Віра та життя

Заповідь з обітницею

«Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...» (Плач 4:16)

Проблема батьків і дітей була завжди. Часто ми можемо, дивлячись на наших дітей, думати: «У якому світі вони живуть», те ж саме думає молоде покоління про старше. Але ця проблема ніколи не поставала так гостро, як у наш час. Наші діти ростуть у зовсім іншому світі, й нам іноді здається, що ми з різних світів.
Але я хочу закликати молодих людей не грішити перед старшим поколінням, нехтуючи його знаннями та досвідом. Якщо у вас є цей гріх, я рекомендую покаятися. Я говорю не тільки до дівчаток і хлопчиків чи юнаків і дівчат. Можливо, вам уже під 40, але ви все одно не розумієте старшого покоління. Намагайтеся зрозуміти старших людей, передусім своїх батьків як фізичних, так і духовних.

В Ізраїлі вважалося прокляттям, коли молоде покоління залишалося без старшого. «І не буде старого в домі твоїм…», — ці слова записані з-поміж проклять за непослух ізраїльського народу. Коли мені було 17 років, я не розумів, де тут проблема. Яке це прокляття?! Ну й не буде, то й не буде. Але коли мені стало 30, я відчув, що це все-таки проблема. Але вже у 40 переконався, що насправді страшне прокляття — залишитися без старшого покоління і вчителів.

Ось чотири основні моменти, які розкривають глибину цієї проблеми.

По-перше, якщо ми, молодше покоління, не переймемо у старшого їхнього досвіду, не тільки позитивного, але й негативного, ми не зможемо рухатися вперед, а топтатимемося на одному й тому ж місці. Тоді ми приречені повторити ті ж помилки, які робило старше покоління. Але, що найстрашніше, ми починатимемо там, де починали наші попередники. Якщо ж ми візьмемо все, що вони нам можуть передати, ми почнемо свій шлях там, де вони його закінчили, і підемо далі. Ось у цьому мудрість.

По-друге, якщо ви тепер не зрозумієте своїх батьків, якщо не докладатимете зусиль для того, щоб їх зрозуміти, то, найімовірніше, вам буде дуже складно зрозуміти наступне покоління, яке прийде після вас і також не розумітиме того, що відчуваєте та переживаєте ви. Намагаючись зрозуміти старше покоління, ви зможете зрозуміти й самого себе і покоління, яке житиме після вас.

По-третє, і це дуже важливо, благословляючи старше покоління, стоячи під його авторитетом, ми маємо Боже благословення з обітницею: «Шануй свого батька і матір свою — і буде тобі добре і будеш ти довголітнім на землі».

Я дякую Богові за те, що в моєму житті було безліч чудових вчителів. І це були не якісь освічені богослови, це передусім були старші люди, з якими я спілкувався. Пам’ятаю одну старшу сестру з нашої церкви, яка була дуже хворою і дуже рідко приходила на служіння, але той час, який я провів, спілкуючись з нею, був дуже цінним для мене. Не кажу, що вона завжди все говорила мені достеменно правильно, але ті уроки, які я отримав із цього спілкування, ті істини, які вона вклала в моє серце, є дуже важливими, і особливо я це оцінив, коли подорослішав. І коли я став старшим, то не раз шкодував про те, чому частіше не спілкувався зі старшими людьми.

Тому, якщо вам за 40, і ви прожили всі ці роки, нехтуючи старшим поколінням, його досвідом, успіхами і помилками, то ви обділили самих себе. Ті люди, які мають великий життєвий досвід, із висоти допущених помилок можуть краще оцінити ту чи іншу ситуацію. Тому візьміть від них все найкраще. Повірте, що це мудро. Вони благословлятимуть вас і ви будете насправді благословенними.

І четверте, на що б я хотів звернути увагу, благословення й помазання тих, кому ми служимо, стане часткою й нашого благословення. І в цьому особливий секрет зв’язку поколінь. Коли мені було 17 років, мені здавалося, що я знаю все. А ті, старші, що вони розуміють? Коли мені стало 25, то я відчув, що чогось все-таки не знаю, а вони щось-таки й розуміють. Коли мені стало за 30, то я зрозумів, скільки ж я не знав! І найголовніше, я не знав того, як багато було їм відомо. Коли ж мені стало за 40, то я з жахом усвідомив: як же мало вчився і скільки довкола мене було людей, у яких можна було взяти так багато. Як часто я розмінювався на якийсь дріб’язок і втрачав істинне благословення. Тепер я усвідомив, що нічого не знаю.

Отож, якщо ви винні в зневажанні старшого покоління, ще раз закликаю — покайтеся! Це стосується не лише молодих, а й старших людей. Можливо, ви вже самі на пенсії і ваших батьків і наставників вже давно немає в живих, але ви винні проти них, покайтеся за це перед Богом.

Сергій ВІТЮКОВ

"Благовісник", 2,2011