Благовісник

Як відкрити двері?

...Здавалось би, така звичайна, буденна річ — двері. Це предмет, до якого торкаємося кожного дня. Спогад дитинства: на вулиці віхола, а нам так хочеться хоч на хвильку на подвір’я, але звучать слова мами: «Діти не рипайтесь туди-сюди, двері прикривайте, льодовня в хаті...» Двері не тільки захист від холоду та злодіїв — це ще й інструмент вираження нашого настрою. Розумієте про що йдеться. Отже, не грюкаймо надто сильно, двері не винні.

Біблійний текст, що буде в основі наших роздумів, має надзвичайно романтичний складник, тим паче, що розміщений він в одній із поетичних книг Біблії, а саме — у Пісні над піснями.

Ось він: «Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...» (Пісн.5:5).

Не будемо вдаватися в деталі й тлумачити Пісню над піснями. Зауважимо одну особливість, про яку ми прочитали, — як можна відкрити двері або замок у дверях?

Господь розповів про один із способів — стукайте й відчинять вам. Цей спосіб відомий нам, бо ми часто ним користуємося. Ми стукаємо до когось у двері — і нам відчиняють. Або навпаки: до нас стукають — і ми відчиняємо. Бувають проблеми, коли замок заржавів — і двері неможливо відкрити. Що ж тоді? Є декілька способів відкрити замок. Можна силою — результатом будуть потрощені двері, але ціль буде досягнута. Проте є спосіб відкриття дверей, що про нього згадано в нашому тексті. Щоб вирішити цю проблему, у замок слід капнути трохи оливи. Простенька операція, що дає нове життя заржавілому механізму. Після цього замок гарно відкривається й добре працює надалі. Корисна ідея для вирішення старих, «заржавілих» ситуацій у церковному, сімейному, особистому житті.

Тут доречно буде перейти до духовних речей (дверей) та провести наступну аналогію.

Для Бога немає закритих дверей — ні у фізичному, ні в духовному вимірі. Наш Бог — це Бог, для Якого немає жодних перепон. Він може відкрити двері навіть там, де їх немає, наприклад — посеред Червоного моря для Свого вибраного народу.

У книзі Об’явлення читаємо: «І до Ангола Церкви в Філадельфії напиши: «Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить» (Об.3:7).
Зрештою, є багато духовних дверей, що їх може відкрити тільки Бог, тільки олива Духа Святого.

Сімдесят п’ять років ми жили за залізною завісою при бульдозерно-атеїстичному режимі. Руйнувалися храми-будівлі й руйнувалися храми душ. Так нав’язувалася думка, що Бога немає, бо Він не заступається. Але червоне море комуністичної примари залишилося позаду, прийшла незалежність. Саме тому тепер ми кажемо, що це Бог зламав атеїстично-комуністичну систему й відкрив нам двері благовістя, двері місіонерства. Апостол Павло пише: «…Бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників» (1Кор.16:9). Коли Бог відкриває, то ніхто не може закрити, як би не намагався. У Росії тепер пробують це зробити через прийняття сумнозвісних законів Ярової, чим дуже обмежують право християн на місіонерську діяльність. Я спілкувався з деякими братами, які служать у Росії, про те, як дія цих законів відбилася на їхній праці. Вони розповідають, що працювати складно, але можливо. Особливо потрібно пильнувати за тим, щоб у роботі з дітьми не вживати словосполучення «дитячий табір». Такого виразу як «християнський дитячий табір», не можна використовувати, тому що можуть виникнути серйозні проблеми. Подібними методами тут намагаються причинити двері благовістя. Церква повинна для себе зробити висновок — як діяти.

Є ще одні двері, які під силу відкрити тільки одному Богові. Апостол Павло був посланий із Варнавою на місіонерське служіння. Бог посилає на служіння людей із тих церков, де служителі перебувають на належному духовному рівні: «Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії13:2). Божі посланці виконали наказ Духа Святого й засвідчили про відкриття ще одних дверей: «А прибувши та скликавши Церкву, вони розпові­ли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам» (Дії14:27). Неможливо прийняти Сло­во, коли Дух не відкриє дверей серця: «Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив» (Дії16:14).

А тепер про ще одні особливі двері. Ісус каже Сам про Себе: «Я двері вівцям». Справа пасторів, місіонерів, євангелістів не просто запросити людину, розповісти про свою конфесію. Головне — привести її не до дверей храму, а до Дверей, якими є Христос, тому що «Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії4:11-12).

...А тепер повернімося до оливи, яка капала на засуви замка. Якщо вести мову про спасіння грішників, про покаяння, то, поза сумнівом, Дух Святий — Майстер відкривати найбільш заржавілі гріховні замки, Він має в Собі, й Сам є благодатною Оливою, що робить кам’яне серце м’яким і відкритим для Бога.

Ми маємо багато проектів, які хочемо втілити й поступово втілюємо. Але я впевнений, що тільки тоді, коли це миро буде не лише на наших руках (як у справах благодійності), а й на наших устах як слово з благодаттю, приправлене сіллю, — Дух Святий зможе відкривати серця людей для віри й відкривати ті єдині двері до спасіння, якими є Сам Ісус Христос.

І останнє, на що хотілося б звернути увагу. До ангела Лаодикійської церкви Христос сказав: «Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (Об.3:17). Реальний стан речей знає Христос, знає Святий Дух! І це звернення закінчується словами, які теж стосуються дверей: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об.3:20). Ми часто вважаємо, що ці слова стосуються невіруючих. Але тут Христос звертається до церкви та її ангела. Самовпевненість служителя церкви, завищена самооцінка призвели до того, що Христос виявився поза дверима церкви. Проте продовжує стукати, дає шанс, радить і показує вихід із ситуації.

Хай миро помазання Божої благодаті завжди буде на нас. Тоді ми зможемо відкривати будь-які замки, навіть ті, які вже повністю заржавіли.

Микола СИНЮК

"Благовісник", 4,2016