Благовісник

Дари Духа Святого: погляд у трьох напрямках

Інтроспекція — аналітичний метод

Найосновнішим фактором, який допомагає краще зрозуміти сутність духовних дарів, із погляду аналітичного методу, є натхнення. Якщо ми відкинемо цю істотну ознаку зі свого уявлення про дари Святого Духа, тим самим послабимо до невпізнаваності їхню схожість із новозавітним християнським досвідом. Натхнення — як надприродна ознака духовних дарів ранньої церкви — майже однодушно визнається всіма, щонайменше щодо таких дарів, як дар зцілення, чудотворення, пророцтва та мов. Нам здається, щоб бути послідовними, треба ревно притримуватися уявлення про натхнену природу духовних дарів, щоб вони не втратили своєї сили й впливу на оточуючих.

Що таке натхнення? Багато хто має про це дуже нечітке уявлення. Ми часто чуємо, як це слово застосовується щодо поезії, музики, живопису. Словники визначають його як «стан людини, навіяний або викликаний вищою силою», тобто якоюсь силою ззовні. На жаль, відповідно до цього визначення, уявлення про натхнення часто змішується зі спіритизмом. Імовірно, що й спіритичні прояви підходять під поняття натхнення, яке дане в словнику, але, без сумніву, у цьому разі «вищі сили» є демонічними. Однак ця обставина не повинна нас ні засліплювати, ні лякати, ні стримувати від наповнення Святим Духом, істинно надихаючим Духом Бога, як про це чітко йдеться в Писанні. Біблія, описуючи стан такого натхнення, каже, що «святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2Петр.1:21).

Щоб із наших слів ніхто не зробив висновку, що в нинішній час можливі якісь непогрішимі нові відкриття, поспішимо запевнити, що такі відкриття припинилися відтоді, як завершилося написання Слова Божого. Однак натхнення з того погляду, що дари ранньої церкви були натхнені Духом Святим, актуальне й донині. Воно буде протягом всієї історії Церкви аж до кінця віку.

Духовні дари ранньої церкви не можна розглядати як непогрішимі. Помилково думати, що в апостольські часи духовні дари були на такому ж рівні, як і Святе Письмо.

У натхненні, яке ми отримуємо під час користування духовними дарами, відображаються дві особистості — особистість людини й Духа Святого. Нестача такого розуміння приводила до багатьох незгод у громаді віруючих людей. Деякі люди бачили лише духовний бік і уявляли собі, що людський складник не бере активної участі в проявленні духовних дарів. Їх бентежать настанови Першого послання до коринтян, 14, що воля віруючого може контролювати духовний дар. Є інші люди, які, бачачи недосконалість особи, через яку проявляється духовний дар, зауважують лише людський бік, відкидаючи Божу дію.

Було б ідеально, якби лише Дух Святий повністю контролював віруючого, коли він користується духовним даром. Тоді б використання дару було б «у Дусі» й служило б для слави Бога, виконуючи Його волю. Проте ми знаємо, що в житті здебільшого буває так, що натхнення не сходить на віруючих однаковою мірою, а часто навіть сходить не однаковою мірою на одного й того ж віруючого в різних ситуаціях. Тому Писання закликає, щоб ми, випробовуючи все, трималися доброго (див. 1Сол.5:19-21). Саме це робить апостольську пораду «випробовуйте духів» (1Ів.4:1-6) актуальною й у наші часи. Тому будь-яке натхнення треба перевіряти вченням Святого Письма.

Погляд угору

Через духовний дар ми наближаємося до Бога, Який дав нам цей дар. Для віруючої людини духовні дари є заохотою до поклоніння Богові й постійним нагадуванням про Божу присутність. І навіть для невіруючих людей духовні дари, якщо ними правильно користуються, роблять присутність Бога реальною й спонукують до покаяння (див. Дії 2, 1Кор.14:25).

Немає нічого більш болючого, як бачити віруючих людей, які граються духовними дарами, наче іграшкою, вживаючи їх для власного задоволення та слави. Така поведінка приводить до занедбання духовних дарів і втрати благоговіння перед ними.

Духовні дари є проявом Духа, тобто походять від Самого Бога. Маючи тісний зв’язок зі Всемогутнім, ми поступово розуміємо, що прояви Духа, згадані апостолом Павлом в Першому посланні до коринтян, 12:8-11, свідчать про щось більше, ніж про особливі форми служіння в місцевих церквах. Вони окреслюють різні сфери, у яких діє Святий Дух протягом усіх віків. Дари зцілення, наприклад, є маленькими струмками, що витікають із великої ріки Життя — від вічного Бога, Який є джерелом життя. Дари мудрості й знання є маленькою частиною великої мудрості Христової. Через розпізнання духів ми частково наближаємося до славного Божого розуміння, що перед Богом все відкрито. Через дар пророцтва душі людей можуть мати контакт із вічним Богом.

Правильне розуміння духовних дарів та користування ними дає нам змогу краще зрозуміти Бога, бо метою кожного дару є наблизити нас до Того, Хто наділяє цими дарами.

Практичний погляд

Користування духовними дарами повинне бути пов’язане з реальним світом, у якому перебуває та діє Церква. Ми мусимо зрозуміти, що практична цінність духовних дарів полягає в тому, що вони призначені для користування в Церкві, для прославлення Церкви Христової, для збагачення віруючих. Більшість духовних дарів проявляються в зібраннях віруючих людей, бо це природна сфера впливу Святого Духа.

Отримати дари Святого Духа означає також жити таким життям, із якого течуть ріки живої води для духовно спрагнених сердець навколо нас. Господь ніколи не мав наміру давати духовні дари віруючим людям, щоб вони зробили з них собі хобі або релігійну спеціалізацію. Також Господь не хоче, щоб прояв духовних дарів був ознакою певної секти. Духовні дари призначені для Церкви і є знаряддям для спасіння невіруючих. Вони призначені Богом для Церкви як ознаки, які допомагають проповідувати Євангелію. Їхня функція — привертати увагу людей до Слова Божого й підтверджувати сказане проповідником певними ознаками.

Мета наділення Духом Святим віруючих у День П’ятидесятниці — дати їм силу для свідчення (див. Дії 1:8). Апостол Павло в Першому посланні до коринтян закликає прагнути духовних дарів, описуючи такий випадок: якщо хтось із невіруючих випадково потрапить на богослужіння в дусі церкви Нового Заповіту (зовсім не євангелізаційне), напевно, буде позитивно вражений і вийде з такого зібрання віруючою людиною.

Дехто може дорікнути, що не бачив, щоб користування духовними дарами давало такі позитивні наслідки. Згаданий уривок дає відповідь і на це питання. Коринтська церква, користуючись духовними дарами, не мала бажаного успіху, бо не вміла правильно користуватися ними. Проблема була не в самих дарах, а в зловживанні ними, хай навіть несвідомому. Тому місцеві та особисті невдачі в цій справі не повинні нас розчаровувати, а лише заохочувати підходити до цієї проблеми з більшою мудрістю та вірою.

Проте сам принцип щодо духовних дарів залишається незмінним. Церква, яка широко користується цим благословенням, є успішною церквою. Така церква може викликати антипатію, але вона ніколи не буде млявою. Богослужіння в такій церкві завжди будуть динамічними, і вона буде процвітати, якщо правильно користуватиметься духовними дарами.

Христос вчора, сьогодні й навіки Той Самий. Він і досі є центром світового релігійного та духовного інтересу. Тому ми не повинні вважати слабкий вплив Церкви на життя сучасних людей слабким впливом Христа. Дуже багато людей тепер звертають увагу на вчення Христа, але вони не знають, як отримати таку силу, щоб жити згідно з цим вченням.

І лише Дух Святий є Тим, Чиїм завданням є прославити Христа та явити Його людям. Тобто всюди, де діє Дух Святий, відкривається та прославляється Христос. Через постійну дію сили Святого Духа й через Його натхнення люди знову й знову знаходитимуть Христа.

Дональд ДЖІ

"Благовісник", 3,2016