Поезія

Лідія Меланіч

* * *

У Христа є руки — це ж бо наші руки.
У Христа є ноги — це ж бо наші ноги.
Знає Він — Спаситель — всі тілесні муки,
Знає Він — Спаситель — всі людські тривоги.

Нашими ногами Він сьогодні ходить,
Нашими руками пропонує Небо.
На Господнім полі рясно жито сходить,
На Господнім полі слуги вірні треба.

Хто звертає долі, як не Божі діти?
Хто звертає долі на святу дорогу?
У Христа є ноги — ними йдуть по світу
Люди, що схилили душі перед Богом.

У Христа є серце — нашими словами,
Нашою любов’ю Він іде спасати…
У Христа є нами виболені рани.
До роботи прагне хто з Ісусом стати?

У Христа є руки — це ж бо наші руки.
У Христа є ноги — це ж бо наші ноги.
Знає Він — Спаситель — всі тілесні муки,
Знає Він — Спаситель — всі людські тривоги.

Він народився

Він народився. Чуєте оркестр?
То ангели несуть хвалу Отцю.
Він народився. Він прийшов з Небес,
Щоб кров’ю землю освятити цю.

Він народився! Сонні пастухи
Покидали отари між полів.
Він народився! Взявши посохи,
Ішли Царю вклонитися царі.

Він народився. Віфлеєм дрімав…
Дрімала Кафа, Рим і світ увесь…
Усе живе затихло по домах,
Лиш в яслах тихо шелестів овес.

Він народився. Тіні майбуття
Звисали з павутиння у хліву,
І через сон всміхалося Дитя,
Торкаючись м’яких овечих вух.

Він народився, Пастор пасторів,
Облишив світлий трон Святих Небес
І освітив любов’ю бідний хлів…
Він народився. Чуєте оркестр?

"Благовісник", 4,2018