Благовісник

Життя Церкви

Методи благовістя

До благовістя потрібен творчий підхід. Ось кілька простих, але неординарних прикладів, як можна проповідувати Євангелію. Можливо, вони просто послужать поштовхом для фантазії і надихнуть вас вигадати ще десятки інших методів.— Спільна трапеза. Коли ви сидите з людиною за одним столом — це зовсім інші стосунки, ніж сказати «добрий день» — «до побачення» на вулиці. В Узбекистані так: береш м’ясо, рис — і йдеш до людей, а вже трохи моркви та олії, щоб зварити плов, у них знайдеться. Напевно, коли людина поїсть, її шлунок опускається — і серце відкривається. А тоді вже можна й про Бога погомоніти.

— Здача крові. Ми в Ташкенті цілою церквою здавали кров для хворих на лейкемію та гемофілію. З Центру переливання крові автобуси з обладнанням приїжджали прямо до дому молитви. Це в закритій країні! За здану кров кожному давали по 2 кг цукру, який ми віддавали на Спілку незрячих. Голова Центру, переконаний мусульманин, якось прийшов на богослужіння й покаявся. Він зі сльозами розповідав, як відвозив нашу кров по лікарнях, дітям, як вони дякували. Каже: «У той момент я зрозумів, що Ісус Христос — справжній Господь!»

— Інтернет. За допомогою соцмереж я познаходив усіх своїх однокласників, що за інших обставин було б просто неможливо. Кожному з них я свідчив про Ісуса Христа. Ні, я не писав у себе на сторінці: «Ісус — Господь» і т. ін. Люди, що давно не бачилися, зазвичай запитують: де працюєш, як сім’я? І коли дізнаються, що я — пастор церкви, починають просто засипати питаннями! Мені лишається тільки відповідати.

— Розмова про загальнолюдські насущні проблеми. Багато людей не знають з чого почати розмову. Найкраще — з актуальних питань. Наприклад: які проблеми у пенсіонерів? Спробуй запитати в будь-якої бабусі в трамваї: «Як ви живете? Пенсії, мабуть не вистачає, а ліки дорогі?» Все — ви співрозмовник року! Які проблеми в молоді? Роботи немає, з батьками непорозуміння, вступити в університет важко… І так далі. Тільки, звичайно, потрібно не просто підняти проблему, а показати вихід в Ісусі Христі.

— Благовістя у формі молитви. Цей метод особливо дієвий там, де проповідувати не дозволяють. Але рідко хто відмовить, якщо ти попросиш дозволу помолитися за людей. Так було в одній лікарні. І я молився: «Великий Боже, благослови медперсонал і пацієнтів цієї лікарні. Бо ж Ти так сильно полюбив їх, що віддав Ісуса Христа, Свого Сина, на смерть заради них. Він був розп’ятий на хресті, пролив Свою кров, забравши на Себе їхні гріхи, і воскрес, щоб їх оправдати! І тепер кожен із цих людей може звернутися до Тебе, і через Ісуса Христа отримати спасіння й зцілення. Дякую Тобі за це! Амінь». Тобто все те, про що я збирався проповідувати, сказав в молитві, і всі були задоволені.

— Годування бездомних. В Узбекистані ми годували раз на тиждень більше тисячі вбогих. Але кожен член церкви може робити це ще й індивідуально. Багато людей раз на тиждень бувають в пості, це хороша практика. І це ж хороша нагода ту їжу, яку ви все одно б з’їли, віддати голодному. До того ж це не несе за собою ніяких додаткових витрат.

— Запрошення в гості. Покличте колег по роботі, однокурсників, друзів… Запросіть до столу. А коли поїдять, заведіть розмову про Бога. Навряд чи хтось, скориставшись гостинністю, стане вам перечити. Як мінімум, вислухають із ввічливості.

— Увага до дрібниць. У мене в під’їзді часто крали лампочку. А зазвичай кожен мешканець думає — хай хтось інший вкрутить. Я раз вкрутив, другий, третій… Після п’ятого разу приходить сусід по площадці: «Ну і що ти хочеш мені довести? Ти що, думаєш, у мене вже немає грошей лампочку купити?» Так ми познайомилися, запросив його на чай, кажу: «Просто Бог вас любить і не хоче, щоб ви лоба собі розбили!» До цього методу також відноситься допомога літній жінці, яка вертається з ринку з важкими сумками, матеріальна підтримка батьків-пенсіонерів, якісно виконана робота для замовника…

— Підтримка церквою державних благодійних акцій та святкових заходів. Підіть у відділ соціального забезпечення й скажіть: «Наша церква може надати вам волонтерів, щоб (наприклад) рознести допомогу ветеранам!» Ми в нашій закритій країні могли таким способом приходити до людей в сім’ї і, разом з іншим, проповідувати їм Євангелію. І ніхто нічого не міг сказати, бо це «від влади прийшли»! І нам добре, бо ж все це робиться за державні кошти, і їм добре, бо ми допомагаємо безкоштовно.

— Транспортний євангелізм. Перевага цього методу: коли ти когось підвозиш, людина нікуди не дінеться. Те саме, коли їдеш на таксі. Ні разу не бачив, щоб таксист, якому я проповідував, образився, вийшов і пішов.

— Особисте вітання зі святами. Якось у мами мого помічника був день народження, і він відпрошувався з лідерської наради. Кажу: «Звичайно, їдь до мами, але перед тим ми зробимо одну річ!» Запитали її ім’я, по-батькові, домашній номер і кожен з присутніх подзвонив з привітанням. Це виглядало приблизно так: «Доброго дня, ви мене не знаєте, я співпрацівник вашого сина. Дізнався, що у вас сьогодні свято. Хочу вас щиро привітати і подякувати за виховання такого сина, який сьогодні є благословенням для нашого колективу!» Уявляєте, як мамі приємно таке чути? Серце жодної жінки стільки компліментів не витримає — вона покаялася.

— Гарячий список. Рекомендую вам записати на папірці не більше 12 чоловік, які найближчі вашому серцю. Цей список закріпіть на першій сторінці Біблії. І якщо ви читаєте Біблію щодня, як повинно бути, то ніколи не забудете згадати їх у своїй молитві. У цьому списку можна вказати, крім імені, дату народження, щоб не забувати вітати, і рід занять, щоб знати через яку сферу до них можна знайти підхід. Це дуже ефективно, у мене цей список уже оновлювався кілька разів.

— Читання Біблії в людних місцях. Наприклад, до мене не раз самі люди підходили й запитували: «Це що, Біблія? Справжня? І що там про Бога написано?» І не відчепляться, аж поки не почнеш їм проповідувати!

— Розмова про Бога в людних місцях. Коли дві людини трохи гучніше про щось розмовляють у громадському транспорті, найчастіше весь автобус затихає й починає прислухатися — з цікавості. Це можна використати для ненав’язливого благовістя. А наші студенти придумали ще такий спосіб: двоє заходять у різні двері автобуса й розігрують діалог: «О, Колька, це ти?» — «Привіт, Толік!» — «Я чув, ти до церкви став ходити?» — «Так! Я пізнав любов Ісуса Христа, Який помер за гріхи всіх людей!» І так далі… До речі, в Узбекистані можуть посадити, якщо ти перший ініціюєш розмову про Ісу­са Христа. Зате закон дозволяє відповідати, якщо хтось тебе запитав.

— Стан рефлексії. Це будь-яка ситуація, що вибила людину з колії: тривога, замішання і т. ін. Тоді людина ніби дивиться на все зі сторони і найбільш відкрита для Божого Слова. Наприклад, найефективніші євангелізації в моєму житті були на похоронах. Є ситуації, коли можна навмисно ввести людину в стан рефлексії. Одна сестра з нашої церкви якось на зупинці вирішила проповідувати хлопцю-узбеку. Але є проблема: коли росіянка виявляє певну увагу до узбека, це може для неї погано закінчитися. І вона думає: як йому розказати Євангелію, щоб він вислухав і не став чіплятися? Підійшла й запитує: «Ви не підкажете, який автобус іде до Бога?» Кілька хвилин, поки він був у ступорі, їй якраз вистачило, щоб засвідчити про Ісуса Христа.

— Надання першої медичної допомоги. Чоловік і жінка з нашої церкви поїхали на конференцію, залишивши трьох своїх дітей вдома: двоє дівчат 11-ти і 12-ти років і 9-місячного хлопчика. Гумова кулька потрапила в дихальні шляхи малого — і він задихнувся. На дзвінок дочок приїхали батьки й стали, як вміли, робити штучне дихання, непрямий масаж серця. Поки робили — тільки порвали йому легені й поламали ребра. Якщо й був якийсь шанс його врятувати, вони його не використали, бо не мали елементарних знань. Мене це шокувало. Я домовився з «Червоним хрестом» і організував навчання з наданню першої допомоги для всієї моєї команди. Через короткий час після цього зі мною трапився такий випадок. Пізнім вечором подзвонили в двері. Відчинивши, побачив на порозі незнайому жінку: шия в синяках, кисті рук вибиті із суглобів. Її ледь не вбив п’яний чоловік. Вона забігла в під’їзд і головою стукала в усі двері, але ніхто не відчинив. Тут мені дуже згодилися ті навики, яким нас навчили. Я надав їй першу допомогу, викликав швидку, а тоді вже став молитися й благовістити.

Андрій БАРАНОВ

"Благовісник", 3,2015