«Голос надії» – 20 років благовістя

Конференція: день перший

Конференція: день третій

Конференція: день другий

З хвали Господу почався другий день конференції. Ранкове богослужіння того дня проводила група з Марій-Ел і Татарстану. Ян Апсетаров щиро і зворушливо свідчив про те, як Бог змінює його життя і життя інших людей, і єдиним його висновком були слова девізу конференції: «Не нам, Господи, не нам, але імені Твоєму слава!» «За своїм характером ми часто буваємо жорстокими, іноді сперечаємося з Богом і знаходимо для себе безліч оправдань. – підсумував місіонер. – Але я вдячний Богу, який повертає нас туди, де ми не захотіли виконувати Його волю, і тільки тоді, коли слухаємося Його, ми відчуваємо себе героями і переможцями».

Олена Мельничук з Марій-Елу з хвилюванням розповідала про ті успіхи і проблеми, з якими вона стикається у служінні. З любов’ю в голосі і сльозами на очах розповідала про дітей, з якими вона працює, і про тих людей, життя яких змінює Бог, тому що Божа праця над людиною – це найбільше чудо, явлене Ним. Підтвердженням цього було свідчення Галини Кузьміної, яка у свій час навернулася до Бога в далекій Удмуртії і разом зі своєю сестрою щиро молилася про те, щоб Бог послав місіонерів у їхнє селище. І Господь дивним чином відповів на молитву сестер: вони, самі цього не усвідомлюючи, стали першими місіонерами для своїх земляків. І тепер чоловік Галини є пастором місцевої церкви, а донька – є місіонеркою в Марій-Ел і Татарстані.

«І за все це, що було тут згадане, і за те, з чим ми стикаємося у повсякденному житті та служінні (сприятливим чи й навіть неприємним для нас) ми маємо бути вдячні Богові, - сказав відповідальний за роботу в регіоні єпископ Сергій Ярута. – Ми не можемо висловити цієї вдячності лише самими словами. Кожна мить нашого життя і служіння має бути цією вдячністю для нашого Бога». Ці слова спонукали місіонерів до щирої однодушної молитви-подяки Господу за Його безмірні благословення, явлені в їхньому житті.

Місіонери приїжджають на конференцію не лише для того, щоб поділитися своїми свідченнями і почути свідчення інших місіонерів. Зазвичай на місіонерських полях їм доводиться самим проповідувати людям і вчити їх. Але іноді самим так хочеться почути слова настанови і повчання. Конференція місії є найкращою можливістю для цього. Після ранкового богослужіння присутні мали змогу вислухати семінар, який виклав для них директор місії Микола Синюк. У ньому йшлося про відповідальність людини, християнина і місіонера перед собою, перед людьми і перед Богом.

Та все ж свідчення місіонерів завжди є по-особливому зворушливою частиною конференції. Через ці свідчення місіонери отримують підбадьорення і стимул до праці; люди, які жертвують і моляться, - своєрідний звіт, який дає їм змогу переконатися у тому, що їхні молитви і пожертвування важливі. Молодь, почувши ці щирі розповіді, запалюється бажанням стати місіонерами, а старші – тішаться, слухаючи про те, як дивно діє Бог в житті Своїх працівників.

Цього разу першими про свою працю свідчили місіонери з Львівської області. Вони розповіли про те, наскільки важливим є особисте спілкування з людьми і особистий приклад. А ще про те, як приємно відчувати над собою руку Бога, Який спасає навіть тих, яким залишилося жити лічені хвилини, Бога, Який вирішує навіть найскладніші ситуації, Бога, Який хрестить Святим Духом і наділяє силою для проповіді Євангелії.

Місіонери, які працюють на Львівщині

Ахмат Жабіров з Полтавщини, місіонери з якої свідчили наступними, розповів, як важливо служителям бути терплячими. «Коли виникли труднощі у роботі з людьми, які приходили з різних церков і почали відстоювати своє вчення, – поділився брат Ахмат, – я почав благати Господа, щоб Він послав мені людей зі світу, але відчув у своєму дусі голос: «Не нарікай, прийдуть ще гірші!» І справді в церкву почали приходити бомжі та інші люди, яких відкинуло суспільство. І коли я впокорився перед Богом, ситуація між християнами повністю змінилася, Господь вилив на нашу церву Свою благодать і впокорив серця людей».

Місіонери, які працюють на Полтавщині

«Я працюю в реабцентрі, – поділився з присутніми Сергій Осадчук, – і коли дивлюся на людей, які приходять до нас, то думаю, чи може з них бути щось добре. Та коли я недавно дивися на них на березі річки, де вони приймали водне хрещення, то серце моє тішилося від усвідомлення глибини Божої милості».

Потім до присутніх звернувся Андрій Семенюк, який багато зусиль докладає для того, щоб підтримувати працю місіонерів матеріально і молитовно. Він закликав цінувати часом і тим даром, який дав нам Господь. «Бути місіонером – це великий дар, – зауважив він, – тому що вам Бог довірив увесь світ, який чекає того, що ви засвідчите їм про спасіння в Ісусі». Він підбадьорив братів, що у свій час за виконану ними працю, вони вічно сяятимуть в небесах, як зорі, а потім щиро молився за всіх місіонерів, щоб у їхньому житті та служінні було прославлене Боже ім’я, а також за жертводавців, щоб їхній вклад у служіння приніс їм благословення.

Андрій Семенюк

Після обідньої перерви на сцену піднялися представники Черкаської області. Вісім років тому робота в цьому регіоні розпочалася з одного брата. А тепер вже тут є 11 місіонерів, які працюють у п’яти населених пунктах. Але все ж ще є велика потреба у працівниках, які могли б приєднатися до праці на Божій ниві, тому що роботи ще дуже багато, і Господь відкриває перед місіонерами ще багато дверей.

Закликаючи присутніх до молитви за Черкащину, Володимир Захарчук побажав місіонерам, щоб їх ніщо не стримувало від виконання Божого заклику йти і проповідувати Слово Боже, який є найважливішим закликом у нашому житті.

Місіонери, що працюють у Черкаській області, справа - Володимир Захарчук

Далі присутні мали змогу вислухати семінар «Практичне служіння пастора-місіонера» у викладі старшого пресвітера церков Житомирської області Володимира Брички. Він по-дружньому, розповідав про своє життя, про свою родину і про те, як робив перші кроки у проповіді Євангелії і по-батьківськи щиро радив, що для того, щоб досягти успіху у житті та служінні перед усім треба бути вірним Богу і слухняно виконувати Господню волю, навіть в малому. «Коли Христос жив на землі, – зауважив брат Володимир, – він сказав Петрові, що побудує Свою церкву, якої не подолають пекельні ворота. Тоді був лише маленький гурточок учнів. Але Господнє Слово завжди виконується. Тому не занепадайте духом, якщо ви працюєте у невеличкій церкві, виконуйте волю Божу і Господь виконає Своє слово і побудує Церкву Свою».

Семінар веде Володимир Бричка

Після семінару і смачної вечері учасники конференції знову спілкувалися. І, здавалося, ніщо не втомлює їх. Як зауважив один з братів: «Я їду на конференцію, наче розряджений акумулятор. Але за дні конференції отримую неймовірний заряд енергії та натхнення, якої вистачає, щоб знову й знову йти до людей, котрі чекають нас». То ж спілкуйтеся, моліться, заряджайтеся – цей час для вас!

Ольга МІЦЕВСЬКА

Фото Віктора Мокйчука

Конференція: день перший

Конференція: день третій

Історія місії "Голос надії" та відеофільм "20 років благовістя"