Сторінка редактора

«Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив» (Євр. 1:1,2).

Розповідають про одну ситуацію, яка сталася за часів атеїстичної ідеології, коли радянська влада прикладала величезні зусилля, щоб викреслити ім’я Бога з ужитку. Одним із методів безбожної пропаганди були лекції на антирелігійну тематику. І ось на одній такій зустрічі із селянами в місцевому клубі лектор-атеїст добру годину доводив, що Бога немає. Коли настав час запитань, один віруючий чоловік підвівся і зі здивуванням сказав: «Я щось ніяк не можу второпати: Ви так довго переконували нас, що Бога немає, а я лишень сьогодні зранку з Ним розмовляв. І розмовляю щодня вже багато років».

Можна зрозуміти цього лектора-атеїста: для нього справді Бог не існував через просту причину — він Його ніколи не чув і ніколи з Ним не розмовляв. Для людини ж, яка постійно спілкується з Богом, яка постійно прислухається до Господнього голосу, питання: «Чи існує Бог?» — взагалі недоречне. Не помилюся, коли скажу, що спілкування Бога з людиною є чи не найголовнішим аргументом у процесі створення самої людини. Адже Творець, створивши Адама з пороху земного, наділив його особливою здібністю — здатністю до душевного спілкування. Причому спілкування не лише з подібними до себе, але й із Самим Богом. Богові потрібний був не просто досконалий об’єкт власного творіння, Йому був потрібний СПІВРОЗМОВНИК — особа, з якою можна було б поспілкуватися як з рівним.

Але співрозмовник спілкувався не лише з Творцем. Після однієї з розмов зі змієм Адам із Євою відчули себе ображеними: Господь щось приховав від них. Захопившись єлейним голосом ворога, вони забули те, що говорив їм Творець. І втратили не лише Едем, але й спілкування з Єговою.

Але Бог не залишив людину напризволяще! Читаючи Старий Заповіт, ми декілька сот разів натрапляємо на вираз: «Так говорить Господь!» Бог продовжував говорити до неслухняних дітей. Різними методами, різним голосом, з різних приводів, але говорив. Та найгучніше Він проговорив на Голгофському хресті через Свого Сина. Проговорив голосом любові, який звучить і донині. Тому для сучасної людини надзвичайно важливо почути цей голос, відгукнутися на нього і — жити в постійному спілкуванні з Творцем.

То ж порозмірковуймо сьогодні про те, як Господь говорить до нас, і що потрібно нам, щоб цей голос чути.

Юрій Вавринюк,
головний редактор журналу