Благовісник

Віра та життя

Вистояти наодинці

«А Даниїл… славив свого Бога…» Книга пророка Даниїла, 6:10-17

Що зробив Даниїл, довідавшись про підписання едикту, який не може бути відмінений?

Він учинив не так, як учинили б багато хто з нас. Ми піддалися б паніці або прореагували якимось іншим схожим способом. Якби хоч одне слово, подібне до тих, які були в царському декреті, виявилося узаконеним сьогодні, багато хто з нас став би поспіхом обходити доми один одного або, сподіваючись емігрувати, кинулися б у найближчий аеропорт. Душі наші наповнилися б найгіршим із різновидів хвилювання.
Що ж зробив Даниїл? Він поводився як зазвичай, так, як це робив і перед тим. Він такий само непохитний, незворушний і незмінний.

Хоча обставини, безумовно, змінилися, вони не змінили чоловіка Божого. Він мав звичай три рази на день молитися Богові, стоячи перед відчиненими вікнами у бік Єрусалима. Довго пробувши у вигнанні, він не забув ні міста, ні країни, яких його позбавили. Не забув він і про обіцянку Бога відновити Ізраїль і відбудувати Єрусалим.

Як же міг Даниїл молитися настільки відкрито? Хіба не велить нам Господь ввійти у свою кімнату, зачинити двері й таємно молитися своєму Небесному Отцеві? (див. Мт.6: 6).

Нам слід пам'ятати, що Даниїл займав важливий державний пост у східній імперії. Слуги, мабуть, снували по всьому його дому, і в нього не було можливості усамітнитися. Він не міг тримати в таємниці свої релігійні обряди. Тепер же навколо ще й були шпигуни, які мали намір підгледіти, чи князь поклоняється Богові в період дії указу. Хоча Даниїл свої молитви ніколи не виставляв на показ, він ніколи й не тримав їх у секреті. Робити як зазвичай означало, що й тепер вони не можуть бути утаємниченими.

У точній відповідності з заведеним порядком, три рази на день Божий чоловік простягався ниць перед Богом. Загроза смерті не означала, що йому не потрібно чинити праведно. Праведність завжди залишається праведністю. Обставини можуть змінюватися, але Божественні абсолюти не змінюються. Як уже підкреслювалося раніше, обов'язок, яким ми керуємося у своєму житті, полягає в тім, щоб навіть якщо небеса рухнуть на землю, робити те, що є правильним. Відповідальність за наслідки несе Бог.

Як же цей старик зміг зберегти таку стійкість, проявляти таку мужність і віру?

Такі риси не з'являються в житті людини раптово. Виробивши протягом свого життя звичку говорити злу «ні!», Даниїл мав силу знову робити це саме в настільки жахливі часи.

Знайти пояснення 11-му віршу ми зможемо, перечитавши спочатку вірш 8 першого розділу. Тоді чотирнадцятирічний юнак поклав «собі на серце, що він не оскверниться». У юності Даниїл відмовився зробити порівняно незначний гріх. З якими б гріхами не доводилося йому стикатися протягом життя, його відповіддю їм завжди була тверда відмова. Він привчив себе до неухильної дисципліни, яка зобов'язує казати «ні!» усьому гріховному.

Щодня кажучи гріху «ні!», ми стаємо більш здатними так само вчинити й наступного разу. Але варто нам одного разу поступитися, і наша здатність чинити опір знизиться.

Вважаю, що справжнім левовим лігвом для Даниїла виявилася його спальня. Він знав, що, не послухавшись веління царя, буде пошматований дикими звірами й позбудеться життя. Але зате він не зречеться свого свідчення! Однак, як ми вже згадували, сатана воліє, щоб ми зберегли життя й втратили своє свідчення.

Отож, очевидно, що кожен раз, коли Даниїл ставав на свої коліна для молитви, він піддавався диявольським спокусам. Не важко собі уявити, які думки проносилися в його свідомості. «Чому ти не полегшиш свого становища? Подумай, яку посаду ти обіймаєш і якими привілеями користуєшся. Подумай про той вплив, який ти зможеш і раніше робити, якщо будеш дорожити своєю нинішньою посадою. Забезпеч своє майбутнє, не помолившись Богові протягом найближчих тридцяти днів. Навіщо жертвувати своїм життям заради короткочасної насолоди молитвою? Якщо хочеш, піднось молитви потай, у глибині своєї душі, але навіщо робити це саме так, як ти завжди робив? ти обов'язково звернеш на себе увагу і втратиш усе. Невже молитва така важлива? Чи дійсно варто так чинити? Принаймні, ти міг би вирушити для вознесіння молитов туди, де найімовірніше тебе не побачать ні шпигуни, ні домашні. Навіщо тобі молитися у всіх на виду? Адже через якихось тридцять днів небезпека мине і ти зможеш поводитися так, як і раніше».

Ця спокуса відвідувала Даниїла вранці, у середині дня й увечері. Ймовірно, коли він думав про своє становище, в його думках пролітали тисячі переконливих доводів, що виправдовують відмову від того, що він завжди робив. Чи може хто-небудь сказати, наскільки виснажливою була така щоденна, нав'язлива спокуса?

Є багато духовно міцних віруючих, яких неможливо зламати сильною і раптовою спокусою, але при поступовому тиску їхній опір може слабнути. Відомий тактичний прийом диявола полягає в прагненні виснажити терпіння святих Всевишнього (див. Дан.7: 25). Він прекрасно знає, що крапля по краплі й камінь довбає. Тому, спокушуючи, він часто діє не різко й напористо, а витончено й м'яко. Він знову й знову пропонує те саме, поки не приверне до нього увагу. Він насаджує думку, що якийсь там гріх не тільки не принесе шкоди, але насправді може бути корисним. Будучи злом, він цілком здатний поставати у вигляді ангела світла. Найчастіше віруюча людина поступається натиску сатани – і її свідчення пропадає.

Але сатані довелося переконатися, що стосовно Даниїла його перевірена тактика абсолютно не має успіху. Тиск цієї щоденної спокуси став для вірного чоловіка Божого справжнім випробуванням. Саме це було для нього справжнім левовим ровом. І все ж щоразу він казав: «Ні!» «Він падав на свої коліна і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим» (11).

Шпигуни виявили непохитну послідовність в поведінці Даниїла. Він залишився таким самим, як і раніше. Ніщо не позбавляло його спокою, він зберіг свою постійну твердість. Нам, безперечно, слід визнати, що його мужня відмова поступитися почуттю страху й піддатися витонченим пропозиціям диявола виявилася більшим дивом, ніж звільнення з пащ левів.

З книги «Устоять в одиночку»

Стюарт ОЛІОТТ

"Благовісник", 1,2015