Роздуми над Словом Божим

Притча про кукiль

Роз’ясніть, будь ласка, притчу про кукіль. Що означає кукіль? Це щось недобре? Кажуть: «Скільки людей, стільки думок», але ж мусить бути десь золота середина.
Василь Лищук, Рівненська область

Причта про кукіль (Мт. 13:24-30, 36-43), як і переважна більшість біблійних притч, дуже проста за змістом. Ісус узяв приклад з буденного життя селян, щоб на ньому показати суть Царства Небесного. А от щодо пояснення цієї притчі існує чимало тлумачень. Тут справді, як у тій приказці: «Скільки людей, стільки думок».

Але ми повинні звернути увагу на те, що Ісус Христос роз’яснив кожну деталь цієї історії у бесіді з учнями: Той, хто посіяв насіння — Божий Син, поле — світ, добре насіння — віруючі люди (сини Божі), кукіль — сини диявола, ворог, що посіяв цей кукіль — сам диявол, жнива — кінець світу, а женці — ангели. Це пояснення допомагає нам чітко побачити загальну духовну картину того, у якому стані перебуває світ і яке місце у ньому громадян Царства Небесного. Отже, у світі Бог через Сина Свого Ісуса Христа сіє добре насіння християнського вчення, Добру Новину. Якщо це насіння потрапляє на добрий ґрунт людського серця (дивись притчу про сіяча), воно приносить хороший врожай, тим самим прираховуючи таку людину до громадянства Царства Небесного. Але разом з тим диявол також сіє своє погане насіння серед людей світу, яке проростає у вигляді всіляких гріхів, моральних та карних злочинів. Ось тут притча про кукіль відповідає на поширене запитання: «Чому Бог терпить зло та неправду, яка панує у світі? Чому Він не карає злочинців за їхні злі вчинки?» Відповідь проста: Він не хоче, щоб під час цього суду постраждали сини Царства Божого.

Ми повинні розуміти, що притча — це лише алегорія і не завжди усі її деталі потрібно враховувати: вона здебільшого пояснює якийсь один аспект, акцентуючи увагу на окремій думці. Тому ця притча не заперечує інших місць Слова Божого, де говориться про те, що в багатьох випадках Бог все-таки карає грішників ще тут, на землі. У притчі показана загальна картина з точки зору вічності. Тобто у Творця немає планів винищувати людське суспільство, як це було під час потопу. Покарання чекає нечестивих лише в кінці світу, коли з поля (зі світу) будуть збиратися усі плоди — і добрі, і погані. Лише під час великого суду Сам Господь скаже ангелам розділити світ на дві частини, яким приготована відповідна плата.

З другого боку, ця притча учить нас, віруючих, бути обачними у судженнях стосовно інших людей. Часто християни здатні критикувати всіх, хто не поділяє їхньої думки, вважаючи їх за єретиків, за кукіль. Якщо Бог до певного часу не дозволяє «виполювати» зло у світі навіть Своїм ангелам, то чи маємо на це право ми? Не завжди ми здатні розрізнити, де пшениця, а де — зілля, бо багато тлумачів Біблії вважають, що тут йдеться про рослину, яка дуже схожа на пшеницю і яку можна відрізнити тільки ближче до жнив. По-друге, наше «висмикування» кукілю може принести шкоду і самій пшениці. Наше завдання — принести побільше доброго плоду, щоб, як хороше насіння, потрапити у Царство Небесне. А суд — це право Творця.

Юрій ВАВРИНЮК

"Благовісник", 1,2011