Ціна розмитих слів

«Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (Пр.18:21).

Ми відповідальні за своє життя, свої вчинки і свої слова. Відповідальність — це приведення себе у відповідність з умовою, поставленою суспільством чи самою особою щодо себе. Здатність узяти на себе відповідальність є ознакою духовності, яка нелегко дається, бо за неї завжди треба платити ціну.

Зауважив, що люди нині найбільше ігнорують вплив слова. Люди звертають увагу на події, вчинки, на політичні процеси чи природні катаклізми — те, що видиме. Але менше уваги звертають на те, що говорять. А слово — дуже потужний інструмент впливу. У США був випадок, коли один чоловік вирішив стрибнути з високого моста й таким способом покінчити з життям. Це побачив поліцейський, тихенько підійшов до нього й став із ним розмовляти. Вони якийсь час розмовляли біля того моста, а потім стрибнули з нього разом. Тобто аргументи цього неврівноваженого чоловіка виявилися сильнішими.

Словом можна людину підняти, а можна й убити, без крику — звичайним спокійним словом. Думаю, що немає на землі людини, яка б ніколи не страждала від ран, завданих словом.

Слово як основа творіння

Потужну силу слова ми бачимо в процесі творення світу. У Писанні сказано: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів.1:1-3). Є певні умови створення матерії, визначені вченими-фізиками. Для того, щоб виникла якась нова матерія, потрібні простір, матеріал для її формування (заповнювач), енергія, інформація та час. Бог творив світ, опираючись на це. Спочатку Він створив небо й землю — тобто простір і матерію-заповнювач. Потім Він створив енергію — світло. Усе це Він творив за допомогою інформації — слова, дотримуючись певних часових меж — «і був вечір, і був ранок». Якщо уважно прочитати про створення світу, то побачимо, що ключовим чинником була саме інформація — слово. Без слова буде хаос.

Формування слова

«Слово — найсильніша зброя», — зазначив у свій час Аристотель. Усім відомі слова Тараса Шевченка: «Ну що б, здавалося, слова... / Слова та голос — більш нічого. / А серце б’ється — ожива, / Як їх почує!.. / Знать, од Бога / І голос той, і ті слова / Ідуть меж люди!»

Іван Франко про слово сказав так: «Якби ти знав, як много важить слово, / Одно сердечне, теплеє слівце! / Глибокі рани серця як чудово / Вигоює — якби ти знав оце!»

Отже, слово — це потужний інструмент. Звідки ж воно походить і як діє? Якби з приміщення, де ми перебуваємо, чи з довкілля, у якому живемо, забрати все повітря, ми б не могли чути звуків, навіть якщо б голосно кричали один до одного. Але не наявність повітря творить слово. Слово виникає завдяки функціонуванню в нашому тілі відповідних органів, проте й не вони творять його. Ці органи лише допомагають це слово відтворити. Слово народжується в нашому мисленні. Для позначення місця, де виникає слово, в Писанні часто використовується слово «серце». Воно вживається в переносному значенні — як осере­док духовного світу людини. І слово, яке ми хочемо вимовити, зароджується саме там. Із внутрішнього духовного осередку слово, яке хочемо проказати, завдяки певним імпульсам прямує в мозок, де сигнал одягається у форму вираження відповідно до мови, якою володіє людина. І, зрештою, ми чуємо слово, яке фізично всього лише коливання повітря. Звісно, процеси від виникнення слова в серці до його промовляння відбуваються миттєво, проте ми повинні навчитися контролювати їх. Тому що слова, які походять з нашого серця, проникають через слух і мовний центр у мозку в серце людини, до якої ми звертаємося, і викликають певну реакцію.

Уявіть собі, щоб до вас підійшов хірург і сказав: «Чи можна, я акуратно розріжу твої груди й подивлюся на серце?» Ця пропозиція видалася б нам безумством. Але як багато людей дозволяють собі, не беручи на себе відповідальності за своє слово, ранити серця інших людей!

Розмиті кордони в комунікації

Немало людей отримують сердечні рани тільки тому, що руйнуються межі у сфері мовлення. Є певні межі в будь-якій сфері, перетинати які небезпечно для здоров’я та й іноді для життя. Кордони та межі створені Богом. Він обмежив море й сушу, день і ніч. Він установив певні правила для життя та спілкування між людьми. Є, на жаль, віруючі люди, які не зважають на кордони й вважають, що так краще для них. Але ніколи в історії людства Бог не використовував, не використовує і не буде використовувати «відв’язаних» людей, які брикають без жодних обмежень.

Які ж є обмеження в комунікації? Уявіть собі двох людей, які спілкуються. У певну мить один передає інформацію, а інший її сприймає. Проте на дорозі цієї передачі є перешкоди, які можуть заважати точності передавання інформації. Ці перешкоди беруть початок від гріховної адамової природи і є в кожному з нас: і в тому, хто передає інформацію, і в тому, хто її приймає. Сприймання інформації також залежить від різних обставин і ситуацій, а також від стану людей.

Утім, є явні зловживання, коли той, хто доносить інформацію, явно перетинає окреслені межі. Одним із зловживань є маніпуляція — непомітний вплив, що полягає у приховуванні чи спотворенні інформації для досягнення певних особистих цілей, які невідомі тому, хто сприймає інформацію.

Поспішність — це ще одне зловживання. Іноді людина може висловити інформацію поспішно, не проаналізувавши й не опрацювавши її. Поспішність може призвести до розмитості інформації, відсутності в ній конкретики або ж до спотворення фактів. Відомий дуже цікавий випадок, який передував падінню Берлінської стіни в 1989 році. Політики домовилися розпочати цей процес і на документі вказали, що робити це потрібно негайно. Рішення стосувалося не населення, а передусім державних служб, яким цей лист був адресований. Проте новопризначений секретар із питань інформації Гюнтер Шабовскі неправильно витлумачив слово «негайно» на відповідному документі. І у своєму першому публічному виступі 9 листопада 1989 року під час прес-конференції в прямій трансляції по телебаченню НДР зачитав повідомлення про новий вільний порядок виїзду громадян НДР за кордон. На питання британського кореспондента, коли нові правила наберуть чинності, Шабовскі відповів: «Негайно». Новина призвела до того, що через кілька годин до пропускних пунктів через Берлінську стіну попрямували тисячі берлінців і зажадали їх відкрити. Зрештою, начальник одного з пунктів, підполковник Егер, віддав наказ не перешкоджати демонстрантам і пропустити їх. Тоді маніфестанти відразу розпочали стихійний демонтаж невеликих ділянок муру. Так відбулося так зване падіння Берлінської стіни. Отак поспішність у словах може привести до несподіваних ситуацій.

Ще однією передумовою для розмитості кордонів є непоінформованість. Хай Господь по-особливому береже служителів, які стоять за кафедрою. Застерігаю вас: ніколи не передавайте неперевіреної інформації, бо можна потрапити в халепу одразу ж на місці.

Відсутність мотивації також призводить до розмитості кордонів. Людина може володіти інформа­цією, але, не маючи правильної мотивації, може донести цю інформацію нечітко й тим самим не заохотити інших.

Злість чи боязливість можуть розмити інформацію, спотворити її або ж зовсім не донести до слухача.
Отже, та інформація, яку ми хочемо донести до інших, може бути спотвореною через безліч факторів.

Розмитість при сприйнятті інформації

Сприйняття інформації відбувається через певні фільтри, які можуть спотворити її. Серед них: критичність, нездатність зрозуміти, неправильне сприйняття мотивів мовця і змісту його слів. Правильно зрозуміти іншу людину заважає втомленість, зайнятість, упертість, відсутність любові. Тож навіть та інформація, яка була подана правильно, спотворюється тими, хто сприймає її, що викликає неправильний зворотній зв’язок між тими, хто веде бесіду.

Фактори комунікації

Чи ж легко взяти відповідальність за слова, які проходять такий складний маршрут, перш ніж на них правильно відреагують? Проте дуже важливо цю відповідальність взяти. Для цього потрібно пам’ятати чотири основні фактори спілкування, які слід враховувати:

1. Якщо ви щось сказали, то це не означає, що вас почули.
2. Якщо вас почули, то це не означає, що вас зрозуміли.
3. Якщо вас зрозуміли, то це не значить, що з вами погодилися.
4. Якщо з вами погодилися, то це не гарантує того, що так діятимуть.
Це реалії, з якими не раз доводилося стикатися кожному з нас.

Біблійні поради щодо нашого мовлення

Писання закликає нас бути небагатослівними. «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний» (Пр.10:19). Щоб бути зрозумілим, треба вчитися висловлюватися лаконічно. Лаконічні висловлювання більш обдумані й точні. Одного проповідника запитали, скільки йому потрібно часу, щоб підготуватися до 15-хвилинної проповіді. Він відповів: «Як мінімум, декілька годин». — «А до півторагодинної проповіді?» — «Я вже можу проповідувати».

Досконалість мовлення передбачає самоконтроль: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Як.3:2). Тобто така людина бере на себе відповідальність за свої слова.

У наших словах не має бути лукавства. Ми повинні бути послідовними в слові. «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мт.5:37). Я не маю на увазі, що ми повинні спілкуватися лише за допомогою слів «так» або «ні», хоча є люди, які таким способом спілкуються. Цей уривок Писання говорить про конкретику наших слів і закликає, щоб у наших словах не було розмитості.

Ми повинні пильнувати, щоб наші слова не були порожніми. «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт.12:36). Я думаю, що кожен із нас може згадати порожні моменти зі свого життя. Ми б хотіли повернутися туди й наповнити їх змістом, але час втрачено. І порожнє життя часто є плодом пустих слів. Нині багато людей тратять свій час у різних чатах. Слово «чат» у перекладі з англійської означає «базікання», «балаканина». Марнуючи час за пустими балачками, ми впускаємо порожнечу у своє серце.

Писання нас застерігає від людей, які говорять облесливі слова: «І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибель не дрімає!» (2Петр.2:3). Нині ми стикаємося з різними людьми, які пропонують нам різноманітний духовний продукт. Зверніть увагу, будь ласка, на тональність, із якою звертаються ці люди до вас. Часто за допомогою облесливого тону розмивається істина. А потім пропонується альтернативний продукт.

Серйозною проблемою є вживання нецензурної лексики. «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф.4:29). Віруючі люди можуть не вживати брутальних нецензурних слів, проте український народ настільки креативний, що він вигадав замінники цих слів. Але ж їх промовляння викликає той самий дух.

Наслідки розмитості в словах

Ціною розмитих слів є гріхопадіння. Пригадайте перше гріхопадіння, коли диявол сказав Єві: «Чи правду сказав Бог?.. Ні, не помрете…» Це розмиті слова, які призвели до гріха. Гріхопадіння у свою чергу веде до ще більшої розмитості висловлювань. Каїн, який вбив Авеля, відповів Богові доволі розмитими висловлюваннями, у яких не було розкаяння, а лише запеклість.

Ще одним наслідком розмитості в словах є зрада. «Радуйся, раві», — сказав Юда, підійшовши до Ісуса і поцілувавши Його. Це було зовсім не те, що хотів сказати Юда. Це були розмиті слова, які не відображали стану серця Христового зрадника. І закінчилося його життя досить трагічно.

Коли слова розмиті, наслідком можуть стати також війни. У 1945 році від Японії зажадали повної капітуляції. Уряд країни обрав стратегію ігнорування й неприйняття жодних рішень. У заяві у відповідь прем’єр країни Кантара Судзукі використав слово «мокусацу», яке означає «ми подумаємо» або «без коментарів».

ерекладач зрозумів це слово по-іншому і переклав як «ми відкидаємо». І це стало останнім поштовхом для ядерної атаки на Японію, у результаті якої загинуло 160 тис. осіб, після чого Японія підписала акт про беззастережну капітуляцію. Такою страшною для цієї країни виявилася ціна розмитих слів.

Часто люди поспішно говорять чи роблять щось. Але я раджу всім: перш ніж щось казати, добре обдумайте, поговоріть із собою і візьміть відповідальність за кожне слово, проказане вами. Не допускайте у своє життя розмитих слів, не приймайте їх з уст інших людей і самі не випускайте у світ таких слів, щоб не довелося вам у житті платити аж надто високу ціну за них.

Віктор ВОЗНЮК

"Благовісник", 3,2018