Благовісник

 

Благовісник у Фейсбуці
Благовісник
у «Facebook»

 

Останній номер
4,2016
"Благовістя дітям: досягнути і не втратити"

 

 

 

 

1,2016

Дивитися PDF

Скачати PDF (rar)

Тема номера: "Навчи нас лічити дні наші..."

Бережіть час, Михайло ПАНОЧКО

Кожному з нас хотілося б провести своє життя якнаймудріше, якнайповніше та якнайправильніше. І ось що Писання радить кожному з нас: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня» (Еф. 5:15:17).

Для всього свій час, Ростислав МУРАХ

Коли ми уважно прослідкуємо за життям Ісуса Христа, то побачимо, що для всього в ньому був відведений свій час. Коли настав призначений час, то до Марії прийшов ангел і сказав, що посланий до неї сповістити, що вона знайшла благодать у Бога і що в лоні своєму зачне від Духа Святого та породить Сина. Це було сповіщено ні на день раніше, ні на день пізніше, але так, як було в Божому плані.

Правильно використаний час, Ігор СКОЦЬ

Не хочу в черговий раз просто говорити про ціну, важливість чи швидкоплинність часу, а зверну увагу на одну з конкретних порад Біблії щодо його використання. Біблія дає нам просту, а до того ж і дуже практичну й важливу пораду — правильно використовуйте час. Але як же його використати чи не використати, коли кожна мить проминає незалежно від нас?

Підготовка до старості, Лео ФРАНК

Я добре знаю, що таке старість, що таке смерть, тому що вже понад 20 років працюю з літніми людьми в будинках для престарілих. І, надивившись на безліч проблем, із якими стикаються люди старшого віку та їхні родичі після їхньої смерті, я вирішив, що потрібно відверто говорити з людьми про те, що таке старість і як підготуватися до старості та смерті. Старші люди, озираючись назад, кажуть лише одне: як швидко минув час. Люди молодші, дивлячись вперед, думають, що ще так багато часу попереду й не варто замислюватися про старість так рано. Але, повірте, старість прийде непомітно — і чи ми будемо готові до цього?

Під гнітом термінових справ, Чарльз І. ХАММЕЛЬ

Чи мріяли ви коли-небудь про 30-годинний день? Додатковий час міг би полегшити ту велику напругу, у якій ми живемо. Наше життя залишає широкий слід незакінчених справ. Листи, які залишилися без відповіді. Друзі, яких ми не навідали. Статті, яких не написали. Книги, яких не прочитали. Ці думки переслідують нас у миті, коли ми спиняємося, щоб підвести підсумки. Так, ми дуже потребуємо полегшення.

Часу уже не буде, Михайло БУРЧАК

Часу вже не буде. Від цього слова віє якоюсь незрозумілою надприродною владою. Стає ніяково, тому що у свідомості людини з часом пов’язане життя. Люди цінують те, що дається їм важко, у результаті докладених зусиль. Але те, що дається нам даремно, ми чомусь рідко цінуємо.

Сьогодні — Той Самий, Дмитро ДОВБУШ

Цікаво, наскільки ми обмежені істоти, залежні від циклу випадковостей, несподіваних поворотів долі, щасливих і нещасних випадків, катастроф і удач... І дивно, як ми рідко над цим замислюємося. А справа в тому, як мені здається, що коли все складається добре, у свідомості виникає ілюзія, ніби ми самі всім керуємо. Ніби все це — гроші й майно, успіхи й досягнення, влада й значимість, сила й здоров’я — наше, у наших руках, і ми можемо робити з ним, що тільки захочемо.

Загублений час, Свідчення

Олександр Мельник — герой нашої оповіді — знає, як це серйозно — втратити дорогоцінний час. У 27 років йому не було чого доброго згадати про своє життя. Це тепер він щасливий, усміхнений та життєрадісний чоловік, батько п’яти дітей, служитель церкви. У нього є власний будинок і автомобіль. Але сімнадцять років тому про все це він міг тільки мріяти. Ще юнаком Олександр став заручником алкоголю, від якого не міг звільнитися, аж доки Господь не прийшов у його життя.

Любіть один одного!, Геннадій АНДРОСОВ

Зазвичай на Новий рік ми бажаємо один одному щастя, здоров’я, достатку, миру, радості, натхнення, щоб збулося все, про що мріємо. А яке найважливіше побажання у Новому році дати християнам? Що хотів би побажати Сам Ісус Христос Своїм щирим послідовникам (тобто учням)? Напевно, що сьогодні більш актуального й важливого побажання нема, як саме вірш із Євангелії від Івана, 13:34: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою».

Уміння жити в благополучні й у складні періоди, Дору КИРДЕЙ

У Бога є мета, є великий план для нашого життя. І всі люди можуть стати частиною цього плану. Вона полягає в тому, що ми створені, щоб бути образом Бога й діяти в ім’я Боже, впливаючи на людей тією владою, яку Бог дав нам.
Але часто стається так, що ми стикаємося в житті зі складними обставинами й не знаємо, як діяти й куди вирушити.

Сумніваюся? Так. Вірю? Так!, Тарас ДЯТЛИК

Герой віри— це не той, кого ніколи не навідують сумніви. Але той, хто, долаючи сумніви, вірить і надіється, і любить Того, Хто очікував і очікує довіри в найбільш нелогічних, найбільш незрозумілих, найбільш похмурих, на наш погляд, ситуаціях та обставинах…

Олександр Головій: згадуючи місіонерські дороги

Коли прийшла свобода для проповіді Євангелії, молодь стала використовувати всі можливості, щоб свідчити про Ісуса Христа. Ми й раніше свідчили, але в 1990-х з’явилися найбільш сприятливі обставини. Я завжди мав бажання проповідувати Євангелію. Ще більше воно запалювалося, коли чув розповіді братів, які поверталися з місіонерських полів. Завжди мріяв, щоб і самому поїхати. Пам’ятаю, навіть дехто з нас давав Богу обітницю, що до 25 років не буде одружуватися, а повністю присвятить молодість Йому. Зрештою, я одружився у 28.

Як розмежувати забаганки і необхідність, Михайло МОКІЄНКО (молодший)

«І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору. І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь. І він назвав ім’я того місця: Тав’ера, бо між ними горів був Господній огонь. А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: «Хто нагодує нас м’ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима».

Китайcькі дороги українських емігрантів, Олександр ШЕВЧЕНКО

Наш журнал уже висвітлював на своїх сторінках (№ 2, 3, 2003 р.) тему еміграції українських п’ятидесятників до Америки через Середню Азію та Китай. Тоді про цю дивовижну подорож розповідав син українського емігранта, який народився в Китаї, Олександр Сергійович Шевчук. Пропонуємо увазі читачів спогади ще одного учасника цієї затяжної еміграції — Олександра ШЕВЧЕНКА, який згодом організував слов’янську церкву в Лос-Анджелесі. Публікується за книгою О. Шевченка «Краткая история христиан евангельской веры пятидесятников».

Сарни: загублені сторінки історії, Василь МАРТИНЮК, Дмитро ДОВБУШ

Минулого року наша редакція ближче познайомилася із церквою міста Сарни. Почалося знайомство із візиту до Луцька сарненського хору. Виявилося, що у Сарнах люблять журнал «Благовісник», а ще ближчими ми стали завдяки християнській поезії. Творча молодь міста запросила провести семінари для поетів і декламаторів. Відтак учасники луцької поетичної студії «Слово», серед яких велика частина працівників редакції журналу, відвідали Сарни, Степань, Ясногірку і Чемерне.
А в жовтні 2015 року ми їздили в Сарни з «історичною місією» — допомогти у зборі матеріалів з історії Рівненського об’єднання церков християн віри євангельської. В рамках поїздки Василь Мартинюк і Дмитро Довбуш зробили спробу зі спогадів місцевих християн описати події, що стали причиною виникнення церкви в м. Сарни, а також основні віхи її розвитку. Наскільки це вдалося — читайте у їхньому звіті.

Розмова про головне, або Три дні у волонтерській команді єпископа Володимира Брички, Ірина Столяр

На одному з християнських сайтів є цікавий додаток: «Виміряй температуру свого християнства». Простенький тест дає характеристики «теплого», «холодного» та «гарячого» християнина. Результати з’являються на загальній шкалі — така собі візуалізація духовного стану. На щастя, гарячих християн видно здалеку без будь-яких тестів, їхні справи промовляють самі за себе.
Про це подумала, коли працювала над матеріалом про роботу п’ятидесятницьких церков на сході України. У нашому братстві за цей напрямок відповідає єпископ Володимир Бричка, який особисто вже близько сорока разів побував на прифронтовій території.
Мені пощастило разом із Володимиром Дмитровичем відвідати Донеччину й Луганщину в команді волонтерів. Про це — у цьому матеріалі.

 
Українська християнська поезія Місія "Голос надії"