«Правильне спілкування» в сім’ї — міф чи реальність?

Перш ніж виявити, що є правильним, а що ні в спілкуванні — і в подружньому зокрема, — непогано було б ясно усвідомити, чим воно є насправді. Словникові визначення найчастіше виглядають приблизно так: СПІЛКУВАННЯ — це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, який охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного із взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.

Зрозумілим та очевидним є той факт, що всі ми в той чи інший спосіб спілкуємося — із Богом, із одновірцями, родичами, дітьми, друзями, близькими та, звичайно, зі своїми подружніми партнерами — чоловіками чи дружинами.

Саме спілкування — здатність або нездатність сприймати та передавати різноманітні повідомлення — часто стає причиною напруження, а то й конфліктів у сімейних стосунках. Причому не лишень між чоловіками та дружинами, але й між батьками та дітьми. Як же навчитися правильно спілкуватися, як призвичаїтися до зрозумілого способу не тільки передавання, але й сприймання інформації, щоб вона була для збудування як стосунків всередині родини, так і всередині Тіла Христового. Буде злагода всередині родини — матимемо мир у церкві, хоча, власне, сім’я і є малою церквою.

Нагадаємо прості та практичні поради, які допоможуть зробити спілкування всередині вашої родини якщо не ідеальним, то принаймні здоровим і таким, що будує, допомагає почуватися впевнено та відкрито.

Усі ми хочемо мати ідеальну родину. Але така родина — велика праця, багато зусиль та надмір терпіння. Не забуваймо також, що таку спільність можливо збудувати тільки за бажанням обох партнерів — як чоловіка, так і дружини. Якщо ви готові над цим працювати, віддаючи за все славу Богові, спробуйте застосовувати в повсякденні запропоновані принципи сімейного спілкування.

Поважайте кожного члена сім’ї. Поважати — це означає виявляти готовність приймати та рахуватися з думкою, звичками, інтересами, смаками іншої особи. Для декого це звучить нереально. Але повагу до себе постійно потрібно підтримувати й самому дотримуватися цього правила. Важко буде поважати людину, яка сама нікого не поважає. Принцип цей заповіданий нам самим Христом, який говорив: «Якою мірою міряєте, такою мірою відміряється і вам».

Навчіться не тільки розмовляти, але ще й слухати й чути. Ну, от і скажіть: як навчиться слухати людина, яка хоче тільки говорити? Ніяк. І це найбільша проблема нашого суспільства й церкви також. Ми часто не чуємо один одного. Люди ходять один до одного в гості не для того, щоб поспілкуватися, а просто для того, щоб по черзі розповісти новини зі свого життя. При цьому доброю подругою вважається та, яка почула хоча б половину зі сказаного. Ми вчимося ввічливо й докладно говорити, купуємо друзям подарунки та пам’ятаємо всі їхні дні народження почасти для того, щоб не відчувати себе самотніми, щоб у потрібний момент можна було комусь виговоритися. Але всього цього людина зможе домогтися тільки тоді, коли навчиться слухати. Тоді вона гарантовано стане цінною та значущою в очах оточуючих та членів своєї родини зокрема. Тільки тоді її небезпідставно визнають розумним співрозмовником. Адже коли ти когось слухаєш, то отримуєш масу корисної інформації від мовця. Радійте моментам, коли найдорожчі люди говорять із вами — вислуховуйте!

Окремо хотілося б звернути увагу на здатність батьків вислуховувати дітей — не позбавляйте їх шансу виливати свої почуття та переживання, цінуйте такими моментами. І якими б наївними та «безглуздими» вам не здавалися ті слова — уловлюйте кожне, тому що ви не просто слухаєте, а будуєте особливу близькість, якої усі ми так потребуємо та прагнемо в родинних стосунках.

Не менш цінним є слухання для розвитку нашої емпатії — здатності співчувати людині, яка говорить із нами. Чоловіки, не втрачайте шансу погомоніти з дружиною! Слухайте без намагання вирішити проблему, про яку розповідає ваша кохана. Ваша здатність просто почути її, вислухати в сотні разів для неї цінніша, ніж спроможність «по-чоловічому» вирішити «все й одразу». Слухайте, чуйте — і матимете щастя.

Навчіться поступатися один одному, тобто рахуватися із потребами іншої людини. Думайте про шлюб як про територію компромісів. Пам’ятайте свої шлюбні обіцянки, які можуть бути прекрасним нагадуванням, що ми повинні приймати один одного як подарунок від Господа. Ваш подружній партнер (чоловік/дружина) також мають власні бажання та мрії — тож ідіть назустріч один одному. Проявіть здоровий глузд, ніколи не роздмухуйте конфлікту. А коли вже конфліктна ситуація сталася — то не робіть із того трагедію, оскільки тільки від вас залежить ваша перемога чи поразка в ситуації. Конфлікт, за правильного підходу до його вирішення, може стати новою можливістю для зміцнення вашої родини та розвитку близьких, глибоких стосунків між вами. Не уникайте конфліктних ситуацій, а творчо підходьте до їхнього вирішення. Пам’ятайте: поступатися, слухати, йти на компроміси! Ваша мета — розвиток вашої родини.

Будьте тактовні, не дорікайте іншому за невдачі, особливо тоді, якщо не скористалися вашою порадою. Будьте креативними, ліпше ще раз підкажіть, що робити у важкій ситуації. Одна з найгірших фраз, через яку страждають тисячі українських родин — «а я ж тобі говорив/говорила…» Якщо прикрість вже сталася, то краще сконцентруватися на тому, як покращити чи виправити ситуацію, аніж піднімати градус емоційного напруження. Пам’ятаймо: наша мета в стосунках — побудова єдності. Єдність — це те, чого ми чекаємо від стосунків. Натомість, дорікаючи один одному в разі невдач, ми лишень поглиблюємо відчуження в шлюбі. А це те, що абсолютно протилежне єдності. Не давайте місця дияволові!

Не ображайте один одного, не використовуйте лайливих слів, навіть якщо ви розлючені через якийсь вчинок. Біблійний принцип «хай сонце не зайде у гніві» ще ніхто не відміняв — тож не нехтуйте ним. Заспокойтеся, дайте собі час «охолонути». Намагайтеся говорити спокійно, інакше ви просто відштовхнете людину — і конфлікт затягнеться. Пам’ятайте, що ваша мета не просто «довести свою правоту» чи навіть перевагу, а в тому, щоб дійти згоди та порозумітися зі своїм подружнім партнером. Не забувайте, що слова мають надзвичайну силу — і так само, як вони здатні будувати та підіймати, так само вони можуть руйнувати й принижувати. Будьте обережними, виваженими та стриманими. Ваша мета — збудування єдності в шлюбі.

Наступна річ, на яку хотілося б звернути особливу увагу, — чоловік та дружина мають вирішувати свої проблеми самі, без третіх осіб, та, за можливості, не в присутності дітей. Йдеться про те, що коли з’явилося непорозуміння в подружній парі, то перше, що варто їй зробити — говорити одне з одним. Ніхто, крім вас самих, не розуміється краще на ситуації, що склалася. Звичайно, бувають обставини, коли вкрай необхідна допомога ззовні — чи то сімейних консультантів, чи то психолога, чи пасторська допомога. Але спершу — чоловік та дружина самостійно докладають зусилля задля вирішення ситуації, яка склалася.

Не нарікайте один на одного нікому, особливо своїм родичам. Ця порада нібито продовження попередньої, але основна її ідея проста та полягає в тому, що всі сімейні негаразди чи виклики першочергово розглядаються всередині самої сім’ї. Говоріть, запитуйте, слухайте, дослухайтеся — і вам завше вдасться порозумітися, якщо ваше спільне прагнення полягає в тому, щоб покращити стосунки чи навіть змінити їх докорінно.

Не ображайтеся через дрібниці. Напевно, вам неодноразово доводилося чути, що все життя складається з дрібниць. Тому ви можете думати, що все має значення. І так, і ні. Лиш не забувайте, що є справді важливі речі, які суттєво впливають на стосунки та становлення родини, а є те, до чого можна призвичаїтися, а то й привчити себе. Поставте собі запитання: «Що зараз є пріоритетним для мене — прагнення довести свою правоту чи збереження миру в сім’ї?» Звичайно, ми не закликаємо вдаватися до маніпулювання (бо і таке, на жаль, трапляється), а лишень заохочуємо звертати увагу на першочергове та проявляти поблажливість до членів своєї родини.

Не запрошуйте гостей додому, не обговоривши таке запрошення із чоловіком/дружиною (іншими членами сім’ї). Тут усе не складно: ваша оселя — спільний простір для усіх членів родини, і, відповідно, кожен має право почуватися в ньому комфортно. Тож перш ніж запросити гостей — переконайтеся в тому, що ваш подружній партнер поділяє ваше бажання. Знову ж таки — ніщо так не вчить добрій та продуктивній комунікації, як відкритість та прозорість у проговорюванні своїх очікувань.

Виробіть єдині правила виховання дітей: однакові вимоги, систему заохочень та покарань. Сімейні консультанти стверджують, що саме тема виховання дітей є однією з найбільш конфліктних. А найбільша помилка батьків — неузгоджені моменти щодо вимог, заохочення та покарання. Знайдіть таку систему координат, у якій чоловік та дружина (тато й мама) будуть спільниками, партнерами в процесі виховання дитини. Обговорюйте, дискутуйте між собою, але завжди виступайте спільним «фронтом» у комунікації з дітьми. Вони мають чітко знати — мама й тато єдині у своєму рішенні. Що сказав один — неодмінно підтвердиться вустами іншого. Це і є правильне спілкування. У такий спосіб ви навчаєте своїх дітей (даєте їм приклад), що подружжя — це спільність думок та здатність до цілісності. Згодом цю рису переймуть і ваші діти.

Не читайте особисті листи та щоденники інших членів вашої родини. Кожен має право на власний простір. Ставтеся до нього з повагою та навчайте цього своїх дітей. Це те, що в майбутньому може привчити їх цінувати інших та виявляти повагу до меж інших людей. Заходячи до кімнати (навіть дитини), потрібно постукати. Поважайте особистий простір членів вашої родини — це те, що зміцнить вашу близькість та зробить спілкування цілісним та відкритим.

Не обговорюйте дітей у присутності родичів чи при інших людях. Пам’ятаймо, що справа виховання наших нащадків — перш за все наша відповідальність. Не забуваймо, що діти «подарунок від Господа», а тому дбаймо про них самостійно. Навіть маючи напругу в стосунках з дітьми, шукаймо розради в спілкуванні один із одним, як чоловік та дружина. У разі потреби можемо звернутися до старших за порадою, а чи навіть до професійних педагогів, вихователів, психологів. Але ні в якому разі не обговорюйте деталі негараздів виховання дітей з родичами чи незнайомими людьми. Цінуйте довіру, яка є. Закономірним є й те правило, що в присутності дітей ми (батьки) не «перемиваємо кістки» іншим членам родини чи просто третім особам. Дбайте, щоб довіра, яку мають діти до вас, не руйнувалася. Конфіденційність — це те, що дозволяє вам бути не просто відкритими один до одного в родині. Це те, що допомагає створювати атмосферу приязні та довіри.

Не приносьте стереотипів спілкування з роботи додому, удома ви не на роботі. Удома всі рівні, навіть якщо хтось заробляє більше. Не усім нам щастить працювати в здорових колективах, а тому зважайте на стиль спілкування там, де ви є. Не переносьте нездорових стосунків та своїх негараздів із робочого місця на своїх домашніх. Усе, що вас напружує на роботі, — залишайте за порогом родинного гнізда. Пам’ятайте, що ваша мета — будувати єдність зі своїм подружнім партнером та усіма членами родини. Тож зважайте на стиль спілкування.

Ніколи не мовчіть довго після конфлікту чи сварки. Це те, що ніяк не сприяє побудові єдності в шлюбі та загалом у родині. Для чого вам роз’єднуватися, коли ви прагнете об’єднуватися? Навіть коли ви почуваєтеся ображеними, найкращий спосіб владнати конфліктну ситуацію — проговорити її. І навіть якщо вам потрібно трохи часу, щоб зібратися з думками, то повідомте про це свого партнера чи члена родини: «Ти знаєш, мені потрібно трохи часу — ми поговоримо про це через кілька годин». Це дає вам простір для обдумування та можливість заспокоїти емоції, а іншій особі — відчуття того, що вона має шанс на обговорення. Це і є ознакою здорового спілкування в родині.

Піклуйтеся одне про одного, нехай інші відчувають, що ви їх любите. Звичайно, слова та стиль спілкування важливі — як ми говоримо, якою лексикою користуємося, але, разом із цим, практичні дії відкривають безліч шляхів до розбудови здорового спілкування.

Друзі, пам’ятайте, що такт, уміння знаходити спільну мову, взаємна ввічливість — ось що є основою для повноцінного спілкування в родині.

Божих вам благословень.

Матеріал підготовлений відділом сім’ї Української Церкви ХВЄ

"Благовісник", 3,2018