Роздуми над Словом Божим

Судилище Христове

«Ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла і мати дім у Господа. Тому ми й пильнуємо — чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому — бути Йому любими. Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він — чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:8-10).

Я хотів би говорити про те, що не дуже подобається багатьом, — про християн перед судовим престолом Христа. Люди по-різному ставляться до цього: дехто не хоче й чути про це, дехто боїться, дехто до кінця не розуміє принципів суду Христового. Та все ж таки, я вважаю, що більшість щирих християн вважають цей суд — дивовижною та радісною подією.

В Бога є багато імен, багато позицій та титулів. І одним з таким імен є Бог-Суддя справедливий. Він Суддя, це Його характер, Його атрибут. Біблія свідчить, що «справедливість та право — підстава престолу Його» (див. Пс. 97:2). Ми часто говоримо про Бога як милуючого, але Його престол стоїть не на милості, а на справедливості і правосудді.

Бог — Суддя всіх. Він — гарант нашої справедливості і Той, Хто воздасть кожному, згідно вчинків його. І якби ми повною мірою усвідомили цю істину, то багато наших вчинків та дій були б зовсім іншими. Ми були б спокійними, коли з нами чинять несправедливо. Ми були б внутрішньо урівноваженими, коли люди не помічають наших добрих вчинків, бо знали б, що про кожний наш вчинок пам’ятає Господь. І зрештою Він усіх виведе на суд.

Біблія свідчить, що Отець весь Свій суд віддав Синові. І Христос сказав: «Слово Моє, яке Я говорю вам, судитиме вас останнього дня». Тому ми частково знаємо наперед, як відбуватиметься суд, за якими критеріями, які люди і коли будуть засуджені. Цього Бог не приховав від людини. Він наперед сказав, що станеться з нашими вчинками і з нами в цілому. Це допомагає нам уникнути рабського страху перед покаранням і сповнитися страху Божого.

Коли ж ми говоримо про суд віруючих людей, на пам’ять спливає безліч цитат щодо цього. Наприклад: «Хто вірує в Нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не вірив в ім’я Однородженого Сина Божого» (Ів. 3:18). Або ж: «Поправді, поправді кажу вам: «Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має і на суд не приходить, але перейшов від смерті до життя» (Ів. 5:24). Я вірю, що дійсно люди, які повірили в Ісуса, не постануть перед судом засудження, цього суду ми уникаємо, але всі ми постанемо перед судовим престолом Христа. Тому що Божий суд — це не лише суд засудження, це суд відплати, суд винагороди. І це стало можливим завдяки тому, що наші гріхи на Себе взяв Христос, в Якого ми віримо і Якому служимо.

Коли ми згадуємо про Христові страждання, то кажемо, що Його зрадив Юда, що первосвященики взяли Його з заздрості, що винесений вирок виконали римські воїни. І це правда. Але верховним Суддею, що судив наші гріхи та беззаконня, які Ісус взяв на Себе, був Сам Всемогутній Бог — Суддя всіх. Якщо ви хочете знати Бога-Суддю і Бога милостивого, то погляньте на Голгофу. Там був явлений перед усім Божий суд і одночасно Його милість до нас. Божий суд над гріхами людини, які були на Ісусі Христі, Хто не вчинив гріха, але прийняв на Себе всі наші гріхи і покарання за них.
Настане момент, коли всі народи воскреснуть. Це буде друге воскресіння. І всі постануть на всезагальний суд біля білого престолу. Це суд, на якому буде винесений страшний вирок (див. Об. 20:11-15). Але Біблія пропонує спасіння в Христі Ісусі, для людей, які вірять у Нього.

Процитований нами уривок з Писання свідчить, що всі люди мають постати перед судовим престолом. Там будуть і віруючі люди. А Ісус виступить у двох ролях. Спершу Він постане як Суддя і суд вічності почнеться з дітей Божих. А потім Він виступить в ролі Нареченого, Який обручиться зі Своєю Нареченою — і це буде шлюб на весь Всесвіт.

На суд біля судового престолу Христового ми постанемо всі разом, але судитиметься кожен зокрема згідно зі своїми ділами. На цьому суді не вирішуватиметься питання спасіння. Це питання вирішується на землі. І отримати спасіння можемо через віру в Ісуса Христа як особистого Спасителя і щире покаяння перед Ним. Але й після нашого покаяння і навернення ми робимо і добре, і зле, справедливе і не дуже, виконуємо своє призначення на землі чи не виконуємо його, використовуємо наші дари й таланти чи ховаємо їх. Біблія свідчить, що ми не просто спасенні, а що ми створені у Христі Ісусі на добрі діла. І саме за ці діла Бог даватиме оцінку там, перед судовим престолом.
І кожен отримає або нагороду, або ж стягнення згідно зі своїми вчинками. В Бога все враховується. Кожна наша жертва, кожен наш вчинок, кожне наше внутрішнє бажання — навіть найпотаємніше — все стане явним. Все буде відкрите, і ми дамо за все звіт. Тому не спішімо шукати похвалу чи прагнути, щоб нами захоплювалися. Ми це отримаємо, але не тепер, а у свій час, коли постанемо перед судовим престолом.
Пам’ятаєте, з якою радістю Павло чекав цього дня, бо він «звершив ту справу, яку доручив йому Бог, зберіг віру» і чекав лише нагороди від Бога. Віруючі чекають того дня, коли залунає труба архангела і ті, хто померли у Христі воскреснуть, а решта миттєво зміняться. І всі ці мільярди постануть перед судовим престолом Христа в білих одежах, але з різними ділами. Ці одежі праведності ми отримали вірою через жертву Ісуса Христа. Але діла наші йдуть услід за нами. І настане мить, коли Бог дасть оцінку кожному нашому вчинку і кожній нашій справі. І це підбадьорює нас, надихає, лякає, приводить в трепет, активність, дає впевненість.

Люди часто сперечаються про те, як правильніше робити те чи інше. Щось для нас престижно, а щось ні, щось вигідно, щось невигідно, щось важливо, а щось не дуже. Але ми маємо все оцінювати з погляду майбутнього суду. Скажу відверто, я серйозно готуюся до цього дня, до розмови з Христом віч-на-віч, від серця до серця. І дуже хочу, щоб ви не боялися цієї зустрічі, бо Біблія каже, що «любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі» (Ів. 4:17). Якщо ж ці слова викликають у вас страх, то щось неправильно у ваших стосунках з Богом, з ближніми і з вашим розумінням судового престолу Христа.
Які ж будуть принципи суду? Що буде цінуватися, що вражатиме Бога?

По-перше, Писання свідчить, що віруючі будуть судитися з огляду на те, як вони використали отримані таланти. Кожен з нас має таланти. Жодна людина не може мати всіх талантів. І немає жодної людини, яка зовсім не має таланту. І ми відповідальні за наші таланти та їх використання та примноження, бо це не щось наше, їх нам вручив Бог. Вам, напевно, траплялися люди, які дуже здібні в тому чи іншому, наприклад у служінні. Вони можуть і те, і те і ще й те. І нам здається: «О, які талановиті люди!» Дозвольте з цим не погодитися. Більшість з цих людей були не більш талановитими, ніж ті, хто вважає себе неталановитими. Просто вони вклали своє у таланти, які дав Бог. Є унікальна закономірність талантів: вони розвиваються і відкриваються, якщо їх використовуєш. З одного таланту стає два чи навіть більше. Таких людей ми називаємо особливо талановитими. Так, Бог наділяє певних людей унікальними здібностями, але в принципі, ми дуже схожі один на одного і в кожного з нас є щонайменше один талант.

Біблія рекомендує нам збирати собі скарби на небі, оскільки на землі їх може з’їсти міль чи іржа, або вкрасти злодій. Іншими словами, воно може втратити свою цінність, значення або зникнути безслідно. Але «де наш скарб, там і ми, там наше серце». Якщо наш скарб на небі, то ми думаємо про те, що вгорі і спрямовуємо туди, наші погляди. Ми можемо земне, тимчасове вкласти у вічні цінності. І коли ми прийдемо на небо, на нашому рахунку буде скарб нетлінний. Образно кажучи, на небі є приватна власність, особистий рахунок у небесному банку.

Хочу спростувати одну хибну доктрину. Я часто чую: «О, мені б лише спастися і бути хоча б біля порогу там, на небесах». Біблія так не вчить. Давид казав, що краще бути біля порогу храму тут, на землі, ніж у дворах нечестя. Це правда, але думати: аби лишень біля порогу дому там, у вічності, хибно. Відмовтеся від такої думки, якщо ви вважали так. Біблія закликає нас досягати повної нагороди, бо «той, хто перемагає, успадковує все». Це дає нам сміливість та відвагу, активність і жертовність. Біблія свідчить, що ми отримуватимемо нагороду за допомогу нужденним і навіть за гостинність. І ти, якщо даси лише «чашу холодної води пророкові в ім’я пророка, не втратиш нагороди пророка». Ви можете отримати ту ж нагороду, яку отримає ваш служитель. Ви не заберете її в нього, ви примножите її. Вкладайте в служителя як у служителя — і ви, причащаючись до його праці, матимете й заплату, яку матиме він. Йому не стане менше, йому стане більше при вашій співучасті. Але та нагорода, яку він має, буде частково й вашою в Царстві Божому. Можливо, ви підтримуєте місіонерів, і вони мають змогу трудитися і, завдяки вашій підтримці, приводять душі до Христа. І оскільки ви дали їм змогу працювати для Царства Божого, ви в їх команді. Ви співучасники цієї праці, яку виконують вони, і тієї нагороди, яку вони отримають.

На цьому суді Христос також оцінюватиме наші таємні справи, наш характер, наші слова, наші стосунки, нашу любов чи її брак, наші мотиви, наше служіння чи недбалість щодо нього. І оцінюватиме Він це в світлі наших знань та можливостей. «Бо кому багато дано, з того багато спитається», тому що знання — це також дар Божий, який потрібно вкладати не лише в себе, але й в інших. Біблія каже, що будуть оцінюватися не лише добрі вчинки віруючих, але й лихі. Зауважте, тут не сказано про гріховні справи, а про лихі. Всі наші вчинки, які не викреслені кров’ю Ісуса Христа, йдуть услід за нами. Немає нічого, що б зникало з поля зору Бога і не записувалося б у книгу пам’яті. «Бо ніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної — а вона Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він вогнем випробує, яке воно. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, матиме той шкоду, а сам він спасеться, але так, як через вогонь» (1 Кор. 3:11-15).

Дещо з того, що ми будуємо, здається нам просто чудовим. Але в Божих очах це може виявитися просто сіном та соломою. Іноді ми стаємо учасниками яскравих служінь чи яскравих гучних справ. Але якщо в них немає Божої благодаті, якщо вони не чиняться в ім’я Господа, жертовності, любові, якщо ми не докладаємо до них всього свого серця, то це, найімовірніше, те, що не встоїть на Божому суді. Є безліч справ, які захоплюють людей, але вони, на жаль, не викликають захоплення у Бога, бо в Його очах вони виглядають, як сіно та солома.

Багато що в нашому житті випробовується у вогні труднощів та хвилювань, пройшовши які, ми бачимо, наскільки це цінне. Іноді ми можемо казати: «Господи, я маю терпіння. Це моя сильна риса». Але Господь може показати нам, якими ми є насправді, створивши відповідну ситуацію. І тоді ми з жалем спостерігатимемо за тим, як згоряє сіно нашої самовпевненості. І добре, коли ми в цьому житті бачимо й оцінюємо все з погляду Бога.

Біблія каже, що для вірних готується багато вінців. Вінець нетлінний, вінець правди, вінець життя, вінець слави, вінець похвали. Там також будуть різні престоли чи місця для особливих людей. Тому на судилищі Христовому кожен отримає різну нагороду, різні вінці, різну славу, різне становище. І всю вічність те, що ми отримали, матиме цінність. І повірте, що ми повік-віку радітимемо тим, що ми набули.

Праведники, які померли, тепер чекають своєї нагороди, до певної міри вони знають, якою вона буде, але отримають її в день суду біля великого білого престолу Агнця. І дай нам, Боже, прожити так, щоб ці вінці лягли й на наші голови. «Будь пильним, — застерігає Біблія, — щоб вінця твого ніхто не забрав». Тут йдеться не про спасіння. Спасіння ми отримує з Божої благодаті, але нагороду кожен отримає різну, в міру діл, які вчинив — чи то добрі, чи лихі. Тому якщо ми щось робимо, то робімо від душі, як для Господа, бо свого часу отримаємо повну і справедливу нагороду.

Сергій Вітюков,
"Благовісник", 2,2009