«Голос надії» – 20 років благовістя

Конференція: день перший

Конференція: день другий

Конференція: день третій

Третій день розпочався з закритого засідання місії, оскільки ця конференція була звітно-виборною. У ході цього засідання присутні вислухали звіти директора і його заступників. Після обговорення звітів було вирішено до наступної Конференції Церкви ХВЄ України, яка відбудеться орієнтовно в березні наступного року, директором місії «Голос надії» залишити Миколу Синюка.

Заступник директора місії Євген Мельничук

Заступник директора місії Віктор Оніщук

Директор місії Микола Синюк

Потім знову звітували місіонери з регіонів. Як свідчили працівники з Луганщини, там, де звіщається Боже Слово, різні люди навертаються до Господа. І хоча нині в цій області церков не так багато і вони не є такими численними, але Слово сіється і приносить плоди – спасенні душі.

Павло Федорук з Криму, місіонери з якого наступними розповідали про свою працю, зауважив, що йому дуже важко дивитися на тих людей з великих церков, які говорять «слава Богу!», коли чують свідчення колишніх наркоманів, які розповідають, що вони через Божу милість стали пасторами. Але самі, маючи неймовірний потенціал для того, щоб проповідувати Боже Слово, не роблять цього. «А ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб кожен християнин з нашої церкви був свідком Євангелії, – сказав Сергій Тарасюк, відповідальний за роботу на Житомирщині, – бо наша мета – прославляти Господа і зробити Його Євангелію загальнодоступною».

Усі засідання конференції супроводжувалися сурдоперекладом

«Не завжди буде морок там, де він нависає тепер, – підбадьорив місіонерів Степан Янюк. – Колись Луганщина вважалася мало не «українською Колимою», а ще вона дала світу генсека Хрущова, який сказав, що незабаром остання Біблія буде виставлена у музеї. Колись в Криму кожну десяту дівчину приносили в жертву ідолам, і ще й дотепер там можна натикнутися на язичницьких ідолів, але Господь діє й там і являє Свою благодать. Тому не дивіться на морок, вірте, що світло обов’язково засяє, якщо Господня сила буде явлена через своїх світильників, якими є всі ми, християни». Після цих слів всі дружно молилися за Луганську й Житомирську області та Крим.

Час плине невпинно. Вже післяобідня пора. Кілька годин залишилося до закінчення конференції. І ось кульмінаційний момент: на сцені – діти місіонерів. У дні конференції з ними займалася група молоді з Рівненських церков. «Ми візьмемо з неба любов святу і на землю її принесем, і буде світить наша любов», – дружно співали вони, викликаючи в серцях присутніх щире замилування. І не потрібно було особливого заклику для того, щоб молитися за них. Всі щиро й дружно підняли голос своєї молитви за «майбутнє церкви і майбутнє Бога», як назвав їх Олексій Руденький, котрий звершував цю молитву.

Далі на сцену вийшли представники Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. «В служінні місіонерів немає чіткого розкладу, – зауважив Дмитро Москалець. Часто доводиться працювати і вночі, і вдень, і в підходящий, і в найбільш невідповідний для цього час. Але Господь допомагає нам. Отже, наші успіхи, по суті, не наші, а Божі».

«Треба їхати більше доби, щоб проїхати Комі із сходу до заходу. Це неймовірно велика територія і її дуже важко охопити, але Господь охопив всі ці території своєю милістю», – зауважив місіонер з Республіки Комі. «Коли я приїхала в Комі, – розповіла Люба Оніщук, яка вже 18 років трудиться в Інті, – то дуже хвилювалася. Але тепер іноді доводиться вставати на проповідь і говорити: «Слава Богу, сестри!» – і страху немає, оскільки з нами Господь, з нами ви, ті, хто молитеся і жертвуєте на нашу працю. І в цьому наша сила».

У цьому році в Івано-Франківській області близько 40 чоловік з місіонерських церков вже прийняли чи готуються до хрещення. «Часто ті люди, які приходять до Бога у нашому регіоні, є прикладом для нас». – розповів Віталій Огоновський з Івано-Франківщини. І це вкотре підтверджує те, що Господь може кардинально змінювати життя людей, які навертаються до Нього.

«Коли я дивлюся на невіруючих людей, то в глибині свого серця чую голос: «Вони йдуть в пекло!», – поділився з присутніми Михайло Іванцюк з Хмельницької області. – І цей голос не дає мені спокою, спонукаючи звіщати людям Слово Боже. А ще рушійними силами для проповіді Євангелії в моєму житті є Боже покликання і ті неймовірні зміни, які здійснює Бог в людських життях».

«Ви блаженні, що почули Божий заклик і виконуєте його у своєму житті», – зауважив Микола Ярута, закликаючи присутніх до молитви за Дніпропетровську, Івано-Франківську області та республіку Комі.

Досить численною є місіонерська група, яка працює в Сумській та Чернігівській області. «Кількість місіонерів у регіоні з кожним роком збільшується, але, що нас дуже радує, кількісно і якісно зростає Божа армія спасенних людей, – зауважив відповідальний за роботу в регіоні Віктор Клець.

Перед місіонерами виступають їхні діти, для яких під час конференції були організовані спеціальні заняття

Багато слів вдячності на конференції говорилося в адресу батьків місіонерів. Зокрема, Євгеній Братанов, нині вже місіонер з Нижньогородської області, який родом з Комі республіки, щиро дякував тим батькам, які з благословенням відпустили своїх дітей в Комі, бо саме через цих дітей він навернувся до Бога, Який явив і являє незбагненну милість у його житті. «І тепер не лише з України їдуть місіонери до Росії. – зауважив брат. – Тепер християни з тих регіонів, де працюють місіонери, самі стають місіонерами і їдуть туди, де їх потребують».

І ось заключний момент конференції. Урочисте богослужіння почалося співом хору з церкви «Благодать» міста Луцька, а також з вітального слова пастора цієї церкви Анатолія Прохора, який побажав місіонерам слухати Божий голос і мати Божий страх, бо саме це єж найголовнішим у служінні місіонера.

Пастор церкви села Олександрії Анатолій Яковець зауважив: «Ви стали місіонерами не тому, що цього захотіли ви, ваші батьки чи друзі, або директор місії. Ви місіонери, тому що цього хотів Бог» і тому, як додав благовісник з Церкви Христа-Спасителя м. Луцька Володимир Москвич, «ви повинні бути завжди готовими йти, готовими звіщати, готовими пожертвувати собою, «взувши ноги в готовість Євангелії миру».

Сергій Лінник, говорячи про ціль життя християнина, й місіонера зокрема, зауважив, що найголовнішим є спасіння людської душі. «Ми покаялися тому, що хтось нам колись розповів про Ісуса, – сказав він. – Тому всі ми зобов’язані звіщати людям про Бога».

Місіонери з Болгарії Іван та Людмила Серт

Закінчуючи урочисте богослужіння, Микола Синюк закликав місіонерів не слухати різних голосів розпачу та відчаю, які спонукують залишити місіонерські поля. «Хай ревне бажання, яке привело вас у місію «Голос надії», ніколи не згасне, – побажав він. – Хай у вашому серці завжди горить вогонь, запалений Божим покликом». Після щирої, запальної промови Микола Петрович закликав людей, які ще не присвятили свого життя служінню Богу, прислухатися до свого серця, щоб почути, чи не кличе їх Господь. І десятки молодих людей після цього заклику вийшли вперед, виказуючи цим своє бажання присвятити життя місіонерству.

То ж хай не втихає цей Божий заклик. Хай не вгасає вогонь місіонерства у серцях. Хай голос надії лунає аж до краю землі ще не один десяток років!

Ольга МІЦЕВСЬКА

Конференція: день перший

Конференція: день другий

Історія місії "Голос надії" та відеофільм "20 років благовістя"