Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Гостьова книга

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Проза

Як любити ближнього

Ви знаєте, що таке звуження судин головного мозку? Сергію про цю хворобу відомо практично все. Дружина Олена страждає цим захворюванням з юних років. Трапляється, що вона несподівано непритомніє. Так тривожно залишати її одну! Навіть тепер, стоячи за кафедрою, проповідуючи Слово Боже, Сергій проводжає поглядом дружину з малям на руках. Олена виходить з залу будинку молитви. «Може, їй стало погано, — промайнула думка. — А може, просто хоче без сторонніх поглядів погодувати грудьми дочку?» Слідом за мамою тупають сини.

Сергій раз по раз поглядає через прозорі пластикові двері на вулицю. У великому просторому залі його слухають з великою увагою, і його занепокоєння не залишається непоміченим. Раптом Сергій розгублено замовк. У залі тиша. Слідкуючи за поглядом Сергія, всі збори повертаються у бік вхідних дверей. На майданчику перед входом метушаться сестри з недільної школи, стовпилися діти. Заняття у них проходило в будинку навпроти. Було зрозуміло, що щось сталося ...

Збиваючись, втрачаючи зв’язок між словами, Сергій закінчив проповідь. Він майже побіг на вулицю. Олена ... Що з нею? Та ні! Ось вона стоїть з дитиною на руках! Що ж тоді тут трапилося? На бетонному покритті в припадку бився хлопчик-підліток.

«Слава Богу! — промайнуло в голові. — Мої цілі, і з ними все в порядку!» Хлопчика на збори запросили Олена з Сергієм, про його проблеми вони знали давно. У хлопця було гаряче бажання від них звільнитися, і він вірив, що йому допоможе тільки Бог. Кожного разу, коли він відчував наближення нападу, він починав молитися. Це було дивно — припадок не наступав! Тільки вночі, коли підліток спав і не міг контролювати сон, починалося жахливе ... Сьогодні припадок накрив його несподівано, після закінчення дитячого служіння. Незабаром хлопчик прийшов до тями. Його все ще обступали з усіх боків здивовані дорослі і діти, як раптом пролунав пронизливий дитячий крик ззаду.

Дворічний син Сергія, на мить залишений без нагляду, забрався вгору по східцях і стрімголов звалився з них униз. Бризнула кров з розсіченої брови і губи. «О, Господи! — Застогнав Сергій. — За що?..»

І тоді у серці тихо заговорив Божий голос.

— Ти сказав: «Слава Богу, що не мої рідні!» Ти дивився на хлопчика в стражданнях і в серці радів, що це сталося не з твоїм сином чи дружиною. Тобі не було боляче! А зараз тобі боляче? Це твій син? Коли ж ти будеш любити ближнього, як самого себе?

Сергій мовчки, у серці своєму відповів Богові:

— Слава Тобі, Спасителю, що я чую Твій голос! Ти кажеш правду, Господи! Свого сина я люблю набагато сильніше! Допоможи мені любити всіх людей так само сильно, як я люблю своїх близьких і рідних! Допоможи мені мати співчуття і готовність допомогти іншим! Збережи мене від байдужості до чужого болю! Великий, Всемогутній, Всесильний, Люблячий Господи, зціли хлопчика, зціли і мого малюка! Я знаю, вони Тобі однаково дорогі обидва. В ім’я Ісуса Христа! Амінь.

Тетяна АЛЯБ’ЄВА

"Благовісник", 1,2011

Українська християнська поезія