Віра та життя

Содомська половинка

Нерідко, буває, чуєш від людей: чорна смуга в житті минула. То захворів, то гаманець загубив, то з роботи звільнили. Як не те, то інше. І кінця-краю не видно. Вже й прокляття над собою розрушив, вже й у гріхах предків, мало не до князя Володимира, покаявся, вже й з родичами розібрався, хто там гадав у ніч перед Різдвом чи лікував корову замовляннями, — а світлої смуги на горизонті не видно, хоч плач. Всі духовні перспективи таких людей зводяться до одного: якось із Божою допомогою подолати ці труднощі й нещастя і, нарешті, почати жити нормальним спокійним життям.

Дійсно, нам не уникнути певних скорбот, якщо ми хочемо увійти в Царство Небесне (див. Дії. 14:22), але є ще одна причина, на яку мало хто звертає увагу. Цієї причини не вдасться уникнути навіть багатьом праведникам.

Згадаймо Лота. Авраам любив його, це був хороший чоловік, але його життя легким не назвеш. Мало того, що йому несолодко жилося в Содомі (див. 2 Петр.2:7), великі неприємності весь час супроводжують цього праведника. Він разом зі своїм сімейством мало не загинув, потрапивши в полон під час війни місцевих князьків, втратив дружину, старших доньок з їх чоловіками, і, можливо, дітьми. Як біженець, цей багатий господар опинився з двома молодшими доньками в печері фактично без засобів для існування. І саме тут сталося найгірше: гріх кровозмішення, гіркі наслідки якого проникнули далеко в глибини майбутніх віків.

Якщо ми припустимо, що Бог завжди карав Лота за якісь великі провини, то ми таких провин не знайдемо. І все ж причина проблем була в самому Лоті. Був у його житті один вирішальний момент, який визначив всю подальшу долю цього мужа Божого. В один прекрасний день Авраам запропонував племіннику відділитися: вибирай, вся земля перед тобою. Маючи перед очима велике земне багатство, Лот забув, що Авраам старший і право першим приймати відповідальні рішення належить йому, що, зрештою, є Господь, Який ніколи не відмовляє нам у пораді. Ісус сказав: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять...» (Мт.7:13). Саме так і сталося. Смерть не раз нависала над Лотом, і тільки з великої Божої милості йому вдалося зберегти життя.

В дуже відповідальний момент плоть порадила цьому мужу обрати широкий шлях, він зійшов з Божої стежки і потрапив під владу обставин, створюваних винятково людьми.

З самого початку Лот не мав наміру жити в Содомі. Він поставив намети поблизу міста, але треба було вести торгівлю, якось захищатися від розбійницьких племен і таке інше, тому найкращим варіантом для нього було перебратися за стіни міста. І довелося, звичайно ж, йти на компроміси з міщанами, десь хитрувати, якось маневрувати, щоб і в гріх не впасти, і отримати потрібне.

З якого народу була жінка Лота? Єдине місце, де він міг знайти собі дружину-єврейку, — сім’я Нахора, яка оселилася десь у далеких краях, але Лот туди не звертався. Навіщо стільки клопотів, коли в місті не бракує красивих і хороших дівчат! От і взяв, можливо, найбільш порядну, найбільш чесну з усіх содомлянок. А для доньок його вже й варіантів інших не було, як вибирати чоловіків тут же, серед своїх земляків. За багато років Лота настільки оплутала непомітна, але міцна павутина різних людських зв’язків, що він вже був не спроможний духом відірватися від цієї оскверненої землі.

Ісус попереджував: «Пам’ятайте про Лотову дружину!» (Лк. 17:32). Дружина — це «половинка» чоловіка, сокровенна частина його власної душі. Господь хотів очистити Лота від того, що приліпилося до його серця в Содомі. Це очищення обернулось для мужа Божого найбільшою втратою.

Поведінка доньок Лота — це типова поведінка багатьох дітей віруючих батьків. Поки вони живуть під твердою рукою тата і мами, вони в церкву ходять і Біблію читають, але варто їм відчути себе дорослими, стрімголов кидаються у коловерть нечестивого світу. Там, в печері, дівчата поводилися відповідно до моральних принципів Содому, де народилися і досягнули зрілого віку. Дружина Лота плекала в серці глибоку тугу за покинутою батьківщиною, і тут немає нічого дивного — іншого життя жінка не знала.

Ось так одне невдале рішення спричинило великі життєві поразки протягом багатьох років. В істинне життя ведуть тісні ворота та вузька дорога, але їх треба шукати. Іноді навіть і шукати довго не доводиться, просто треба бути пильними і думати передусім про Боже.

Віктор КОТОВСЬКИЙ

"Благовісник", 3,2011