Благовісник

Віра та життя

Відновлюючи зруйноване спілкування

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення…
2Кор.5:18

Розладнані стосунки завжди варті того, щоб їх відновити

Оскільки все життя полягає в тому, щоб учитися любити, Бог хоче, щоб ми по-справжньому цінували взаєминами з людьми і докладали всіх зусиль, щоб зберігати їх і не ставити на них хрест всякий раз, коли виникає непорозуміння, образа чи конфлікт. Більше того, в Біблії сказано, що Бог довірив нам служіння відновлення порушених взаємин (див. 2Кор.5:18). Не випадково значна частина Нового Заповіту присвячена вченню про те, як нам спілкуватися один з одним в мирі та злагоді. Апостол Павло писав: «Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!» (Фил.2:1,2). Павло вчив, що однією з ознак духовної зрілості є наше вміння розумітися один з одним (див. Рим. 15:5).

Христос хоче, щоб членів Його сім'ї пізнавали саме за любов'ю між ними, а порушене спілкування серед християн свідчить якраз про зворотне і приносить церкві тільки ганьбу й неповагу з боку невіруючих. Ось чому апостолу було так соромно через те, що члени коринтської церкви ділилися на войовничі угруповання і навіть подавали один на одного до суду! «На сором вам кажу: невже нема між вами ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?» (1Кор.6:5) — писав він, звертаючись до них. Він був неприємно вражений тим, що в церкві не знайшлося жодного члена, досить зрілого для того, щоб мирно вирішити конфлікт, що виник. У тому ж самому посланні він пише: «Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1Кор.1:10).

Якщо ви бажаєте відчувати Боже благословення у своєму житті й хочете, щоб оточуючі бачили у вас Боже дитя, вам потрібно стати миротворцем. Ісус казав: «Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими» (Мт.5:9). Зверніть увагу, Ісус не казав: «Блаженні миролюбні», тому що жити в мирі та злагоді подобається всім. І Він не казав: «Блаженні незворушні», яких ніколи нічого не турбує. Він сказав: «Блаженні ті, хто трудиться заради миру», активно прагне до розв'язання конфлікту. Миротворців серед нас досить мало, тому що домагатися примирення дуже й дуже нелегко.

Оскільки ми створені для того, щоб бути частиною Божої сім'ї, а друга мета нашого земного життя полягає в тому, щоб навчитися любити людей і по-справжньому з ними спілкуватися, вміння відновлювати мир є одним із найважливіших серед тих, які можна здобути. На жаль, більшості з нас ніколи не вчили мистецтву вирішення конфліктів.

Прагнути до миру — не означає уникати конфліктів. Бігти від проблеми, прикидатися, що її не існує, або боятися про неї заговорити — все це справжнісіньке боягузтво. Ісус, Князь миру, ніколи не боявся конфліктів. Бувало, Він навіть провокував їх заради загального блага. Іноді нам потрібно ухилитися від конфлікту, іноді доведеться самим його викликати, а іноді — вирішувати. Ось чому так важливо молитися про постійне керівництво Святого Духа.

Прагнути до примирення — не означає вести політику умиротворення. Ісус зовсім не закликав нас до того, щоб ми завжди поступалися, дозволяли іншим сідати собі на голову й витирати об нас ноги. З деяких питань Христос теж відмовлявся йти на компроміс і твердо стояв на Своєму, незважаючи на злісний опір.

Як відновити взаємини

Бог покликав нас, віруючих, виконувати «служіння примирення» (2Кор.5:18). Дозвольте мені перерахувати сім біблійних принципів відновлення зруйнованих взаємовідносин.

Перш ніж розмовляти з людиною, поговоріть з Богом. Обговоріть з Ним виниклу проблему. Якщо насамперед ви будете про це молитися замість того, щоб розпускати плітки про те, що сталося, з кимось третім, то побачите, що найчастіше Бог або змінюватиме ваше власне серце, або без вашої допомоги змінить того, з ким у вас конфлікт. Усі наші взаємостосунки стануть набагато більш мирними, якщо ми будемо більше про них молитися.

Як робив колись псалмотворець Давид, використовуючи молитву для того, щоб вилити Богові свої почуття. Розкажіть Йому про своє незадоволення. Заволайте до Нього. Його ніколи не шокує і не дивує наш гнів, образа, невпевненість чи якісь інші емоції, так що прямо скажіть Йому, що ви відчуваєте.

В основі більшості конфліктів лежать незадоволені потреби. Деякі з цих потреб може задовольнити лише Бог. Вимагаючи від людей — чи то друзі, хтось із подружжя, начальники чи члени сім'ї — задовольнити потребу, яку здатний вирішити тільки Бог, ми самі напрошуємося на розчарування й образу. Жодна людина не може забезпечити всі наші потреби. На таке здатний тільки Бог.

Апостол Яків помітив, що багато з наших конфліктів породжуються тим, що ми майже не молимося: «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте…» (Як.4:1,2). Замість того, щоб надіятися на Бога, ми сподіваємося, що друзі й близькі зроблять нас щасливими, а потім сердимося на них, коли цього не відбувається. А Бог запитує нас: «Чому ж ви з самого початку не звернулися до Мене?»

Завжди беріть ініціативу на себе. Неважливо, хто з вас кривдник, а хто ображений. Бог завжди чекає, щоб ви зробили перший крок до примирення. Не треба чекати ініціативи з іншого боку. Підійдіть до нього або до неї першим. Відновлювати зруйновані взаємостосунки так важливо, що Ісус заповідав робити це перед тим, як іти поклонятися Богові: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара» (Мт.5:23,24).

Коли стосунки стають напруженими або взагалі рвуться, слід негайно планувати мирні переговори. Не треба відкладати їх на потім, придумувати відмовки або обіцяти самому собі: «Коли-небудь я цим займуся». Постарайтеся якомога швидше зустрітися з цією людиною особисто. Затримка тільки поглиблює почуття образи й погіршує ситуацію. Якщо конфлікт так і залишається невирішеним, то час нічого не лікує, а лише роз'ятрює завдані рани.

Крім усього іншого, швидкі дії зменшать духовні втрати вам самим. Біблія каже, що невирішений конфлікт не тільки викликає в нас безліч неприємних емоцій, але й перешкоджає нашому спілкуванню з Богом, так що ми не отримуємо відповідей на свої молитви (див. 1Ів.4:20-21, 1Петр.3:7). Друзі Йова нагадали йому: «Гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному» і ти тільки « розшарпуєш душу свою в своїм гніві» (Йов 5:2, 18:4).

Успіх мирних переговорів часто залежить від правильного вибору місця і часу їх проведення. Не треба зустрічатися, коли один з вас поспішає, відчуває себе втомленим або знає, що вашу зустріч обов'язково перерве хтось третій. Для такої розмови наймудрішим буде вибрати такий час, коли обидві людини перебувають у найкращій формі.

Поставтеся до почуттів іншого зі співчуттям і розумінням. Це означає, що слухати потрібно більше, ніж говорити. Перш ніж ви спробуєте вирішити свої незгоди, треба вислухати і зрозуміти почуття один одного. Павло радив: «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Фил.2:4). Слово, перекладене в нас як «дбати», у грецькому оригіналі звучить як «скопос». Саме від нього походять такі слова, як мікроскоп і телескоп. Воно означає «пильно дивитися», «придивлятися». Зосередьте свою увагу на почуттях, а не на фактах. Почніть з жалю, а не з можливих способів вирішення конфлікту.

Не намагайтеся з самого початку відкидати почування інших людей і казати їм, що їхні почуття безглузді й неадекватні. Просто слухайте. Дозвольте їм вилити, скинути з душі всі свої емоції, не стаючи при цьому в глухий захист. Кивайте головою на знак розуміння, навіть якщо ви не згідні. Почуття не завжди бувають істинними або логічними. Навпаки, образа часто змушує нас чинити нерозумно й думати справжні дурниці. Давид зізнавався: «Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!..» (Пс.72:21-22). Усі ми ведемо себе жахливо, коли не знаходимо собі місця від болю й образи.

І навпаки, Біблія каже: «Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною» (Пр.19:11). Терпіння народжується з мудрості, а мудрість — з уміння вислуховувати чужу точку зору. Слухаючи, ми ніби говоримо співрозмовнику: «Я ціную твою думку. Мені небайдужі наші взаємини, і мені важливий ти сам». Правдива приказка: людям все одно, що ми думаємо, поки вони не побачать, що нам не все одно.
Щоб відновити втрачені стосунки, «кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування» (Рим.15:2). Щоб терпляче вбирати в себе чужий гнів, особливо коли він необґрунтований, потрібна самовідданість. Але ж Христос теж пожертвував Собою заради нас. Згадайте, скільки люті й глузувань довелося перенести Ісусу для того, щоб врятувати нас: «…Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене» (Рим.15:3).

Визнайте свою частину провини в конфлікті. Якщо ви серйозно взялися за відновлення тих чи інших стосунків, для початку вам доведеться визнати власні помилки й гріхи. Ісус сказав, що тільки так ми зможемо побачити ситуацію в правдивому світлі: «Вийми перше колоду із власного ока — і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого» (Мт.7:5).

Оскільки у кожного з нас є «сліпі плями», вам може знадобитися участь третьої людини, яка допоможе вам тверезо оцінити вашу поведінку ще до того, як ви будете розмовляти з другим учасником конфлікту. Крім того, попросіть Бога показати вам, яка частина провини за конфлікт лежить на вас. Запитайте Його: «Можливо, вся справа в мені? Можливо, я вимагаю нездійснимого, проявляю нетактовність або надмірну вразливість? У Біблії написано: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо…» (1Iв.1:8). Щире розкаяння — це могутня сила, що сприяє примиренню. Часто наші способи вирішення конфліктів тільки роздмухують й посилюють колишню образу. Але коли ви починаєте з того, що смиренно визнаєте свої помилки, гнів вашого співрозмовника відразу ж пропадає, і йому вже не потрібно накидатися на вас із звинуваченнями: адже він, швидше за все, очікував, що ви будете захищатися. Не треба виправдовуватися або перекладати провину на чужі плечі; краще просто й чесно зізнатися в тому, наскільки ви самі винні у виникненні конфлікту. Візьміть на себе відповідальність за свої помилки і попросіть прощення.
Вирішуйте проблему, не нападаючи на людину. Ви не зможете вирішити проблему, якщо прагнете тільки до того, щоб вияснити, хто в ній винен. Вибирайте: або одне, або інше. У Книзі Приповістей сказано: «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Пр.15:1). Гнів не допоможе вам як слід пояснити, що ви думаєте з приводу того, що сталося. Так що підбирайте слова мудро. М'яка, лагідна відповідь завжди краща за дошкульний сарказм.

Вирішуючи конфлікт, важливе не тільки те, що саме ми говоримо, але і як ми це робимо. Якщо висловлювати свої думки образливим тоном, ваш співрозмовник неодмінно буде захищатися. Бог каже, що «мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки» (Пр.16:21). Колючими промовами вам не вдасться нікого ні в чому переконати. Бурчання й прискіпливість теж користі не принесуть.

Під час холодної війни обидві сторони домовилися, що оскільки деякі види зброї мають величезну руйнівну силу, то їх не потрібно ніколи використовувати. Сьогодні хімічна й біологічна зброя перебуває під забороною, а запаси ядерного озброєння потихеньку знищуються. Заради збереження спілкування вам теж потрібно знищити свій арсенал зброї, згубного для будь-яких стосунків. Це осуд, приниження, порівнювання людини з кимось іншим, наклеювання ярликів, образа, зверхня поблажливість і сарказм. Можна сперечатися, не вбиваючи один одного словами. Павло підсумовує цей принцип в Посланні до ефесян: «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф.4:29).

У міру можливості прагніть до співпраці. Павло писав: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим.12:18). Мир завжди чогось коштує. Іноді він коштує нам гордості, часто — егоїзму. Ради справжнього спілкування ми повинні робити все можливе, щоб досягти компромісу, пристосуватися один до одного і чимось поступитися (див. Рим.12:10, Фил.2:3). Сучасний переклад Нового Заповіту «The Message» передає сьому заповідь блаженства так: «Блаженні ви, коли показуєте людям, як трудитися разом, замість того, щоб конкурувати чи сваритися. Саме тоді вам відкривається, хто ви такі насправді, і ви усвідомлюєте своє місце в Божій родині» (Мт.5:9).

Робіть наголос на примиренні, а не на повному усуненні суперечностей. Нерозумно і нереально вимагати від людей, щоб вони завжди і в усьому один з одним погоджувалися. Примирення робить акцент на взаєминах, а прагнення досягти якогось рішення приділяє основну увагу самій проблемі. Коли ми дбаємо передусім про стосунки, проблеми втрачають свою значимість і часто стають неважливими.

Можна відновити стосунки, навіть якщо не вдається знайти компромісу. Християни часто дотримуються різних і притому цілком обґрунтованих поглядів, але ж можна залишатися при своїй думці, не переходячи при цьому на рівень особистих кривд і образ. Один і той самий діамант виглядає по-різному, якщо дивитися на нього з різних сторін. Бог закликає нас до єдності, а не до однаковості, і можна йти поруч, взявшись за руки, навіть якщо ми не відповідаємо на всі питання однаково.

Це не означає, що потрібно махнути на все рукою і навіть не мучитися шукати спільне рішення. Можливо, для цього вам доведеться розмовляти ще і навіть сперечатися, але робити це в дусі миру та злагоди. Примиряючись, ми «закопуємо сокиру війни», але закопувати разом із сокирою і всі спірні питання зовсім не обов'язково. Подумайте, з ким вам потрібно порозмовляти тепер, коли ви прочитали це. Які взаємини вам слід відновити? Не зволікайте більше ні одної секунди! Прямо зараз відкладіть все і побесідуйте з Богом про цю людину. А потім зніміть телефонну трубку і почніть процес примирення. Ці сім кроків дуже прості, але даються вони нелегко. Щоб відновити зруйновані стосунки, потрібно безліч зусиль. Апостол Петро закликав нас «шукати миру і гнатися за ним» (1Петр.3:11). Домагаючись примирення, ви робите те, що зробив би на вашому місці Сам Бог. Ось чому Бог називає миротворців Своїми дітьми.

Рік Уорен
З книги «Цілеспрямоване життя»

"Благовісник", 4,2013