей

Тісний взаємозв’язок між сім’єю та церквою спонукав католицького священика Джеральда Фолі зробити висновок, що християнську церкву слід сприймати, як сімейно-центричну церкву і такою її розвивати. Зрозумівши це, він зосередив роботу в своїй парафії виключно на сім’ї. А концентрація на сім’ї потягнула за собою цілу низку радикальних змін в житті церкви та в її розвитку. Фолі навіть говорить про зміни в парадигмі, які виникли в перспективі розвитку церкви після рішення розглядати її, як сімейно-центричну. Він назвав шість таких тем, які, з точки зору християнина, вимагають детального перегляду і радикальних змін.

На думку Фолі слід, по-перше, переосмислити роль віруючих. Тепер їх треба розглядати не як пасивних одержувачів, а як активних учасників місії церкви. Лише так можна справитися з різноманітними завданнями церкви, яка орієнтується на життєвий цикл сім’ї, послідовно приймаючи всі виклики, що з цього випливають. Як в природній сім’ї всі її члени задіяні в розвитку успішності проекту «сім’я», так і всі члени церкви беруть участь у розвитку сімейно-центричної церкви. Тут мова йде як про чоловіків, так і про жінок, як про дорослих, так і про дітей.

По-друге, змінюється значення самої церкви. Вона та її розвиток перестають бути центральною метою діяльності церкви. Першочерговим завданням стає розвиток сімей, які належать до церкви. Церква перестає бути самоціллю. Вона починає пов’язувати своє буття зі своїм завданням. А її завдання стосується світу, і тут воно спрямоване на розвиток сімей у світі.

По-третє, Фолі говорить про духовність, яка повинна змінитися. Якщо в класичній церкві на першому місці стоїть особиста побожність та особисте духовне зростання конкретного індивіда, то підкреслення ролі сім’ї виводить на перший план стосунки між людьми різних поколінь. Духовність набуває соціальної глибини і стає спільним досвідом. Вона менше клопочеться про трансцендентні, потойбічні питання, а більше впливає на життя, яке триває тут і тепер. Адже сім’ї щодня конфронтують з викликами, які вимагають розв’язання в повсякденному житті. Отож питання про потойбічне життя хоч і важливе, однак, не головне. Побожність того, хто формує сім’ю, близька до повсякдення.

По-четверте, таїнство подружжя слід пов’язувати не тільки з актом його утворення. Воно поширюється і на життя в подружжі та в сім’ї загалом. Тоді церква менше захищатиме церковно-правові аспекти подружжя, а більше працюватиме над формуванням подружнього і сімейного життя та турбуватиметься про повсякдення сім’ї. Тим самим вона не просто наблизиться до людей та їхніх потреб, а в загальному сприйматиметься, як важлива для життя інституція.

По-п’яте, Фолі наголошує на тому, що повинні відбутися зміни у сфері сексуальності. Важливим має стати не тільки продовження роду та сексуальність на рівні фізіології, а й радість від життя та партнерська відповідальність за благополуччя ближнього. Тим самим в поле зору потрапляють соціальні аспекти сексуальності та відповідальне ставлення до протилежної статі.

І врешті, Фолі називає богослужіння сімейно-центричної церкви. Якщо церква зосереджується на сім’ї, то богослужіння більше не може сприйматися як захід, який щотижня проводиться в сакральному просторі. Більше того, повинно ще додатися богослужіння в чотирьох стінах приватного дому і, можливо, саме йому має надаватися перевага перед усіма іншими формами богослужінь.

Якщо слідувати концепції сімейно-центричної церкви, сформованій священиком Фолі, то цих та подібних змін в церковному мисленні не уникнути. В такій церкві слід докорінно переглянути всі церковні програми, запитавши себе, яку роль вони відіграють в розвитку здорових сімей. Це зовсім не таємниця, що переважно всі зусилля пасторів у християнських церквах витрачаються на організацію та підтримку загальнодоступних заходів. В сімейно-центричній церкві ця енергія перш за все буде спрямована на роботу із сім’ями. При цьому і поодинокі люди не залишатимуться непоміченими, а будуть сприйматися, як важлива частина сімейної системи. Їхні потреби братимуться до уваги і задовольнятимуться, однак, відбуватися це буде не в індивідуалістичний спосіб, а в рамках стосунків у сімейному союзі. Так відбуватиметься підтримка спільності, будуватимуться мости між поколіннями, і члени сім’ї братимуть на себе відповідальність один за одного. Інакше кажучи, зосередженість на сім’ї уможливлює розвиток церкви та спільності в церкві.

Напрацювання священика Фолі стосуються класичної «Національної церкви» в Німеччині. Однак, якщо придивитися до них детальніше, то можна без вагань застосувати їх до кожної церкви чи общини. Навіть якщо певні богословські та догматичні акценти розставлені по-різному, структурні зміни будуть корисними для різних традиційних церков, Детальне дослідження співвідношення між церквою та сім’єю приведе нас до висновку, що «церква має зробити все можливе, щоб зміцнити подружжя та стосунки в сім’ї». У цьому полягає місія церкви — зміцнити сім’ю в церкві та в суспільстві.

З книги Йоганеса Раймера «Сімя — майбутнє Церкви»

"Благовісник", 4,2018