Благовісник

Про пастирів і паству

Говорячи про те, що є тисячі наставників у Христі, але не багато батьків (див. 1Кор.4:15), апостол Павло підкреслює різницю між наставником і батьком-пастором. Общинам потрібен духовний батько, потрібен більше, ніж керівник, ніж проповідник, ніж всі передові брати. Кожному стаду потрібен пастир. В общинах, де наставник не бореться до самопожертвування за кожну окрему душу, немає життя. Ми раді зауважити тут, що зустрічали таких самовідданих пасторів, хоча рідко общини гідно їх оцінювали, особливо ж, якщо вони не були наділені блиском красномовства, яке приваблює багатьох. Можливо, що в такому ставленні общин до найбільш гідних пасторів і виявляється одна зі сторін пасторської жертовності, але вони, як сказав Христос, не втратять своєї нагороди…

Є багато пасторів, які терплять невдачі тому, що намагаються виконувати служіння, на яке не покликані Богом. Чому ж взагалі виникає брак пасторів, пасторів не за назвою, а за покликанням? Можливо, тому, що ми мало молимо Господа про дарування нам таких пасторів, можливо, тому, що через власну обмеженість не можемо нічого зробити для того, щоб їхня кількість зросла, а можливо, й тому, що багато з тих, хто отримав це покликання, ухиляються від його жертовного виконання…

В кожній общині її членам повинна бути надана можливість виявляти всю повноту їхнього духовного життя. Діяльні члени церкви — це задоволені люди, і тому Господь кожному члену общини дає прояв Духа на користь (див. 1Кор.12:7).

Однією з причин успішної діяльності керівника є здатність дати всім членам общини роботу відповідно до їхніх дарувань. Жалюгідним виглядає той керівник, який все сам робить і якого оточує купка лінивців, які нічого не хочуть робити, вважаючи, що саме так і повинно бути. Сповнені Духом віруючі потребують праці, й тому община повинна діяти так, щоб кожному її члену така можливість була надана. Благовістя Слова Божого слід довірити тим, хто довів, що має до цього дарування. Також знайдеться кожному місце згідно з його даром: кому заняття з дітьми, кому відвідування людей по домах, кому робота в гуртку дівчат, кому — в гуртку юнаків, кому на відкритому повітрі, кому — канцелярська робота, кому музичне служіння, кому продаж і розповсюдження християнської літератури і т. ін.

Істинний пастор скоріше схожий на командувача маленької армії, ніж на «прислугу для всього». Найскладніша його робота полягає в тому, щоб спрямовувати туди, де потрібно, всі діяльні сили віруючих, яких йому довірив Господь жнив, і тримати всю общину в духовній напрузі, обіцяючи своїм братам, що кожен із них отримає «поживу своєчасно» (див. Мт.14:45).

Пастор взагалі не повинен намагатися все робити сам. Це не відповідає ні Писанню, ні логічним доказам, ні життєвим потребам. Вся його діяльність, починаючи із приведення душ до Бога і закінчуючи сплатою рахунку за дрова, не повинна бути його особистою діяльністю, але повинна розглядатися, як діяльність всієї общини, в якій люди мають право і зобов’язані брати участь…

Необхідною умовою для єднання є прояв поваги з боку общини до пастиря і всіх осіб, які разом із пастором беруть участь в управлінні общиною. Можливо, найбільш шкідливим елементом в общині є ті особи, які говорять проти пастора поза його спиною. Якщо ж пастор справді помиляється (жоден пастор не може претендувати на непогрішимість), то він повинен виправити помилку, бо вона може відобразитися на єдності всієї общини. То ж хай керівник, всі передові брати і община в цілому звикнуть перебувати в дусі поваги один до одного і досконалої свободи, і тоді вони легко зможуть налагодити різносторонні стосунки.

Дональд ДЖІ, уривки зі статей, розміщених у журналі «Примиритель» у 1930-1931рр.

"Благовісник", 2,2019